Постанова № 28865640, 28.01.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.01.2013 р. справа №5009/2642/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів при секретарі судового засідання за участю прокурора: представників сторін: від позивача - 1: від позивача - 2: від відповідача - 1: від відповідача - 2: від відповідача - 3:Малашкевича С. А. Азарової З.П., Ломовцевої Н.В. Максименко Г. П. Русланової Г.М. не з'явився не з'явився не з'явився Мироненко І.М. - за довір.; Бурдак О.В. - за довір. Єфременко О.О. - за довір.розглянувши апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», м. Запоріжжя, Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київна рішення господарського суду Запорізької областівід 06.11.2012 р.у справі№ 5009/2642/12 (головуючий суддя: Колодій Н.А., судді: Шевченко Т.М., Зінченко Н.Г.)за позовомЗаступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі: 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя; 2. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ; до відповідачів: 1. Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ; 2. Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», м. Запоріжжя; 3. Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київпровизнання договору недійсним та повернення майна вартістю 230 656 943 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.11.2012 року по справі № 5009/2642/12 задоволений позов заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про визнання недійсним договору про користування державним майном, яке не підлягає приватизації № 04/01-883 від 28.12.2001 р., укладеного між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» та про зобов'язання Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» повернути за актом приймання - передачі Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» передане за договором № 04/01-833 від 28.12.2001 р. майно вартістю 230656943 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПАТ «Запоріжгаз» та НАК «Нафтогаз України» подали апеляційні скарги.

ПАТ «Запоріжгаз» в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати, провадження у справі припинити, мотивуючи свої вимоги наступним.

Рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, судом не надано належної правової оцінки тому факту, що на момент звернення до суду із позовом, договору, укладеного між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (Відповідач 1) та ПАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (Відповідач 2) вже фактично не існувало, оскільки відповідно до Додаткової угоди № 4 від 31.12.2008 року (Додаткова угода), по Договору до Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (Відповідач 3) перейшли всі права та обов'язки Відповідача 1 за оскаржуваним Договором. А отже, з моменту укладення Додаткової угоди № 4, тобто, починаючи з 31.12.2008 р. взаємні зобов'язання Відповідача 1 та Відповідача 2 за Договором є такими, що припинились, а натомість виникли взаємні зобов'язання Відповідача 1 та Відповідача 3 на підставі окремого правочину, укладеного між цими Сторонами. Зазначена обставина місцевим судом встановлена не була, а також не було враховано і те, що на момент звернення до суду договірні зобов'язання сторін за Договором вже фактично не існували.

ПАТ «Запоріжгаз» зазначає, що п. 5 ст. 75 ГК України в редакції від 05.11.2008 року, відповідно до якого державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно юридичним особам, та на який суд першої інстанції посилався як на одну з підстав задоволення позовних вимог, не розповсюджується на взаємовідносини НАК «Нафтогаз України і ВАТ «Запоріжгаз» при визначені і виконанні умов Договору та Додаткової угоди і на законодавчому рівні не регулюють їх.

На думку ПАТ «Запоріжгаз», судом першої інстанції помилково були застосовані положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна» до зазначених правовідносин, оскільки ч.2 ст. 4 цього закону визначено, що не можуть бути об'єктами оренди, зокрема, об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», яким зазначено, що до об'єктів, що мають загальнодержавне значення відносяться майнові комплекси державних підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення. Загальнодержавне значення мають, зокрема, об'єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов'язані з постачанням споживачам газу.

До того ж, ПАТ «Запоріжгаз» зауважує, що рішення суду першої інстанції було прийнято з порушенням ч. 4 ст. 267 ЦК України, оскільки судом, за наявності заяви сторони про застосування строку позовної давності, не було відмовлено у позові .

Крім того, судом не враховано, що прокурором не визначено в чому саме полягає порушення державних інтересів, не зазначено ознак суттєвості цих порушень, обґрунтування необхідності поновлення та врегулювання порушених прав. Доводи прокурора, якими він мотивує позовні вимоги, визначені тільки загальними поняттями без посилання на конкретні критерії, за якими вони визначені, отже не можуть бути визначені судом як належні та допустимі докази по справі. Прокурором також не визначено та не надано доказів формування вартості майна, яке підлягає поверненню.

Окрім того, приймаючи рішення про повернення майна від ПАТ «Запоріжгаз» до НАК «Нафтогаз України», судом не було прийнято до уваги положення Постанови КМУ від 20 серпня 2012 року № 770 «Про деякі питання використання майна для забезпечення розподілу природного газу», відповідно до якої НАК «Нафтогаз України» не є правомочною особою на управління вказаним майном та його отримання.

При цьому, ПАТ «Запоріжгаз» надало додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких зазначило наступне.

Посилання суду першої інстанції на п. 5 Декрету КМУ «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» як на підставу недійсності спірного договору не відповідає суті правовідносин з урахуванням кола та статусу суб'єктів правовідносин та норм ст. 4 ЦК УРСР.

Суд дійшов висновку, що організаційна-правова форма НАК «Нафтогаз Україна», виходячи із специфіки її утворення та спеціальних норм приватизаційного законодавства не впливає на можливість її, а отже і дочірніх компаній, віднесення до державного підприємства у розумінні ст. 2 Закону України «Про підприємства в Україні» від 27.03.1991 р. № 887-12 для цілей Декрету КМУ «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» від 15.12.1992 р. № 8-92. Однак, на думку апелянта, такий висновок суду не відповідає вимогам діючого на момент укладення договору законодавства та спростовується нормами ст. ст. 32-33 Закону України «Про власність», ст. 1 Закону України «Про підприємства в Україні» від 27.03.1991 р., ЗУ «Про господарські товариства» від 19.09.1991 р., з аналізу яких можна зробити висновок, що НАК «Нафтогаз України» не є державним підприємством.

Крім того, ПАТ «Запоріжгаз» вказує на невідповідність вимогам гл. 27 ЦК УРСР висновків суду відносно того, що законодавство, що діяло на момент укладення спірного договору не визначало останній у якості певного окремого виду договорів із чітко визначеними особливостями регулювання.

Також, на момент розгляду справи між ПАТ «Запоріжгаз» та органом, уповноваженим здійснювати управління майном, відсутні будь-які неврегульовані питання щодо правового режиму використання зазначеного майна, що свідчить про відсутність предмету спору.

НАК «Нафтогаз України» в своїй апеляційній скарзі також не погодилась з висновками суду першої інстанції та просить скасувати рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування заявлених вимог посилається на наступне.

Застосування судом першої інстанції п.5 Декрету КМУ № 8-92 від 15.12.1992 року «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» є неправомірним, оскільки зазначений пункт регулює передачу загальнодержавного майна «іншим підприємствам», а за Договором відбулась передача державного мана (згодом права на строкове користування майном) в складі одного підприємства - компанії (договір № 76 від 04.02.99 про використання державного майна, яке не підлягає приватизації та додатки до нього); згідно додаткової угоди № 4 від 30.12.08 предметом Договору не є державне майно, а лише право на його строкове користування.

Також НАК «Нафтогаз України» не погоджується з висновком суду щодо застосування до Договору норм законодавства, які регламентують оренду державного майна за аналогією права, оскільки предметом Договору є право на строкове користування державним майном, яке не підлягає приватизації.

Крім того, вважає необґрунтованим висновок суду про відсутність підстав для застосування позовної давності по справі. Зокрема, суд не надав належної правової оцінки тому, що строк позовної давності був пропущений прокурором внаслідок неналежного здійснення прокурорського нагляду.

У відзиві від 14.12.2012 р. № 15/4, НАК «Нафтогаз України» апеляційну скаргу ПАТ «Запоріжгаз» підтримала в частині вимог про скасування рішення господарського суду Запорізької області від 06.11.2012 р. з підстав невірного застосування норм матеріального і процесуального права та просить на відмінну від ПАТ «Запоріжгаз» не припиняти провадження у справі, а прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. При цьому, виклав доводи аналогічні тим, що зазначені ним в своїй апеляційній скарзі.

У відзиві на апеляційні скарги від 16.01.2013 р. № 10-01-00291, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області доводи апелянтів не визнало, просить залишити апеляційні скарги без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Позивач зазначив, що безоплатна передача державного майна за спірним договором суперечить приписам п. 5 Декрету КМУ «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» № 8-92 від 15.12.1992, яким встановлено заборону підприємствам, що є у загальнодержавній власності, передавати безоплатно закріплене за ними майно іншим підприємствам, організаціям, установам, а також громадянам. Тому, вважає позовні вимоги прокурора про визнання недійсним договору № 04/01-833 від 28.12.2001 р. обґрунтованими. Просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заступник прокурора Запорізької області у відзиві на апеляційні скарги від 17.01.2013 р. № 05/2-1775-12 апеляційні скарги не визнав, просить залишити їх без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому, заступник прокурора Запорізької області зазначив, що майно, що є предметом оспорюваного договору використовується ПАТ газифікації «Запоріжгаз» безоплатно, що суперечить ст. 75 ГК України, п.5 Декрету КМУ Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» № 8-92 від 15.12.1992 (який діяв на момент укладання спірного договору), оскільки ними заборонено безоплатно передавати у користування державне майно. Вказане майно повинно бути надано в оренду з дотриманням вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Стосовно доводів щодо подачі позову з пропуском строку позовної давності, заступник прокурора зазначив, що виходячи із приписів ст. 76 ЦК УРСР, що діяв на момент укладання спірного договору, початок перебігу строку позовної давності визначається днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення свого права. Враховуючи, що про порушення прав держави за оспорюваним договором прокуратура області дізналась у 2012 році при проведенні перевірки додержання вимог чинного законодавства газопостачальними компаніями, підприємствами теплокомуненерго та житлово-комунального господарства, строк позовної давності прокурором не пропущено.

Представники апелянтів в судовому засіданні 23.01.2013 р. доводи, викладені ними в своїх апеляційних скаргах підтримали, просили рішення суду першої інстанції скасувати, проти чого заперечував прокурор, який вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Представники від позивачів, 1, 2 та відповідача- 1 в судове засідання не з'явилися, хоча про день, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження та про відкладення розгляду апеляційної скарги явка представників сторін не визнавалась обов`язковою. За таких умов, колегія суддів з урахуванням думки представників сторін, які прибули в судове засідання, вважає за можливе розглядати справу за відсутністю представників зазначених сторін.

Розглянувши матеріали справи, апеляційні скарги, відзиви на апеляційні скарги, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули в судове засідання, судова колегія встановила наступне.

04 лютого 1999 року між Фондом Державного майна України (Фонд) та НАК «Нафтогаз України» (відповідач 3) укладено угоду № 76 про використання державного майна, яке не підлягає приватизації (надалі - Угода).

Згідно п. 1.1. угоди, Фонд передає, а компанія приймає на себе зобов'язання щодо виконання функцій оперативного управління державним майном, яке не підлягає приватизації, знаходиться на балансі і не увійшло до статутного фонду підприємств, що входять до складу НАК «Нафтогаз України»(далі - майно).

Пунктом 2.3. Угоди передбачено, що компанія зобов'язана не передавати без дозволу Фонду майно, зазначене в п. 1.1. цієї угоди, в користування третім особам, крім підприємств, що входять до складу компанії.

Із змісту додаткової угоди № 1до угоди від 04.02.1999 р., укладеної між Фондом державного майна та НАК «Нафтогаз України» вбачається що Фонд державного майна України передав НАК «Нафтогаз України» державне майно (вказане в Акті прийому - передачі). Серед підприємств, що входять до складу НАК «Нафтогаз України» зазначено і ВАТ «Запоріжгаз».

У подальшому, 28.12.2001 р. між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», правонаступником якого є ПАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» укладено договір № 04/01-833 про користування державним майном, яке не підлягає приватизації (надалі - договір).

