Рішення № 28864454, 22.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-2/15901-2012 22.01.13

За позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"ДоДержавного житлово-комунального підприємства НАНУПростягнення 459931,40 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

від позивача Марковська В.В.

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго"до Державного житлово-комунального підприємства НАНУ про стягнення 459 931,40 грн. заборгованості та штрафних санкцій за Договором № 3010016 від 01.05.2001р.

Ухвалою від 13.11.2012р. Господарським судом міста Києва за вищевказаним позовом порушено провадження у справі.

Від представника позивача 04.12.2012р. в судовому засіданні надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Від відповідача 04.12.2012р. через відділ діловодства суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Вимоги ухвали суду від 13.11.2012р. відповідачем не виконано.

Ухвалою від 04.12.2012р. суд відклав розгляд справи на 18.12.2012р. та зобов'язав відповідача виконати вимоги ухвали суду від 13.11.2012р. про порушення провадження у справі.

Від представника позивача 18.12.2012р. в судовому засіданні надійшла довідка про надходження коштів.

Представники відповідача в призначене судове засідання не з`явились, про поважні причини їх неявки в судове засідання суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

Вимоги ухвал суду від 13.11.2012р. та від 04.12.2012р. відповідачем не виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, господарський суд відклав розгляд справи.

10.01.12р. в судовому засіданні представник відповідача надав відзив на позов, в якому вимоги визнав частково, а саме основний борг в сумі 322487,49 грн. (100000,00 грн. було перераховано 28.11.2012р. та 26.12.12р.) проти стягнення пені та 3 % річних заперечує.

В судовому засіданні 10.01.13р. було оголошено перерву до 22.01.13р.

В призначене судове засідання представник відповідача не з'явився, ніяких заяв, клопотань до суду не подав та не надіслав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач булв належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.05.2001 між Позивачем та Відповідачем укладено договір №3010016 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата у повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з п. 2.2.1, Договору постачальник зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року; в кількості та обсягах згідно із Додатком № 1 до Договору.

Між позивачем та відповідачем укладено додатки до Договору, якими визначено кількість, вартість споживання теплової енергії, тариф, межі балансової належності та терміни сплати споживачем вартості спожитої теплової енергії.

Як вбачається з п. 2 додатку №4 до договору (Порядок розрахунків за теплову енергію), абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі тепло збуту, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно п.3 додатка №4 до Договору сплату за вказаними в п. 2 додатку документами, абонент виконує до 25 числа поточного місяця.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється по приладам обліку відповідно до Звернення-доручення про укладення договору за тарифами, встановленими та затвердженими Постановами Національної комісії регулювання електроенергетики.

Зобов'язання за Договором виконані позивачем належним чином, що підтверджується розрахунком заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді за Договором від 01.05.2001 та обліковими картками з жовтня 2011 по жовтень 2012, що містяться в матеріалах справи. Вказаними доказами стверджується, а відповідачем не заперечується факт постачання позивачем відповідачу протягом вказаного періоду теплової енергії у гарячій воді.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором та поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 422487,49 грн.

Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором виконав несвоєчасно та не в повному обсязі.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, згідно зі статтями 14, 526 Цивільного кодексу України, між сторонами у справі наявні цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 Цивільного кодексу України не допускається.

Статтею 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Представником позивача було надано суду довідку про надходження коштів за спожиту відповідачем теплоенергію, відповідно до якої станом на час розгляду справи заборгованість відповідача складає 322487,49 грн.

З також вбачається, що сума заборгованості у розмірі 100000,00 грн. було погашено відповідачем після звернення до суду, а отже провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Крім суми основного боргу позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних та пеню.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, то вимога позивача про стягнення 3% річних визнається судом обґрунтованою та задовольняється у розмірі, відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Крім того, пунктом 3.5. додатка 4 до договору передбачено, що у разі несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду нараховується пеня на суму фактичного боргу у розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Враховуючи вимоги статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», пеня нараховується в розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ. Відповідно до розрахунку сума пені становить 29014,96 грн.

За таких обставин вимоги позивача обґрунтовані підлягають задоволенню.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач ставить питання про розстрочку виконання рішення.

Відповідно до ст. 45 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 121 ГПК України господарському суду надано право при наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим, за заявою сторони надавати відстрочку або розстрочку виконання рішення у виняткових випадках.

Постановою Пленуму від 26.12.2003 р. № 14 Верховний Суд України зазначив, що при вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

В п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного (нині -господарського) суду України "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України"від 12.09.96 N 02-5/333 також зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами -виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення (аналогічної думки також дотримується Вищий господарський суд України в постанові №30/325 від 12.01.2011р.).

Наведені відповідачем підстави для розстрочення виконання судового рішення, зокрема, тяжке фінансове становище, не є тими виключними обставинами, які дають підстави для розстрочення виконання судового рішення, оскільки тяжке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин.

Крім того, і позивач по даній справі на даний час перебуває у скрутному фінансовому становищі, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, і суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін.

Також суд приймає до ували ту обставину, що спір по справі №2/209 виник в зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору від 01.11.2003р. № 710001 на постачання теплової енергії у гарячій воді, що призвело до виникнення заборгованості.

Надання Відповідачем житлово-комунальних послуг, та в зв'язку з цим виконання соціально-значимої функції не є тою винятковою обставиною, в розумінні ст. 121 ГПК України, що ускладнює або виключає виконання рішення суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 49, п. 1-1 ст. 80, ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного житлово-комунального підприємства НАНУ (м. Київ, вул. Ежена Потьє, 9; код ЄДРПОУ 30573192) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 322 487 (триста двадцять дві тисячі чотириста вісімдесят сім) грн. 49 коп. - основного боргу, 29 014 (двадцять дев'ять тисяч чотирнадцять) грн. 96 коп. - пені, 8 428 (вісім тисяч чотириста двадцять вісім) грн. 95 коп. - 3 % річних та 9 198 (дев'ять тисяч сто дев'яносто вісім) грн. 63 коп. - суму судового збору.

Провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 100 000,00 грн. припинити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 25.01.13р.

Суддя І.О.Домнічева