Постанова № 28865822, 23.01.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2013 р. Справа № 5019/1431/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Гудак А.В.

Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Берун О.О.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства "Арт-майстер" на рішення господарського суду Рівненської області від 06.11.12 р. у справі № 5019/1431/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта", м. Полтава

до відповідача Приватного підприємства "Арт-майстер", м. Рівне

про стягнення заборгованості в сумі 31 837 грн. 04 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Заліський Д.Ю. - представник, довіреність в справі,

від відповідача - не з'явився

Рішенням господарського суду Рівненської області від 06.11.2012 р. у справі № 5019/1431/12 (суддя Андрійчук О.В.) частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" до Приватного підприємства "Арт-майстер" та стягнуто з відповідача на користь позивача 25 675, 45 грн. основного боргу; відмовлено у задоволенні вимог в розмірі 4 404, 40 грн.; припинено провадження у справі в частині вимоги в розмірі 500, 00 грн. При прийнятті рішення суд виходив з того, що позовні вимоги в частині 25 675,45 грн. підлягають задоволенню; частина боргу, яка заявлена позивачем до стягнення в сумі 4 404,72 грн., сплачена відповідачем до моменту подання позовної заяви та порушення провадження у справі, а інша, в сумі 500 грн., під час судового розгляду справи.

Не погоджуючись із даним рішенням, Приватне підприємство "Арт-майстер" звернулося з апеляційною скаргою від 05.12.2012 р., в якій просило скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 06.11.2012 р. по справі № 5019/1431/12 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що судом першої інстанції прийнято необгрунтоване судове рішення. Договором передбачено прив'язку дати оплати послуг до виставленого виконавцем рахунку-фактури. До матеріалів справи позивачем не надано рахунків-фактур виставлених ТОВ "Нова Пошта" для ПП "Арт-майстер" на оплату послуг. Отже, не настала дата перерахування коштів. Судом першої інстанції вказану обставину не враховано.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" у запереченні на апеляційну скаргу просить у задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства "Арт-Майстер" відмовити, а рішення господарського суду Рівненської області від 06.11.2012 р. у справі № 5019/1431/12 залишити без змін, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, винесеним у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, з урахуванням обставин справи та наявних доказів, а апеляційна скарга є безпідставною і такою, що не підлягає задоволенню. При розгляді справи № 5019/1431/12 господарським судом Рівненської області, до її матеріалів були долученні докази направлення рахунків-фактур позивачем відповідачу. Рахунки-фактури були направлені поштою 25.10.2012 р. та отримані 01.11.2012 р., відповідно оплата за надані відповідачу послуги мала відбутися протягом наступних двох банківських днів з цієї дати (02.11.2012 р. або 05.11.2012 р.). Тому можливість для оплати заборгованості у відповідача була і всі необхідні для цього дії з боку позивача було виконано.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про день і час розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали апеляційного суду) (а.с. 70, т.ІІ).

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника апелянта.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив в повному обсязі з підстав зазначених у відзиві, вважає рішення господарського суду законним та обгрунтованим; просив його залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заперечень на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.09.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (далі ТзОВ "Нова Пошта") звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства "Арт-майстер" (далі ПП "Арт-майстер") про стягнення з відповідача 28 175,45 грн. основного боргу, 1 598,74 грн. пені та 2 062,85 грн. - 20% річних, всього 31 837,94 грн. (а.с.4-6, т.І).

В змінах до позовної заяви від 25.10 2012 р. позивач просив стягнути з відповідача 30 579,85 грн. основного боргу (а.с.30-32, т.ІІ).

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно пункту 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому, в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Отже, судом апеляційної інстанції дана заява позивача розцінюється як збішення розміру основного боргу та відмова від стягнення пені та 20% річних. Тому суд першої інстанції правомірно розглядав дану справу тільки в частині стягнення основного боргу, хоча і надав неправильну оцінку поданим позивачем змінам до позовної заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (виконавцем) та Приватним підприємством "Арт-майстер" (замовником) укладено договір № 18863 про надання транспортно-експедиторських послуг, відповідно до підпункту 1.1. якого, виконавець надає транспортно-експедиторські послуги замовнику згідно з його замовленням та товарно-транспортної накладної на умовах, що вказані у цьому договорі (а.с. 14-17, т.І).

Пунктом 3.7 договору сторони погодили, що замовник зобов'язаний своєчасно підписати документи, що були представлені виконавцем для засвідчення належним чином факту надання послуг з перевезення та сплатити суму за надані послуги з перевезення вантажу.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що оплата вартості наданих послуг з перевезення вантажу відбувається за діючими у виконавця тарифами, шляхом внесення замовником на рахунок виконавця плати у розмірі 100% від вартості наданих послуг після виконання замовлення, протягом 2-х банківських днів. Мінімальна вартість перевезення вантажу по відповідній товарно-транспортній накладній не може складати менше 11 гривень. На мінімальну вартість перевезення не розповсюджуються знижки, які можуть бути встановлені за погодженням сторін даного договору.

Згідно підпункту 5.1.1 пункту 5.1 договору замовник протягом 2 робочих днів підписує надані виконавцем 2 примірника акта надання послуг та повертає виконавцю 1 примірник підписаного акту або надає виконавцю письмову мотивовану відмову не пізніше 1 робочого дня з дня отримання акта від виконавця. Не підписання замовником акта протягом 2 робочих днів без мотивованих причин відмови є фактом визнання замовником повного виконання виконавцем своїх зобов'язань, визначених договором.

