Постанова № 28834171, 10.01.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2013 р. 13 год. 50 хв.Справа № 2а-4377/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Попова В.Ф.,

при секретарі: Якущенко К.Ю.,

за участю:

представника позивача - Смаль С.М.,

представника відповідача - Зеленіної С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рент-Оіл"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рент-Оіл" (далі - ТОВ "Рент-Оіл", позивач) звернулось з адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Херсоні, відповідач), у якому просить визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.06.2012 р. №№ 0004172200, 0004182200, якими Товариству збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток на 337 248,16 грн., у тому числі за основним платежем на 337 247,16 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 1,00 грн., та з податку на додану вартість на 1 730 329,79 грн., у тому числі за основним платежем на 1 416 257,58 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 314 072,21 грн.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, обґрунтовує їх тим, що відповідач за спірними податковими повідомленнями-рішеннями додатково обчислив грошові зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість з неіснуючих об'єктів оподаткування. Так, на думку позивача, у відповідача не було підстав для збільшення валового доходу та податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з переглядом цін реалізації товарів у 2010-2011 роках. Законодавством України встановлюється вичерпний перелік обставин, які дозволяють податковому органу переглядати доходи платника податків у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) за цінами нижчими ніж звичайні. Крім того, у разі коли податковий орган вважає, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, обов'язок доведення такого висновку покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Представник відповідача проти позову заперечувала, стверджує, що протягом 2010-2011 року позивач при здійсненні господарської діяльності з продажу товарів отримав від'ємне значення об'єкту оподаткування, тобто збиток. На думку відповідача, ведення збиткової діяльності свідчить про продаж товарів за цінами, нижчими ніж звичайні та не відповідає головній меті ведення підприємницької діяльності - отримання прибутку від ведення господарської діяльності. Крім того, позивач при формуванні валових витрат (собівартості проданих товарів (послуг)) до складу валових витрат включав витрати на сплату банківських відсотків на придбання активів, які не спричинили отримання оподатковуваних доходів. На думку відповідача, встановлені ним порушення порядку формування валових доходів та валових витрат відповідають вимогам податкового законодавства України і тому відповідач просить суд відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Рент-Оіл" як юридична особа зареєстроване виконавчим комітетом Херсонської міської ради 21 травня 2010 р., платник податків перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Херсоні та є платником податку на додану вартість.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 17.05.2012 р. № 864/22-1/37049790, складеного за результатами планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.05.2010 р. по 31.12.2011 р. (далі - акт перевірки № 864).

За наслідками перевірки об'єкт оподаткування - оподатковуваний прибуток позивача було визначено у зв'язку із збільшенням валового доходу позивача на 7 081 287,91 грн. та у зв'язку із зменшенням задекларованих валових витрат на 20 865 545,00 грн. У період узгодження матеріалів перевірки податковий орган частково прийняв до уваги заперечення позивача на акт перевірки № 864 та виключив з висновків акта питання стосовно завищення валових витрат по операціям з ТОВ "Ал-Оіл".

За результатами розгляду заперечень позивача висновок акта перевірки стосовно перевірки податкового законодавства України з питань нарахування та сплати податку на прибуток полягає у встановленні відповідачем завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на загальну суму 24 996 515,00 грн. та у донарахуванні податку на прибуток на загальну суму 337 247,16 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року - 186 922,38 грн., за ІІ-ІV квартали 2011 року - 150 324,78 грн.

Предметом судового оскарження є висновки відповідача стосовно збільшення грошових зобов'язань позивача з податку на прибуток та не оскаржуються висновки стосовно зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування за перевірені податкові періоди на загальну суму 24 996 515,00 грн., тому суд при розгляді позовної заяви оцінює лише ті порушення податкового законодавства, наслідком виявлення яких було збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток.

Як зазначається у акті перевірки № 864 та підтверджується деклараціями позивача за 2010-2011 роки, за 2010 рік позивач у декларації з податку на прибуток визначив від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток (збиток) у сумі 1 200 154,00 грн., за І квартал 2011 року задекларував від'ємне значення - 1 257 206,00 грн. та за ІІ-ІV квартали 2011 року від'ємне значення 23 739 309,00 грн.

За результатами перевірки відповідач повністю ліквідував від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, задеклароване позивачем, визначив об'єкт оподаткування з податку на прибуток відповідно до ст. 134 Податкового кодексу України - оподатковуваний прибуток.

