Постанова № 2886347, 11.09.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2008 року                                                                   м. Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача – Носа С.П.,

суддів: Довгополова О.М., Яворського І.О.,

при секретарі судового засідання – Козирі В.Р.,

за участю осіб:

від позивача– Мухомедьянова В.А.,

від відповідача– Руденко Я.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за апеляційною скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю “Воєводино”

на постанову  Господарського суду Закарпатської областівід 28 березня 2008 року у справі № 5/46-А

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Воєводино”

доУжгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області

проскасування акту податкового органу, -

В С Т А Н О В И Л А :

11.02.2008р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Воєводино» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Ужгородської міжрайонної податкової інспекції в Закарпатській області від 30 січня 2008 року № 45/23-0-33142002/1105 про визначення до сплати Товариству з обмеженою відповідальністю «Воєводино» в сумі 53669,07грн.

Постановою господарського суду Закарпатської області від 28.03.2008р. в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із винесеним судовим рішення, його оскаржив позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Воєводино», який покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить постанову господарського суду скасувати та винести нову постанову, якою заявлений позов задоволити з підстав,викладених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача на підтримання апеляційної скарги, заперечення представника відповідача, та третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга в межах заявлених вимог підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції,відповідачем проведена виїзна позапланова документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю “Воєводино”  за період з 01.01.2005р. по 30.09.2007р., за результатами якої складено акт від 21.01.2008 року за № 6/23-0-33142002. Вказаним Актом зафіксовано порушення позивачем п. 7.8.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало в тому, що прийнявши рішення про виплату дивідендів засновнику за результатами діяльності товариства у 2005 році та здійснивши їх виплату в сумі 71558,77 грн. 15.12.2006р., позивач не включив суми внесків нарахованих на суму виплачених дивідендів до розрахунку сплати єдиного податку за 2006р. (рядок 6), та не сплатив відповідний податок до бюджету.

На підставі вказаного Акту прийнято податкове повідомлення-рішення № 0-33142002/1105 від 30.01.2008р., яким позивачу визначеного суму податкового зобов’язання за платежем внески нараховані при виплаті дивідендів в сумі 53669,07 грн., в тому числі 17889,69грн. основного платежу, 35779,38 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Господарський суд Закарпатської області, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позаяк позивачем не надано належного доказу сплати, нарахованого у відповідності до п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податку на дивіденд у сумі 17889,69 грн., оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача в цій частині стягнення суд вважає підставним та обгрунтованим. Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.9 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

В силу вимогп. 7.8 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" вразі прийняття рішення  щодо виплати дивідендів емітент корпоративних  прав,  на  які  нараховуються  дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно  частці  його  в  статутному  фонді  підприємства — емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність  такого  підприємства-емітента  прибутковою  протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів,   а  також  від  того,   чи  є  наявним  прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні. 

Крім випадків,  передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту,  емітент корпоративних прав,  який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі  ставки,  встановленої  пунктом  10.1  статті  10  цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без  зменшення  суми  такої  виплати  на  суму  такого  податку. Зазначений  авансовий  внесок  вноситься  до  бюджету  до/або одночасно із виплатою дивідендів.

У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію пункту 7.2 статті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 цього Закону).

Це правило поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

Якщо згідно із законодавством цей податок є складовою частиною єдиного податку (спеціального торгового патенту), то особа — платник такого єдиного податку (спеціального торгового патенту) зобов'язана при виплаті дивідендів нараховувати та сплачувати до бюджету, до якого зараховується такий єдиний податок (вартість спеціального торгового патенту) внесок за правилами, встановленими цим підпунктом для сплати авансового внеску з податку на прибуток, без права застосування норм підпункту 7.8.3 цього пункту.

При цьому, якщо будь-який платіж будь-якою особою називається дивідендом, то такий платіж оподатковується при такій виплаті згідно з нормами, визначеними у першому, другому та третьому абзацах цього підпункту, незалежно від того, чи є особа платником податку на прибуток, чи ні.

Відповідно до п.п. 7.8.3. вказаного Закону платник податку — емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку із нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 7.8.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим пунктом 7.2 статті 7 чи пунктом 10.2 статті 10 цього Закону.

Авансовий внесок, передбачений підпунктом 7.8.2 цього пункту, не справляється у разі виплати дивідендів у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих (випущених) підприємством, яке нараховує дивіденди, за умови, що така виплата ніяким чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді підприємства-ємітента, незалежно від того чи були такі акції (частки, паї) належним чином зареєстровані (відображені у зміні до статутних документів) чи ні, а також у разі виплат дивідендів інститутами спільного інвестування та у разі виплати дивідендів платником податку, переважна частина доходів (більше 90 відсотків) якого отримана у вигляді дивідендів, сплачених юридичними особами-резидентами, які перебувають під його контролем відповідно до пункту 1.26 цього Закону.

Таким чином, вищезазначений висновок Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції не відповідає фактичним обставинам.

У  вказаній  статті  7 Закону України  „Про  оподаткування прибутку   підприємствне передбачені фінансові штрафні санкції, які застосовані позивачем до товариства, тобто неправильно  застосвано норму закону.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судомапеляційної інстанціїпостанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Таким чином, оскільки постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова – скасуванню.

З огляду на викладене, керуючись  ч. 3 ст. 160, ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Воєводино” задовольнити. 

Постанову Господарського суду Закарпатської областівід 28 березня 2008 року у справі № 5/46-А скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ужгородської міжрайонної податкової інспекції в Закарпатській області від 30 січня 2008 року № 45/23-0-33142002/1105.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення. Постанова може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили,а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу адміністративного судочинства України— з дня складення постанови в повному обсязі.

Суддя-доповідач                                                                                        С.П. Нос

Судді                                                                                                            О.М. Довгополов

                                                                                                                      І.О. Яворський