Постанова № 28864157, 21.01.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 14» січня 2013 р. Справа №5021/2865/2011

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Камишева Л.М., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Ісаєвій А.Ю.,

за участю представників сторін:

позивача - Герасименко А.П., за довіреністю №903 від 05.11.2012 року; Шевляков С.В., за довіреністю №906 від 05.11.2012 року;

першого відповідача - Висіканцев Д.П., за довіреністю б/н від 08.10.2012 року; Ященко В.В., за довіреністю б/н від 08.10.2012 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська машинобудівна компанія «Салверст», м.Глухів (вх.№3392С/2-7) на рішення господарського суду Сумської області від 20.09.2012 року по справі №5021/2865/2011,

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Полтавське РУ АТ «Банк «Фінанси та Кредит», м.Полтава,

до 1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська машинобудівна компанія «Салверст», м.Глухів,

2. Приватне підприємство «Українська верстатобудівна компанія «Салвер», м.Глухів,

треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Приватне підприємство «ОСОБА_11», м.Київ,

2. Приватний нотаріус Київського нотаріального округу ОСОБА_6, м.Київ,

3. Комунальне підприємство «Глухівське бюро технічної інвентаризації», м.Глухів,

про стягнення 6817442,26 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 20.09.2012 року по справі №5021/2865/2011 (суддя Моїсеєнко В.М.) позов задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки - будівля СТО (цех порізки металу) літ. "Л", загальною площею 201,6 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, і належить на праві власності ТОВ «УМК «Салверст» на підставі договору купівлі-продажу від 25.09.2009 року реєстраційний номер 26830938, номер запису 5683 в книзі 8.; будівля зварювальної дільниці з прибудовою літ. "Й", загальною площею 391,1 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, і належить на праві власності ТОВ «УМК «Салверст» на підставі договору купівлі-продажу від 25.09.2009 року, реєстраційний номер 26829841, номер запису 5681 в книзі 8.; будівля цеху загального вжитку з прибудовою літ. "К", загальною площею 597,0 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, і належить на праві власності ТОВ «УМК «Салверст» на підставі договору купівлі-продажу від 25.09.2009 року, реєстраційний номер 26830554, номер запису 5682 в книзі 8; будівля механічного цеху №2 літ "Б", загальною площею 981,9 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, і належить на праві власності ТОВ «УМК «Салверст» на підставі договору купівлі-продажу від 25.09.2009 року реєстраційний номер 26419197, номер запису 5677 в книзі 8; будівля механічного цеху літ. "Д", загальною площею 10413,7 кв.м., склад ПММ літ. "Я", артезіанська свердловина "св.", огорожа №1, замощення літ. "І", які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, і належить на праві власності ТОВ «УМК «Салверст» на підставі договору купівлі-продажу від 25.09.2009 року, реєстраційний номер 26827242, номер запису 5679 в книзі 8; будівля механічного цеху №1 літ. "А", загальною площею 1082,5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, і належить на праві власності ТОВ «УМК «Салверст» на підставі договору купівлі-продажу від 25.09.2009 року, реєстраційний номер 26419044, номер запису 5676 в книзі 8; адміністративно-побутовий комплекс літ. "В-3", загальною площею 733,5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, і належить на праві власності ТОВ «УМК «Салверст» на підставі договору купівлі-продажу від 25.09.2009 року, реєстраційний номер 26418933, номер запису 5675 в книзі 8, шляхом реалізації вказаного предмету іпотеки (початкова ціна для його подальшої реалізації складає 28230330 грн.).

За рахунок виручених від реалізації предмета іпотеки коштів задовольнити вимоги АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Полтавське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», а саме: заборгованість по кредитному договору №02/11-01-08 від 06.02.2008 року 3626984,69 грн. згідно рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 15.07.2009 року; заборгованість по кредитному договору №03/11-01-08 від 06.02.2008 року 3190457,57 грн. згідно рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 15.07.2009 року. Всього, 6817442,26 грн. (шість мільйонів вісімсот сімнадцять тисяч чотириста сорок два грн.26 коп.).

