Рішення № 28830218, 24.01.2013, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц/791/239/2013р. Головуючий в І інстанції: Бочко Ю.І.

Категорія: 20 Доповідач: Ігнатенко П.Я.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року січня місяця 24 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Стародубця М.П.

Суддів: Воронцової Л.П.

Ігнатенко П.Я.

при секретарі Прохоровій І.С.

адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 21 вересня 2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 02 червня 2011 року між ним та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна -магазину промислових товарів, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

За умовами договору він сплатив продавцю грошову суму у розмірі 50 000 доларів США, а відповідач зобов'язався до 20.06.2011 року провести технічну інвентаризацію приміщення магазину та підготувати необхідний перелік документів, однак, під різними приводами ухиляється від нотаріального посвідчення договору.

Враховуючи викладене, а також те, що сторони домовилася щодо усіх істотних умов договору, просив визнати договір купівлі-продажу магазину промислових товарів дійсним та визнати право власності на нього.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 21.09.2011 року позов задоволено.

Визнано дійсним договір купівлі-продажу від 02.06.2011 року магазину промислових товарів, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на магазин промислових товарів, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права,просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходили.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах визначених ст.303ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу від 02.06.2011 року укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, сторонами частково виконаний, вони домовилися щодо усіх істотних умов, а тому відповідно до ст. 220 ЦК України такий договір може бути визнаний дійсним.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до ч.1 ст.209 та ч.1 ст.210 ЦК правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно з ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку(квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 02 червня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено у простій письмовій формі договір купівлі-продажу магазину промислових товарів, що знаходиться у АДРЕСА_1 . На виконання умов договору позивач передав відповідачу грошові кошти у сумі 50 000 доларів США, що підтверджується розпискою останнього (а.с.6, 7).

Задовольняючи позовні вимоги при зазначених обставинах справи суд першої інстанції також не врахував роз'яснення Пленуму Верховного Суду України викладені у п.13 постанови №9 від 6.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" про те, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Вирішуючи спір, суд не врахував зазначених вище вимог закону і визнав дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна та право власності на нього, яке підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і суперечать нормам матеріального права, які ці правовідносини регулюють, що відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3,- задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 21 вересня 2012 року скасувати і ухвалити нове.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності,- відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: