Ухвала суду № 28865938, 17.12.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

"17" грудня 2012 р. справа № 2а-9565/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Північної міжрайонної державної податкової інспекція у м. Кривому Розі Дніпропетровської області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 р.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олдаш" до Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Зважаючи на складність справи, керуючись ч. 3, ч.7 ст. 160 КАС України, колегія судів вважає за необхідне проголосити вступну та резолютивну частини рішення суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Північної міжрайонної державної податкової інспекція у м. Кривому Розі Дніпропетровської області - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 р., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олдаш" до Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про скасування податкових повідомлень - рішень, - скасувати

В задоволенні позову - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Судді: Н. І. Малиш

А.А. Щербак

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2012року справа № 2а-9565/10/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів Щербака А.А., Малиш Н.І.,

секретар Сколишев О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Північної міжрайонної державної податкової інспекція у м. Кривому Розі Дніпропетровської області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 р.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олдаш" до Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Представник ТОВ "Олдаш" 29.04.2010 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про скасування податкових повідомлень - рішень, в якому просить визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення №0005422301/0 від 10.08.2009 року та № 0005422301/1 від 09.11.2009 року про донарахування ТОВ "Олдаш" податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 008 386грн. (основний платіж 755 707грн., штрафні санкції 252 679грн.).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 року позов задоволений. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області №0005422301/0 від 10.08.2009 року та № 0005422301/1 від 09.11.2009 року. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що при оподаткуванні операцій фінансового лізингу слід керуватися неподатковий орган складаючи Акт перевірки.

В апеляційній скарзі Податкова інспекція просить постанову суду скасувати та відмовити в задоволені позовних вимог. Посилається на те, що послуги з надання предмету лізингу в фінансовий лізинг, за який отримують платежі у вигляді комісійної винагороди, необхідно розглядати як окрему поставку, яка є об'єктом оподаткування ПДВ та оподатковується за загальновстановленим порядком. Підприємством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту у квітні 2009 року суму у розмірі 871967 грн. В договорі оперативної оренди від 15.06.2009 року з ТОВ «Астра Лізинг» транспортні засоби станом на 01.07.2009 року підприємством не отримані, документів щодо визначення транспортного засобу та його ознак, під час перевірки не надано. Тому в порядку ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» (пп. 7.4.1, 7.4.4 п.7.4; пп7.5.3. п.7.5) - винесено податкове повідомлення-рішення щодо ТОВ "Олдаш".

В судове засідання учасники процесу не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про отримання судового відправлення. Судова повістка, направлена на адресу: м. Кривий Ріг, вул Ногіна 21/1, вказану позивачем в позові, повернулася з позначкою «за сплином строку зберігання». В силу ч.1 ст. 41 КАС України судове засідання не фіксувалося технічними засобами.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення податковим органом прийняті на підставі Акту від 31.07.2009 року № 60/23/35600932 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Олдаш" з питань правомірності формування залишків від'ємного значення з податку на додану вартість, які після бюджетного відшкодування включаються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за червень 2009 року, які виникли за рахунок від'ємного значення ПДВ що декларувалось у попередніх звітних періодах (з 01.05.2008 року по 30.06.2009 року). Відповідно до вказаного Акту (розділ 3) зазначено, що в порушення пп7.5.3. п.7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» ТОВ "Олдаш" віднесено до складу податкового кредиту податкові накладні, які були виписані ТОВ «Райффайзен Лізинг аваль» в адресу ТОВ "Олдаш" на «Лінію переробки молока М-20» у загальній сумі 5180000грн. та завищив від'ємне значення ПДВ на за квітень 2009 року в сумі 1164грн., що призвело до зниження податку на додану вартість у квітні 2009 року у сумі 259664грн. Податковий орган обґрунтовує свій висновок, наданий в акті, тим, що об'єкт фінансового лізингу, а саме «Лінія переробки молока М-20» не відповідає вимогам визначення терміну «основні фонди» відповідно до пп. 8.2.1. п.8.2 ст.8 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємства», оскільки на дату складання акту перевірки, обладнання, яке є об'єктом фінансового лізингу, не введено до експлуатації, виробнича діяльність щодо виготовлення та переробки молока відсутня, використання в господарській діяльності об'єкту фінансового лізингу відсутнє. Свої дії податковий орган здійснював відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про фінансовий лізинг», ст. 1.18 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємства», пп7.5.3. п.7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість».