Надано право АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Полтавське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» від свого імені продати предмет іпотеки (вищевказаний перелік будівель та адміністративно-побутовий комплекс) будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, за ціною відповідно до грошової оцінки нерухомого майна, проведеної на момент продажу.

Надано АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Полтавське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» право підпису договору купівлі-продажу в якості продавця, одержання дублікатів правовстановлюючих документів, отримання витягу з реєстру прав власності на дане нерухоме майно, отримання довідок та документів, що будуть необхідні для укладення та нотаріального посвідчення договору-купівлі-продажу, доступу до вищевказаних будівель та адміністративно-побутового комплексу.

Передано в управління предмет іпотеки.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська машинобудівна компанія «Салверст» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Полтавське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» витрати по сплаті державного мита в розмірі 25500,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 20.09.2012 року по справі №5021/2865/2011 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в

задоволені позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення місцевим господарським судом, при прийнятті оскаржуваного рішення, норм матеріального та процесуального права, а також без належного дослідження всіх обставин справи.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшов хибного і необґрунтованого висновку відносно того, що нерухоме майно, яке було передано в іпотеку позивачу, було незаконно передано третім особам. Крім того, висновок суду першої інстанції щодо того, що у зв'язку із невиконанням умов кредитних договорів другим відповідачем позивач набув прав на звернення стягнення на предмет іпотеки.

На думку скаржника, суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, не взяв до уваги той факт, що третя особа (ПП «ОСОБА_11»), яка придбала спірне майно у другого відповідача, та ТОВ «Українська машинобудівна компанія «Салверст», яка в свою чергу придбала спірне майно у третьої особи, є добросовісними набувачами в розумінні приписів ч. 1 ст. 338 Цивільного кодексу України. Так, третя особа і перший відповідач не знали і не могли знати щодо прав інших осіб на спірне майно.

Також, апелянт зазначає, що місцевий господарський суд не звернув увагу на той факт, що договори купівлі-продажу нерухомого майна від 25.09.2012 року є дійсними. Таким чином, суд першої інстанції фактично позбавив ТОВ «УМК «Салверст» права власності на нерухоме майно, набуте за відплатними договорами, які до того ж є дійсними.

Скаржник вказує, що, прийнявши до розгляду позовну заяву, суд першої інстанції порушив п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, а саме, не дослідив необхідну суму судового збору (державного мита), яка підлягала до сплати за умови, що позовна заява містили одну майнову вимогу та три немайнові вимоги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.2012 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська машинобудівна компанія «Салверст» прийнято до провадження та призначено до розгляду.

12.11.2012 року від позивача Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Полтавське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№8803), в якому просить рішення господарського суду Сумської області у справі №5021/2865/2011 від 20.09.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «УМК «Салверст» - без задоволення.

В обґрунтування своєї позиції по справі позивач вказує, що положення ст. 338 Цивільного кодексу України, якою унормовано захист права власника у разі вибуття із його власності майна, не можуть бути застосовані апеляційним судом, так як предметом спору в даній справі є не право власності на нерухоме майно, а захист права кредитора, тобто банку, шляхом звернення стягнення на предмет застави. Як вказує позивач, ТОВ «УМК «Салверст» безпідставно посилається на відсутність у позивача права витребувати майно у нього як добросовісного набувача. У справі суду першої інстанції вимог про витребування майна не заявлялося. Звернення стягнення на предмет іпотеки має відмінності від витребування майна з чужого володіння та іншу правову природу.

Щодо сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі позивач зазначає, що позов про звернення стягнення на предмет іпотеки поданий після набрання рішенням суду про визнання заборгованості позичальника чинності. Таким чином, у справі №5021/2865/2011 позивач сплатив судовий збір у достатньому розмірі за позовом, котрий оплачується судовим збором як вимога немайнового характеру.

Ухвалою суду від 28.11.2012 року розгляд апеляційної скарги відкладено у зв'язку із необхідністю надання сторонами додаткових документів та письмових пояснень, які мають суттєве значення для розгляду справи.

