Рішення № 28865685, 21.01.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.13 Справа№ 5015/465/12

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Земельний банк", м. Харків

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Галнафто-Інвест", м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Західбудінвест"

про: визнання недійсним правочину

Суддя Деркач Ю.Б.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Богдан З.С. - представник (Довіреність б/н від 25.09.2012р.)

від третьої особи: не з'явився

Представнику відповідача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.

Суть спору: Розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства "Земельний банк", м. Харків до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Галнафто-Інвест", м. Львів за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Західбудінвест" про визнання недійсним правочину

На виконання Постанови Вищого господарського суду України від 16.10.2012р. у справі № 5015/465/12, ухвалою суду від 09.11.2012 року розгляд справи призначено в засіданні на 20.11.2012р.

У звязку із неявкою представниів сторін судове засідання 20.11.2012р., розгляд справи відкладено ухвалою суду від 20.11.2012р. на 11.12.2012р.

Ухвалою суду від 11.12.2012р. продовжено строк вирішення спору та розгляд справи відкладено на 21.01.2013р.

У судове засідання 21.01.2013р. представник позивача не зявився причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

У судовому засіданні 21.01.2013р. представник відповідача подав відзив б/н від 21.01.2013р. (вх. № 1490/13 від 21.01.2013р.), відповідно до якого заперечив проти позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у судове засідання 21.01.2013р. явку повноважного представника не забезпечила, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Строк вирішення спору, з врахуванням його продовження за клопотанням сторін, завершується 21.01.2013р., в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

26.06.2008р. між позивачем та відповідачем укладено Кредитний договір № КЛ-2670/1-980, згідно з умовами якого позивач надав відповідачу кредитні кошти у сумі 5000000,00грн. з остаточним терміном повернення 30.06.2010р. (п. 1.4. Договору у редакції від 31.12.2009р.).

Згідно із умовами п. 1.3. Кредитного договору, розмір відсотків за користування кредитними коштами початково складав 22%, а починаючи з 27.06.2008р. - 12% (Додаткова Угода № 2 до Кредитного договору від 27.06.2008р.).

Оскільки відповідач не виконав договірних зобов'язань з повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування коштами, позивач звернувся з позовом до господарського суду Львівської області, рішенням якого у справі № 15/193 сума кредитної заборгованості встановлено у розмірі 5302465,74грн.

Згідно із умовами Договору від 29.07.2010р. купівлі - продажу права вимоги, укладеного із ТзОВ "Компанія "Західбудінвест", відповідачу (Новий Кредитор) передано право вимоги Первісного Кредитора (Третя особа у справі) щодо виконання позивачем грошових зобов'язань (у сумі 5500000,00грн.), які виникли на підставі Договору строкового банківського вкладу № 2408-П від 27.05.2008р. (укладеного Позивачем та Третьою особою).

Відповідно до п.1.1. Договору купівлі-продажу права вимоги в порядку та на умовах визначених даним договором, продавець (Первісний кредитор) передає покупцеві (Новий кредитор) за плату право вимоги, належне продавцеві по договору № 2408-П строкового банківського вкладу від 27.05.2008р., укладеному між продавцем та Харківським акціонерним комерційним Земельним банком.

Згідно із п.1.2. Договору купівлі-продажу права вимоги за даним договором, покупець (Новий кредитор) набуває права вимагати від Банку (Боржник) виконання зобов'язань по договору банківського вкладу № 2408-П від 27.05.2008р. на суму вкладу 5 500 000 (п'ять мільйонів п'ятсот тисяч) гривень 00 коп. без нарахування процентів.

03.09.2010р. відповідачем направлено позивачу Заяву-Вимогу № 07/09, яка отримана позивачем за вх. № 0214/3935 від 14.09.2010р., якою повідомлено останнього про відступлення відповідачу третьою особою права вимоги грошових зобов'язань у сумі 5500000,00грн., які виникли на підставі Договору строкового банківського вкладу № 2408-П від 27.05.2008р. та запропоновано зарахувати взаємні вимоги (позивача та відповідача).

23.09.2010р. позивач листом вих. 02-15/3190 від 23.09.2010 року (а.с. 34) надав відповідь на Заяву-Вимогу № 07/09 від 03.09.2010 року, в якій зокрема, вказав, що договір купівлі-продажу права вимоги від 29.07.2010 року укладений з порушенням вимог чинного законодавства та те, що ПАТ "Земельний банк" не має змоги включити ТзОВ "Галнафто-Інвест" до реєстру вимог кредиторів банку.

