Рішення № 28827448, 17.01.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1819/3486/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - ПрачукНомер провадження 22-ц/788/202/13 Суддя-доповідач - Левченко Т. А. Категорія - 46

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2013 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Левченко Т. А.,

суддів - Криворотенка В. І., Ільченко О. Ю.,

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П. ,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 27 листопада 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, -

в с т а н о в и л а :

11 червня 2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, а саме: просила залишити автомобіль НОМЕР_1, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_2 у власності ОСОБА_2, стягнувши з нього на її користь грошову компенсацію за половину вартості автомобіля в сумі 35 000 гривень та поділити банківський вклад за договором банківського вкладу «Строковий» № 349331/2012 від 26.03.2012 р. (далі - банківський вклад), між нею та відповідачем, визнавши за нею право власності на Ѕ частку цього вкладу - 12500 гривень. Свої вимоги мотивує тим, що вказане майно є їх спільною сумісною власністю з відповідачем, нажите за час перебування в шлюбі. В подальшому позовні вимоги ОСОБА_3 змінила та просить визнати за нею право власності на зазначений автомобіль, припинити право власності ОСОБА_2 на автомобіль, стягнути з неї на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за половину вартості автомобіля в сумі 21841 грн. 95 коп., витребувати автомобіль у ОСОБА_2 та передати їй. А також поділити банківський вклад між нею і відповідачем, визнати за нею право власності на Ѕ частку цього вкладу в розмірі 12500 гривень, стягнути з ОСОБА_2 на її користь 12500 гривень та судові витрати по справі.

08 жовтня 2012 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя. Позовні вимоги мотивує тим, що перебував в шлюбі з відповідачкою з 06.08.1994 року по 10.09.2012 року. За час подружнього життя ними було нажите наступне майно:

- пральна машина «ARDO», придбана в 2005 році, вартістю 1 500 грн.;

- передпокій, придбаний в 2011 році, вартістю 2 200 грн.;

- спальний гарнітур, придбаний в 2009 році, вартістю 1000 грн.;

- холодильник двокамерний «ARDO», придбаний в 2004 році, вартістю 1500 грн.;

- нагрівач води (бойлер), придбаний в 2005 році, вартістю 500 грн.;

- телевізор «JVC», придбаний в 1997 році, вартістю 500 грн.;

- телевізор «Soni», придбаний в 2005 році, вартістю 1000 грн.;

- музичний центр «Soni», придбаний в 1997 році, вартістю 700 грн.;

- супутникова антена, придбана в 2005 році, вартістю 500 грн.;

- ноутбук «HP», придбаний в лютому 2012 року, вартістю 4550 грн.;

- комп'ютер, придбаний в 2003 році, вартістю 800 грн.;

- мікрохвильова піч «Panasonic», придбана в 2005 році, вартістю 1000 грн.;

- кавововарка «Philips», придбана в 2007 році, вартістю 500 грн.;

- електром'ясорубка, придбана в 2008 році, вартістю 600 грн.;

- набір каструль «Vinzer», придбаний в 2008 році, вартістю 1000 грн.;

- модем, придбаний в 2010 році, вартістю 250 грн.;

- кухонна мийка, придбана в листопаді 2011 року, вартістю 200 грн.;

- веб-камера, придбана в 2011 році, вартістю 130 грн.

Також за час спільного життя з відповідачкою на спільні кошти було зроблено ремонт в квартирі, а саме замінені вікна на металопластикові у травні 2012 року, вартістю 4000 гривень. Таким чином загальна вартість майна, що було нажите в шлюбі, складає 22 430 гривень.

Просить залишити вказане майно у власності ОСОБА_3, стягнувши з неї на його користь грошову компенсацію у сумі 11215 грн. 00 копійок.

Ухвалою суду від 11.10.2012 року вказані позови були об'єднані в одне провадження.

Рішенням суду від 27 листопада 2012 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 - задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на автомобіль CITROEN Berlingo, номерний знак НОМЕР_3, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_2.

Припинено право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку автомобіля CITROEN Berlingo, номерний знак НОМЕР_3, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_2.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за його 1/2 частку автомобіля CITROEN Berlingo, номерний знак НОМЕР_3, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_2 у сумі 9 341 (дев'ять тисяч триста сорок одна) гривня 90 коп., що знаходяться на депозитному рахунку Шосткинського міськрайонного суду Сумської області.

Зобов'язано ОСОБА_2 передати ОСОБА_3 автомобіль CITROEN Berlingo, номерний знак НОМЕР_3, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_2.

В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 671 грн. сплаченого нею судового збору.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задоволено частково.

Виділено у власність ОСОБА_3: спальний гарнітур, холодильник двокамерний «ARDO», супутникову антену, кухонну мийку, всього майна загальною вартістю 3 040 гривень.

Виділено у власність ОСОБА_2: нагрівач води (бойлер), телевізор «JVC», музичний центр «SONI», комп'ютер, модем, веб-камеру, всього майна загальною вартістю 2 880 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 80 гривень грошової компенсації за різницю в вартості майна.

В решті позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 44 грн. 93 коп. сплаченого ним судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду і постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні її позовних вимог до нього та задовольнити його позовні вимоги до ОСОБА_3 в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги посилається на те, що судом при ухваленні рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно досліджені та з'ясовані обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та його представника, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що сторони зареєстрували шлюб 06 серпня 1994 року (а.с. 6), який було розірвано рішенням Шосткинського міськрайонного суд Сумської області від 30.08.2012 р. ( а.с. 125).

Під час перебування в шлюбі в жовтні 2011 року ними був придбаний автомобіль НОМЕР_1, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_2 (а. с. 44-48). Згоди щодо того, кому належатиме автомобіль сторонами не досягнуто. Вартість, автомобіля, визначена висновком експерта від 17.07.2012 року (а. с. 69-73) у сумі 43 683 грн. 79 коп.

Відповідно до договору банківського вкладу «Строковий» №349331/2012 від 26.03.2012 року на ім'я ОСОБА_2 був відкритий вкладний рахунок, на який було внесено грошові кошти в сумі 25000 грн. терміном на три місяці (а. с. 54-55).

18 червня 2012 року ОСОБА_2 достроково розірвав договір банківського вкладу та отримав готівкою 24741 грн. 52 коп., витративши ці кошти на свої потреби (а. с. 56-57)

Також судом першої інстанції встановлено, що під час перебування в шлюбі, сторонами було придбано речі домашнього вжитку: передпокій, придбаний в 2011 році, вартістю 2 200 грн.; спальний гарнітур, придбаний в 2009 році, вартістю 1000 грн.; холодильник двокамерний «ARDO», придбаний в 2004 році, вартістю 1500 грн.; нагрівач води (бойлер), придбаний в 2005 році, вартістю 500 грн.; телевізор «JVC», придбаний в 1997 році, вартістю 500 грн.; музичний центр «Soni», придбаний в 1997 році, вартістю 700 грн.; супутникова антена, придбана в 2005 році, вартістю 500 грн.; комп'ютер, придбаний в 2003 році, вартістю 800 грн.; модем, придбаний в 2010 році, вартістю 250 грн.; кухонна мийка, придбана в листопаді 2011 року, вартістю 200 грн.; веб-камера, придбана в 2011 році, вартістю 130 грн. Вартість автомобіля та іншого майна сторонами не оспорюється. Від шлюбу сторони дітей не мають.

Частково задовольняючи вимоги ОСОБА_3 та визнаючи з нею право власності на автомобіль, придбаний в шлюбі, суд першої інстанції виходив з того, що вона виконала всі необхідні умови, передбачені ч. 4 та ч. 5 ст. 71 СК України щодо неподільної речі, а саме: внесла необхідну суму грошової компенсації за частку другого з подружжя на депозитний рахунок суду. Крім того вона отримала посвідчення водія. При визначенні розміру компенсації судом першої інстанції враховано суму грошового вкладу, на який ОСОБА_3 має право як на спільне майно подружжя в сумі 12500 грн. Частково задовольняючи вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що присудження грошової компенсації одному з подружжя замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою. Так як ОСОБА_3 не погодилась на стягнення з неї грошової компенсації за речі домашнього вжитку, суд першої інстанції здійснив реальний поділ цього майна. При цьому суд провів поділ того майна, наявність якого була встановлена під час розгляду справи та виключив з нього передпокій, прийшовши до висновку, що це особисте майно ОСОБА_3, яке їй подарувала її мати.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3, так суд першої інстанції дійшов його повно і всебічно з'ясувавши обставини справи з дотриманням норм процесуального і матеріального права. В той же час висновки суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 щодо поділу речей домашнього вжитку не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи, а тому рішення в цій частині на підставі п. 3 ст. 309 ЦПК України підлягає зміні.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначається за правилами ст. 70 СК України.

Під час розгляду справи судом першої інстанції не встановлено обставин, які б давали підстави відступити від засад рівності часток подружжя.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апелянта про те, що грошові кошти, внесені ним на вкладний рахунок, є його особистою власністю, так як є грошовою допомогою, виплаченою йому при звільненні з правоохоронних органів. Відповідно до ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Враховуючи зазначені положення норм матеріального права, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що грошові кошти в сумі 25000 гривень, внесені на вкладний рахунок, відкритий на ім'я ОСОБА_2 є спільною сумісною власністю подружжя. Так як ці грошові кошти всупереч ч. 1 ст. 65 СК України, були витрачені ОСОБА_2 на власні потреби без згоди ОСОБА_3, суд першої інстанції вірно врахував їх при поділі майна подружжя.

Не може колегія суддів погодитись і з доводами апелянта про те, що суд безпідставно визнав за ОСОБА_3 право власності на автомобіль, так як він не погоджувався на сплату йому компенсації.

Згідно із ч. 4 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

При відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦПК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової компенсації.

У тому разі, коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток без застосування грошової компенсації і припинення права власності одного з подружжя на його частку в такому майні, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

ОСОБА_2 не погодився на сплату компенсації за його частку в праві власності на автомобіль, однак зустрічні вимоги про припинення права власності ОСОБА_3 на автомобіль як на спільне майно подружжя не заявив та не вніс відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду. В той же час ОСОБА_3 вчинила всі передбачені ч. 4 ст. 71 СК України, ст. 365 ЦК України дії, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення її позовних вимог в частині поділу автомобіля шляхом стягнення з неї на користь ОСОБА_2 грошової компенсації за належну йому частку в праві власності на це майно. При цьому судом обґрунтовано враховано ту обставину, що ОСОБА_2 витратив на власні потреби грошовий вклад, який є спільним майном подружжя, а тому ОСОБА_3 втратила можливість отримати ці кошти в порядку поділу майна подружжя. Щодо тверджень апелянта про те, що він має більш тривалий водійський стаж, ніж ОСОБА_3 та користувався автомобілем, то вони обґрунтовано не були взяті судом першої інстанції до уваги, так як сторони в справі як подружжя відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України мають рівні права щодо спільно нажитого майна.

При вирішенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо поділу речей домашнього вжитку, суд першої інстанції на підставі ст. 71 СК України прийшов до обгрунтованого висновку щодо їх реального поділу, а не стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації, так як ОСОБА_3 на виплату грошової компенсації не погодилась та кількість цього майна дозволяє провести його реальний розподіл.

Судом першої інстанції правильно не було включено до переліку речей, які підлягають поділу: пральну машину «ARDO», мікрохвильову піч «Panasonic», кавововарку «Philips», електром'ясорубку, набір каструль «Vinzer» та ноутбук «НР», так як наявність цих речей не була встановлена під час розгляду справи та пояснення сторін щодо їх наявності та місцезнаходження є суперечливими. Також судом першої інстанції обгрунтовано не було включено до цього переліку металопластикові вікна, так як ОСОБА_3 довела належними доказами, що це майно придбавала її сестра ОСОБА_4 В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 пояснив, що він сплачував тільки предоплату за це майно в сумі 2300 гривень в травні 2012 року, після чого з ОСОБА_3 вже не мешкав, тобто повна вартість цього майна в сумі 4598 гривень була сплачена сестрою ОСОБА_3 вже після того, як сторони не проживали однією сім'єю. Крім того у ОСОБА_2 відсутній відповідний товарний чек, який би підтверджував сплату ним грошових коштів в рахунок авансового платежу за договором на виготовлення металопластикових вікон.

В той же час колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу, доводи ОСОБА_2 щодо безпідставного визнання судом передпокою, придбаного ними в 2011 році до особистого майна ОСОБА_3

Відповідно до ст. 57 СК України особистою власністю дружини, чоловіка є речі, одержані нею, ним за договором дарування. Визнаючи передпокій особистою власністю ОСОБА_3, суд першої інстанції як на доказ цієї обставини, послався на товарний чек про придбання цього майна від 26.11.2011 року в якому зазначено покупцем ОСОБА_5, а в дужках «подарунок» (а. с. 152) та показання свідка ОСОБА_5 - матері ОСОБА_3 Однак вказаний товарний чек не є належним доказом на підтвердження того, що передпокій придбала саме ОСОБА_5 як подарунок для своєї доньки ОСОБА_3, так як внесення інформації до товарного чеку про покупця та для яких потреб придбавається товар не передбачено Положенням про форму і зміст розрахункових документів, затв. Наказом Державної податкової адміністрації України № 614 від 01.12.2000 року. Одні лише показання свідка ОСОБА_5 про те, що вона подарувала це майно своїй доньці, враховуючи її близькі родинні стосунки з останньою, не є підставою для визнання цього майна особистою власністю ОСОБА_3, а тому враховуючи, що це майно було придбане під час перебування сторін в шлюбі та вони разом ним користувались, воно є їхньою спільною сумісною власністю.

Таким чином поділу між сторонами підлягають слідуючі речі домашнього вжитку: передпокій, придбаний в 2011 році, вартістю 2 200 грн.; спальний гарнітур, придбаний в 2009 році, вартістю 1000 грн.; холодильник двокамерний «ARDO», придбаний в 2004 році, вартістю 1500 грн.; нагрівач води (бойлер), придбаний в 2005 році, вартістю 500 грн.; телевізор «JVC», придбаний в 1997 році, вартістю 500 грн.; музичний центр «Soni», придбаний в 1997 році, вартістю 700 грн.; супутникова антена, придбана в 2005 році, вартістю 500 грн.; комп'ютер, придбаний в 2003 році, вартістю 800 грн.; модем, придбаний в 2010 році, вартістю 250 грн.; кухонна мийка, придбана в листопаді 2011 року, вартістю 200 грн.; веб-камера, придбана в 2011 році, вартістю 130 грн.

В зв'язку з чим рішення суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 щодо поділу речей домашнього вжитку необхідно змінити та враховуючи рівність часток сторін в праві власності на це майно, можливість його відокремлення в квартирі без пошкодження, необхідно виділити у власність ОСОБА_3: спальний гарнітур, вартістю 1000 гривень, супутникову антену, вартістю 500 гривень; кухонну мийку, вартістю 200 гривень, нагрівач води (бойлер), вартістю 500 гривень, передпокій, вартістю 2200 гривень, всього загальною вартістю 4400 гривень, а ОСОБА_2 - виділити у власність: телевізор «JVC», вартістю 500 гривень; музичний центр «SONI», вартістю 700 гривень; комп'ютер, вартістю 800 гривень; модем, вартістю 250 гривень; веб-камеру, вартістю 130 гривень, холодильник «ARDO», вартістю 1500 гривень, всього загальною вартістю 3880 гривень та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 260 гривень грошової компенсації за різницю в вартості майна.

Крім того на підставі ст. 88 ЦПК України необхідно змінити рішення суду в частині розподілу судових витрат за позовними вимогами ОСОБА_2, стягнувши пропорційно задоволеним позовним вимогам з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 74 гривні 24 коп.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 3, 309, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 27 листопада 2012 року змінити в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 та розподілу судових витрат за цими вимогами.

Виділити у власність ОСОБА_3: спальний гарнітур, вартістю 1000 гривень, супутникову антену, вартістю 500 гривень; кухонну мийку, вартістю 200 гривень, передпокій, вартістю 2200 гривень, нагрівач води (бойлер), вартістю 500 гривень, всього загальною вартістю 4400 гривень.

Виділити у власність ОСОБА_2: телевізор «JVC», вартістю 500 гривень; музичний центр «SONI», вартістю 700 гривень; комп'ютер, вартістю 800 гривень; модем, вартістю 250 гривень; веб-камеру, вартістю 130 гривень, холодильник «ARDO», вартістю 1500 гривень, всього загальною вартістю 3880 гривень.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 260 гривень грошової компенсації за різницю в вартості майна.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 74 гривні 24 коп. судових витрат.

В іншій частині рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 27 листопада 2012 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий -

Судді -