17.12.2012 року від ліквідатора ПП «Українська верстатобудівна компанія «Салвер» арбітражного керуючого Солдаткіна С.В. надійшло клопотання (вх.№10017) про долучення документів до справи, а також ліквідатор просить суд розглянути скаргу ТОВ «УМК «Салверст» без його участі.

Позивач та перший відповідач (апелянт у справі) виконали вимоги ухвали суду від 28.11.2012 року та надали 17.12.2012 року через канцелярію суду письмові пояснення щодо розгляду справи №6/33-10 та документи в їх підтвердження (вх.№10057, вх.№10094/1).

Ухвалою суду від 17.12.2012 року розгляд апеляційної скарги також відкладено у зв'язку із необхідністю забезпечення повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

До початку судового засідання 14.01.2013 року від арбітражного керуючого Солдаткіна С.В. до канцелярію суду надійшло клопотання (вх.№228), в якому просить суд розглянути скаргу ТОВ «УМК «Салверст» без його участі.

В судовому засіданні 14.01.2013 року представники скаржника підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги у повному обсязі та просили її задовольнити.

Представники позивача проти позиції апелянта заперечували з підстав, викладених у відзиві, та просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, як таке, що прийнято при повному, всебічному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача, та першого відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки до відповідачів ТОВ «УМК «Салверст», ПП «УВК «Салвер» на підставі права іпотекодержателя щодо майна ТОВ «УМК «Салверст» та на підставі права вимоги заборгованості до ПП «УВК «Салвер».

На підставі договору про не відновлювальну кредитну лінію №03/11-01-08 від 06.02.2008 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» надав до ПП «УВК «Салвер» кредит в розмірі 2500000,00 гривень строком до 05.02.2011 року. Позичальник утворив прострочену заборгованість, котра визнана рішенням Глухівського районного суду Сумської області від 15.07.2009 року у справі №2-432/2009 в розмірі 3190457,57 гривень.

На підставі договору про не відновлювальну кредитну лінію №02/11-01-08 від 06.02.2008 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» надав до ПП «УВК «Салвер» кредит в розмірі 3300000,00 гривень строком до 05.02.2010 року. Позичальник утворив прострочену заборгованість, котра визнана рішенням Глухівського районного суду Сумської області від 15.07.2009 року у справі №2-432/2009 в розмірі 3626984,69 гривень.

Зобов'язання ПП «УВК «Салвер» по кредитним договорам забезпечені іпотекою за іпотечним договором №021/11/0208 від 06.02.2008 року, зареєстрованим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 в реєстрі за номером 511. В іпотеку передано 19 найменувань об'єктів нерухомості за адресою: АДРЕСА_1. Відносно іпотечного майна нотаріусом зареєстровано заборони відчуження, про що внесено записи до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Держаного реєстру іпотек. Тобто, ПП «УВК «Салвер» є майновим поручителем по вищевказаним кредитним договорам.

22.05.2009 року ПП «УВК «Салвер» продав предмет іпотеки до приватного підприємства «ОСОБА_11» за договорами купівлі-продажу,

зареєстрованими приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за номерами: 1018, 1019, 1020, 1021, 1022, 1023, 1024.

В подальшому, а саме, 25.09.2009 року ПП «ОСОБА_11» продав предмет іпотеки до ТОВ «УМК «Салверст» за договорами купівлі-продажу, зареєстрованими державним нотаріусом Глухівської міської державної нотаріальної контори Сумської області Янковою Є.О. за номерами: 2192, 2193, 2194, 2195, 2196, 2197, 2198.

Рішенням господарського суду Сумської області від 05.04.2012 року у справі №9/22-10 вищевказані договори купівлі-продажу між ПП «УВК «Салвер» та ПП «ОСОБА_11» визнані недійсними. Рішення набуло законної сили.

При цьому, 30.07.2010 року Сумським відділенням при Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С.Бокаріуса було проведено судову будівельно-технічну експертизу №525 по справі господарського суду Сумської області №9/22-10. Згідно даної експертизи, експертами було встановлено, що після поточної інвентаризації Глухівським МБТІ незаконно було змінено літери на приміщеннях та будівлях, що входили до складу предмета іпотеки.

Отже, перший відповідач - ТОВ «УМК «Салверст», придбав частину нерухомого майна після його поділу, зміни найменувань та зміни літер в інвентаризаційних справах, що є предметом іпотеки згідно договору іпотеки від 06.02.2008 року №021/11/028, укладеного між позивачем АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та другим відповідачем - ПП «УВК «Салвер». Тобто, останнім зареєстрованим власником іпотечного майна є Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська машинобудівельна компанія «Салверст».

Апелянт в обґрунтування своєї апеляційної скарги посилається на положення ст. 388 Цивільного кодексу України, якою унормовано захист права власника у разі вибуття із його власності майна.

Проте, колегія суддів зазначає, що даний інститут цивільного права не може бути застосований, так як предметом спору в даній справі є не право власності на нерухоме майно, а захист права кредитора, тобто банку, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників, кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Тобто, на іпотеку як на різновид застави розповсюджуються положення ст. 589 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або

законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Спеціальним нормативним актом, який регулює відносини, пов'язані з іпотекою, є Закон України «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення.

За приписами ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

У п. 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 визначається, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна.

Із цієї норми права витікає, що право іпотеки є речовим правом і воно слідує за річчю, незалежно від того, яким чином та скільки раз відбувся перехід права власності на річ, що є предметом іпотеки.

Враховуючи викладене, варто зазначити, що ТОВ «УМК «Салверст» безпідставно посилається на відсутність у позивача права витребувати майно у нього як добросовісного набувача, оскільки вимог про витребування майна не заявлялося. Звернення стягнення на предмет іпотеки має відмінності від витребування майна з чужого володіння та іншу правову природу.

Суд першої інстанції встановив, що станом на 28.10.2011 року боржник - ПП «УВК «Салвер», не виконує умови кредитних договорів. Постановою господарського суду Сумської області від 08.04.2010 року по справі №6/33-10 ПП «УВК «Салвер» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, відповідно до ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем (позичальником) обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки є способом захисту порушеного права кредитора/іпотекодержателя у разі невиконання чи неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку» боржник-іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання. В силу цього положення Закону боржник не завжди може бути іпотекодавцем. Отже, наявність рішення суду про стягнення боргу із боржника та поручителя не перешкоджає іпотекодержателю задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки шляхом звернення з позовом до іпотекодавця, що є відмінним від боржника.

Слід звернути увагу на те, що в силу положень ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Наявність судового рішення про стягнення боргу не припиняє зобов'язання.

Враховуючи те, що відповідачами не надано до суду доказів погашення заборгованості за кредитними договорами, висновки господарського суду про задоволення позову та звернення стягнення на предмет іпотеки є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про іпотеку» за рішенням суду предмет іпотеки може бути переданий в управління іпотекодержателю.

Беручи до уваги те, що предмет іпотеки є не застрахований, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо передання предмета іпотеки в управління позивачу - АТ «Банк «Фінанси та Кредит», для його збереження на період до його реалізації.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Отже, вимога позивача щодо надання права продажу предмета іпотеки є правомірними і обґрунтованими, у зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно задовольнив вказані позовні вимоги.

Питання державної реєстрації прав на нерухоме майно в Україні врегульовані Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року зі змінами та доповненнями.

Пунктом 1.1 Тимчасового положення передбачено, що дане Положення визначає порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні та спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав.

При цьому, відповідні положення закону встановлюють додаткові вимоги до судового рішення та зобов'язують зазначати в такому рішення початкову ціну продажу предмету іпотеки.

Зокрема, положеннями частини 2 статті 591 Цивільного кодексу України передбачено, що початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом, і якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.