Як на підставу укладення договору № 04/01-833 сторони посилалися на постанову постанову Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 р. № 747 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», Угоду про використання держаного майна, яке не підлягає приватизації № 76 від 04.02.1999 р., укладену між Фондом державного майна України та НАК «Нафтогаз України», а також Угоду про користування державним майном, яке не підлягає приватизації від 28.12.2001 р. № 14/1127, укладену між НАК «Нафтогаз України»та ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України».

Сторонами за договором № 04/01-833 від 28.12.2001 р. (відповідно до додаткових угод № 3, № 4) є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (відповідач 3) та Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (відповідач 2).

Відповідно п. 1.1. зазначеного договору передбачено що, компанія надає, а користувач 2 приймає у тимчасове користування на умовах, визначених цим договором, державне майно, яке не підлягає приватизації і використовується для забезпечення транспортування та розподілу природного газу (майно), а саме: розподільні газопроводи, споруди на них і транспортні засоби спеціального призначення, які передані НАК «Нафтогаз України»у користування згідно Переліком (додаток № 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 р. № 747 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»).

Згідно до п. 2.1. цього ж договору, зазначене майно, залишкова вартість якого становить 41783000 грн. було передано користувачу, про що був складений та підписаний відповідний Акт прийому -передачі (додаток № 1 до договору).

Розділом 5 договору сторони передбачили порядок розрахунків. Відповідно до п. 5.1. договору отримані від користування майном доходи належать користувачу, за винятком відрахувань на розвиток майна в розмірах встановлених пунктом 5.2. договору, та амортизаційних відрахувань, що нараховуються на відновлення майна користувачем за встановленими нормативами.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що відрахування на розвиток майна здійснюється у розмірі, що складає 50% чистого прибутку, отриманого від користування майном користувачем протягом року, і який залишається після сплати податків та обов'язкових зборів, але не менш 4% його залишкової вартості, акумулюється на окремому рахунку, який створюється користувачем.

Відрахування на розвиток майна, визначені п. 5.2. договору та амортизаційні відрахування спрямовуються користувачем виключно на капітальні вкладення на відновлення та розвиток (приріст) майна в розмірах, визначених річними планами капітального будівництва, реконструкції і модернізації та капітальних ремонтів майна, які затверджені компанією (пункт 5.3. договору).

У подальшому сторонами укладалися додаткові угоди до вказаного договору № 1 від 11.02.2002 р., № 2 від 27.12.2006 р., № 3 від 30.12.2008 р., № 4 від 30.12.2008 р., які не вплинули на сутність розрахунків за користування державним майном, проте відповідно до яких вартість переданого майна за основним договором станом на 31.12.2007 р. становить 230656943 грн., що визначено інвентаризацією, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України від 06.06.2008 р. № 319.

Проведеною прокуратурою області перевіркою щодо додержання вимог чинного законодавства газопостачальними компаніями, підприємствами теплокомуненерго та житлового -комунального господарства встановлено, що зі змісту вищевказаних положень договору № 04/01-833 від 28.12.2001 р. та господарських зобов'язань, які виконувались його сторонами на протязі з 28.12.2001 р. по теперішній час, майно надане за ним використовується користувачем (відповідачем 2) безоплатно. Безоплатним користуванням з боку відповідача 2 державного майна внаслідок неотримання значних коштів суттєво порушуються державні інтереси і відповідно вказане господарське зобов'язання вчиняється з метою, яка завідомо суперечить державним інтересам.

У зв'язку з цим заступник прокурора Запорізької області звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання недійсним договору про користування державним майном, яке не підлягає приватизації № 04/01-883 від 28.12.2001 р., укладеного між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» та зобов'язання Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» повернути за актом приймання - передачі Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України»передане за договором № 04/01-833 від 28.12.2001 р. майно вартістю 230656943 грн.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

За приписами ст. 58 Конституції України, пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України оцінка відповідності спірного договору здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент його укладання.

Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний договір був укладений між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» та ВАТ «Запоріжгаз» 28.12.2001 р., тобто в період дії ЦК УРСР, отже суд першої інстанції для оцінки відповідності оспорюваного договору вимогам законодавства правомірно застосував положення ст. ст. 45-60 Глави 3 ЦК УРСР.

