Рішення № 28831006, 21.01.2013, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 801/6854/2012

РІШЕННЯ

Іменем України

21 січня 2013 року Бердянський міськрайонний суд

Запорізької області

у складі головуючого-судді: Пахоменка О.Г.,

при секретарі: Димовій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Бердянськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до «Оздоровчого табору «Маяк»Служби безпеки України», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, про звільнення, про внесення змін до наказу, про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у липні 2012 року звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який у подальшому уточнив, а також у січні 2013 року збільшив розмір позовних вимог та остаточно просив:

1. Визнати незаконними та скасувати накази «Оздоровчого табору «Маяк»Служби безпеки України»від 28.05.2012р. № 95 та від 30.05.2012р. № 103 про накладення на нього, ОСОБА_1, дисциплінарних стягнень.

2. Визнати незаконними та скасувати накази «Оздоровчого табору «Маяк»Служби безпеки України»від 07.06.2012р. № 111 про його звільнення за п.3 ст. 40 КЗпП України та від 12.06.2012р. № 114 «Про внесення змін до наказу від 07.06.2012р. № 111».

3. Поновити його, ОСОБА_1, на колишній роботі на посаді сторожа «Оздоровчого табору «Маяк»СБУ»з 08.06.2012р.

4. Стягнути з «Оздоровчого табору «Маяк»СБУ»на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.06.2012р. по 21.01.2013р. включно в сумі 11320,14 грн., згідно наданого ним письмового розрахунку від 15.01.2013р.

5. Стягнути з «Оздоровчого табору «Маяк»СБУ»на його користь моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

6. Допустити негайне виконання рішення суду (а.с.1, 187, 214-215).

В обґрунтування уточнених позовних вимог зазначив, що наказом начальника Оздоровчого табору «Маяк»Служби безпеки України (далі -ОТ «Маяк», табір) від 07.06.2012р. № 111 він був звільнений з займаної посади за п.3 ст. 40 КЗпП України «…за систематичне порушення працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором та правилами трудового розпорядку».

Наказом керівника ОТ «Маяк»від 11.05.2010р. № 72 він був прийнятий на це підприємство машиністом насосних установок на час оздоровчого сезону, а наказом від 03.06.2010р. № 117 по цьому ж підприємству він був призначений сторожем в цьому таборі на невизначений термін.

За час його трудової діяльності в цій установі він сумлінно виконував свої трудові обов'язки, правила трудового розпорядку не порушував, прогулів, запізнень на роботу не мав, мав неодноразові заохочення від керівництва табору за свою сумлінну працю, які занесені в його трудову книжку, розкраданням майна не займався. Завжди віддавав звіт у своїх діях.

Звернув увагу на той факт, що це вже друге його звільнення в цьому підприємстві за короткий проміжок часу після першого звільнення і також по п.3 ст. 40 КЗпП України (наказ по ОТ «Маяк»від 21.03.2012 р. № 46).

Рішенням Бердянського міськрайсуду Запорізької області від 10.05.2012р. він був поновлений на роботі на посаді сторожа ОТ «Маяк». Після його поновлення на роботі, в його адресу від керівництва табору одразу ж стали висловлюватись погрози: «Ти все одно працювати не будеш, ми зробимо все можливе, будь-якими шляхами, щоб прибрати тебе з табору, налаштуємо проти тебе весь колектив»і тому подібне. У перший же день його виходу на роботу після його поновлення судом на посаді сторожа (11.05.2012р.) його викликав до себе в кабінет начальник табору ОСОБА_3 і прямо заявив, щоб він писав заяву на звільнення за власним бажанням, але він відмовився писати таку заяву. В цей же день начальник табору доручив інженеру табору зібрати підписи працівників табору про їх небажання працювати з ним, ОСОБА_1

15.05.2012р. був зібраний трудовий колектив ОТ «Маяк», де позивач був присутній, і на цих зборах начальник табору публічно перед колективом заявив позивачу, щоб він пішов з роботи за власним бажанням, так як трудовий колектив нібито не бажає з ним працювати. Однак трудовий колектив не підтримав пропозицію адміністрації табору і проти позивача не висловлювався і намірів про небажання з ним працювати не висував. Крім того, начальник табору на цих зборах заявив, що він, ОСОБА_1, своїми діями ганьбить весь колектив, ставить в незручну ситуацію адміністрацію табору - це пов'язано з телерепортажами за його участю по каналу ТБ «Бердянськ»24.04.2012р. про порушення адміністрацією табору природоохоронного законодавства України - організації стихійної звалища на Мерліковой балці (вивезення з території табору побутових і виробничих відходів). Це телеінтерв'ю з його участю дійсно відбулось по телеканалу ТБ «Бердянськ», і послужило в подальшому переслідуванням його з боку адміністрації табору.

