Постанова № 2886319, 11.06.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2008 року                                                                    справа № 22-а-6043/08

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів:                       Сухарьок М.Г.

                                    Білак С.В.

при секретарі судового засідання

Безруковій В.М.за участю представників: від позивача:Бобровський П.В. – довіреність від 15.03.07р.від відповідача:

Волкова О.Г. довіреність від 09.01.08р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуЖовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного судувід

по адміністративній справі24 квітня 2008 року 

№ 2-а-250/08 (суддя Христофоров А.Б.)за позовомДочірнього підприємства «Інгаз» м. Маріуполь

до

Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя

про

визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИЛА:

                Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2008 року по справі № 2-а-250/08 задоволено частково позов Дочірнього підприємства «Інгаз»                   м. Маріуполь до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя, в наслідок чого визнані недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000272342/1 від 07.03.07р. на суму 6417грн., № 0000282342/1 від 07.03.07р. на суму 185105грн. В задоволенні іншої частини позову було відмовлено.

            В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м. Маріуполя просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

            Позивач у письмових запереченнях та під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційних скарг заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі.

                Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

             Відповідачем була проведена документальна виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2005р. по 30.09.2006р., за результатами якої складений акт від 06.02.2007р. № 135/23-2/14361569 та прийняті податкові повідомлення-рішення від 07.03.07р. № 0000282342/1,                                    № 0000022240/1, № 0000272342/1.

            Податковим повідомлення-рішенням від 07.03.07р. № 0000272342/1 Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 6417 грн., у тому числі основний платіж 5250 грн., штрафні (фінансові) санкції – 1167 грн. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно  п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

            Як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування суми податкового зобов’язання послужив висновок податкового органу про те , що позивачем у порушення п. 5.1, п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»                № 334/94-ВР від 28.12.94р. до складу валових витрат у 2-3 кварталах 2006року включено суми передплати за оренду нежитлового приміщення на суму 21000грн. згідно договору оренди № ИН-6 від 04.05.06р. з ТОВ «Бізнес-Право» щодо передачі у тимчасове використання частини нежитлового приміщення за адресою: 87510, м. Маріуполь,                   пл. Морвокзалу, 10.

Згідно відповідей на запити відповідача до ДПІ у Київському районі м. Харкова, БТІ м. Маріуполя та ТОВ «Степ» орендоване приміщення зареєстроване за ТОВ «Степ» з 04.04.06р., ТОВ «Бізнес-Право» не надає звітність за місцем обліку з другого півріччя 2004року.

На підставі вказаних обставин відповідачем було зроблено висновок, що позивачем в порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у 2-3 кварталах 2006р.було віднесено до складу валових витрат суму витрат по передплаті за оренду приміщення у розмірі 21000,00грн., які неможливо віднести до компенсації вартості послуг, придбаних для подальшого використання у власній господарській діяльності.

             Постановою господарського суду Донецької області від 21.05.2007р. по справі              № 41/99пд, яка набрала законної сили 30.08.2007р. після розгляду скарги Донецьким апеляційним адміністративним судом, у задоволенні позову  Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя до  Дочірнього підприємства «Інгаз» м. Маріуполь, Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Право» про визнання недійсним господарського зобов’язання, укладеного на підставі договору оренди № ИН-6 від 04.05.06р., та застосування наслідків: стягнення всього отриманого Дочірнім підприємством «Інгаз» за спірною угодою – суми 27050грн. та стягнення з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Право» отриманої за спірним договором суми 27050грн. у доход держави було відмовлено.            

            Пунктом 5.1 статті 5  Закону України  “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

            За приписами п.п.5.2.1.п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених  пунктами  5.3-5.7  цієї  статті.

            Згідно до п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 наведеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:  або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

            Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат суму витрат по передплаті за оренду приміщення у розмірі 21000,00грн. на підставі договору № ИН-6 від 04.05.06р. та безпідставності донарахування відповідачем податковим повідомлення-рішенням № 0000272342/1 від 07.03.07р. суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 6417 грн., у тому числі основний платіж 5250 грн., штрафні (фінансові) санкції – 1167 грн.

