Ухвала суду № 28863903, 23.01.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Сичова О.П.

Суддя-доповідач:Євпак В.В.

УХВАЛА

іменем України

"23" січня 2013 р. Справа № 0670/4211/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Євпак В.В.

суддів: Капустинського М.М.

Мацького Є.М.,

при секретарі Волянська О.В. ,

за участю прокурора та представників сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "21" грудня 2012 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Обербетон Україна" до Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна" 03.07.2012 року звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 14 грудня 2011 року №0003942301 та від 28 лютого 2012 року №0000502301, №0000512301, №0000522301, №0000532301, №0000552301, № 0000542301 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 46549755,00 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними і скасовано повністю податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 14 грудня 2011 року №0003942301.

Визнано протиправним і скасовано повністю податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 28 лютого 2012 року №0000502301, №0000512301, №0000522301, №0000532301, №0000552301

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 28 лютого 2012 року № 0000542301 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 46 549 755 грн.

Відшкодовано Товариству з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна" з державного бюджету сплачений судовий збір у розмірі 2146 грн.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі посилається на те, що при складанні податкових декларацій з податку на прибуток за 2010 рік в порушення п.11.1 ст.11, п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем не відкориговані валові витрати за рядком 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» на суму їх завищення за 1 квартал 2010 р. в розмірі 11089666 грн. та за рядком 04.9 «від`ємне значення об`єкта оподаткування попереднього податкового року» декларації за 2010 р. на суму 1257471 грн., у тому числі за півріччя 2010 р. на суму 6287357 грн. через неврахування при складанні декларацій висновків за актом попередньої планової перевірки від 30.08.2010 р. № 6647/23-2/36072242/0110. Зазначене порушення мало вплив також на завищення позивачем валових витрат в сумі 17377023 грн. (11089666 + 6287357) за рядком 04.9 декларації за 1 квартал 2011 року та за рядком 06 декларації за 2 квартал 2011 року через запроваджений механізм врахування збитків в наступних податкових періодах відповідно до ст. 6, п.22.4 ст.22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України. В порушення ст.ст. 3, 42 Господарського кодексу України, витрати, які були сформовані ТОВ «Обербетон-Інвест» в зв`язку з орендою цілісного майнового комплексу згідно договору № 39-07 від 02.11.2009 р. та орендою обладнання згідно договору № 53-07 від 02.11.2009 р., спричинили збиткову діяльність ТОВ «Обербетон Україна». Орендовані основні засоби фактично не використовувались в повній мірі в діяльності підприємства, отже частина орендної плати не пов`язана з господарською діяльністю підприємства, не включалась до собівартості готової продукції та не підлягала повній компенсації, відтак підлягають зменшенню валові витрати і податковий кредит на суми такої орендної плати. Податковим органом також зазначено, що здійснені позивачем операції з продажу продукції за цінами, нижчими від цін її виробництва, в частині перевищення сум витрат над сумою доходу, для отримання якого здійснювалися ці витрати, не відповідають вимогам, що пред`являються до господарської діяльності у значенні п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Вважають, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Переглянувши судове рішення. доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено, що в період з 20.10.2011 р. по 21.11.2011 р. Державною податковою інспекцією у м.Житомирі було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2011 р., за результатами якої було складено акт від 28.11.2011 р. № 6398/23-1/36072242/0110.

На підставі акта від 28.11.2011 р. № 6398/23-1/36072242/0110 відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 14 грудня 2011 року №0003952301, №0003972301, №0003982301, №0003992301, №0003962301 та №0003942301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1386603,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 3,00 грн.;

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до ДПА у Житомирській області.

З питань, викладених у скарзі позивача, відповідачем з 13.01.2012 р. по 20.01.2012 р. було проведено позапланову виїзну перевірку, за результатом якої складено акт від 27.01.2012 р. №572/23-1/36072242.

