Ухвала суду № 28839049, 24.10.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2012 р.Справа № 2-а-6736/10/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.

за участю секретаря судового засідання -Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Порт-Сервіс»до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, за участю прокурора Миколаївської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва подала апеляційну скаргу на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Постановою від 17 грудня 2010 року Миколаївський окружний адміністративний суд в повному обсязі задовольнив адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Порт-Сервіс»до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 20 вересня 2010 року № 0024942300/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2 014 035 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 1 007 017,5 грн.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, оскільки камеральною перевіркою ТОВ «Український правовий альянс»встановлено нікчемність правочинів з ТОВ «Порт-Сервіс», відсутність трудових ресурсів, виробничого транспорту, торгового обладнання, та інших ресурсів у ТОВ «Український правовий альянс».

Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що на підставі направлень на перевірку від 26 серпня 2010 року та від 02 вересня 2010 року ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Порт-Сервіс», за наслідками якої складений акт № 1470/23-300/31096410 від 09 вересня 2010 року, в якому встановлено заниження позивачем податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за червень 2010 року в розмірі 2 014 035 грн., в тому числі за лютий 2010 року -1 180 702 грн., за квітень 2010 року -833 333 грн.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 20 вересня 2010 року № 0024942300/0, яким визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 014 035 грн. -основний платіж, та 1 007 017,50 грн. -штрафні санкції, всього в розмірі 3 021 052,50 грн.

Суд першої інстанції встановив, що підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання стало порушення, на думку відповідача, позивачем вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1та п.п. 7.4.4 п. 7.4., п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки під час відображення правових відносин з платником податків ТОВ «Український правовий альянс», визнані нікчемними правочини з позивачем на загальну суму ПДВ 2 012 177,50 грн., оскільки ТОВ «Український правовий альянс» не має трудових ресурсів, виробничого, транспортного та торгового обладнання та інших ресурсів, необхідних для реального виконання зобов'язань за договором.

Також податковий орган послався на те, що відповідно до акту камеральної перевірки ПП «Стар-Ком»від 07 липня 2010 року № 188/23-105/34858126 встановлена розбіжність за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів по деклараціям з податку на додану вартість за січень -червень 2010 року. За результатами камеральної перевірки ПП «Стар-Ком», у зв'язку з порушенням ст. ст. 203, 215, 216, 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 ЦК України, визнаний нікчемним правочин з ТОВ «Український правовий альянс»на загальну суму ПДВ 1 997 817 грн. Встановлено, що ПП «Стар-Ком»за юридичною адресою не знаходиться про що складений акт від 15 червня 2010 року, та взято пояснення директора Жуматіна І.О., відповідно до яких ПП «Стар-Ком»створене у 2007 році, а метою та діяльністю підприємства він не цікавився, про фінансово-господарську діяльність підприємства йому нічого не відомо, ніякого відношення до діяльності підприємства він не має, яку діяльність здійснює підприємство та скільки осіб працює на підприємстві він не знає. Також згідно пояснень директора ПП «Стар-Ком»підприємство не має основних засобів, офісних приміщень, автомобілів, устаткування та інших ресурсів. Відповідач послався на те, що згідно системи автоматизованого співпоставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України по ПП «Стар-Ком»та ТОВ «Український правовий альянс»існує розбіжність по завищенню відомостей податкових зобов'язань ПП «Стар-Ком»на суму 829 166 грн. за квітень 2010 року. До перевірки не було надано жодних документів щодо виникнення податкових зобов'язань по ТОВ «Український правовий альянс».

В свою чергу ПП «Стар-Ком»мало правові відносини з ТОВ «Ам-Рест», у якого був придбаний буксир «Гермес», згідно договору купівлі-продажу № 01/10 від 10 січня 2010 року. У зазначеному договорі вказані реквізити ПП «Стар-Ком»як платника ПДВ відповідно свідоцтва отриманого 27 січня 2010 року, тобто після підписання договору. Також податковий орган послався на те, що ТОВ «Ам-Рест»за юридичною адресою не перебуває та існує імовірність фіктивного банкрутства.

Згідно системи автоматизованого співпоставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України по ПП «Стар-Ком»та ТОВ «Ам-Рест» існує розбіжність по завищенню відомостей податкових зобов'язань ПП «Стар-Ком» на суму 829 166,67 грн. До перевірки не було надано жодних документів щодо виникнення податкових зобов'язань по ТОВ «Ам-Рест».