В абзаці 2 пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 28.04.1978№ 3 зазначено, що вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настання відповідних правових наслідків.

Згідно з пунктами 1.1., 1.3. Статуту ДК "Газ України" є дочірнім підприємством НАК "Нафтогаз України".

Водночас, пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 25.05.1998 № 747 та пунктами 5.1., 6.3.-6.5. Статуту НАК "Нафтогаз України" визначено, що Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Компанія) є державним акціонерним товариством, засновником якого є держава в особі Кабінету Міністрів України.

Статутний фонд Компанії сформований за рахунок державного майна, яке, хоча і увійшло до складу активів Компанії, проте не втратило статусу державного. За змістом п. 6.2. Статуту НАК "Нафтогаз України", компанія визначається власником майна, яке передано акціонерами у власність, тоді як згідно п. 5.2. Статуту на момент укладання спірного договору єдиним акціонером Компанії була держава, а пунктами 7 та 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 не передбачалось припинення права державної власності на внесок до статутного фонду НАК "Нафтогаз України".

Положеннями ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що припинення права державної власності на певне майно у зв'язку із його набуттям у власність певної юридичної особи має здійснюватися шляхом приватизації.

Відповідно до п 1.4. Положення «Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі» встановлено, що способами управління державним майном є: здійснення приватизації відповідно до законодавства України;передача майна в оренду відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна", тощо.

Згідно з п. 5 Декрету КМУ «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» № 8-92 від 15.12.1992 встановлено заборону підприємствам, що є у загальнодержавній власності, передавати безоплатно закріплене за ними майно іншим підприємствам, організаціям, установам, а також громадянам.

Отже, на момент укладення оспорюваного договору законодавством не передбачалась передача майна, що перебуває у загальнодержавні власності, у безоплатне користування у якості способу управління державним майном.

Враховуючи, що умовами оспорюваного договору безпосередньо не передбачена його відплатність, а відповідачами не було надано жодних доказів здійснення оплати або отримання коштів за користування майном на підставі договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» за оспорюваним договором здійснила безоплатну передачу майна, що перебуває у загальнодержавній власності, ВАТ «Запоріжгаз», правонаступником якого є ПАТ «Запоріжгаз», всупереч п. 5 Декрету КМУ "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" № 8-92 від 15.12.1992, внаслідок чого рішенням правомірно визнано оспорюваний договір недійсним та зобов`язано Публічне акціонере товариство по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» повернути за актом приймання - передачі Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» передане за договором № 04/01-833 від 28.12.2001 р. майно вартістю 230656943 грн.

Посилання апелянтів на пропуск прокурором строків позовної давності судова колегія не приймає до уваги, оскільки як відповідно до ст. 76 ЦК УРСР, що діяла на момент укладення спірного правочину, так і до ст. 261 ЦК України початок перебігу строку позовної давності визначається днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Враховуючи, що прокурор про порушення права держави щодо безоплатного використання державного майна за оспорюваним договором дізнався у 2012 році під час проведення перевірки додержання вимог чинного законодавства газопостачальними компаніями, підприємствами теплокомуненерго та житлово-комунального господарства, а відповідачами на підтвердження своїх доводів не надано жодних належних доказів обізнаності прокурора про відповідні факти в інший термін, з яким пов'язаний початок перебігу строку позовної давності, колегія суддів вважає, що прокурор звернувся до суду із вказаним позовом без порушення строку позовної давності.

За таких умов, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам у справі, рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим рішення господарського суду Запорізької області від 06.11.2012 р. у справі № 5009/2642/12 слід залишити без змін, а апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», м. Запоріжжя, Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ - без задоволення.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покладаються на заявників.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», м. Запоріжжя, Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 06.11.2012 р. у справі № 5009/2642/12 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 06.11.2012 р. у справі № 5009/2642/12 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий С.А. Малашкевич

Судді: З.П. Азарова

Н.В. Ломовцева