Ухвала суду № 28863219, 17.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2013 р.Справа № 2а-1870/8312/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.11.2012р. по справі № 2а-1870/8312/12

за позовом Державної податкової інспекції у місті Сумах

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИЛА:

Державна податкова інспекція у місті Сумах (далі по тексту - позивач, ДПІ у м.Сумах) звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ФОП ОСОБА_1), в якому просила суд стягнути з відповідача (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, юридична адреса - АДРЕСА_1) податковий борг по орендній платі з фізичних осіб в сумі 72430,33 грн. (сімдесят дві тисячі чотириста тридцять грн. 33 коп.) на користь місцевого бюджету м. Суми на р/р 33215815700002, код одержувача - 37970593, банк одержувача - ГУ ДКСУ в Сумській області, МФО - 837013.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.11.2012р. по справі № 2а-1870/8312/12 адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Сумах до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задоволено.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, юридична адреса - АДРЕСА_1) податковий борг по орендній платі з фізичних осіб в сумі 72430,33 грн. (сімдесят дві тисячі чотириста тридцять грн. 33 коп.) на користь місцевого бюджету м. Суми на р/р 33215815700002, код одержувача - 37970593, банк одержувача - ГУ ДКСУ в Сумській області, МФО - 837013.

Відповідач, не погодившись із зазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне дослідження судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови обставин справи, які мають істотне значення, невідповідність суми зазначеній у позові реальній заборгованості, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права (пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, ст.ст.159, 164 КАС України), просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з перебуванням на лікуванні.

Колегія суддів, враховуючи те, що відповідач не позбавлений можливості направити у судове засідання свого представника, з огляду на відсутність перешкод для розгляду справи за наявними у ній матеріалами без надання пояснень представником відповідача, з метою дотримання строку розгляду справи, встановленого КАС України вважає, що клопотання задоволенню не підлягає, а розгляд справи слід провести у відсутність представника відповідача.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений завчасно та належним чином згідно ст.35 КАС України.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та взятий на облік в ДПІ у м. Сумаїх як платник податків, що підтверджуються копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.26).

31.01.2011 року відповідачем до ДПІ в м. Суми (правонаступником якої являється позивач по справі) була подана декларація з орендної плати з фізичних осіб №5438 за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011, якою визначено суму до сплати в розмірі 33 427 грн. 50 коп. (а.с.8-9).

21.07.2011 року відповідачем до ДПІ в м. Суми була подана уточнююча декларація з оре ндної плати з фізичних осіб №144981 за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, якою визначено суму до сплати в розмірі 2 грн. 16 коп. (а.с.11-12).

17.02.2012 року відповідачем до ДПІ в м. Суми була подана декларація з орендної плати з фізичних осіб №4903 за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2011 року, якою визначено суму до сплати в розмірі 33 429 грн. 30 коп. (а.с.17-18).

На підставі податкової декларації з плати за землю (уточненої) №167209 від 19.08.2011р. відповідачем самостійно нарахована пеня в сумі 0,12 грн. (а.с.14-15).

Отже, у ФОП ОСОБА_1 утворилася податкова заборгованість в сумі 72430,33 грн., з яких: 72430,21 грн. - орендна плата за земельні ділянки за червень - грудень 2012 року та 0,12 грн. - пеня, що підтверджується розрахунком суми податкового боргу та витягом з картки особового рахунку (а.с.4, 5-7).

Враховуючи, що узгоджена сума податкового зобов'язання з орендної плати за землю, всупереч вимог податкового законодавства, своєчасно та в повному обсязі відповідачем не була сплачена, на час розгляду справи не погашена та складає 72430,33 грн., суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення податкового боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Колегія суддів зазначає, що земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю з 01 січня 2011 року - Податковим Кодексом України, яким врегульовано відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом також визначено функції та правові основи діяльності органів державної податкової служби.

Положеннями частини 1 статті 2 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Стаття 5 Закону України "Про плату за землю" передбачає, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

З огляду на приписи пункту 8 частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 року № 1251-XII (в редакції від 31.03.2005, після внесення змін Законом України від 25.03.2005 р. № 2505) та пп. 9.1.10 пункту 9.1 статті 9, підпунктів 14.1.72, 14.1.73, 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів). При цьому, законодавчо визначено, що земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Враховуючи вищенаведені приписи чинного законодавства, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що орендна плата за землю не відноситься до податків і зборів, заборгованість зі сплати орендної плати не може розглядатись, як податкова заборгованість.