За актом перевірки головною причиною збиткової діяльності позивача у перевірених податкових періодах, був продаж товарів протягом 2010-2011 років за цінами нижчими ніж звичайні. У зв'язку з цим, відповідачем валовий дохід позивача збільшено на 7 081 287,91 грн., у тому числі за 2010 рік на 1 143 884,86 грн., за І квартал 2011 року на 799 863,74 грн. та за ІІ-ІV квартали 2011 року на 5 137 539,31 грн. З цих же причин позивачеві збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 416 257,58 грн., що було підставою для збільшення позивачеві грошових зобов'язань з ПДВ за основним платежем на цю суму за спірним податковим повідомленням-рішенням від 08.06.2012 р. № 0004182200.

Відповідач свої висновки про продаж позивачем товарів за цінами нижчими ніж звичайні обґрунтовує тим, що відповідно ст. 39 та пп. 18 розділу ХХ "Прикінцеві положення" ПК України, п. 1.20 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон № 334) при продажі товарів звичайною є ціна, що відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Зазначає, що справедлива ціна - це ціна, яка включає у себе собівартість проданих товарів та економічний зиск від ведення підприємницької діяльності - прибуток. У порушення зазначеного позивач, включивши до собівартості проданих товарів фінансові витрати, витрати на збут та інші витрати, не врахував їх при визначенні цін продажу цих товарів.

На думку відповідача, п. 4.1 ст. 4 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168) та п. 188.1 ст. 188 ПК України визначено, що для обчислення ПДВ, база оподаткування з поставки товарів визначається виходячи з їх договірної вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижчими за звичайні, і тому позивач у перевірених податкових періодах, здійснивши продаж товарів за цінами нижчими ніж звичайні, занизив податкові зобов'язання з ПДВ від такого продажу на 1 416 257,58 грн. та, відповідно, не задекларував та не сплатив грошові зобов'язання з ПДВ на цю суму.

Надаючи оцінку позиціям сторін, суд зазначає, що у 2010-2011 роках питання стосовно визначення рівня звичайних цін при продажі товарів (послуг) платниками податків для обчислення податку на прибуток та ПДВ визначалось ст. 39 ПК України, п. 1.20 ст. 1 Закону № 334 та п. 4.1 ст.4 Закону № 168.

За змістом п. 1 розділу ХХ "Прикінцеві положення" ПК України цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року. Для окремих норм ПК України встановлені інші строки набрання чинності. Так, стаття 39 цього Кодексу, яка набирає чинності з 1 січня 2013 року. Відповідно до п. 8 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

За п. 4.1 ст. 4 Закону № 168 база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) (для обчислення ПДВ) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни. У разі, якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами. За 1.18 ст. 1 Закону № 168 для застосування законодавства з ПДВ звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно п. 1.20 ст.1 Закону № 334 якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

За пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону № 334 для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" на платника податків покладено обов'язок визначати рівень доходів виключно виходячи з рівня звичайних цін лише щодо операцій з продажу з пов'язаними особами та щодо бартерних (товарообмінних) операцій.

Виходячи з фактичних результатів господарської діяльності позивача, суд вважає, що при перевірці обґрунтованості декларування платником податків розміру валового доходу та податкових зобов'язань відповідач міг використати інформацію про отримання цим платником податків збитків від продажу товарів у перевірених податкових періодах, однак збиткова діяльність платника податків у цих податкових періодах не є достатнім доказом продажу ним товарів (послуг) за цінами нижчим ніж звичайні у цих податкових періодах.

За інформацією сторін у перевірених податкових періодах позивач отримував та декларував доходи виключно від продажу паливно-мастильних матеріалів. Законодавством України не передбачалось державне регулювання з ціноутворення у разі продажу цих товарів і тому можливість отримання доходів з такого продажу регулювалась законами ринкової економіки, тобто у залежності від попиту та пропозиції на товар.

Отже, діюче у 2010-2011 роках законодавство України не ставило ціну продажу ПММ в залежність від собівартості цього товару, яка склалась у продавця.

На думку суду, відповідач при визначенні рівня отриманого доходу позивача мав виходити з рівня цін, який склався на ринку торгівлі паливно-мастильними матеріалами на момент такого продажу, а собівартість проданих паливно-мастильних матеріалів міг використати лише для порівняльного аналізу причин збиткової діяльності перевіреного платника податків.

Крім того, за пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону № 334 обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. За пп. 1.20.10 ст. 1 цього закону донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Порядок нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами у 2010 році визначався Законом України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а у 2011 році - ПК України.

Згідно з вимогами Закону № 2181-ІІІ та ПК України рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків у разі, якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у зв'язку з не встановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів.). Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Як свідчать обставини даної справи, позивач не погодився з висновками податкового органу стосовно визначення рівня звичайних цін, а тому відповідач зобов'язаний був довести обґрунтованість свого висновку у суді. Крім того, змістовний аналіз висновку відповідача не дозволяє суду зробити висновок, що визначення рівня звичайних цін у акті перевірки № 864 зроблено відповідачем в межах податкового законодавства України.

За таких обставин суд вважає, що відповідач безпідставно збільшив валові доходи позивача за перевірений період на 7 081 287,91 грн. у зв'язку з продажем позивачем товарів за цінами нижчими ніж звичайні та протиправно збільшив податкові зобов'язання позивача з ПДВ на 1 416 257,58 грн. у зв'язку з продажем товарів за цінами нижчими ніж звичайні.

У зв'язку з тим, що відповідач під час перевірки збільшив валові доходи позивача за 2010 рік та 1 квартал 2011 року на 1 143 884,86 грн. та на 799 863,74 грн., відповідно, (через продаж зв'язку товарів за цінами нижчим ніж звичайні) відповідач вважає, що за ці податкові періоди позивач не мав від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток і тому неправомірно декларував його за 2010 рік у сумі 1 200 154,00 грн. та за 1 квартал 2011 року - у сумі 57 052,00 грн.

На думку суду, цей висновок відповідача є безпідставним, оскільки в його основу відповідачем покладено протиправний висновок про заниження позивачем валового доходу у зв'язку з продажем товарів за цінами нижчими ніж звичайні.

За актом перевірки № 864 та листом ДПІ у м. Херсоні від 05.06.2012 р. №5739/10/22-105 на збільшення бази оподаткування з податку на прибуток вплинуло зменшення відповідачем валових витрат позивача за перевірені податкові періоди на 20 581 672,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року на 1 326 317 грн. та за ІІ-ІV квартали 2011 року на 19 255 355,0 грн.

Крім виключення із складу валових витрат від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік та 1 квартал 2011 року, відповідач із складу валових витрат позивача за 2011 року виключив витрати за нарахування банком відсотків у сумі 19 279 151,00 грн. (у тому числі 1 квартал 2011 року - 126 163,00 грн.) за користування кредитними коштами за придбані цінні папери (акції), в яких на кінець перевіреного періоду не отримано дохід від їх продажу, та виключив із складу валових витрат 2011 року витрати на нарахування банком відсотків у сумі 45 316,00 грн. (у тому числі 1 квартал 2011 року - 37 017,18) за користування кредитними коштами, що використані на придбання нафтопродуктів, які на кінець звітних податкових періодів не були продані позивачем.

Суд не надає правову оцінку цим висновкам відповідача, оскільки сумарний їх вираз є меншим ніж від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, що задеклароване позивачем за І квартал та ІІ-ІV квартали 2011 року, а з урахуванням результатів розгляду інших порушень податкового законодавства об'єкт оподаткування податком на прибуток, оподатковуваний у 2011 році прибуток, - відсутній

На думку суду, виявлення цих правопорушень відповідачем може бути використано для складення висновків про зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування за відповідні податкові періоди 2011 року, які у відповідності до вимог Податкового кодексу України мають у обов'язковому порядку бути закріплені шляхом складання податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

В порушення ч. 2 ст. 71 КАС України ДПІ у м. Херсоні як суб'єкт владних повноважень не довела правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин суд повністю задовольняє позовні вимоги ТОВ "Рент-Оіл" та скасовує податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 08.06.2012 р. №№ 0004172200 та 0004182200.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Рент-Оіл" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 08.06.2012 р. №№ 0004172200 та 0004182200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю"Рент-Оіл" (ідентифікаційний код 37049790) судовий збір у сумі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень нуль копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15 січня 2013 р.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 8.2.1