Листами від 31.01.2012 р. № 4651/108/23-1 та від 10.02.2012 № 6543/10/23-1, надісланими на адресу позивача, відповідач вніс виправлення до акту від 27.01.2012 р. № 572/23-1/36072242, виправивши арифметичні помилки в акті та виклавши в новій редакції окремі його розділи.

За результатами позапланової перевірки, з урахуванням виправлень, висновки податкового органу в акті від 27.01.2012 р. № 572/23-1/36072242 були уточнені.

На підставі акта від 27.01.2012 р. № 572/23-1/36072242 відповідач прийняв нові податкові повідомлення-рішення від 28 лютого 2012 року:

- № 0000502301, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 1137971,00 грн. та штрафною санкцією в розмірі 254501,00 грн.;

- № 0000512301, яким визначено суму податкового зобов'язання з екологічного податку за основним платежем в розмірі 54,65 грн. та штрафною санкцією в розмірі 1,00 грн.;

- № 0000522301, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5326935,00 грн.;

- № 0000532301, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 936273,00 грн. та штрафною санкцією в розмірі 1,00 грн.;

- № 0000552301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 323116,00 грн.;

- № 0000542301 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 47245127,00 грн.

Скарга на податкові повідомлення-рішення, рішенням ДПС України від 10.05.2012 року залишено без розгляду.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки від 27.01.2012 р. № 572/23-1/36072242, позивач звернувся до суду з позовом, в якому (з урахуванням уточнень) просить визнати неправомірним і скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі:

На думку відповідача, позивачем в порушення п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" завищені валові витрати за рядком 04.1 податкових декларацій за 2010 рік в сумі 14318507,00 грн. та за 1 квартал 2011 року в сумі 10587892,00 грн., а також в порушення пп.14.1.36 ст.14, п.138.8, пп.138.10.1 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України завищені витрати за 2 квартал 2011 року в розмірі 9033697,00 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність зазначених податковим органом порушень та, що вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком з огляду на наступне.

Встановлено, що між позивачем і ТОВ «Обербетон-Інвест» 02 листопада 2009 року були укладені договір № 39-07 оренди нерухомого майна та договір № 53-07 оренди обладнання.

Згідно договору № 39-07 ТОВ «Обербетон-Інвест» (орендодавець) передає, а позивач (орендар) приймає у строкове платне користування для здійснення господарської діяльності майновий комплекс будівель та споруд заводу залізобетонних виробів за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Баранова, буд. 89. Згідно п.2.4.1 договору № 39-07 щомісячна орендна плата становить 933500,00 грн., ПДВ в сумі 186700,00 грн., разом 1120200,00 грн.

За договором № 53-07 ТОВ «Обербетон-Інвест» (орендодавець) передає, а позивач (орендар) приймає у строкове платне користування для здійснення господарської діяльності обладнання згідно специфікації (додатку № 1 до договору). Згідно п.4.2 договору № 53-07 щомісячна орендна плата становить 3120000,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 520000,00 грн.

Встановлено, що господарські операції з оренди майна підтверджуються належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, податковими накладними, банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи. Такі операції належним чином відображені в бухгалтерському обліку позивача, про що свідчать долучені до матеріалів справи регістри бухгалтерського обліку по рахунку 631.

Податковий орган не вказує на нікчемність або недійсність укладених між орендодавцем і позивачем договорів оренди, по яких частину витрат з орендних платежів виключив зі складу податкових витрат.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під господарською діяльністю розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З вищенаведених приписів Закону випливає, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати, які пов`язані з одержанням доходу.

Згідно п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий дохід включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Отже, за нормами податкового законодавства, під доходом від продажу товарів (робіт, послуг) розуміється не позитивний фінансовий результат (прибуток) від операцій з продажу товарів (робіт, послуг), а виручка від продажу товарів (робіт, послуг).