07.06.2012р., на думку позивача, не знаходячи підтримки у трудового колективу, адміністрація табору безпідставно вдруге звільнила його по п.3 ст. 40 КЗпП Україна - за систематичне порушення трудової дисципліни, ґрунтуючись на наказах від 28.05.2012р. № 95 і від 30.05.2012р. № 103 «Про накладання дисциплінарного стягнення»і на підставі доповідної записки коменданта табору «Маяк»ОСОБА_4 від 06.06.2012р. про невиконання ним посадової інструкції сторожа.

Вважав, що дані накази винесені з грубими порушеннями норм законодавства України, а зазначені в них факти, є надуманими, необґрунтованими і суперечливими. Тому, за час його вимушеного прогулу за термін з 08.06.2012р. по 21.01.2013р. включно, просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток в розмірі 11320,14 грн., відповідно до наданого ним розрахунку (а.с.214-215).

Крім того, на думку позивача його незаконне звільнення привело до його моральних страждань, які виражаються у наступному - поряд із записами про його сумлінну працю в трудовій книжці з'явилися записи про несумлінне ставлення до праці, що негативно позначалося на пошуках іншої роботи; він був позбавлений засобів на утримання своєї сім'ї і був змушений докладати всіх зусиль для організації свого життя і утримання сім'ї. У нього був вже передпенсійний вік - залишалося менше 8 місяців до пенсії, що також вплинуло на неможливість працевлаштування на іншому місці роботи і на подальше визначення розміру пенсії. Вважав, що проти нього адміністрація табору налаштовувала до негативного ставлення окремих працівників табору, його карали за дії, які він не здійснював, фабрикували докази, що також привело до його моральних страждань. Свої моральні страждання оцінив у сумі 5000 грн., які просив стягнути з відповідача на його користь.

В судовому засіданні позивач та його представник за довіреністю ОСОБА_5 уточненні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, які зазначені в уточненій позовній заяві від 17.12.2012р.

Представники відповідача за довіреностями ОСОБА_6 та ОСОБА_3, який також є третьою особою по справі, позовні вимоги не визнали та просили у їх задоволенні відмовити з підстав, які зазначені у їх письмових запереченнях на позов (а.с.131). У обґрунтування зазначили, що підставою для розірвання з позивачем трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП стало систематичне невиконання ним трудових обов'язків покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Адміністрація ОТ «Маяк»неодноразово робила зауваження позивачу з приводу неналежного виконання ним його службових обов'язків. Але позивач характеризувався як своєнравна, горделива, непокірна людина, в спілкуванні зі своїми співробітниками він допускав грубі, образливі висловлювання, вживав заходи психологічного тиску на своїх безпосередніх керівників та співробітників шляхом висловлювання погроз фізичним насильством. Така поведінка позивача стала наслідком конфлікту в колективі ОТ «Маяк», оскільки інші сторожа відмовлялись виходити на чергування разом з позивачем.

За наслідками вищезазначеного конфлікту на ім'я начальника ОТ «Маяк»надійшли доповідна записка від сторожа ОСОБА_7 від 16.05.2012р., службова записка коменданта ОТ «Маяк»ОСОБА_4, а також 23.05.2012р. були відібрані пояснювальні від сторожів ОСОБА_7,. ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 Також було запропоновано надати свої пояснення й позивачу, але згідно акту від 25.05.2012р. він відмовився надати пояснення з приводу його погроз фізичною розправою співробітникам ОТ «Маяк».

Начальник ОТ «Маяк»звернувся до Бердянського МВ УМВС України в Запорізькій області з заявою щодо порушення кримінальної справи у відношенні позивача за фактом його хуліганських дій та погроз вбивством.

19.05.2012р. працівниками міліції було проведено перевірку, якою встановлено факт існування конфлікту між позивачем та співробітниками ОТ «Маяк»й факт різких висловлювань з боку позивача на адресу коменданта ОТ «Маяк»та іншого сторожа, та видано постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, з позивачем було проведено профілактичну бесіду про недопустимість антигромадської поведінки.

За наслідком вищезазначених подій, комісією для проведення службових перевірок, створеною згідно наказу від 22.05.2012р. № 91, було проведено службову перевірку й встановлено порушення з боку позивача п.3.8 Правил, відповідно до якого працівник зобов'язаний вести себе гідно, утримуватись від дій, які заважають іншим працівникам виконувати їхні трудові обов'язки, поважно ставитись один до одного.

З метою посилення дисципліни та відповідальності робітників ОТ «Маяк»наказом начальника ОТ «Маяк»від 28.05.2012р. № 95 позивачу оголошено догану. З зазначеним наказом позивач був ознайомлений, але від підпису про ознайомлення з цим наказом він відмовився, про що складено акт від 29.05.2012р.

19.05.2012р. на ім'я начальника ОТ «Маяк»надійшла службова записка від коменданта ОСОБА_4 щодо факту крадіжки на території ОТ «Маяк». Також було надано доповідну від сторожа ОСОБА_11, пояснювальні записки від сторожів ОСОБА_7, ОСОБА_12, а також акт від 19.05.2012р. про відмову позивача писати пояснювальну записку.

19.05.2012р. начальник ОТ «Маяк»звернувся до Бердянського МВ УМВС України в Запорізькій області з заявою про порушення кримінальної справи за фактом крадіжки з території ОТ «Маяк» металевого лому та сокири з інвентаризаційною вартістю 61,95 грн. Співробітниками міліції було проведено перевірку, якою встановлено факт крадіжки невідомою особою з території ОТ «Маяк»металевого лома та сокири, та за її наслідками видано постанову про відмову в порушенні кримінальної справи внаслідок малозначності події злочину та відсутності значної матеріальної шкоди.

По факту крадіжки, та з метою недопущення таких фактів у майбутньому, комісією з службових розслідувань було проведено службову перевірку у відношенні дій позивача. За наслідками перевірки встановлено, що позивач прийняв пост № 1 о 8-00 годині 19.05.2012р. у сторожа ОСОБА_11 не за визначеним службовою документацією маршрутом, а на свій власний розсуд. Факт крадіжки виявив сторож ОСОБА_7 під час прийняття зміни о 19-30 год. 19.05.2012р., що одразу ж повідомив коменданта ОСОБА_4

Отже позивач протягом своєї робочої зміни не запобіг, не перешкодив та не виявив факт крадіжки невідомою особою майна ОТ «Маяк»чим порушив п.п. 2.5, 2.9 Інструкції. Факти викладені в доповідній записці від 30.05.2012р. стали підставою для видання начальником ОТ «Маяк»наказу від 30.05.2012р. № 103 про накладення дисциплінарного стягнення. Згідно зазначеного наказу позивачу за неналежне виконання ним службових обов'язків, що призвело до крадіжки державного майна оголошено догану.

Позивача ознайомили з цим наказом 31.05.2012р., але він відмовився поставити підпис про ознайомлення, про що складено акт від 31.05.2012р.

06.06.2012р. на ім'я начальника ОТ «Маяк»надійшла службова записка від коменданта ОСОБА_4, доповідні від чергового адміністратора ОСОБА_22., старшого інспектора відділу кадрів ОСОБА_13, касира ОСОБА_14, завідувача виробництвом ОСОБА_15, водія ОСОБА_16, акт від 06.06.2012р. На підставі значених документів начальник ОТ «Маяк»доручив провести службову перевірку.

07.06.2012р. на ім'я начальника ОТ «Маяк»надійшла доповідна записка за результатами службової перевірки факту порушення трудової дисципліни позивачем. Перевіркою було з'ясовано, що 06.06.2012р. позивач під час свого чергування на посту № 1 в ОТ «Маяк»не здійснював перевірку автомобільного транспорту, який виїжджав та в'їжджав на територію ОТ «Маяк», а також не здійснював перевірку документів на вивіз матеріальних цінностей з території ОТ «Маяк», чим порушив п. 2.7, 2.8 Інструкції. Від дачі пояснень з приводу невиконання ним своїх службових обов'язків позивач відмовився, про що складено акт від 06.06.2012р.

На підставі висновків службової перевірки та дослідивши всі факти відносно порушення позивачем трудової дисципліни, враховуючі наявність вини в діях позивача, який безпідставно не виконував свої службові обов'язки, зазначені в посадовій інструкції, начальник ОТ «Маяк»видав наказ від 07.06.2012р. № 111 про звільнення позивача з підстав передбачених п.3 ст. 40 КЗпП України.

Цей наказ був доведений до відома позивача 08.06.2012р., але останній відмовився поставити підпис про ознайомлення з наказом, також він відмовився отримати копію цього наказу й трудову книжку заповнену належним чином, про що складено акт від 08.06.2012р.

Відповідач вважав, що зазначені вище накази, які оскаржив позивач були видані з додержанням норм діючого законодавства України, а тому вони є законними. Зазначені позивачем факти його переслідування з боку адміністрації ОТ «Маяк»є надуманими та не доведеними, відповідачем було додержано під час видання вищенаведених наказів вимог ст. 149 КЗпП України.

Позовні вимоги позивача про стягнення моральної шкоди в розмірі п'яти тисяч гривень відповідач вважав необґрунтованими та безпідставними, оскільки не доведені обставини перенесення ним моральних страждань, втрати ним нормальних життєвих зв'язків або що у нього виникла необхідність додаткових зусиль для організації ним свого життя. Також на думку відповідача ці обставини не були наслідками порушення законних прав позивача, а тому у відповідача не виник обов'язок по відшкодуванню позивачу моральної шкоди.

Суд, в межах наданих доказів, заслухавши позивача, його представника, представників відповідача (третю особу по справі), допитавши свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_16, ОСОБА_19, ОСОБА_7, ОСОБА_20 та ОСОБА_21, дослідивши матеріали цієї справи та цивільної справи № 801/3807/2012, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за заявою осіб, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, тобто кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частинами 1 та 2 ст. 212 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Судом встановлено, що наказом керівника ОТ «Маяк»від 11.05.2010р. № 72 позивач по справі ОСОБА_1 був прийнятий на це підприємство машиністом насосних установок на час оздоровчого сезону, а наказом від 03.06.2010р. № 117 по цьому ж підприємству він був призначений сторожем в цьому таборі на невизначений термін (а.с.14).

Наказом начальника ОТ «Маяк»від 07.06.2012р. № 111, зі змінами внесеними наказом від 12.06.2012р. № 114, позивач був звільнений з займаної посади за п.3 ст. 40 КЗпП України з 08.06.2012р. (а.с.10, 68, 129).

Суд вважає, що накази від 07.06.2012р. № 111 та від 12.06.2012р. № 114 було видано відповідачем з порушенням норм діючого законодавства України, тому вони є незаконними з наступних підстав.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 22 постанови від 06.11.1992р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п.п. 3, 4, 7, 8 ст. 40, п.1 ст. 41 КЗпП України, чи додержавні власником або уповноваженим ним органом передбачені ст.ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільнені ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Дисциплінарне стягнення застосовується за порушення трудової дисципліни, яке визначається в п. 24 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників та службовців підприємств, установ та організацій, затверджених Постановою Держкомпраці СРСР №213 від 20.07.1984р. Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків.

Крім того, порушенням трудової дисципліни вважається недотримання під час виробничого процесу правил поведінки, встановлених чинним законодавством, правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовими інструкціями, наказами і розпорядженнями роботодавця.

Порушення трудової дисципліни працівником внаслідок незалежних від нього обставин (наприклад, недостатньої кваліфікації, стану здоров'я, відсутності відповідних умов чи обладнання для належного виконання роботи та ін.) не може призвести до дисциплінарної відповідальності.

Працівника також не можна притягнути до дисциплінарної відповідальності за відмову виконувати роботу, не обумовлену трудовим договором. Роботодавець може перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, лише за його згодою або в окремих випадках, передбачених ст. 33 КЗпПУ.

Накладення такого виду дисциплінарного стягнення, як звільнення, допускається лише у визначених законом випадках, в тому числі по п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпПУ.

Пунктом 3 частини першої статті 40 цього Кодексу передбачена така підстава припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, як розірвання трудового договору з працівником у випадку систематичного невиконання ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до нього раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Застосування цієї норми можливе за таких умов:

працівником допущено невиконання або неналежне виконання покладених на нього трудових функцій навмисно;

зазначене невиконання або неналежне виконання трудових функцій стосується саме трудових обов'язків, визначених трудовим договором;

систематичність невиконання обов'язків.

За приписом норми ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до наказу начальника ОТ «Маяк»від 07.06.2012р. № 111 позивач був звільнений з займаної посади за п.3 ст. 40 КЗпП України з 08.06.2012р. «за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку»(а.с.10, 68, 129).

В мотивувальній частині цього наказу третя особа по справі -начальник ОТ «Маяк»ОСОБА_3 посилався на доповідну записку від 06.06.2012р. коменданта ОСОБА_4, наказ начальника ОТ «Маяк»від 22.05.2012р. «Про створення комісії про проведення перевірок», а також той факт, що комісією ОТ «Маяк»було проведено перевірку обставин порушення виконання посадових обов'язків сторожем ОСОБА_1 Зазначено про результати цієї перевірки, якою встановлено, що позивач:

- під час чергування 06.05.2012р. (06.06.2012р. -відповідно до наказу від 12.06.2012р. № 114) на посту № 1 унаслідок неналежного виконання вимог посадової інструкції сторожа не оглянув автомобіль, що вивозив за межі оздоровниці матеріальні цінності, чим порушив встановлений в ОТ «Маяк»перепускний режим;

- систематично порушує трудову дисципліну та посадові обов'язки, покладені на нього трудовим договором, у зв'язку з чим до нього раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення -оголошено догану на підставі наказів начальника ОТ «Маяк»від 28.05.2012р. № 95 та від 30.05.2012р. № 103.

Відповідно до наказу від 28.05.2012р. № 95 «Про накладання дисциплінарного стягнення»у обґрунтування оголошеної сторожу ОСОБА_1 догани начальник ОТ «Маяк»посилався на доповідні записки від 16.05.2012р. коменданта ОСОБА_4, сторожа ОСОБА_7 та наказ начальника табору від 23.05.2012р. «Про проведення перевірки обставин порушення трудової дисципліни сторожем ОСОБА_1», відповідно до яких була проведена перевірка обставин порушення позивачем трудової дисципліни. За результатами цієї перевірки встановлені факти неналежного виконання службових обов'язків, порушення позивачем трудової дисципліни, «які виявилися у неналежному виконання поставлених завдань та погроз фізичною розправою коменданту ОСОБА_4 та сторожу ОСОБА_7.»(а.с.8).

Відповідач у обґрунтування правомірності своїх дій посилався на той факт, що позивач в даному випадку порушив п.3.8 Правил внутрішнього розпорядку ОТ «Маяк», відповідно до якого працівник зобов'язаний вести себе гідно, утримуватись від дій, які заважають іншим працівникам виконувати їхні трудові обов'язки, поважно ставитись один до одного (а.с.121).

Відповідно до положень п.3 ч.1 ст. 40 КЗпАПУ дисциплінарна відповідальність робочих та службовців наступає у випадках невиконання ними трудових обов'язків, покладених на них трудовим договором, а не інших обов'язків, які покладаються на них, виходячи з норм поведінки, в тому числі і норм морально-етичного характеру.

Судом встановлено, що з докладними записками від 16.05.2012р. коменданта табору «Маяк»ОСОБА_4 і сторожа ОСОБА_7 позивача ніхто не ознайомив, яких-небудь пояснень від нього адміністрація табору не зажадала. Суд вважає, що підстави притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності згідно цього наказу є не конкретними та не зрозумілими. В ньому (наказі) відсутні посилання на конкретні дати допущених позивачем порушень, конкретні причини (факти) невиконання ним службових обов'язків і порушення трудової дисципліни, не зрозуміло за який конкретно дисциплінарний вчинок з його боку було винесено наказ, які дії з його боку були протиправними (суперечили законодавству).

Крім того, стороною відповідача та третьою особою на підтвердження зазначених в наказі № 95 від 28.05.2012р. обставин щодо погроз фізичною розправою з боку позивача на адресу коменданта ОСОБА_4 і сторожа ОСОБА_7 не підтверджено належними та допустимими доказами, до яких можуть бути віднесені рішення суду по адміністративній чи кримінальній справі, які набрали законної сили. Встановлено, що з заявами в правоохоронні органи ці особи не зверталися, повідомлень про притягнення позивача до відповідальності (адміністративної, кримінальної тощо) від правоохоронних органів на адресу позивача та відповідача не надходило.

Тому, в цій частині надані відповідачем доповідна записка від сторожа ОСОБА_7 від 16.05.2012р., службова записка коменданта табору ОСОБА_4, а також пояснювальні записки від 23.05.2012р. сторожів ОСОБА_7,. ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, надані ними в судовому засіданні пояснення в якості свідків, а також інші документи з приводу звернення адміністрацією ОТ «Маяк»до Бердянського МВ ГУМВС України в Запорізькій області (а.с.30-34; 37-41), суд вважає недопустимими доказами і тому не бере їх до уваги. До того ж, в цих документах йде мова про різні події -в службовій записці коменданта табору ОСОБА_4 зазначена дата 21.03.2012р. (а.с.30), в постанові Бердянського ГУМВС про відмову у порушені кримінальної справи від 09.05.2012р. та заяві начальника ОТ «Маяк»від 16.05.2012р. зазначаються дати про нібито ті ж обставини але які відбулися 17.03.2012р. (а.с.37, 39).

Також, відповідно до доповідної записки від 28.05.2012р. (а.с.40) комісією ОТ «Маяк» по розслідуванню вказаних вище обставин порушення трудової дисципліни сторожем ОСОБА_1 встановлено, що 21.03.2012р. позивачу комендантом ОСОБА_4 зроблені зауваження з приводу недбалого виконання ним доручених господарських робіт, що виявилося у самовільному відстороненні від їх виконання, тобто невиконання позивачем трудових обов'язків, не покладених на нього трудовим договором.