У зв'язку із відсутністю погодження ПАТ "Земельний банк" зазначеної пропозиції ТзОВ "Галнафто-Інвест", спір було передано на вирішення господарському суду Львівської області.

Рішенням господарського суду Львівської області від 28.10.2010р. у справі № 15/193 позов задоволено частково; зобов'язано ПАТ „Земельний банк" зарахувати право вимоги ТОВ „Компанія „Західбудінвест" за договором № 2408-ІІ строкового банківського вкладу від 27.05.2008р. на суму 5302465,74 грн., яке належить ТзОВ „Галнафто-Інвест" на підставі договору купівлі-продажу права вимоги від 29.07.2010р., укладеного з ТзОВ „Компанія „Західбудінвест" та вимогу ПАТ „Земельний банк", по кредитному договору № КЛ-2670/1-980 від 26.06.2008р. укладеному з ТОВ „Галнафто-Інвест" на суму 5302465,74грн.; зобов'язано ПАТ „Земельний банк" зареєструвати відомості про припинення іпотеки за іпотечним договором від 26.06.2008р., укладеним між Харківським акціонерним Земельним банком та громадянкою України Маслюк Г.Д. та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 26.06.2008р., зареєстрованим в реєстрі за № 3757; в частині решти вимог у позові відмовлено; стягнуто з ПАТ „Земельний банк" на користь ТОВ „Галнафто-Інвест" 42,50 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2010р. у справі № 15/193 рішення господарського суду Львівської області від 28.10.2010р. в справі за номером 15/193 - залишено без змін, а апеляційну скаргу ПАТ "Земельний банк" без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2011р. у справі № 15/193 касаційну скаргу ПАТ "Земельний банк" залишено без задоволення; постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2010р. у справі № 15/193 залишено без змін.

Представник відповідача вважає відмову позивача у задоволенні заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог необгрунтованим, посилаючись на те, що Законом України "Про банки та банківську діяльність", норми якого не містять заборони щодо проведения зарахування зустрічних однорідних вимог, в тому числі при ліквідації банку.

Крім того, у відзиві б/н від 21.01.2013р. (вх. № 1490/13 від 21.01.2013р.) представник відповідача зазначив, що посилання позивача на п.11 Інформаційного листа № 01-06/1642/2011 від 24.11.2011р. „Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011р. № 01-06/249 „Про постанови Верховного суду Украни, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів", в якому йдеться про те, що у процедурі ліквідації банку зарахування однорідних зустрічних вимог є незаконним, оскільки це призвело б до порушення порядку погашения вимог кредиторів, встановленого Законом України "Про банки i банювську діяльність", та вказав, що на момент подання відповідачем позивачу листа № 07/09 від 03.09.2010р. про укладення договору купівлі -продажу права вимоги та необхідність зарахування зустрічних однорідних вимог, згаданий вище інформаційний лист Вищого господарського суду України не існував.

А також, враховуючи, що у cпpaвi № 15/193 брали участь ті самі сторони, що i у cпpaвi, яка розглядається господарським судом Львівської області представник відповідача вважає, що питания законності зарахування взаємних однорідних вимог не може розглядатися i доводитися знову, оскільки вже є встановленим.

Аналогічної позиції дотримувався господарський суд Львівської області у даному спорі, прийнявши 23.04.2012р. рішення про відмову у задоволенні даного позову про визнання недійсним одностороннього правочину. Вказане рішення залишено в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2012р.

Проте, постановою Вищого господарського суду України від 16.10.2012р. вказані судові рішення були скасовані, з підстав зазначених у даній постанові, а справу передано у місцевий господарський суду на новий розгляд.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину встановлені ст. 203 ЦК України, підстави недійсності правочину, передбачені ст. 215 ЦК України.

В силу п. 3 ст. 202 ЦК України, одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. При цьому, односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Відповідно до вимог ст. 202 Господарського Кодексу України, до відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченихпередбачених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Частина 2 цієї ж статті закріплює, що припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Частина 2 зазначеної статті допускає можливість зарахування зустрічних вимог за заявою однієї із сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 602 Цивільного кодексу України, не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

У свою чергу, ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України закріплює, що господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 203 ГК України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Згідно з ч. 5 ст. 203 ГК України, не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, Цивільний кодекс України та Господарський кодексу України, називаючи невичерпний перелік випадків, коли зарахування зустрічних однорідних вимог є недопустимим, вказують на можливість встановлення інших, встановлених законом випадків, за яких зарахування зустрічних однорідних вимог є неправомірним.

