Ухвала суду № 28835111, 15.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" січня 2013 р. м. Київ К-18376/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є.розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкована постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2009 рокуу справі№ 2а-3381/08за позовомДочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі філії ГУ «Харківгазвидобування»до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харковапровизнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2008 року у справі № 2а-3381/08 позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 0001282305/1/11386 від 05.07.2004 року, № 0001292305/0/10270 від 15.06.2004 року, № № 0001292305/1/11387 від 05.07.2004 року, № 0001282305/0/10269 від 15.06.2004 року в частині нарахування ПДВ в сумі 165 130,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2009 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2008 року у справі № 2а-3381/08 скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 0001292305/0/10270 від 15.06.2004 року та № 0001292305/1/11387 від 05.07.2004 року про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 876,00 грн. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 0001282305/1/11386 від 05.07.2004 року в частині нарахування податку на додану вартість в сумі 146 534,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати в частині задоволення позову та прийняти нову постанову про відмову в позові в цій частині. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального права, зокрема, п. 4.5 ст. 4, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1., 7.7.4 п. 7.4, пп. 7.5.5 п. 7.5., пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 3.4, п. п. 20-31 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

У зв'язку з неприбуттям в судове засідання належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у справі, справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова перевірки фінансово-господарської діяльності газопромислового управління "Харківгазвидобування" - філії Дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства України за період з 01.07.2001 року по 01 07.2003 року, складено зведений акт від 11.06.2004 року № 3860/23-503/25617463.

В акті перевірки зафіксовано порушення підприємством вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 7 Порядку заповнення податкової накладної щодо безпідставного віднесення по неналежним чином заповнених податкових накладних до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 285 604,00 грн.; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо необґрунтованого віднесення до складу податкового кредиту ПДВ в розмірі 46 399,00 грн. у зв'язку з придбанням послуг, вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва у лютому 2002 року; п. 4.5 ст. 4, п. 7.2.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 20-30 Порядку заповнення податкової накладної, що спричинило заниження податкових зобов'язань на загальну суму 81 603,00 грн. (у грудні 2001 року -33 609,0 грн.. у червні 2003 року - 47 994,00 грн.) в зв'язку з проведенням коригувань податкових зобов'язань без наявності належним чином оформлених податкових накладних; п. п. 4.1, 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо ненарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в cyмі 16 360,00 грн. в серпні 2002 року на реалізацію трактора; пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо безпідставного внесення до складу податкового кредиту сум ПДВ в poзмірі 3 780,00 грн. по експлуатації легкового автотранспорту, які не відносяться до валових витрат; пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 1 369,00 грн. по чекам, де сума перевищує 20 грн. при закупівлі паливно-мастильних матеріалів по авансовим звітам; пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки позивачем не відкориговано суми податку на додану вартість в розмірі 14 752,00 грн. у разі його віднесення на податковий кредит при купівлі основних засобів, що не введено в експлуатацію станом на 01.07.2003 року.

На підставі акта перевірки Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова 15.06.2004 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001282305/0/10269 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 449 867,00 грн., № 0001292305/0/10270 про завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі: по декларації вх. № 63372 від 22.10.2001 року -591,00 грн. та по декларації вх. № 77940 від 20.11.2001 року -285,00 грн.

Позивачем була подана скарга на податкове повідомлення-рішення від 15.06.2004 року № 0001282305/0/10269 в частині неправомірного нарахування 432 138,00 грн. В решті позивач вказане податкове повідомлення-рішення не оскаржував.

За результатами розгляду скарги відповідач прийняв рішення про залишення скарги без задоволення та прийняв податкове повідомлення-рішення № 0001282305/1/11386 від 05.07.2004 року на суму 432 138,00 грн.

Суд першої інстанції виходячи з того, що донарахування ПДВ в сумі 285 604,0 грн. відповідачем зменшено правомірно, дійшов висновку про те, що позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001282305/0/10269 від 15.06.2004 року підлягає задоволенню в частині донарахування ПДВ в сумі 165 130,00 грн.

Апеляційний адміністративний суд не погодився з висновком суду першої інстанції про недійсність спірних податкових повідомлень-рішень в частині нарахування податку на додану вартість в сумі 165 130,00 грн. у зв'язку з його невідповідності матеріалам справи.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.10.2007 року касаційну скаргу податкового органу задоволено частково: ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2005 року та рішення Господарського суду Харківської області від 02.11.2004 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Цією ухвалою позивача зобов'язано надати документи, що підтверджують правомірність проведених корегувань, а відповідача - надати пояснення щодо різниці між сумами податкових зобов'язань, нарахованих відповідно до податкових повідомлень-рішень № 0001282305/0/10269 та № 0001282305/1/11386.

Позивач на підтвердження неможливості виконання покладеного обов'язку по наданні доказів надав суду акт "Про виділення до знищення документів, що не підлягають до подальшого зберігання за 1999-2003 роки" за №1 від 17.01.2007 року.

Суд апеляційної інстанції встановивши факт правомірного знищення позивачем первинних документів у зв'язку із закінченням строку їх зберігання, дійшов висновку, що обов'язок з доведення порушення позивачем порядку проведення коригування податкового зобов'язання покладається на відповідача.

В порушення вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не надано жодних доказів того, що позивачем був порушений встановлений порядок розрахунків коригувань податку на додану вартість.

