Ухвала суду № 28842073, 21.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2013 р. м. Київ К-52827/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Муравйова О.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Буському районі Львівської області на постановуГосподарського суду Львівської області від 30.10.2008та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2009у справі №28/192А (№22-а-18064/08/9104)за позовомВідкритого акціонерного товариства «Буський пивоварний завод»доДержавної податкової інспекції у Буському районі Львівської областіпровизнання акту таким, що не відповідає чинному законодавству України частково та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Буський пивоварний завод»звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати акт Державної податкової інспекції у Буському районі Львівської області таким, що не відповідає чинному законодавству України в певних частинах та скасувати податкові повідомленні-рішення від 08.02.2008 №0000032311/0, №0000082311/0, №0000341701/0, від 18.04.2008 №000032311/1, №0000082311/1, №0000341701/1.

Постановою Господарського суду Львівської області від 30.10.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2009, у даній справі вказаний позов задоволено частково, скасовано податкові повідомлення-рішення 08.02.2008 №0000032311/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1392,00 грн., в тому числі основний платіж 1071,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 321,00 грн., №0000082311/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 195354,70 грн., в тому числі основний платіж 130236,47 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 65118,23 грн. та №0000341701/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 3501,00 грн., в тому числі основний платіж 1167,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 2334,00 грн. Скасовано податкові повідомлення-рішення, що були прийняті в порядку адміністративного оскарження від 18.04.2008 №000032311/1, №0000082311/1, №0000341701/1; та закрито провадження в справі в частині визнання акту перевірки №21/23-1/00382616 від 30.01.2008 таким, що не відповідає чинному законодавству України в певних частинах.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанова та ухвала в частині скасування податкових повідомлень-рішень, якими донараховано податок на додану вартість та податок на прибуток незаконні та необґрунтовані.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- в період з 27.12.2007 по 30.01.2008 Державною податковою інспекцією у Буському районі Львівської області проведено виїзну планову перевірку ВАТ «Буський пивоварний завод»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.09.2006;

- за результатами перевірки складено Акт № 21/23-1/00382616 від 30.01.2008 р. (а.с. 18-38), за висновками якого встановлено порушення п.п. 8.6.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в 2007 році в сумі 1071,00 грн. (II квартал 2007 року); п.п. 3.1.2 п. 3.1 ст. З, п. 4.3 ст. 4 , п.п. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 130236,47 грн. (в тому числі за березень 2007 року в сумі 15150,00 грн., квітень 2007 року в сумі 24240,00 грн., травень 2007 року в сумі 37784,10 грн., червень 2007 року в сумі 37157,90 грн., липень 2007 року в сумі 15904,47 грн.); п.п 8.1.3 п. 8.1 ст. 8 та пп 4.3.25 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб у розмірі 1167,00 грн.;

- на підставі даного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000032311/0 від 08.02.2008, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1392,00 грн. (в тому числі, основний платіж 1071,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 321,00 грн.), №0000082311/0 від 08.02.2008, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 195354,70 грн. (в тому числі, основний платіж 130236,47 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 65118,23 грн.), та №0000341701/0 від 08.02.2008, яким визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 3501,00 грн. (в тому числі, основний платіж 1167,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 2334,00 грн.);

- в результаті апеляційного оскарження винесених податкових повідомлень-рішень, прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.04.2008 №0000032311/1, №0000082311/1, №0000341701/1, якими сума визначених позивачу податкових зобов'язань не змінена.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованим донарахування відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість, податку на прибуток та податку з доходів фізичних осіб, а також застосування штрафних санкцій контролюючим органом, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№509-ХІІ від 04.12.1990 посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

На думку колегії суддів касаційної інстанції, вирішуючи спір в частині порушень п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо амортизаційних відрахувань, судами попередніх інстанцій правильно враховано те, що при оформлені податковим органом вказаного порушення шляхом викладення в таблиці лише зведених даних за поданими деклараціями, без посилань на первинні документи, які б свідчили про вчинення правопорушення, без зазначення, на які саме основні фонди нараховувались амортизаційній відрахування, їх вартості та відсутності розшифровки таких по групах, у зв'язку з чим було зроблено вірний висновок про не дотримання податковим органом вимог п.1.7, п.2.3.2, п.2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 та недоведеність правомірності прийняття спірного рішення, яке ґрунтується лише на підставі зведених даних за поданими деклараціями в таблиці.

Окрім того, судами попередніх інстанцій було встановлено та також підтверджується матеріалами справи, що позивачем на митну територію України ввозились згідно представлених позивачем товаротранспортних накладних бочки із заліза Plus KEG DIN на підставі договорів №1/08/03 від 08.03.2007 та №4/08/03 від 01.06.2007, ремонт яких на території країни придбання не проводився.

Втім, згідно договорів №2/08/03 від 11.03.2007 та №5/08/03 від 01.06.2007 приватним підприємством «Milan Luksek»проводився ремонт бочок КЕГ полиуританових без фитинга загальною кількістю 7300 одиниць, що в свою чергу підтверджується предметом та умовами договору №29-12/06 від 29.12.2006, пунктом 2.2 якого передбачено, що ціна за ремонт бочок КЕГ визначатиметься в окремих договорах.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи податкового органу щодо ввезення позивачем на підставі договорів №1/08/03 від 08.03.2007 та №4/08/03 від 01.06.2007 бочок, що ремонтувались ним на території країни придбання, що є законною підставою при їх ввезенні на територію України для декларування виключно витрат на їх придбання.

Окрім того, судами попередніх інстанцій було встановлено, що підприємець ОСОБА_4 у період взаємовідносин з ВАТ «Буський пивоварний завод»був платником єдиного податку, що підтверджується відповідним свідоцтвом. За таких обставин позивачем правомірно не був нарахований податок з виплаченого ОСОБА_4 доходу.

Враховуючи усе вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, не спростованим доводами касаційної скарги, що спірні податкові повідомлення-рішення про донарахування відповідачем позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість, податку на прибуток та податку з доходів фізичних осіб є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому підлягають скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч.3 ст.2, ч.2 ст.71 КАС України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п.3 ст.2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Буському районі Львівської області залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Львівської області від 30.10.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.В. Муравйов