Справляння плати за землю, в тому числі розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, з 01 січня 2011 року здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України з урахуванням критеріїв, які визначені у розділі XIII «Плата за землю».

Згідно ст.ст.269, 270 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі, до яких законодавцем віднесено і позивача. Об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

За приписами п.288.4 ст. 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року і подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно до п. 287.3 с. 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Позивачем до ДПІ у м.Сумах були подані податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної форми власності на 2011 рік № 5438 від 31.01.2001 року, за якою сума податкових зобов'язань склала 66854,78 грн. з розбивкою щомісячних нарахувань в сумі 5571,25 грн., уточнюючу декларацію № 144981 від 21.07.2011 року про збільшення податкових зобов'язань на суму 3,66 грн., податкову декларацію на 2012 рік № 4903 від 17.02.2012 року, за якою сума податкових зобов'язань склала 66858,66 грн. з розбивкою щомісячних нарахувань в сумі 5571,55 грн. В додатку до розрахунку зазначив відомості про об'єкт оподаткування вказаним податком - земельна ділянка, що надана підприємству в оренду на підставі договору, укладеного з Сумською міськрадою 04.11.2004 року № 65 «Про надання в оренду земельної ділянки за адресою : АДРЕСА_2, пл..0,1939 га. Термін дії договору - до 23.04.2013 року.

Колегія суддів зазначає, що в розумінні ст.13 Закону України "Про плату за землю" вказаний договір є належною правовою підставою для нарахування орендної плати за вказану земельну ділянку.

За приписами п. 287.4. ст.287 ПК України податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

За період з 30.07.2011 року по 17.08.2012 року сплата самостійно узгоджених грошових зобов'язань по платі за землю з фізичних осіб ФОП ОСОБА_1 не здійснювалася, що не спростовується відповідачем по справі.

Згідно ст. 129 Податкового Кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

На підставі податкової декларації з плати за землю (уточненої) №167209 від 19.08.2011р. відповідачем самостійно нарахована пеня в сумі 0,12 грн. (а.с.14-15).

Положеннями пп.14.1.175. п.14.1 ст.14 ПК України законодавцем визначено, що під податковим боргом слід розуміти суму узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеню, нараховану на суму такого грошового зобов'язання.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що заборгованість відповідача в сумі 72430,33 грн., яка виникла за рахунок самостійно задекларованих грошових зобов'язань зі сплати орендної плати з фізичних осіб, ФОП ОСОБА_1 не сплачена, що підтверджується карткою особового рахунку, яка міститься в матеріалах справи.

Доказів сплати вказаної суми податкового боргу відповідачем не надано ані до суду першої ані до суду апеляційної інстанцій.

Згідно з приписами ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків (пункт 36.3 статті 36 Податкового кодексу).

У відповідності до підпунктів 20.1.18 та 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частин; застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.

При цьому згідно з пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги.

Колегією суддів встановлено, що у зв'язку з наявністю у платника податку ФОП ОСОБА_1 податкового боргу перед бюджетом, відповідачем 05.02.2009 року за № 1/206 була сформована та надіслана відповідачу податкова вимога. Оскільки, за період з 05.02.2009 року по дату розгляду справи у суді апеляційної інстанції податковий борг відповідачем в повному обсязі не був сплачений, вимога не відкликалася та нова не формувалася, що на думку суду апеляційної інстанції узгоджується з приписами ПК України.

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Враховуючи, що узгоджена сума податкових зобов'язань, всупереч вимог підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, п. 287.4. ст.287 Податкового кодексу України, своєчасно та в повному обсязі не була сплачена, заборгованість перед позивачем на момент розгляду справи відповідачем не погашена та складає в загальному розмірі 72430,33 грн., що підтверджується дослідженими матеріалами справи, доказів сплати заборгованості відповідачем надано не було, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення податкового боргу є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.11.2012р. по справі № 2а-1870/8312/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.