В той же час предметом позову по даній справі являється звернення стягнення на предмет іпотеки, яка згідно зі статтею 575 Цивільного кодексу України є окремим видом застави. Частиною 3 наведеної статті передбачено, що правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 39 Закону України «Про іпотеку», який є спеціальним законом по відношенню до норм Цивільного кодексу, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Із наведеної правової норми, що містить вимоги до змісту судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, вбачається, що, окрім іншого, у судовому рішенні має бути зазначено початкову ціну продажу предмету іпотеки в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Разом з тим, згідно з частиною 6 статті 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Таким чином, враховуючи приписи закону, зазначення ціни продажу предмету іпотеки, у даному випадку, є обов'язковим при прийнятті судового рішення по справі.

Згідно розділу 2 листа Верховного Суду України від 07.10.2010 року «Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 - 2010 роки) зазначається, що при розгляді справ щодо звернення стягнення на іпотечне майно у судів виникають питання, що стосуються оцінки майна - предмета іпотеки. В одних випадках в якості ціни позову береться початкова вартість, яка зазначена у договорі, в інших - встановлена вартість предмета іпотеки на час розгляду справи при видачі витягу із державного реєстру. При вирішенні цих питань суди мають виходити з того, що ціна предмета іпотеки встановлюється в самому договорі. Якщо при розгляді справи сторони з такою оцінкою погоджуються, то в суду немає підстав її не приймати до уваги, оскільки вона є умовою договору. Якщо між сторонами виникає спір щодо такої оцінки, то в залежності від того, яка сторона її оспорює, вона зобов'язана довести інший його розмір, зокрема клопотання про призначення та проведення відповідної судової експертизи.

З метою визначення початкової ціни предмета іпотеки у відповідності до приписів ст. 41 Господарського процесуального кодексу України та ст. 39 Закону України «Про іпотеку» господарський судом Сумської області було призначено судово-економічну експертизу.

За результатами проведеної експертизи складено звіт про оцінку майна від 17.02.2012 року, який виготовлено фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10, та встановлено, що початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації становить 2823033,00 грн.

Частина 5 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу, а саме - господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи те, що ст. 39 Закону України «Про іпотеки» встановлює, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, висновок судової експертизи по даній справі необхідно взяти до уваги із врахуванням всіх встановлених обставин справи.

Щодо доводів апелянта про неправильну сплату судового збору колегія суддів зазначає наступне.

Згідно платіжного доручення від 31.10.2011 року позивач сплатив судовий збір в розмірі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 236,00 грн.

Відповідно до ч.2 пункту 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року вимога заставодержателя про звернення стягнення на предмет застави оплачується судовим збором як вимога немайнового характеру, якщо така вимога пред'явлена після вирішення вимоги про виконання основного зобов'язання (стягнення заборгованості тощо).

Заборгованість ПП «УВК «Салвер» в розмірі 6817442,26 грн. визнана Глухівським районним судом Сумської області рішенням від 15.07.2009 року у справі №2-432/2009.

Відповідно до пп. 2 п. 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

З 01.10.2011 року по 30.11.2011 року мінімальна заробітна плата була встановлена в розмірі 985 гривень. Отже, вимога ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) при її пред'явленні після вирішення вимоги про стягнення заборгованості правильно оплачена судовим збором в розмірі 985,00 грн.

Позов про звернення стягнення на предмет іпотеки поданий після набрання рішенням суду про визнання заборгованості позичальника. Таким чином, у справі №5021/2865/2011 позивач сплатив судовий збір у достатньому розмірі за позовом, котрий оплачується судовим збором як вимога немайнового характеру.

Згідно приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не приймає до уваги доводи скаржника, оскільки місцевий господарський суд з урахуванням системного аналізу обставин справи, приписів чинного законодавства України, а також доказів, які містяться в матеріалах справи, дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги та досліджені в судовому засіданні докази не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга першого відповідача не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Сумської області від 20.09.2012 року по справі №5021/2865/2011 має бути залишене без змін.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 99, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська машинобудівна компанія «Салверст» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 20.09.2012 року по справі №5021/2865/2011 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 18 січня 2013 року.

Головуючий суддя Пуль О.А.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Хачатрян В.С.