Дана обставина також знайшла своє підтвердження в рішенні Бердянського міськрайонного суду Запорізької області № 801/3807/2012 за позовом ОСОБА_1 до ДЗ «Оздоровчий табір «Маяк»СБУ»про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (набрало законної сили 22.05.2012р.- а.с.153.), відповідно до якого судом встановлено, що з 21.01.2012р. позивача відсторонено від займаної посади сторожа та переведено виконувати господарські роботи, а 21.03.2012р. позивача було звільнено з посади охоронця за п.3 ст.40 КЗпПУ, і відповідно до положень ч.3 ст. 61 ЦПК України ці обставини повторно не доводяться.

Крім того, судом встановлено і стороною відповідача та третьою особою по справі не спростовано, що копію наказу № 95 від 28.05.2012р. у порушення вимог діючого законодавства (ст.149 КЗпПУ) позивач отримав лише в червні 2012 року.

При таких обставинах, відповідно до п.3 ч.1 ст. 40 та ч.1 ст. 149 КЗпП України наказ начальника табору від 28.05.2012р. № 95 «Про накладання дисциплінарного стягнення»не може бути обґрунтованим і законним, і тому підлягає скасуванню.

Згідно наказу від 30.05.2012р. № 103 «Про накладання дисциплінарного стягнення»у обґрунтування оголошеної сторожу ОСОБА_1 догани за неналежне виконання службових обов'язків, що призвело до крадіжки державного майна, начальник ОТ «Маяк»посилався на висновок комісії з перевірки обставин крадіжки з пожежного щита № 7 в ОТ «Маяк»19.05.2012р. державного майна -лома та сокири, скоєного не встановленими особами під час чергування сторожа ОСОБА_1 на посту № 1. В наказі також зазначено, що «ОСОБА_1 приймав пост № 1 не за визначеним службовою документацією маршрутом, а на свій розсуд, і протягом чергування він не тільки не перешкодив, але й не виявив факт крадіжки майна, що свідчить про недбале виконання ним посадових обов'язків»(а.с.9, 74).

Згідно зазначеного вище висновку комісії від 30.05.2012р. «крадіжка державного майна в ОТ «Маяк»19.05.2012р. стала можливою через неналежне виконання сторожем ОСОБА_1 обов'язків, покладених на нього трудовим договором та посадовою інструкцією» (а.с.48 оборот.), з чим суд не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до положень п.3 ч.1 ст. 40 КЗпПУ суб'єктивна сторона дисциплінарного проступку -це психічне відношення працівника до скоєних ним протиправних дій або бездіяльності, або так звана вина поведінка працівника, яка має прояв у формі умислу або необережності.

При визначені наявності умислу працівника в невиконанні або неналежному виконанні обов'язків, покладених на нього трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку або посадовою інструкцією тощо, суду також необхідно враховувати об'єктивні фактори. Зокрема, не може бути поставлено в вину робітнику невиконання ним трудових обов'язків, в тому числі, коли адміністрація не забезпечила належні умови по створенню належних умов для роботи. У силу ст. 10 ЦПК України саме на роботодавці лежить обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарних проступків.

Судом встановлено, що відповідно до місця розташування пожежного щита № 7, з якого були викрадені сокира та лом, та згідно наданої схеми маршруту руху сторожів поста № 1 (а.с.174), при руху сторожів по зазначеному в схемі маршруту є багаточисленні точки та кути, з яких пожежний щит сторожами не проглядається. До того ж, із наданих в судовому засіданні пояснень представника відповідача та вказаних вище свідків існує можливість безперешкодного проходження сторонніх осіб на територію ОТ «Маяк», в т.ч. і до пожежного щита № 7. А відповідно до матеріалів проведеної інвентаризації від 21.05.2012р. на ОТ «Маяк»причиною виникнення нестачі матеріальних цінностей (сокири та лома) є крадіжка огорожі в ОТ «Маяк»(а.с.128).

Крім того, у порушення вимог п.3 ч.1 ст. 40 КЗпПУ зазначений наказ не конкретний, факти, викладені в цьому наказі є суперечливими і такими, що не відповідають дійсності, а тому цей наказ не може бути визнаним правомірним, оскільки в ньому відсутні посилання на пункти посадової інструкції сторожа АТ «Маяк»або Правил внутрішнього трудового розпорядку цього ж підприємства з посиланням на невиконання позивачем своїх трудових обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього розпорядку.