Зазначена позиція узгоджується також з визначеннями, наведеними в національних стандартах бухгалтерського обліку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки ДПІ у м. Житомирі, наведені в акті планової та позапланової перевірок, стосовно того, що при складанні декларації з податку на прибуток суб`єкт господарювання повинен виключити із складу валових витрат частину витрат, понесених на виготовлення продукції, яка не принесла платнику прибутку, тобто не прийняла участь у збільшенні власного капіталу підприємства, є протиправними. Такі висновки суперечать нормам п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону, згідно яких до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов`язані з одержанням доходу, а не прибутку.

З розділу 3.1.1 акта планової перевірки від 28.11.2011 р. № 6398/23-1/36072242/0110 вбачається, що позивач отримував доходи (виручку) від здійснення операцій з реалізації бетонних виробів та товарного бетону. Відповідач не встановив конкретного переліку орендованих об`єктів, які, на його думку, не використовувались позивачем у власній господарській діяльності. Відтак, витрати по оренді промислового обладнання та цілісного майнового комплексу, які задіяні в виробничій та торгівельній діяльності позивача по виготовленню і реалізації продукції, та по яких останній отримував дохід (виручку), відповідають витратам від господарської діяльності, тому правомірно включені Товариством з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна" до складу валових витрат на підставі п.5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Аналогічну правову позицію наведено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 17.09.2012 р. по адміністративній справі № 0670/12378/11, в якій розглядався спір між тими ж самими сторонами по аналогічних обставинах.

Правомірність формування в податковому обліку від'ємного значення об'єкта оподаткування підтверджується також статтею 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якою визначено порядок врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування у результатах наступних податкових періодів. З норм статті 6 Закону випливає, що законодавцем не заперечується правомірність визначення платником податків від`ємного фінансового результату в зв`язку із перевищенням його валових витрат і амортизаційних відрахувань над валовими доходами в будь-якому поточному податковому періоді. Такий від`ємний фінансовий результат платник податків має право враховувати у складі валових витрат і в наступних податкових періодах.

Таким чином, дії позивача по декларуванню збитків від господарської діяльності відповідають нормам ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і самі по собі не є порушенням, тому не можуть створювати негативних податкових наслідків, як зменшення валових витрат та податкового кредиту за результатами перевірки податковим органом.

Згідно п.3.1 ст.3 Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Як випливає з податкових декларацій позивача з податку на прибуток підприємств за 2010 - 2011 роки у складі валових витрат позивачем декларувались витрати на придбання товарів (робіт, послуг), в тому числі витрати по орендних платежах, а також витрати на оплату праці, суми страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов`язкового страхування, суми податків (зборів), інші витрати та амортизаційні відрахування. Однак, відповідач в акті планової і позапланової перевірок дійшов суб`єктивного висновку про завищення валових витрат виключно в частині витрат по оренді, безпідставно вказавши, що саме ці витрати були причиною збиткової діяльності позивача, тому в сумі задекларованих збитків такі витрати не пов`язані з господарською діяльністю. Такий висновок не узгоджується з нормою п.3.2 ст.3 Закону, згідно якої прибуток або збиток визначається шляхом арифметичного віднімання від суми скоригованого валового доходу суми скоригованих валових витрат та амортизаційних відрахувань, а не окремих їх показників за окремими господарськими операціями.

Зменшивши валові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна" на частину витрат по оренді в розмірі задекларованих збитків, фактично відповідачем встановлені додаткові обмеження щодо віднесення витрат до складу валових витрат позивача, що є прямим порушенням п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп.7.9.6 п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється у такому порядку: передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

Встановлено, що відповідач не заперечує проти того, що орендодавцем ТОВ «Обербетон-Інвест» суми орендних платежів включені до складу свого валового доходу та задекларовані у складі податкових зобов`язань з податку на додану вартість. Відповідачем не встановлені розбіжності у декларуванні орендодавцем податкових зобов`язань від спірних орендних операцій.

Згідно пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати платника податку, понесені по сплаті процентів по депозитах, орендних платежах, цивільно-правових договорах пов'язаним з платником податку особам, визначаються виходячи із договірних цін (процентних ставок за депозит), але не вищих за звичайні ціни (звичайні процентні ставки за депозит).