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що з позицією податкового органу погодитися не можна на тій підставі, що згідно акту-приймання-передачі від 06.04.2009 року ТОВ «Райффайзен Лізинг аваль» (лізингодавець) та ТОВ «Маш-Експорттрейд» передали, а ТОВ "Олдаш" прийняв у користування предмет лізингу - «Лінію переробки молока М-20»; господарські операції підтверджені податковими накладними на адміністративну комісію у загальній сумі 51800грн., на «Лінію переробки молока М-20» у загальній сумі 5180000 грн. в т.ч. ПДВ 863333,33 грн., що відображено в акті перевірки. Лізингодавець ТОВ «Райффайзен Лізинг аваль», є платником податку на додану вартість, таким чином підтверджено факт реального проведення господарських операцій фінансового лізингу згідно укладеного договору фінансового лізингу між ТОВ "Олдаш" та Лізингодавецем ТОВ «Райффайзен Лізинг аваль»; отримане позивачем згідно договору фінансового лізингу обладнання - «Лінія переробки молока М-20» не вважається основними фондами, скільки на дату складання Акту перевірки не введено в експлуатацію та не використовується в господарській діяльності позивача.

Частиною 3 ст. 1 ЗУ «Про систему оподаткування» встановлено, що ставки податків і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законодавчими актами України, крім законів про оподаткування.

Згідно ст.1 ЗУ «Про фінансовий лізинг», фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Статтею 16 цього ж закону передбачено, що складовою частиною лізингових платежів є винагорода лізингодавцю від лізингоотримувача за отримане у лізинг майно. Отже, послуги з надання предмета лізингу в фінансовий лізинг, за яким отримують платежі у вигляді комісійної винагороди, необхідно розглядати як окрему поставку, яка є об'єктом оподаткування ПДВ та оподатковується за загальновстановленим порядком.

Договір лізингу за своєю правовою природою є різновидом договору оренди. А не договору купівлі-продажу, а тому майно, передане у лізинг, є власністю лізингодавця протягом усього строку дії договору.

Згідно акту приймання передачі від 06.04.2009 року ТОВ «Райффайзен Лізинг аваль» (лізингодавець) та ТОВ «Маш-Експорттрейд» передали, а позивач прийняв у користування предмет лізингу - «Лінію переробки молока М-20» у повному обсязі відповідно до Спеціфікації (додаток 2 до договору фінансового лізингу від 19.03.2009 року № L322-03/09).

В силу ст. 1 п.1.18. ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк. Операції з лізингу (оренди) цілісних майнових комплексів державних підприємств регулюються відповідним законодавством.

Лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди землі та оренди жилих приміщень.

У відповідності до пп.1.18.1. ст. 1 (п.1.18) ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою). Підпунктом 1.18.2. встановлено, що фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:

1. об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 відсотків його первісної вартості за нормами амортизації, визначеними статтею 8 цього Закону, та орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;

2. сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує первісну вартість об'єкта лізингу;

3. якщо у лізинг передається об'єкт, що перебував у складі основних фондів лізингодавця протягом строку перших 50 відсотків амортизації його первісної вартості, загальна сума лізингових платежів має дорівнювати або бути більшою 90 відсотків від звичайної ціни на такий об'єкт лізингу, діючої на початок строку дії лізингового договору, збільшеної на суму процентів, розрахованих виходячи з облікової ставки Національного банку України, визначеної на дату початку дії лізингового договору на весь його строк;

4. майно, яке передається у фінансовий лізинг, є виготовленим за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Для цілей цього підпункту під терміном "строк фінансового лізингу" розуміється строк від дати передання майна лізингоотримувачу (орендарю) до дати набуття права власності на таке майно або здійснення останнього лізингового платежу лізингоотримувачем, залежно від того, яка подія сталася раніше.

Також Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» пунктом 8.2 ст. 8 визначено основні фонди та їх групи, а саме пп. 8.2.1. роз'яснено, що під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно акту перевірки № 60/23/35600932 від 31.07.2009 року (розділ 3 «квітень 2009 року») знижено податок на додану вартість на суму 259664грн. Об'єкт фінансового лізингу «Лінія переробки молока М-20» згідно договору фінансового лізингу від 19.03.2009 року № L322-03/09, укладеному з ТОВ «Райффайзен Лізинг аваль» не відповідає вимогам визначеного терміну «основні фонди» відповідно до пп. 8.2.1. п.8.2 ст.8 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємства», а також в частині цього підпункту «...365 календарних днів з дати введення в експлуатацію...». Позивачем станом на 30.06.2009 року придбана від ТОВ «Райффайзен Лізинг аваль» «лінія переробки молока М-20» обліковується відповідно до даних бухгалтерського обліку підприємства на рах. 15 «Капітальні інвестиції» - балансова вартість яких складається із нарахованих витрат на придбання (створення таких об'єктів), до введення їх в дію (прийняття в експлуатацію) не використовується у господарській діяльності платника податку, то такі об'єкти до цього часу не вважаються основними фондами. До перевірки надано інвентаризаційний опис матеріальних цінностей та основних фондів станом на 30.07.2009 року, в якому відсутні модулі лінії переробки молока М-20. Під час проведення перевірки 31.07.2009 року було здійснено огляд обладнання на його наявність, під час якого виявилось, що не можлива його ідентифікація. На дату складання акту обладнання не введено в експлуатацію, виробнича діяльність щодо виготовлення та переробки молока відсутня, використання в господарській діяльності відсутнє. Отже в судовому засідання колегією суддів встановлено, що підприємством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту у квітні 2009 року суму у розмірі 871967 грн. в порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.4.3 п. 7.5. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» податкові накладні отримані від ТОВ «Райффайзен Лізинг аваль» від 03.04.2009 року № 13941 у загальній сумі 51800 грн., в т.ч. ПДВ 8633,33, №13950 від 06.04.2009 року на лінію переробки молока М-20 у загальній сумі 5180000 грн., в т.ч. ПДВ 863333,33грн.