            Колегія суддів вважає, що порушення ТОВ «Бізнес-Право» норм податкового законодавства породжує негативні наслідки саме  для нього і не може впливати на право позивача щодо включення до складу валових витрат, понесених витрат по сплаті за оренду нежитлового приміщення.        

             Податковим повідомлення-рішенням № 0000282342/1 від 07.03.07р. відповідачем згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 123403 грн., у тому числі за 10 місяць 2005р. в сумі 102499,00грн., за 12 місяць 2005р. в сумі 1214,00грн, за 2 місяць 2006р. в сумі 19690,00грн. та відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” застосовані штрафні (фінансові) санкції – 61702 грн.

           З акту перевірки вбачається, що підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2005р. на 102499 грн. послужив висновок податкового органу про те, що підприємством у порушення п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» до розрахунку бюджетного відшкодування, віднесено суму податкових зобов’язань з ПДВ по декларації за серпень 2005року у розмірі 106777грн., зараховану в рахунок погашення по податковим векселям від 10.08.05р. за № 643344423382 на суму 90415,00грн. та  від 17.08.05р. за                                № 643344423386 на суму 16362,00грн., а не фактично перераховані грошові кошти.

            Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування за грудень 2005р. на 1214 грн. послужив висновок податкового органу про те, що в порушення абзацу а) п.п.7.7.2 п. 7.7 ст. 7  Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»  до розрахунку бюджетного відшкодування, віднесено суму податкових зобов’язань з ПДВ за жовтень 2005року у розмірі 54922грн., зараховану в рахунок погашення по податковому векселю від 21.10.05р. № 643344423387 та суму ПДВ в розмірі 644 грн., сплачену на адресу ТОВ “Бізнес-Право” в рахунок оплати шлакоблоку та розчину, яка не була сплачена до бюджету постачальником.

            Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування за лютий 2006р. на 19690 грн. послужив висновок податкового органу про те, що в порушення абзацу а) п.п.7.7.2 п. 7.7 ст. 7  Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», до розрахунку бюджетного відшкодування  у лютому 2006року, віднесено суму податкових зобов’язань з ПДВ за грудень 2005р. у розмірі 19223,75грн., зараховану в рахунок погашення по податковому векселю від 23.12.05р. № 643344423389 та суму ПДВ в розмірі 500 грн., сплачену на адресу ТОВ “Бізнес-Право” платіжним дорученням № 4 від10.01.2006р., яка не була сплачена до бюджету постачальником.

Пунктом 11.5 Закону України “Про податок на додану вартість” та п.19 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 01.10.97р., на які посилався суд першої інстанції при прийнятті рішення, визначений порядок включення суми зобов’язань по податковому векселю до складу податкових зобов’язань та до складу податкового кредиту.

       Порядок  визначення  суми  податку,  що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений у 7.7.  ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” за приписами п.п.7.7.1 якого сума податку, що підлягає сплаті  (перерахуванню)  до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

            При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

            При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

            Згідно п.п.  7.7.2 п.7.7 ст.7 наведеного закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто, наведеною нормою чітко визначено, що бюджетному відшкодуванню підлягає тільки та частина  від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді безпосередньо постачальникам таких товарів (послуг), а залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.  Наведена норма не містить в собі яких-небудь виключень стосовно податкових векселів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що податковим органом правомірно було  зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковими векселями, що зазначені в акті перевірки.      

Стосовно включення позивачем до розрахунку суми бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, які були сплачені постачальникам товарів (послуг) ТОВ “Бізнес-Право” колегія суддів зазначає, що нормами п.п.7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” право платника податку на отримання суми бюджетного відшкодування не поставлено в залежність від сплати податку на додану вартість до бюджету постачальником товарів (послуг).

Колегія суддів зазначає, що порушення норм Закону України „Про податок на додану вартість” контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.  

За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо безпідставного зменшення суми бюджетного відшкодування в цій частині.