При цьому згідно пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Докази перевищення розміру орендних платежів, визначених в договорах № 39-07 та № 53-07, над звичайними цінами відповідачем в актах перевірки не наведено і в судовому засіданні не встановлено. А відповідно до пп.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Відповідно до п.1 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України з «01» квітня 2011 року набув чинності розділ ІІІ цього Кодексу, який регулює порядок справляння податку на прибуток підприємств, зокрема, за податковий період 2 квартал 2011 року, що підлягав перевірці.

Згідно статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. «г» пп.138.10.1 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються загально виробничі витрати, до яких віднесені витрати на оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загально виробничого призначення.

Згідно п.138.5 ст.138 Податкового кодексу України, інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Таким чином, витрати по нарахуванню орендних платежів за оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загально виробничого призначення, в цілях оподаткування податком на прибуток визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені. При цьому, такі витрати відповідно до приписів статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не формують собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При формуванні складу податкових витрат платникові податків необхідно враховувати вимоги пп.153.2.2 п.153.2 ст.153 Кодексу, згідно яких витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Разом з тим, відповідно до Прикінцевих положень Податкового кодексу України стаття 39 цього Кодексу, яка регулює методи визначення та порядок застосування звичайної ціни, набирає чинності з 1 січня 2013 року. До вказаної дати діє пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом (п.1.20.8); донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами (п.1.20.10).

Податковим органом не надано доказів того, що орендні платежі перевищують більше ніж на 20 відсотків звичайну ціну.

Стаття 150 Податкового кодексу України, аналогічно приписам статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», регламентує порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів. Тобто законодавцем, при дотриманні інших вимог законодавства, не забороняється формувати в податковому обліку збитки і враховувати їх у складі витрат наступних податкових періодів. Саме по собі декларування збитків не є правопорушенням, натомість податковим органом виключено зі складу податкових витрат витрати в сумі понесених збитків. Разом з тим, належних доказів того, що позивачем допущені порушення формування валових витрат яке через невикористання об`єктів орендованих основних засобів в господарській діяльності або перевищення орендних платежів розміру звичайних цін, ні в акті перевірки не наведено, до суду відповідачем не надано.

Щодо доводів податкового органу, що орендні платежі не в повній мірі враховані в собівартості продукції, тобто не компенсовані при її продажу, через що позивачем отримані збитки, то останні є безпідставним.

Позивачем надані калькуляції собівартості виробництва товарної продукції на листопад - грудень 2009 року, 2010 рік, 2011 рік, з аналізу яких випливає, що витрати по сплаті орендних платежів в повному обсязі враховані при визначенні рентабельності продукції та її ціни за умови нормальної виробничої потужності виробництва. Планові калькуляції відповідачем не спростовані. Разом з тим, відповідно до звітів про реалізацію продукції за перевірений період фактичні ціни на продукцію були не меншими ніж встановлені у планових калькуляціях, що виключає висновок про реалізацію продукції нижче собівартості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при формуванні валових витрат за 2 квартал 2010 року - 2 квартал 2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна" не порушені вимоги податкового законодавства в частині включення до складу податкових витрат витрати по нарахуванню орендних платежів за користування цілісним майновим комплексом і виробничим обладнанням.

Відповідачем, на якого в силу ст. 71 КАС України покладено обов"язок довести правомірність прийнятих ним рішень, не довів та не надав суду доказів, що понесені позивачем витрати суперечать позиції їх економічної доцільності, раціональності та ефективності.

Правопорушенням в частині завищення податкового кредиту, які описані в актах від 30.08.2010 р. № 6647/23-2/36072242/0110, від 25.06.2011 р. № 3148/23-2/36072242, від 12.08.2011 р. № 3762/23-2/36072242, від 29.09.2011 р. № 4324/23-2/36072242 надана належна правова оцінка постановами Житомирського окружного адміністративного суду за результатами розгляду адміністративних справ №0670/12377/11, №0670/12378/11, №0670/905/12, які на момент розгляду справи набрали законної сили (частина рішень переглянута в касаційному порядку).

Прийняте на підставі акта від 25.06.2011 р. № 3148/23-2/36072242 податкове повідомлення-рішення № 0000752304 від 18.07.2011 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2173345 грн. скасоване постановою Житомирського окружного адміністративного суду по справі №0670/12377/11, яка ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду залишена без змін.

Прийняте на підставі акта від 12.08.2011 р. № 3762/23-2/36072242 податкове повідомлення-рішення № 0000882304 від 29.08.2011 р., про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 229387 грн. скасоване постановою Житомирського окружного адміністративного суду по справі № 0670/12378/11, яка ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду залишена без змін.

Прийняте на підставі акта № 4324/23-2/36072242 від 29.09.2011 р. податкове повідомлення-рішення № 0000992304 від 13.10.2011 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 306463 грн. (в тому числі за червень 2011 р. в сумі 110974 грн. та за липень 2011 р. в сумі 195489 грн.) скасоване постановою Житомирського окружного адміністративного суду по справі № 0670/905/12, яка ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду залишена без змін.

Порушення в частині завищення податкового кредиту по операціях з оренди цілісного майнового комплексу і обладнання за період з квітня 2010 року по червень 2011 року в загальній сумі 6788018 грн., як описано в актах від 28.11.2011 р. № 6398/23-1/36072242/0110 та від 27.01.2012 р. № 572/23-1/36072242, також не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.201.1 ст.200 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно п.201.4 ст.201 Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.201.6 ст.201 Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 201.8 - 201.10 ст.201 Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у перевіряємому періоді були надані податкові накладні, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством. Суми податку на додану вартість по податковим накладним, виданим ТОВ «Обербетон - Інвест», включені позивачем до податкового кредиту відповідних періодів та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ.

Відповідачем не встановлено розбіжностей з контрагентом «Обербетон - Інвест» щодо декларування ним податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Матеріалами справи підтверджено, що угоди між позивачем та ТОВ «Обербетон - Інвест» були реально виконані сторонами, що зокрема підтверджується договорами оренди та додатками до них, актами наданих послуг оренди, податковими накладними, регістрами бухгалтерського обліку тощо.

Висновки податкового органу про невикористання в господарській діяльності частини витрат по орендних платежах свого підтвердження не знайшли.

Таким чином, суд погоджується з висновком суду, щодо безпідставності висновків податкового органу за актами від 28.11.2011 р. № 6398/23-1/36072242/0110 та від 27.01.2012 р. № 572/23-1/36072242 про завищення податкового кредиту позивача по операціях з оренди цілісного майнового комплексу і обладнання за період з квітня 2010 року по червень 2011 року в загальній сумі 6788018 грн.

Не знайшло свого підтвердження і правопорушення по екологічному податку.

З системного аналізу положень Податкового кодексу України випливає, що платниками екологічного податку за розміщення побутових відходів є лише ті суб'єкти господарювання, що розміщують їх у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, на використання яких отримано відповідний дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища або його органів на місцях.

Позивач не є платником екологічного податку за розміщення побутових відходів.

Наказом ДПС України від 16.12.2011 р. № 258 затверджено Узагальнюючу податкову консультацію щодо сплати екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів, в зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення від 28.02.2012 р. № 0000512301 підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 грудня 2011 року №0003942301, від 28 лютого 2012 року №0000502301, №0000512301, №0000522301, №0000532301, №0000552301 та № 0000542301 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 46549755 грн., з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "21" грудня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.В. Євпак

судді: М.М. Капустинський Є.М. Мацький

Повний текст cудового рішення виготовлено "28" січня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю " Обербетон Україна" вул.Баранова, 89,м.Житомир,10001

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014

4- Прокуратура Житомирської області вул. 1-го Травня 11, м. Житомир