Недопустимість зарахування зустрічних однорідних вимог у випадку, якщо стосовно банку відкрита ліквідаційна процедура, прямо випливає зі змісту частини 8 ст. 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції від 05.07.2012р.), відповідно до якої вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. При цьому, відсутність у зазначеній статті спеціальної вказівки на неможливість припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог щодо банку, відносно якого відкрита ліквідаційна процедура, не змінює оцінку аналізованих норм, оскільки зміст частини 8 статті ст. 91 Закону "Про банки та банківську діяльність" зводиться до неможливості індивідуального задоволення вимог окремих кредиторів банку поза ліквідаційною процедурою, у тому числі й шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

В ході розгляду справи було встановлено, що 30.07.2010р. Постановою Правління Національного банку України № 375 "Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" з 02.08.2010р. було відкликано банківську ліцензію, ініційовано процедуру ліквідації та призначено ліквідатора ПАТ " Земельний банк " Угрімова Олексія Миколайовича.

Згідно вимог п. 3 розд. X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012р., процедура ліквідації банку, ініційована до набрання чинності цим законом, здійснюється у відповідності до законодавства, що діяло до набрання чинності вказаним законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 89 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ліквідатором було опубліковано відомості про відкриття ліквідаційної процедури у газеті "Урядовий кур'єр" № 145 від 06.08.2010р.

Частиною 2 ст. 93 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції від 05.07.2012р.) було встановлено, що ліквідатор протягом трьох місяців з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 93 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції від 05.07.2012р.), ліквідатор протягом трьох місяців з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури складає перелік акцептованих ним вимог для затвердження Національним банком України.

Після затвердження Національним банком цього переліку він набуває статусу реєстру кредиторських вимог до Банку, і у ліквідатора з'являється можливість задовольняти вимоги кредиторів у порядку, встановленому ст. 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність", тобто лише у визначеній законом певній черговості.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції від 05.07.2012р.), ліквідатор припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення одного місяця з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури.

Згідно із матеріалами справи, до ліквідатора ПАТ "Земельний банк" надійша Заява-вимога відповідача 03.09.2010р. за вих. № 724 про відступлення відповідачу третьою особою права вимоги грошових зобов'язань у сумі 5500000,00грн., які виникли на підставі Договору строкового банківського вкладу № 2408-П від 27.05.2008р. та запропоновано зарахувати взаємні вимоги (позивача та відповідача).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відтак, враховуючи положення вказаної норми, ст.ст. 11, 202, 598, 601 ЦК України, ст.ст. 202, 203 ГК України, заява - вимога відповідача від 03.09.2010р. про зарахування взаємних вимог є одностороннім правочином спрямованим на припинення зобовязань, зокрема, за кредитним договором, існуючих на часподання такої заяви відповідачем, і є підставою для набуття, зміни або припинення цивільних прав чи обовязків.

Нормами глави 16 (Ліквідація банків) Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлений порядок погашення вимог кредиторів. Погашення зобов'язань боржника кредиторами банку в період здійснення ліквідаційної процедури банка не може бути проведено, оскільки це фактично є погашенням вимог кредитора в порушення порядку, встановленого ст. ст. 93, 96 Закону "Про банки і банківську діяльність" (у редакції від 05.07.2012р.) та поза межами встановленої ліквідаційної процедури.

Аналогічна правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.01.2012р. № 41/0/4-12 щодо застосування окремих норм цивільного законодавства сформульовано обов'язкові для усіх судів України правові позиції, стосовно зобов'язань, що виникають із договорів та інших правочинів пунктом 5 передбачено, що статтею 601 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Не допускається зарахування зустрічних вимог, зокрема у випадках, встановлених договором або законом (ч. 5 ст. 602 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 91, 93, 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, яка існувала станом на час звернення позивача до відповідача із вимогою про зарахування зустрічних однорідних вимог), у процесі ліквідаційної процедури банку визначається заборгованість кожному кредитору банку та встановлюється черговість і порядок погашення вимог кредиторів, що унеможливлює індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора позачергово шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог (зокрема, кредиту та банківського вкладу (постанови Верховного Суду України від 24.10.2011р. № 3-112гс11; від 03.10.2011р. № 3-86гс11).