            Наведеним податковим повідомлення-рішенням відповідачем згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було нараховано позивачеві  штрафні (фінансові) санкції  в сумі 61702 грн.

            За приписами наведеної норми у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та  закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових  періодів,  що  минули.   

            Згідно до п.1.2 ст.1 цього Закону податкове  зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

            Таким чином, за правилами п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції нараховуються тільки у разі коли податковий орган донараховує суму податкового зобов'язання платника податків, а розмір штрафу визначається залежно від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання).

            З матеріалів справи вбачається, що при здійсненні перевірки не було встановлено заниження позивачем суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість за жовтень 2005р., грудень 2005р., лютий 2006р. та не було донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість за цей період. За таких обставин, застосування до позивача штрафних санкцій згідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” колегія суддів вважає безпідставним.

            Податковим повідомлення-рішенням від 07.03.07р.  № 0000022240/1  позивачеві згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 5349,45грн., у тому числі за основним платежем в сумі 1783,15грн., штрафні санкції в сумі 3566,30грн. Штрафні санкцій застосовні згідно до п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” .

            Підставою для винесення наведеного рішення послужив висновок податкового органу про те, що позивачем в порушення п. 13.1 та п. 13.5 ст. 13, п. 16.13. ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94р. № 334/94-ВР не утримано та не перераховано до бюджету податок з виплаченого нерезиденту доходу з джерелом його походження з України в сумі 1783,15грн. Крім того, в порушення пп. 1.3, 1.4 Порядку надання звітів про виплачені доходи, утримання і внесення в бюджет податку на доходи нерезидентів, затвердженого наказом ДПАУ № 28 від 16.014.98р. )з змінами та доповненнями) і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.98р. за № 56/2496 не наданий звіт за 4 квартал 2005року та за 2 квартал 2006року по нерезиденту WHITTLE EASTERN EUROPE LOGISTICS LTD (Великобританія).

            Актом перевірки встановлено надання позивачеві нерезидентом WHITTLE EASTERN EUROPE LOGISTICS LTD (Великобританія) послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, що підтверджується виставленими інвойсами.

            За отримані послуги позивачем було здійснено перерахування нерезиденту валютних коштів.

Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях, оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

За приписами  пп. «а» п. 13.1.ст. 13 наведеного Закону для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України розуміється зокрема і сума фрахту.

Фрахт – це винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для цілей: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними судами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом (пп.. 1.35 п. 1, 35 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно п. 13.5. ст. 13  Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.  При цьому: базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником цього податку чи ні, а також чи є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.

            Порядок звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 470 від 06.05.01р., згідно до п. 4 якого підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

В порушення наведених вимог нерезидентом, якому позивач виплачував доходи з джерелом походження з України не надавалась довідка встановленого цим Порядком зразку.

Пунктом 8 Порядку встановлено, що у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до п. 4 цього Порядку доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо правомірності складання відповідачем податкового повідомлення-рішення від 07.03.07р.  № 0000022240/1.

            На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постанова прийнята з частковим порушенням норм матеріального та процесуального права. 

            Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:  

                Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції                    м. Маріуполя  на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2008 року по справі № 2-а-250/08 задовольнити частково.

            Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2008 року по справі № 2-а-250/08 скасувати.

                Позовні вимоги Дочірнього підприємства «Інгаз» м. Маріуполь до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання податкових повідомлень-рішень від 07.03.07р. № 0000282342/1,  № 0000022240/1, № 0000272342/1 недійсними задовольнити частково.  

            Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя від 07.03.2007р. № 0000272342\1 повністю.

            Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя від 07.03.2007р. №0000282342\1 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 12 місяць 2005р. в розмірі 15 грн., за 2 місяць 2006р. в розмірі 492 грн., та  штрафних санкцій в розмірі 61702 грн.

            У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

            Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 11 червня 2008 року. Постанова  у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 13 червня 2008 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

            Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                                              Гаврищук Т.Г.

Судді:                                                                                          Сухарьок М.Г.

                                                                                                      Білак С.В.