Постанова № 28834826, 17.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 січня 2013 року 10:21 № 2а-15079/12/2670

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АВ-Трейд»доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової службипро скасування податкових повідомлень-рішень № 0010842208, № 0010852208, № 0010862208 від 24.10.2012

Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Мороз Ю.М.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВ-Трейд» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0010842208, № 0010852208, № 0010862208 від 24.10.2012.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АВ-Трейд» з питань дотримання податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських відносин з ТОВ «Астана К», ТОВ «ТПК Салтіс» ТОВ «Ціррус ЛТД» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року. За наслідком перевірки було складено акт від 10.10.12 № 816/22-08/33060124 (далі - Акт перевірки). Актом перевірки зафіксовано висновок перевіряючих про відсутність реальної можливості надання транспортно-експедиційних послуг контрагентами ТОВ «Астана К» та ТОВ «Ціррус ЛТД» (далі - контрагенти позивача), що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

На підставі Акту перевірки було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 24 жовтня 2012 року № 0010842208 та № 0010852208, № 0010862208.

Позивач не погоджується з вказаними обставинами і рішеннями, оскільки стверджує про реальний («товарний») характер операцій з ТОВ «Астана К» та ТОВ «Ціррус ЛТД».

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Так позивачем стверджується, що ним реально проводилися операції з перевезення товару через отримання відповідних транспортно-експедиційних послуг від ТОВ «Астана К» та ТОВ «Ціррус ЛТД». В підтвердження вказаного суду надано заявки на транспортне обслуговування та долучені до них товарно-транспортні накладні, бухгалтерські рахунки руху товару, рахунки - фактури на реалізацію товару, виписки з банківського рахунку про здійснення оплати товару.

Податкова служба, заперечуючи проти позову, покликається на долучені до матеріалів справи протоколи допиту ОСОБА_1, яка за перевіряємий період була директором і головним бухгалтером ТОВ «Астана К». Остання пояснила, що за грошову винагороду погодилась взяти участь у реєстрації вказаного товариства, проте фактичної фінансово-господарської діяльності як посадова особа не вчиняла та на це нікого не уповноважувала. Також відповідач зазначає, що за первіряємий період директорами ТОВ «Ціррус ЛТД» були ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_3, пояснила, що за грошову винагороду тимчасово оформлювала на себе підприємство і жодної фінансово-господарської діяльності від імені останнього не здійснювала і нікого на це не уповноважувала. Громадянина ОСОБА_2 не знає.

Як випливає з наданих позивачем суду рахунків-фактур і податкових накладних, останні містять ім'я осіб, які їх підписували: з боку ТОВ «Ціррус ЛТД» - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з боку ТОВ «Астана К» - ОСОБА_1

З огляду на протоколи допитів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 суд вважає необхідним для встановлення всіх обставин у справі перевірити доводи податкової служби щодо реальності надання контрагентами позивача транспортно-експедиційних послуг.

У відповідності до частини 5,6, ст.71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Так судом ухвалою витребувано відомості по обігу коштів на рахунках ТОВ «Ціррус ЛТД» та ТОВ «Астана К». Поряд з цим, з огляду на великий обсяг наданих товарно-транспортних накладних, судом вибірково обрані останні, витребувано для порівняння копії таких документів у покупців позивача з примірниками позивача. Також витребувано у органів внутрішніх справ відомості щодо реєстрації зазначених у вибраних судом товарно-транспортних накладних автомобілів за перевізниками, які зазначені у них (ТОВ «Ціррус ЛТД», ТОВ «Астана К») та відомостей, за ким такі транспортні засоби зареєстровано.

Витребувані судом відомості були надані ТОВ «БРВ-Україна», Центром безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем МВС України. Торгова компанія Ельдорадо повідомила про втрату таких документів внаслідок пожежі. ТОВ «Гербор-Хорлдінг» ухвалу суду від 10.12.12 отримали 18.12.12, проте до 16.01.13 відомостей суду не надали. Від ТОВ «Аква-родос» відомості надійшли після оголошення вступної та резолютивної частини рішення, у зв'язку з цим судом до уваги не приймаються. Розбіжностей у товарно-транспортних накладних клієнтів позивача судом не встановлено.

За наслідком аналізу вказаної інформації судом встановлено наступне.

ТОВ «Ціррус ЛТД» та ТОВ «Астана К» жодних автомобілів, які вказані у вибраних судом вибірково товарно-транспортних накладних, у власності не мали, адже такі реєстраційні відомості про такі транспортні засоби відсутні.

Більше того, вказані автомобілі належать фізичним особам, окрім ТОВ «Вітан-транс» (ВС4251СЕ марки «Вольво» - первинний власник ОСОБА_4 переданий у статутний фонд товариства) та ПП «Ефект» (АІ9874 Марки «Мен», придбаний у попереднього власника фізичної особи ОСОБА_5)

Автомобілі марки ДАФ д.н.з. НОМЕР_4 належить ОСОБА_6, марки Вольво д.н.з. НОМЕР_5 належить ОСОБА_7, право керування вказаним авто має також ОСОБА_8 (з 2010 року), автомобіль марки Мен д.н.з. НОМЕР_6 належав фізичній особі ОСОБА_5 до 07.10.2011, автомобіль марки Мерседес д.н.з. НОМЕР_7 в базі даних АІС НБД станом на 28.12.12 не зареєстровано, автомобіль марки Мерседес д.н.з. НОМЕР_8 належить ОСОБА_9, при цьому право керування вказаним т/з мають ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12

У відповідності до частини 1 ст.798 Цивільного кодексу України (№ 435-IV від 16.01.2003, далі - ЦКУ) предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. (ст.799 ЦКУ). Витрати, пов'язані з використанням транспортного засобу, в тому числі зі сплатою податків та інших платежів, несе наймач (ч.1. ст. 801 ЦКУ).