Відповідно до правової позиції, встановленої постановою Верховного суду України від 24.10.2011р. у справі № 16/041-10, не допускається зарахування зустрічних вимог, зокрема, у випадках, встановлених договором або законом (ч. 5 ст. 602 ЦК України). А саме, господарські суди дійшли висновку про недопустимість зарахування однорідних зустрічних вимог до банку, відносно якого відкрита ліквідаційна процедура.

Відповідно до ст.ст. 91, 93, 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції від 05.07.2012р.), в процесі ліквідаційної процедури банку визначається заборгованість кожному кредитору банку та встановлюється черговість погашення вимог кредиторів, що унеможливлює індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора позачергово шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

За твердженням представника позивача, вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. Кредитори банку протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку, які ліквідатор розглядає та в разі акцепту вносить до реєстру вимог кредиторів. Ліквідатор при прийнятті рішень про відчуження активів, до яких відносяться надані кредити, та/абозобовязань банку зобовязаний забезпечити пріорітетність захіисту інтересів кредиторів банку відповідно до черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої ст. 96 України "Про банки і банківську діяльність". Задоволення вимог кредиторів здійснюється за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідаційної процедури, достатніх для повного або пропорційного задоволення вимог однієї черги, відповідно до реєстру вимог кредиторів.

Станом від 03.09.2010р. до теперішнього часу вимоги, як зазначає позивач, жодної черги кредиторів не задоволено.

У пункті 11 Інформаційного листа № 01-06/1642/2011 від 24.11.2011р. „Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011р. № 01-06/249 „Про постанови Верховного суду Украни, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів", у процедурі ліквідації банку зарахування однорідних зустрічних вимог є незаконним, оскільки це призвело б до порушення порядку погашення вимог кредиторів.

Судом відхиляються заперечення відповідача проти задоволення даного позову стосовно того, що судами при розгляді справи №15/193 визнано правові підстави для задоволення позову ТзОВ „Галнафтоінвест" і зобовязання банку зарахувати право вимоги для припинення грошових зобовязань позичальника за кредитним договором № КЛ-2670/1-980 від 26.06.2008р., так як вказане само по собі не свідчить і не спростовує наявність одностороннього правочину вчиненого відповідачем предявленням заяви-вимоги від 03.09.2010р., як дії особи, спрямованої на набуттяґ, зміну або припинення цивільних прав чи обовязків і є підставою для вказаного набуття зміни або припинення у розумінні положень ст. 11 ЦК України. Визнання недійсним вказаного правочину і є предметом позову у даній справі.

Враховуючи наведене вище, суд прийшов до висновку, що заява-вимога відповідача від 03.09.2010р., як односторонній правочин спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обовязків, вчинений (в момент його вчинення) з недодержанням вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України, оскільки проведення заліку взаємних вимог за такою заявою на час звернення відповідача до позивача (03.09.2010р.) призвело до порушення статей 91, 93 та 96 Закону УкраїниУкраїни "Про банки і банківську діяльність", відтак односторонній правочин, вчинений 03.09.2010р. відповідачем про припинення зобовязань в сумі 5302465,74грн. за кредитним договором КЛ-2670/1-980 від 26.06.2008р. перед позивачем шляхом зарахування однорідних вимог відповідача до позивача за договором строкового банківського вкладу №2408-П від 27.05.2008р. на підставі договору купівлі-продажу права вимоги від 29.07.2010р., є недійсним.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно із вимогами ст. 49 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись вимогами Закону України „Про банки і банківську діяльність", ст.ст. 11, 202-203, 215, 602 ЦК України, ст. ст. 202-203 ГК України, ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 82, 84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Визнати недійсним односторонній правочин, вчинений 03.09.2010р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Галнафто-Інвест" про припинення зобовязань в сумі 5302465,74грн. за кредитним договором КЛ-2670/1-980 від 26.06.2008р. перед Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" шляхом зарахування однорідних вимог Товариством з обмеженою відповідальністю "Галнафто-Інвест" до Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" за договором строкового банківського вкладу №2408-П від 27.05.2008р. на підставі договору купівлі-продажу права вимоги від 29.07.2010р.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галнафто-Інвест" (79008, м. Львів, пр. Свободи, 26, ідентифікаційний код 31441730) на користь Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" (61057, м. Харків, вул. Чернишевська, 4, ідентифікаційний код 19358721) 1073,00 грн. судового збору.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 25.01.2013р.

Суддя Деркач Ю.Б.