Рішення № 28831705, 16.01.2013, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 2-3941/12

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2013 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Вовк С.В.,

при секретарі - Горова Н. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк"про визнання правочину недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2012 р. позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із вимогами до відповідача ПАТ «Кредитпромбанк» про визнання недійсним кредитного договору № 49.4/59/05-Z, укладеного 01.06.2005 р. між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1, а також додаткову угоду № 1 від 16.10.2006 р.

Позов ОСОБА_1 мотивує тим, що умови кредитного договору суперечать Закону України «Про захист прав споживачів», а саме він містить несправедливі умови, в ньому прописано, що банк може збільшувати при будь-якому порушенні кредитної дисципліни, без укладення будь-якого додаткового договору з наступною корекцією такої ставки.

Також позивач посилається на те, що деякі пункти в оспорюваному кредитному договорі є несправедливими, не відповідають чинному законодавству; банком в порушення Закону України «Про захист прав споживачів» не було виконано переддоговірну роботу з позичальником; в кредитному договорі містяться умови, які вказують на неправомірне обмеження конкуренції; у договорі неправомірно встановлені платежі, які банк вказує сплачувати позичальнику; спірний договір не має суттєвої умови - відповідальності банку.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ПАТ «Кредитпромбанк» проти вимог позову ОСОБА_1 заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, оголосивши та дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 01.06.2005 р. між позивачем ОСОБА_1 та ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є ПАТ «Кредитпромбанк», було укладено кредитний договір № 49.4/59/05-Z, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі у розмірі 10 000,00 доларів США строком по 01.06.2010 р., процентна ставка за кредитом дорівнює 16,5 % річних.

Додатковою угодою № 1 до кредитного договору 16.10.2006 р. банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 55 000,00 доларів США під 16,5 % річних.

За правилом ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Укладений кредитний договір та додаткова угода № 1 до кредитного договору є двосторонніми правочинами і вони укладені на загальних умовах, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що відповідає ч. ч. 1- 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно ст. 203 ЦК України, загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

2. особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3. волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4. правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

5. правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

6. правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За правилом, передбаченим ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Суд не може погодитись з доводами позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що кредитний договір № 49.4/59/05-Z від 01.06.2005 р. та додаткова угода № 1 від 16.10.2006 р. були підписані обома сторонами, тобто за правилом ч. 1 ст. 638 ЦК України є укладеними, оскільки сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При підписанні правочинів позичальнику надавалась інформація про умови кредитування.

Щодо умов кредитного договору щодо підвищення процентної ставки, то відповідно до п. 1.6. кредитного договору, у кожному випадку невиконання(неналежного виконання) позичальником своїх зобов'язань за цим договором (відносно своєчасності та/або повноти сплати процентів і повернення кредиту), розмір процентної ставки збільшується на 0,25 % річних, починаючи з розміру, встановленого п. 1.3. цього договору. У випадку наступного невиконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором розмір процентної ставки збільшується з урахуванням процентних ставок, зроблених раніше, відповідно до умов цього пункту договору. Новий розмір процентної ставки встановлюється від дня, наступного за днем, в який позичальник повинен був виконати свої зобов'язання,однак не виконав їх або виконав не в повному обсязі.

У оспорюваному договорі сторони висловили свою згоду щодо такої зміни процентної ставки стосовно всієї непогашеної суми кредиту без укладення додаткових договорів до кредитного договору.

Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, виникають із кредитних правовідносин» передбачає, що при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК у зв'язку з прийняттям Закону України від 12.12.2008 р. № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10.01.2009 р.

При вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641-642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК.

Кредитний договір був укладений 01.06.2005 р.

Додаткова угода № 1 до кредитного договору була укладена 16.10.2006 р.

З огляду на умови кредитного договору, додаткової угоди № 1 до кредитного договору та положення цивільного законодавства України, у суду відсутні підстави, щоб визнати даний договір недійсним з правових підстав, зазначених позивачем.

На підставі ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» (ЄДРПОУ 21666051) про визнання правочину недійсним - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя С.В.Вовк