Відповідач стверджує, що у розрахунках коригування, проведених у зв'язку з коригуванням податкових зобов'язань у грудні 2001 року на загальну суму ПДВ 33 609,00 грн. по дебіторській заборгованості зі строком давності, що минув, не вказано до яких податкових накладних вони виписані, відсутні реквізити та підписи покупців про отримання відповідних розрахунків коригувань. Також, відповідач стверджує про неправомірність проведеного позивачем у червні 2003 року коригування податкових зобов'язань по дебіторській заборгованості зі строком давності що минув, на загальну суму ПДВ 47 994,03 грн. без складання ним розрахунків коригування кількісних i вартісних показників до податкових накладних.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що податковим органом порушено вимоги Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності, оскільки в акті перевірки не вказано чи були досліджені при перевірці документи первинного бухгалтерського обліку, договори та інші документи, які пов'язані із здійсненими коригуваннями податкових зобов'язань по ПДВ, не досліджено обставини, що були причинами здійснених коригувань.

Відповідно до п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що в разі, коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеним законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує відповідну суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець, відповідно, збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.

Вказані положення визначають право платника податку на проведення коригування у зв'язку, зокрема, з визнанням боргу безнадійним та не передбачає виписування податкових накладних на суми коригування. Стаття 7 Закону України «Про додаток на додану вартість»також не місить обов'язку щодо виписування податкових накладних в таких випадках.

Згідно з п. 25 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 року, розрахунок коригування дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на збільшення чи зменшення податкового кредиту з відповідним подальшим коригуванням податкового зобов'язання із обов'язковим відображенням зазначених коригувань у книзі обліку придбання з від'ємним чи позитивним значенням.

Оскільки позивач у зазначених в акті перевірки операціях був продавцем, то його право на проведення коригування не залежить від наявності у інших oci6 оформлених в ході розрахунків коригування документів.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про необґрунтованість доводів відповідача щодо заниження податкових зобов'язань по ПДВ на суму 81 603,00 грн.

За висновками акта перевірки підприємством у 1 кварталі 2002 року безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати, які сплачені ДК «Укргазвидобування»22.01.2002 року за розмитнення товару: мито на (суму 231 994,37 грн., виклик інспектора на суму 531,80 грн., митний збір на суму 4 639,88 грн. та вартість насосно-компресорних труб на суму 2 311 305,89 грн., згідно акта приймання-передачі № 77 вів 22.01.02 року.

Оскільки апеляційним судом встановлена недоведеність належними доказами вищезазначених висновків перевірки, колегія суддів вважає правомірним віднесення позивачем у лютому 2002 року до складу податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 46 399,00 грн. у зв'язку з придбанням насосно-компресорних труб.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що мито, сплачене при митному оформленні труб, обґрунтовано включено постачальником до ціни поставленого товару з урахуванням положень п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», адже сплачене мито є складовою частиною договірної вартості насосно-компресорних труб i не може розглядатись як відокремлена витрата, яка не пов'язана з придбаними трубами.

В обґрунтування касаційної скарги податковий орган зазначає, що в акті перевірки вказано про порушення позивачем вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платив податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»та пп. пп. 4.4.3, 4.4.4. п. 4.4 Порядку заповнення та надання податкової декларації по податку на додану вартість щодо самостійного виправлення помилок, допущених в попередніх звітних періодах, ненадання уточнених декларацій за відповідні періоди, довідки про суми ПДВ, які збільшують або зменшують податкові зобов'язання звітного періоду в результаті виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх періодах. Проте, позивачем самостійно не нараховано та не сплачено штраф у poзмірі 10% суми заниженого зобов'язання щодо сум податку на додану вартість своєчасно не сплачених у січні 2002 року в сумі 91 879,00 грн., у квітні 2002 року в сумі 47 839,17 грн., у cepпні 2002 року в сумі 316 958,00 грн., у жовтні 2002 року в сумі 40 974,00 грн.

Дані доводи підлягають відхиленню, оскільки апеляційним судом встановлено, що зазначені висновки акта перевірки не були підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення.

З аналогічних підстав не приймаються посилання на обставини несвоєчасної сплати позивачем податку на додану вартість на загальну суму 28 793,00 грн. за липень 2001 року, щодо не врахування до складу податкових зобов'язань ПДВ з отриманої 16.07.2001 року попередньої оплати від ЗАТ КОЕП у розмірі 172 759,50 грн., що було самостійно виправлено позивачем у серпні 2001 року.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001282305/0/10269 від 15.06.2004 року, яким підприємству донарахований податок на додану вартість в сумі 449 867,00 грн.

На зазначене податкове повідомлення-рішення позивачем подана скарга в порядку ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»в частині неправомірного нарахування 432 138,00 грн. податку на додану вартість. В частині нарахування податкових зобов'язань на суму 17 729,00 грн. позивач податкове повідомлення-рішенця не оскаржував.

За результатами адміністративного оскарження вказаного повідомлення-рішення відповідач прийняв рішення про відмову в задоволенні вимог скарги та виніс нове податкове повідомлення-рішення за № 00012882305/1/11386 від 05.07.2004 року на суму 432 138,00 грн., внаслідок чого виникла різниця між сумами податкових зобов'язань, нарахованих зa податковими повідомленнями-рішеннями № 0001282305/0/10269 від 15.06.2004 року та № 00012882305/1/11386 від 05.07.2004 року.

Судами судом апеляційної інстанції встановлено, що враховуючи положення пп. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»податкове повідомлення-рішення № 0001282305/0/10269 від 15.06.2004 року є відкликаним, а тому вимоги в частині визнання недійсним останнього задоволенню не підлягають.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2009 року у справі № 2а-3381/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак