Постанова № 28865064, 15.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13693/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі: Раченко Д.Г.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Баден-Проект» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Баден-Проект»до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки здійснені між позивачем та TOB «Маркет-Строй Ко», TOB «Таверс», TOB «Олдеко»господарські відносини є дійсними та такими, що були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2012 року у задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, про задоволення адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити.

Як встановлено судом, з 02.04.2012 року по 06.04.2012 року відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку TOB «Баден-Проект»з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість при проведенні фінансово-господарських операцій з TOB «Маркет-Строй Ко», TOB «Таверс», TOB «Олдеко»за період з 01.01.2011 року по 29.02.2012 рік за результатами якої складено акт №105/22-604/30576984 від 13.04.2012 року (том 1 а.с.13-46).

В ході перевірки встановлено порушення TOB «Баден-Проект»п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п.188.1 ст. 188, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 706 453 грн.

На підставі акту перевірки №105/22-604/30576984 від 13.04.2012 року Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва прийняте податкове повідомлення - рішення з податку на додану вартість №0002752260 від 03.08.2012 року (том 1 а.с.11).

Позивач не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням оскаржив його до Державної податкової служби в м.Києві, за наслідком чого податкове повідомлення-рішення №0002752260 від 03.08.2012 року скасовано в частині визначення суми грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 11 682 грн., у зв'язку з чим заборгованість позивача склала 694 771, 0 грн. за основним платежем та 117 976, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення -залишено без змін (том 1 а.с.65-71, а.с.12).

Приймаючи рішення про відмову у задоволені адміністративного позову суд першої інстанції вказав на відсутність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які б підтверджували реальність проведення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Маркет-Строй Ко», ТОВ «Таверс», ТОВ «Олдеко», а також висновок про те, що вказані підприємства мають ознаки фіктивності та здійснюють діяльність спрямовану на проведення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Колегія суддів, з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Позивач TOB «Баден-Проект»мало господарські відносини із TOB «Маркет-Строй Ко», TOB «Таверс», TOB «Олдеко».

Як вбачається з направлення на перевірку від 02.04.2012 року № 169 та з наказу відповідача №155 від 02.04.2012 року про проведення виїзної позапланової документальної перевірки, проведення виїзної позапланової документальної перевірки відбувалося на підставі пп.78.1.1. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України. Тобто, вказана перевірка повинна проводитись за наслідками перевірок інших платників податків або на підставі отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливість порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документального підтвердження на обов'язків письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З матеріалів справи видно, що на запит від 13.03.2012 року за №305/10/12-214, який позивачем отримано 16.02.2012 року, по контрагентам, зазначеним в акті перевірки, позивач в межах встановленого строку надав всі необхідні документи, про що на супровідному листі міститься відмітка відповідача від 26.03.2012 року про одержання.

Разом з цим, з тексту акту №105/22-604/30576984 від 13.04.2012 року вбачається, що перевірка проводилась на підставі висновків актів відділу податкової міліції за результатами відпрацювання по контрагентам, у зв'язку з чим судом першої інстанції не досліджено та не надано належної правової оцінки доказам наданим ТОВ «Баден-проект»щодо отримання товарів від ТОВ «Маркет строй ко», ТОВ «Олдеко»та ТОВ «Таверс», факту, поставки отриманого товару іншими суб'єктами господарювання, яким ТОВ «Баден-проект» видав належним чином оформлені податкові накладні та вніс суми ПДВ до свого доходу, що на думку колегії суддів також виключає отримання позивачем вигоди від держави.

Постанова суду першої інстанції ґрунтується на висновках викладених в акті перевірки №105/22-604/30576984 від 13.04.2012 року, які на думку суду першої інстанції доводять факт безтоварності господарських відносин та нікчемності правочинів між позивачем та контрагентами. Однак, колегія суддів не погоджується з таким твердженням, оскільки судом першої інстанції не взято до уваги те, що висновки про безтоварність правочинів зроблені на підставі службової інформації, що є недостатнім для визнання угод нікчемними з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції не було досліджено надані позивачем копії рішень судів, якими встановлені факти, які не підлягають доведенню в іншому судовому порядку.

Згідно постанови Одеського окружного адміністративного суду від 09.04.2012 року, по справі № 1570/795/2012, дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Державної податкової служби по складанню акту №505/23-5/67680145 від 24.02.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Олдеко»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків визнано протиправними.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду у справі №1570/2870/2012, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Державної податкової служби по складанню актів від 24.02.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Таверс»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 рік.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції сторонами не надано доказів скасування вказаних судових рішень.

Також, судом першої інстанції не надано правової оцінки доказам поданими позивачем, а саме: видатковим накладним, податковим накладним, договорам оренди офісних та складських приміщень, договорам на надання послуг з перевезення та надсилання товарів поштою, актам виконаних робіт за транспортними договорами, банківським випискам про рух коштів, відомостям підприємства про постачання отриманих від контрагентів товарів іншими суб'єктами господарювання, не досліджено відсутність розбіжностей щодо декларування доходів та видатків позивачем з контрагентами.

Слід також зауважити, що судом першої інстанції при винесені оскаржуваної постанови не звернуто уваги на той факт, що в матеріалах справи відсутнє жодне посилання на порушення будь-якої кримінальної справи відносно посадових осіб по зазначеним контрагентам позивача.

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а»п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

В силу п. 201.4 ст. названого кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Пункт 201.7 статті 201 ПК України встановлює, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

З системного аналізу викладених правових норм слідує, що законодавцем чітко передбачена можливість платника податку-покупця товарів/послуг захисту власного права на формування податкового кредиту у випадку недобросовісності контрагента.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд зазначає, що обов'язок сплачувати податки та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованою. Це означає, що на платника податків не може покладатися відповідальність за порушення, вчинені іншими особами.

Цієї ж позиції дотримується і Верховний суд України. У своїй постанові від 11.12.2007 року справа №21-1376во06: «у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок про необхідність відмовити в задоволені адміністративного позову, оскільки витрати понесені позивачем є прямо пов'язаними із його господарською діяльністю та згідно п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України правомірно включені до складу валових витрат. А подальша реалізація товарів позивачем підприємствам повністю доводять встановлення зв'язку господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Маркет строй ко», ТОВ «Олдеко»та ТОВ «Таверс»і подальшою господарською діяльністю позивача.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги те, що висновки судом першої інстанції не відповідають обставинам справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права, суд апеляційної інстанції скасовує постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2012 року та приймає нову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Керуючись статтями 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Баден-Проект»-задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2012 року -скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Баден-Проект»до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби №0002752260 від 03 серпня 2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 18 січня 2013 року.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.