Колегією суддів встановлено, що згідно акту перевірки № 60/231 від 31.07.2009 року (розділ 3 «травень 2009 року») знижено податок на додану вартість на суму 496043грн. Позивачем було укладено договір фінансового лізингу №1020-LD від 27.04.2009 року із TOB «Унікредит Лізинг». На виконання умов договору TOB «Унікредит Лізинг» були виписані податкові накладні від 20.05.2009 року №10558 на «комісійну винагороду за організаційні заходи» у загальній сумі 64283,06грн., в т.ч. ПДВ 10713,84 грн., №10612 від 21.05.2009 року на «лінію переробки молока М-20» у загальній сумі 6428304грн., в т.ч. ПДВ 1071384 грн. станом на 30.06.2009 року «лінія переробки молока М-20» придбана від TOB «Унікредит Лізинг» обліковується відповідно до даних бухгалтерського обліку підприємства на рах. 15 «капітальні інвестиції»

Законом України «Про податок на додану вартість» статтею 3 п.3.1. пп. 3.1.1. визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України. Фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу, відповідно до яких лізингоотримувачу надається право на користування предметом лізингу, яке згідно ст.1 (п1.4) ЗУ «Про податок на додану вартість» підпадає під термін «поставка послуг». Статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що складовою частиною лізингових платежів є винагорода лізингодавцю від лізингоотримувача за отримане у лізинг майно. Отже, послуги з надання предмета лізингу в фінансовий лізинг, за яким отримують платежі у вигляді комісійної винагороди, необхідно розглядати як окрему поставку, яка є об'єктом оподаткування ПДВ та оподатковується за загальновстановленим порядком.

Отже підприємством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту у травні 2009 року суму в розмірі 1082098 грн. в порушення пп. в порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.4.3 п. 7.5. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» податкові накладні отримані від ТОВ «Унікредит Лізинг» від 20.05.2009 року № 10008 на «комісійну винагороду за організаційні заходи» у загальній сумі 64283,06 грн., в т.ч. ПДВ 10713,84, №10612 від 21.05.2009 року на «лінію переробки молока М-20» у загальній сумі 6428304 грн., в т.ч. ПДВ 1071384грн.

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що порушення, викладені в розділі 3 «червень 2009 року» призвели до зменшення податкового кредиту на суму 66964грн. та стосуються операцій з ТОВ «Астра Лізинг», надані податкові накладні містять аналогічний зміст порушень і не можуть бути враховані для збільшення податкового кредиту червня 2009 року. В порушення пп. 7.4.1, 7.4, ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» позивачем віднесено до складу податкового кредиту податкові накладні, які були виписані в адресу ТОВ «Олдаш» ТОВ «Астра Лізинг» у червні 2009 року на загальну суму 66964грн. Вказані в договорі оперативної оренди № 090615/ОЛ-01369 від 15.06.2009 року з ТОВ «Астра Лізинг» транспортні засоби станом на 01.07.2009 року підприємством не отримані. Документів щодо визначення транспортного засобу та його ознак під час перевірки не надано. Підприємство ТОВ «Астра Лізинг»тне внесено до переліку підприємств діючих у сфері надання фінансових послуг.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість передбачений ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»; пп.7.5.3.зазначеної статті встановлено, що датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

У відповідності до ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» (пп.7.4.5.) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (ч.1 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Правомірність рішень, дій відповідача доведена.

Отже колегія суддів прийшла до висновку, що податкові повідомлення-рішення №0005422301/0 від 10.08.2009 року та № 0005422301/1 від 09.11.2009 року про донарахування ТОВ "Олдаш" податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 008 386грн. (основний платіж 755 707грн., штрафні санкції 252 679грн.). - виготовлені у відповідності з нормами законодавства та скасуванню не підлягають.

Таким чином судом першої інстанції неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, не доведені обставини справи, що мають значення для справи, що призвело до прийняття постанови з порушенням норм матеріального права та неправильного вирішення справи.

Керуючись пунктом 3 статті 198, статтями 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Північної міжрайонної державної податкової інспекція у м. Кривому Розі Дніпропетровської області - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 р., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олдаш" до Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про скасування податкових повідомлень - рішень - скасувати.

В задоволенні позову - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Судді: Н. І. Малиш

А.А. Щербак