Оплата виставленого виконавцем рахунку-фактури за надані послуги в порядку, визначеному пунктом 5.1 договору, здійснюється шляхом внесення замовником вказаної в рахунку-фактурі суми протягом 2 банківських днів з дня отримання рахунку-фактури на поточний рахунок виконавця, визначений статтею 12 цього договору (пункт 5.2 договору).

Пунктом 8.1 договору встановлено строк дії договору з дати його підписання сторонами по 31.12.2012 р.

На виконання умов договору, ТзОВ "Нова Пошта" надало відповідачу транспортно-експедиторські послуги на загальну суму 30 579,85 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП/24-000914 від 19.03.2012 року на суму 6 268,95 грн., № НП/24-001114 від 26.03.2012 року на суму 10 258,50 грн., № НП/24-001242 від 28.03.2012 року на суму 14 052,40 грн. (а.с. 20-21, 66-68, 161-164, т.І) та належним чином оформленими товарно-транспортними накладними (а.с. 22-65; 69-160; 165-267, т.І).

Однак, всупереч умовам договору, відповідач свої зобовязання щодо оплати наданих послуг виконав частково, що підтверджується копіями платіжних доручень: № 814 від 07.06.2012 р. на суму 2 000, 00 грн.; № 877 від 11.07.2012 р. на суму 1 000, 00 грн.; № 1006 від 03.09.2012 р. на суму 2 000, 00 грн.; № 1077 від 28.09.2012 р. на суму 500, 00 грн. (а.с.39-42, т.ІІ).

Платіжні доручення № 556 від 27.03.2012 р. на суму 1 952, 80 грн.; № 572 від 05.04.2012 р. на суму 4 136, 00 грн.; № 634 від 26.04.2012 р. на суму 1 900, 00 грн.; № 697 від 11.05.2012 р. на суму 2 000, 00 грн. (а.с. 35-38), колегією суддів, як оплата по вказаних вище актах здачі-прийняття робіт, не приймається, оскільки в даних платжних дорученнях в графі призначення платежу, вказані зовсім інші рахунки-фактури.

25.10.2012 р. позивачем надіслано на адресу відповідача рахунки-фактури від 19.03.2012 р. на суму 6 268,95 грн., від 26.03.2012 р. на суму 10 258,50 грн. та від 28.03.2012 р. на суму 14 052,40 грн. (а.с. 13-22, т.ІІ), що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.73, т.ІІ).

Статтею 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що транспортно-експедиторська діяльність це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Статтею 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Згідно частин 1, 4 статті 306 Господарського кодексу України (далі ГК України) перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами; допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Частиною 1 статті 316 ГК України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до статті 931 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Частиною 1 статті 929 ЦК України передбачено. що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Абзацом 2 частини 1 статті 175 ГК України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено. що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (статті 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно дочастини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Оскільки, як вбачається з платіжних доручень № 814 від 07.06.2012 р., № 877 від 11.07.2012 р., № 1006 від 03.09.2012 р., оплата послуг в сумі 4 404, 40 грн. проведена відповідачем до подання позовної заяви (10.09.2012 р.) та до порушення провадження у справі (10.09.2012 р.), а борг в розмірі 500, 00 грн. сплачений відповідачем згіно платіжного доручення № 1077 від 28.09.2012 р., тобто, після порушення провадження у справі, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у стягненні суми боргу в розмірі 4 404, 40 грн. та правомірно припинив провадження у справі щодо вимоги про стягнення 500 грн. з посиланням на пункт 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України та пункт 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Згідно пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Абзацами 1, 3 пункту 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК) ( 1798-12 ), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК ( 1798-12 ) можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Отже, судом першої інстанції правомірно встановлено, що відповідач свій обов'язок з оплати наданих послуг виконав частково, його заборгованість перед позивачем на час судового розгляду справи склала 25 675,45 грн. (30579,85-4404,40-500=25675,45).

На дану суму заборгованості між сторонами підписаний акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.10.2012 року (а.с.43, т.ІІ).

Відповідно до частини 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним дослідженням усіх обставин справи.

Доводи апелянта, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним і не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Доводи щодо того, що дата перерахування коштів не настала, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки пунктом 5.1 договору передбачено, що оплата вартості наданих послуг з перевезення вантажу відбувається за діючими у виконавця тарифами, шляхом внесення замовником на рахунок виконавця плати у розмірі 100% від вартості наданих послуг після виконання замовлення, протягом 2-х банківських днів, а факт виконання підтверджується підписаними обома сторонами актами здачі-прийняття робіт.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, якщо рішення є законним та обґрунтованим .

За таких обставин, підстав для скасування рішення не вбачається.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що при зверненні до суду з апеляційною скаргою Приватне підприємство "Арт-майстер" сплатило судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме 826,50 грн., замість 804,75 грн.

З огляду на викладене, враховуючи вимоги пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне повернути апелянту надлишково сплачену суму судового збору, що становить 21,75 грн. (826,50-804,75=21,75).

Згідно частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається ухвалою суду.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 06.11.2012 р. у справі № 5019/1431/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "АРТ-Майстер" від 05.12.2012 р. - без задоволення.

Ухвалою суду повернути з Державного бюджету України апелянту - Приватному підприємству "Арт-майстер" надмірно сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 21 грн. 75 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді А.В. Гудак

Г.Є. Олексюк