Вказане в наказі порушення і відповідно обов'язок позивача приймати пост № 1 за визначеним службовою документацією маршрутом, його трудовим договором або будь-якими іншими нормативними документами не передбачений. До того ж, зазначене твердження відповідача суд вважає голослівним, оскільки спростовується записами з журналу службових записок щодо здачі-прийому чергування на посту № 1 ОТ «Маяк», в якому відсутні заяви та посилання на вказане порушення черговим сторожем ОСОБА_7 та начальником табору ОСОБА_3 (а.с.57).

Також судом встановлено, що у порушення вимог ч.1 ст. 149 КЗпПУ з висновком комісії від 19.05.2012р. по перевірці обставин крадіжки держмайна (лома і сокири) з табору «Маяк»під час чергування позивача на посту № 1 його ніхто не ознайомив, яких-небудь пояснень комісії він не надавав і від нього цього не зажадали.

Крім того, суд ставить під сумнів саму подію крадіжки сокири та лому саме 19.05.2012р., оскільки відповідно до наданої копії постанови Бердянського МВ ГУМВС про відмову у порушені кримінальної справи від 21.05.2012р. по факту крадіжки лома та сокири з пожежного щита ОТ «Маяк», дослідча перевірка проводилась на підставі заяви керівника цього підприємства, в якій він просив вжити заходи щодо невідомої особи, яка вкрала пожежний інвентар в період часу з 16.05.2012р. по 19.05.2012р. (а.с.51).

За результатами проведеної дослідчої перевірки правоохоронним органом в порядку ст. 97 КПК України, а також внутрішньої перевірки по ОТ «Маяк»яких-небудь умисних або халатних дій з боку позивача не встановлено, питання про притягнення позивача до матеріальної відповідальності в порядку ст.ст. 130, 132 КЗпПУ ніким не розглядалося.

Таким чином, судом встановлено, що при винесенні позивачу дисциплінарного стягнення наказом від 30.05.2012р. № 103 «Про накладання дисциплінарного стягнення»не були виконані вимоги ч.1 ст.149 КЗпПУ, винна поведінка позивачу в пропажі лому і сокири не встановлена. При таких обставинах, цей наказ не може бути визнаний судом обґрунтованим і законним, в наслідок чого підлягає скасуванню.

Суд дійшов висновку, що при винесені усіх оскаржуваних наказів по даній справі відповідачем не виконані вимоги ч.2 ст. 149 КЗпПУ, яка дає право власнику вибирати вид стягнення (в тому числі і звільнення), але зобов'язує його враховувати при цьому цілий ряд факторів, які відповідачем фактично не були враховані, а саме: 1) ступінь тяжкості вчиненого проступку вчинку; 2) заподіяну шкоду; 3) обставини, за яких вчинено проступок; 4) попередню роботу працівника.

Як зазначив суд вище, однією з обов'язкових підстав для розірвання трудового договору за п.3 ч.1 ст. 40 КЗпПУ є систематичне невиконання працівником трудових обов'язків. Попереднє тлумачення систематичності було спочатку дане роз'ясненням Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС «Про деякі питання, пов'язані із застосуванням законодавства про трудову дисципліну» (п. 3.2). Такими, що систематично порушують трудову дисципліну, були визнані працівники, які мають дисциплінарне або громадське стягнення за порушення трудової дисципліни та порушили її знову протягом року з дня застосування стягнення за перше порушення. Дисциплінарні та громадські стягнення погашаються, якщо протягом року після їх застосування працівник не порушив дисципліну знову (ст. 151 КЗпПУ). Якщо дисциплінарне чи громадське стягнення не погашене часом або не зняте до закінчення встановленого річного строку, порушення трудової дисципліни працівником дає підставу для його звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпПУ.

В п. 23 вищезгаданої постанови № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»Пленум Верховного Суду України дав таке ж визначення поняття «систематичності» невиконання працівником своїх обов'язків.

Наказ від 07.06.2012р. № 111 про звільнення позивача за п.3 ст. 40 КЗпПУ ґрунтується на вищезгаданих наказах про винесення позивачу дисциплінарного стягнень у вигляді доган, які судом визнано неправомірними і такими, що підлягають скасуванню.

Таким чином, у зв'язку з відсутністю обов'язкової підстави звільнення позивача по п.3 ст. 40 КЗпПУ - систематичності невиконання ним обов'язків, то є правові підстав задоволення позовних вимог про визнання наказу від 07.06.2012р. № 111 про звільнення позивача незаконним та його скасування, а позивач поновлений на роботі. Надання судом більш детальної правової оцінки висновку відповідача про встановлення порушення трудової дисципліни позивачем 06.06.2012р. на посту № 1 (порушення перепускного режиму), який зазначений в цьому ж наказі, вважає не обов'язковим і таким, що не має правового значення при винесені остаточного рішення по справі.

Оскільки позовна вимога про скасування наказу від 12.06.2012р. № 114 «Про внесення змін до наказу від 07.06.2012р. № 111»є похідною від позовної вимоги про скасування наказу від 07.06.2012р. № 111 (накази взаємопов'язані між собою), то вона також підлягає задоволенню.

Враховуючи вище наведе, не виходячи за межи заявлених вимог, і на підставі наданих сторонами доказів, суд вважає, що ОСОБА_1 був звільнений з явним порушенням законодавства.

Відповідно до ст. 235 КЗпПУ у випадку звільнення без законних підстав працівник повинен бути поновлений на роботі. При прийнятті рішення про поновлення на роботі одночасно приймається рішення про виплату працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Розрахунки, надані позивачем обґрунтовані та підтверджується розрахунковим листом, виданим бухгалтерією ОТ «Маяк»(а.с.102, 215).

Згідно до п.2 абз.3 до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (з наступними змінами), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. А відповідно до п.8 названого Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Суд погоджується з розрахунок робочого часу, який позивачем зроблений згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України від 23.08.2011р. № 8515/о/14-11/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2012 рік»(публікація в газеті «Праця і зарплата»№ 2 від 11.01.2012р.

Під час розрахунку позивачем вірно застосовані дані про оплату праці за травень місяць 2012 року (робочий місяць, який передував його звільненню), відповідно до його розрахункового листа, який виданий бухгалтерією ОТ «Маяк».

На підставі вищезазначених Порядку та Листа суд вважає правильним розрахунок загальної кількість годин за час вимушеного прогулу, які підлягають сплаті -1262 години.

Заробітна плата за травень 2012 року (132 год.) складає 1184,47 грн.

Середньоденна (погодинна) заробітна плата (згідно п.5 Постанови КМУ від 08.02.95р. № 100) складає 8 грн. 97 коп. у годину, із розрахунку: 1184,47 грн. : 132 год.

За час вимушеного прогулу відповідач повинен сплатити позивачу 11320 грн. 14 коп., із розрахунку: 8,97 грн. х 1262 год. (згідно п.5 Постанови КМУ від 08.02.95р. № 100).

Названий розрахунок позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідачем не спростовано будь-якими належними доказами.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Стосовно позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд вважає, що по-перше, позивач в достатній мірі не обґрунтував ці свої вимоги та не довів їх відповідними допустимими доказами; по-друге, стягнуті на його користь суми середнього заробітку за ч.2 ст. 235 КЗпП України є достатньою компенсацією з огляду на порушення його трудових прав. Тому суд, з урахуванням вимог розумності, справедливості та збалансованості інтересів сторін, вважає позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки не відповідають вимогам закону та матеріалам справи.

Враховуючи, що позивач при зверненні до суду за вирішенням трудового спору звільнений від сплати судового збору, відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України він підлягає стягненню з відповідача.

Згідно ч.5 ст.235 КЗпП України, підлягає негайному виконанню рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір.

Також, відповідно до п.2 ч.1 ст.367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 43, 55 Конституції України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 40, 149, 232, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 58-60, 88, 212-215, 367 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконними та скасувати накази «Оздоровчого табору «Маяк»Служби безпеки України»від 28.05.2012р. № 95 та від 30.05.2012р. № 103 «Про накладення дисциплінарного стягнення»відносно сторожа ОСОБА_1.

Визнати незаконними та скасувати накази «Оздоровчого табору «Маяк»Служби безпеки України»від 07.06.2012р. № 111 про звільнення ОСОБА_1 за п.3 ст. 40 КЗпП України та від 12.06.2012р. «Про внесення змін до наказу від 07.06.2012р. № 111».

Поновити ОСОБА_1 (ІІН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1) сторожем «Оздоровчого табору «Маяк» Служби безпеки України»(ідентифікаційний код 20000083, місцезнаходження: м. Бердянськ Запорізької області, вул. Айвазовського,1) з 08.06.2012р.

Стягнути з «Оздоровчого табору «Маяк»Служби безпеки України»на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.06.2012р. по 21.01.2013р. включно в сумі 11320,14 грн., з урахуванням утримання на підприємстві податків та обов'язкових платежів.

У задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 903,04 грн. допустити до негайного виконання.

Стягнути з «Оздоровчого табору «Маяк»Служби безпеки України»судовий збір в доход держави в сумі 214,60 грн.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в апеляційний суд Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд в порядку, передбаченому ст.ст. 292-296 ЦПК України, протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: О.Г. Пахоменко