Рішення № 28832191, 23.01.2013, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 619/2796/12

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2013 .

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Васільєв Л. А.,

при секретарі - Нечипоренко М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» про захист прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» про захист прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення коштів.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22.10.2012 року між ним та відповідачем було укладено Договір № 000642 з додатками, предметом якого стало надання відповідачем послуг, спрямованих на придбання транспортного засобу - трактора МТЗ-82.1.26 на суму 150000.00 гривень, через програму Автофінанс, крім того відповідач зобов'язувався сформувати корпорацію клієнтів програми, організувати та проводити розподіли фінансових ресурсів Корпорації, щодо надання клієнту програми права на купівлю транспортного засобу; здійснити оплату транспортного засобу на користь клієнта програми, чи надати відповідну суму в позику, для придбання транспортного засобу самим учасником системи; інші послуги, зазначені в Умовах діяльності Програми Автофінанс, а він в свою чергу зобов'язався здійснити одноразовий платіж, а також здійснювати щомісячні платежі в строк до 20 числа кожного місяця у розмірі, передбаченому додатками до Договору. На виконання зобов'язань, передбачених вказаним договором позивач 22.10.2012 року вніс на розрахунковий рахунок відповідача реєстраційний збір в сумі 15000 гривень та авансовий платіж в сумі 45000 гривень, всього на загальну суму 60000 гривень.

Позивач вказує, що діяльність ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» вводить його, як споживача в оману, оскільки програма Система Автофінанс формується виключно на коштах учасників Системи Автофінанс, без залучення коштів Товариства. Договір не містить строків та (або) термінів отримання клієнтом транспортного засобу, не передбачає будь-якої відповідальності ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» за невиконання умов договору та будь-яких гарантій отримання клієнтом транспортного засобу навіть у разі повної оплати його вартості, не містить навіть назви чи технічних характеристик транспортного засобу, який має бути придбаний позивачу. Зазначений договір встановлює жорстокий обов'язок споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця, надання продавцю права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору, визначення товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни, порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

З умов даного договору вбачається, що позивачем сплачено грошові кошти не за одержання товару, а за можливість одержати право на купівлю товару, яке надавалось не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів та їх коштів до такої ж схеми, при цьому право на отримання товару позивачем залежить від розміру фонду і внесення коштів іншими учасниками Системи Автофінанс, тобто один учасник програми за свої власні кошти, без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учаснику програми, що свідчить про порушення з боку відповідача принципу добросовісності та існування дисбалансу договірних прав і обов'язків на шкоду позивачу, наявність пірамідальної схеми і нечесної підприємницької практики.

Крім того, позивач вказує, що діяльність, яку здійснює ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» із залучення коштів у клієнтів системи та їх перерозподілу під час придбання транспортних засобів , підпадає під ознаки фінансової діяльності, передбаченої ч.1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а відтак, на думку позивача, відповідач для того, щоб укладати подібні договори, повинен мати статус фінансової установи, а відповідно - мати спеціальну ліцензію. Не зважаючи на це, на момент укладення договору відповідач не мав статусу фінансової установи, не мав ліцензії на надання фінансових послуг, а тому не мав права укладати з Позивачем оспорюваний договір.

На підставі вищенаведеного, позивач просить визнати недійсним договір укладений між ним та відповідачем внаслідок здійснення останнім нечесної підприємницької практики та як такий, що містить несправедливі умови та стягнути з відповідача кошти.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву в якій просив справу слухати у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був належним чином двічі підряд повідомлений, про що свідчать розписки про отримання поштового відправлення від 03.01.2013 року та 14.01.2013 року.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.10.2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» було укладено договір № 000642, предметом якого є надання позивачеві послуг, спрямованих на придбання транспортного засобу, зазначеного в додатку №1 до Договору. Відповідно до п.2.1 ст.2 цього Договору ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» зобов'язується надати послуги, спрямовані на придбання товару, зазначеного в Додатку № 1 до даного Договору, на умовах діяльності Програми АвтоФінанс, в тому числі: а) сформувати корпорацію Клієнтів Програми; б) організувати та проводити Розподіл фінансових ресурсів Корпорації, щодо надання Клієнту Програми Права на купівлю товару; в) здійснити оплату товару на користь клієнта програми, чи надати відповідну суму в позику, для придбання товару самим клієнтом програми; г) інші послуги, зазначені в умовах діяльності Програми АвтоФінанс, чи які були додатково погоджені з Клієнтом Програми. Статтею 3 Договору визначено обов'язки клієнта програми, а саме одноразово сплатити реєстраційний та асигнаційний платіж у розмірі, визначеному Додатком 1 до цього Договору; щомісячно у строк до 20 числа кожного місяця, сплачувати чисті платежі, за рахунок яких Компанія здійснює оплату транспортного засобу, розмір яких визначається шляхом ділення Ціни на кількість платежів в зазначеному Графіку платежів; адміністративні витрати - плата за послуги Компанії, в розмірі вказаному в Додатку № 1 до Договору. Крім того, відповідно до п.6.1. ст.6 Договору компанія гарантує надати клієнту компанії право на купівлю товару, зазначеного в Додатку № 1 до Договору, за умовами виконання Клієнтом Програми всіх зобов'язань за цим Договором.

Як вбачається з квитанцій від 22.10.2012 року, ОСОБА_1 в порядку виконання ним умов договору сплатив на користь ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» кошти в розмірі 15000 гривень та 45000 гривень, а всього на загальну суму 60000 гривень.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори й інші правочини.

Частиною 2 ст.215 ЦК України, встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, тому кожна із сторін такого правочину зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі, якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде виявлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Згідно ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів», умови договору є несправедливими, якщо всупереч добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є зокрема, умови договору, які встановлюють жорстокий обов'язок споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання продавцю права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору, визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

За положеннями п.7 ч.1, ч.3, 6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Відповідно до Постанови ВСУ від 23.05.2012 року, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, визначено, що сплата коштів не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, формування особою, без залучення власних коштів групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи, є такою, що вводить споживача в оману.

Статтею 360-7 ч.1 ЦПК України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, з урахуванням приведених норм закону та встановлених обставин справ, а саме того, що укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» договір № 000642 від 22.10.2012 року, у відповідності до ЗУ «Про захист прав споживачів», є недійсним, оскільки програма компанії Автофінанс формується виключно на коштах учасників компанії, без залучення коштів товариства, про цьому, позивач мав сплачувати відповідачу кошти не за одержання товари чи послуги, а фактично за можливість одержання права на купівлю товару, яке надавалося не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми, що дає змогу зробити висновок про те, що ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» вводить споживача в оману, а тому суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а саме з ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» слід стягнути на його користь суму сплачених коштів в розмірі 60000 гривень, а у задоволені вимог щодо визнання Договору № 000642 від 22.10.2012 року недійсним внаслідок здійснення нечесної підприємницької практики та як такий, що містить несправедливі умови, слід відмовити, в силу ст.215 ЦК України, оскільки визнання такого правочину нікчемним судом не вимагається.

В порядку ст.88 ЦПК України з відповідача на користь держави також слід стягнути судовий збір в сумі 600 гривень.

Керуючись п.7 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»; ст.18, 19 ЗУ «Про захист прав споживачів»; ст.ст.11, 215, 216 ЦК України; ст.ст.4-8, 10, 11, 18, 57-60, 79, 88, 169, 208, 209, 212-215, 218, 224-226, 360-7 ЦПК України,

РІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» (код ЄДРПОУ - 38104479) на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 60000 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» (код ЄДРПОУ - 38104479) 600 гривень судового збору, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду через Попільнянський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Попільнянського

районного суду Васільєв Л. А.