Суд першої інстанції встановив, що для віднесення сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі не виконання контрагентами платника податків або їх постачальниками зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для них. Зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на віднесення сум для складу податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав всі передбачені законом вимоги та є документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Суд першої інстанції встановив помилковість висновків акту перевірки щодо нікчемності правочину на загальну суму ПДВ 2 012 177,5 грн. з посиланням на відсутність у контрагента позивача ТОВ «Український правовий альянс»трудових та інших ресурсів, оскільки ці висновки не підтверджені доказами, а свідок ОСОБА_2, яка проводила перевірку, у судовому засіданні підтвердила наявність в натурі предмету договору -буксиру «Гермес».

Суд першої інстанції встановив реальність правочину між позивачем та його контрагентом ТОВ «Український правовий альянс», що підтверджено матеріалами справи, а саме: договором, актом приймання -передачі, проведенням безготівкових розрахунків, копіями податкових накладних, наявність яких відповідачем не заперечується.

Також суд першої інстанції встановив, що відповідач, в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, заперечуючи проти позовних вимог не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції

Суд першої інстанції встановив виникнення права у позивача на податковий кредит, що є наслідком фактичного проведення господарських операцій , які є об'єктами оподаткування, за наявності первинних документів бухгалтерського та податкового обліку по розрахункам між позивачем та ТОВ «Український правовий альянс».

Суд першої інстанції встановив безпідставність посилання перевіряючих осіб на нікчемність правочину.

Також суд першої інстанції встановив невідповідність дій відповідача при складанні акту перевірки, оскільки зазначений акт містить припущення, викладені в ньому висновки не підтверджені належним чином, не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку, що є порушенням вимог пунктів 1.3, 1.5, 1.6, підпунктів 2.3.1 - 2.3.4 п. 2.3. ст. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2008 року № 327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за 925/11205.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини, щодо правочину між позивачем та ТОВ «Український правовий альянс», його фактичне виконання (реальність, платність, використання придбаного товару в господарській діяльності та ін.), що також підтверджено матеріалами справи.

Апелянт посилається на те, що правочини вчинені контрагентами позивача -по першій - третій ланці ланцюга постачання мають ознаки нікчемності, проте ці доводи апеляційний суд вважає не доведеним, оскільки вони не підтверджені доказами, не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи та ґрунтуються на припущеннях апелянта, та суперечать вимогам ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст. 228 ЦК України, ст. 207 ГК України ст. 14 Конституції України, Закону України «Про державну податкову службу в Україні», якими не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними.

Суд першої інстанції правильно зауважив на неприпустимість таких підходів до проведення перевірок платників податків та складання актів з такими висновками, що вже визнано ДПА України та доведено до відома підпорядкованих підрозділів листом № 20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними».

Невиконання контрагентами позивача по ланцюгам постачання своїх зобов'язань по сплаті податків, в тому числі не включення ними до податкової декларації сум податкових зобов'язань по вчиненим правочинам, не сплата сум ПДВ до державного бюджету та вчинення інших податкових порушень, не свідчить про відсутність у них цих податкових зобов'язань та не є підставою для позбавлення позивача права на включення нарахованих та сплачених ним сум податків на додану вартість до податкового кредиту.

Порушення податкової дисципліни контрагентами не можуть тягнути відповідальність для позивача, та обмежувати його у праві на включення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки відповідальність за порушення законодавства несе порушник, а не третя особа - позивач, який виконав всі передбачені законом умови щодо включення цих сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Аналогічні висновки містяться також й у судових рішеннях Верховного Суду України від 11 жовтня 2006 року у справі № 21-593во06, від 11 грудня 2007 року в справі № 21-1376во06, від 09 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 01 червня 2010 року в справі № 21-573во10, від 31 січня 2011 року в справі № 21-47а10.

Відповідно до ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач виконав всі передбачені законом умови щодо включення цих сум до складу податкового кредиту та має документальні підтвердження його розміру.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова -без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст. 206, ст. ст. 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текс судового рішення складений 15 січня 2013 року.

Головуючий: суддя С.Д Домусчі

суддя О.О.Кравець

суддя Л.П. Шеметенко