Отже, якщо ТОВ «Ціррус ЛТД» та ТОВ «Астана К» надавали експедиційно- транспортні послуги (що випливає з рахунків-фактур і товарно-транспортних накладних, де вказані контрагенти позивача у графі «автопідприємство»), то повинні мати на це транспорт. А й, відповідно, повинні були придбати або/та орендувати його, нести витрати на його обслуговування, зокрема заправлення пальним, оплати праці водіям і т.п.

Проте, за наслідком ретельного дослідження судом обігу коштів по рахунках ТОВ «Ціррус ЛТД» та ТОВ «Астана К» за період з 01.01.12 по 31.11.11 року встановлено, що жодних видаткових операцій з власних рахунків на адресу власників вказаних вище автомобілів чи уповноважених ними осіб контрагенти позивача за оренду автомобілів не здійснювали, витрат на нотаріальне оформлення договорів найму автомобілів не мали, пального не придбавали.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Із зазначених норм можна зробити висновок, що за виконання роботи особа отримує винагороду, тобто праця є оплачуваною.

Судом встановлено що основним контрагентом ТОВ «Ціррус ЛТД» за цей період (з 01.01.10 по 31.12.11) було ТОВ «ВС Конаріт», на адресу якого було здійснено близько 95% всіх видаткових операцій. Вказані витрати мають призначення платежу «оплата за електромонтажні роботи». При цьому, здійснюючи близько 95% видатків на адресу ТОВ «ВС Конаріт» за електромонтажні роботи, ТОВ «Ціррус ЛТД», в той же час, отримувало кошти за продаж товару (сумки, спідню білизну, лак, мережене обладнання та ін.), надання послуг (поліграфічні, рекламні, завантажувальні, розробку технічної документації та ін.). Вказане, на внутрішнє переконання суду, є неможливим, оскільки близько 95% витрат не пов'язані з отриманням товару, який в подальшому реалізується покупцям. Поряд з цим, за вказаний період ТОВ «Ціррус ЛТД» не несе жодних витрат на оплату праці, утримання основних фондів, офісу, сплату житлово-комунальних послуг, зв'язку, електроенергії та інше. Окрім того, аналіз прибуткових і видаткових операцій дає підстави для висновку про відсутність в них економічного змісту (яскраво відображено у виписці по рахунку, наприклад, 03. 02.11), оскільки фактично всі отримані кошти ТОВ «Ціррус ЛТД» направляє ТОВ «ВС Конаріт».

Так само досліджено судом обіг коштів по рахунку ТОВ «Астана К» за період з 01.01.10 по 31.12.11. Обставини зазначені вище відносно ТОВ «Ціррус ЛТД» є аналогічними. А саме: близько 93% видаткових операцій здійснюється на адресу ТОВ «ВС Конаріт» за електротехнічну продукцію, близько 5% видаткових операцій на адресу ТОВ «ЮГКАРТ СЕРВІС» за скретч-картки та ТОВ «РІП» за будівельні роботи, близько 2% видаткових операцій приходиться на інші компанії. Проте ТОВ «Астана К» не мала витрат на адресу власників автомобілів та суб'єктів господарювання щодо оренди (або придбання) транспортних засобів вказаних у товарно-транспортних накладних позивача, придбання паливно-мастильних матеріалів, оплат праці водіїв та ін. Також жодні витрати на оплату праці персоналу, утримання офісу, житлово-комунальні послуги, електроенергії та інше відсутні. В той же час ТОВ «Астана К» здійснювала широку діяльність, а саме: надавала послуги (маркетингові, вантажно-розвантажувальні, поліграфічні, кадрового обслуговування, підбору персоналу, консультаційні та інш.), продавала товар (бітум, автозапчастини, мережеве обладнання, ферменти, спортивного призначення, масло вершкове, радіоелектронні компоненти, продукти харчування, майки трикотажні, одяг та інше). На думку суду така діяльність є неможливою, оскільки джерела придбання такого товару відсутні. Адже близько 98% видаткових операцій спрямовані на придбання електротехнічної продукції, скретч-карт, будівельних робіт. А відсутність оплати праці у контрагентів позивача вказує на відсутність трудових ресурсів для виконання ними відповідних робіт, надання послуг.

З аналізу положень норм Податкового кодексу України, Закону «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств» випливає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Підтвердженням даних податкового обліку можуть бути лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції (зазначена позиція висловлювалася неодноразово Верховним Судом України, зокрема в Постанові ВСУ від 17 лютого 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 7046232, та додатково відображена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11).

Зазначене вище судом у сукупності, дає підстави дійти до висновку про «безтоварний» характер операції, оскільки контрагенти позивача не мали жодного відношення до транспорту, зазначеного в товарно-транспортних накладних, не мали витрат на його обслуговування, виплату заробітної плати в т.ч. водіям, та джерел (з огляду руху коштів на витрати та видатки) здійснення своєї господарської діяльності (надання послуг, продажу товару). А тому суд, вважає позовні вимоги необґрунтованими і безпідставним, які задоволенню не підлягають.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в силу положень частини 2 статті 71 КАС України спростував покликання позивача і довів відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3. ст.2 КАС України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то судові витрати позивача не відшкодовуються.

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23.01.2013 р.