Рішення № 28827121, 17.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-50/16410-2012 17.01.13

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 20 371,93 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача Сукорянський Є.О. (дов. № 01/226-47 від 02.01.2013)

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (надалі -ТзДВ СК «Альфа-Гарант») звернулось до господарського суду м. Києва із позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (надалі - ПрАТ «СК «АХА Страхування») про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 20 371,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТзДВ СК «Альфа-Гарант» на підставі договору добровільного страхування транспортних засобів № 06-R\01-067-00558 від 11.08.2010 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «NISSAN Qashqai», д.н. АА 2409 СХ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «Хюндай», д.н. АХ 6069 ВВ, яким скоєно ДТП, застрахована ПрАТ «СК «АХА Страхування» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АА/619420), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.11.2012 порушено провадження у справі № 5011-50/16410-2012, розгляд справи призначено на 05.12.2012.

Представник позивача в судове засідання 05.12.2012 з'явився, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 05.12.2012 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце був повідомлений належним чином.

Ухвала господарського суду м. Києва від 21.11.2012 була належним чином відправлена відповідачу за вказаною позивачем адресою та отримана ним 26.11.2012, що підтверджується повідомленням про вручення № 04070 1981157 6.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції " у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в данному засіданні, зокрема у випадку нез'явлення в засідання представників сторін або або неподання витребуваних доказів.

Суд відклав розгляд справи на 25.12.2012, про що видав ухвалу.

Представник позивача в судове засідання 25.12.2012 з'явився, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 25.12.2012 з'явився і подав відзив, яким позов не визнав та просив відмовити у задоволенні позову ТзОВ «СК «Альфа-Гарант».

Під час розгляду даної справи судом на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву на 17.01.2013. Явку представників сторін визнано обов'язковою, про що їм доведено.

Представник позивача в судове засідання 17.01.2013 з'явився, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 17.01.2013 не з'явився.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.08.2010 між ТзДВ СК «Альфа-Гарант» (надалі позивач) та Білим І.Є.. був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №06-R\01-067-00558, (далі - договір страхування), згідно з яким позивач прийняв на себе обов'язок відшкодувати збитки, що може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу «NISSAN Qashqai», д.н. АА 2409 СХ (надалі - застрахований автомобіль).

Предметом договору є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, розпорядженням та користуванням вказаним транспортним засобом на випадок настання подій, перелік яких наведено у Договорі, а саме до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортні пригоди; незаконне заволодіння; протиправні дії третіх осіб; інші випадкові події (пожежа, вибух або самозаймання транспортного засобу, стихійне лихо чи природні явища і т.п.).

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

21.05.2011 в м. Києві на Одеському шляхопроводі мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП). Громадянка Состіна О.В., керуючи транспортним засобом «Хюндай », д.н. АХ 6069 ВВ, порушила п. 13.1 Правил дорожнього руху України внаслідок чого вчинила зіткнення зі застрахованим позивачем автомобілем «NISSAN Qashqai», д.н. АА 2409 СХ, що призвело до механічних пошкоджень вказаного транспортного засобу.

Згідно постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 16.06.2011 (справа №3-5238/11) Состіну О.В. за вчинення вказаного ДТП було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Тобто, за укладеним договором одна сторона за договором зобов'язалася за винагороду (страховий внесок), котра сплачується іншою стороною, відшкодувати їй збитки, завдані застрахованому транспортному засобові в результаті настання визначеного договором страхового випадку.

Застрахованим майном за вказаним Договором є автомобіль «NISSAN Qashqai», д.н. АА 2409 СХ, а страховим випадком крім інших, вважаються також збитки: пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу або його частини в результаті ДТП та ін.

Згідно Звіту № 05.11.36 від 30.05.2011 матеріальні збитки спричиненні Страхувальнику даного транспортного засобу складають ( вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу) 16260,80 грн.

На підставі заяви на виплату страхового відшкодування, страхового акту № СТ/11/0387, розрахунку суми страхового відшкодування, позивач на виконання умов Договору страхування виплатив на рахунок, визначений страхувальником, страхове відшкодування у 19 118 (дев'ятнадцять тисяч сто вісімнадцять) грн. 00 копійок, що підтверджується платіжним дорученням № 4968 від 01.08.2011.

Таким чином, на думку позивача, до нього перейшло в межах вказаної суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Вина Состіної О.В. встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «Хюндай»» д.н. АА 6069 ВВ , нею і відшкодовується.

Цивільна відповідальність власника транспортного засобу винної сторони застрахована в ПрАТ «АХА страхування» згідно з полісом АА №619420, що підтверджується довідкою МТСБУ від 03.12.2012 №31398/7-3-11 ( в матеріалах справи).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін , суд приходить до висновку про часткову відмову в задоволенні позову з огляду не таке:

Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано шкоду у результаті її порушеного права , має право на її відшкодування.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної' пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Преамбулою Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"передбачено, що цей Закон визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.

Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність", проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Механізм оцінки колісних транспортних засобів встановлюється Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженою Міністерством Юстиції України та Фондом державного майна України №142/5/2092 від 24.11.03 (далі - Методика).

Згідно з вимогами пунктів 3.1, 3.3, 3.4, 3.9 даної Методики визначення вартості матеріального збитку (реальні збитки) з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування колісним транспортним засобом (втрати товарної якості) ,здійснюється на підставі аналізу цін продажу (пропозиції) КТЗ, ідентичних або аналогічних оцінюваному на первинному чи вторинному ринках.

Відповідно до п. 4.3. Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ, у якому зазначається інформація, передбачена п. 4.4. Методики.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Документом, який визначає розмір збитку є Звіт про оцінку колісного транспортного засобу, однак позивачем не надано такого звіту, тобто документ необхідний для розрахунку страхового відшкодування згідно з вимогами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до ч. 1 п. 5 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" суб'єктами оціночної діяльності є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Матеріали справи містять докази розрахунку вартості витрат на проведення відновлювального ремонту автомобіля автомобіля «Ніссан »» АА 2409 СХ суб'єктом оціночної діяльності, який має відповідний сертифікат, а тому суд має можливість встановити їх відповідність п. 4.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів відповідності.

Натомість позивачем не було надано документ, який підтверджує у встановленому Законом України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку розмір оціненої шкоди застрахованого позивачем автомобіля в сумі 19118,00 грн.. Таким документом, на думку суду, є висновок (звіт) експерта, оскільки згідно з роз»ясненнями, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 27.031992 №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», при стягненні на користь потерпілого вартості пошкодженого майна враховується зношеність пошкодженого майна. Розрахунок зношеності проводиться відповідно до вищевказаної Методики

Відповідно до наданого Звіту № 05.11.36 від 30.05.2011 матеріальні збитки спричиненні Страхувальнику даного транспортного засобу позивача складають 16260,80 грн..

Тобто, оціненою шкодою та реальними збитками позивача є збитки на суму 16260,80 грн., яку і мав право вимагати позивач в порядку регресу .

Окрім того, відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну за полісом АА № 619420 становить 50 000,00 грн., франшиза - 510,00 грн

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

У зв'язку з наведеним заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу підлягає зменшенню на суму франшизи та становить: 16 260.80 грн. - 510,00 грн. = 15 750, 80 грн.

Таким чином суд вважає, що до ПрАТ СК «Альфа гарант» перейшло в межах тільки суми 15750,80 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Окрім цього позивач просить стягнути з відповідача за регресною вимогою пеню в сумі 1044, 94 грн. та 3% річних в сумі 208,99 грн.

Суд відмовляє в задоволенні цих вимог у зв»язку з наступним:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача в порядку регресу на підставі ст.27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України виплаченого страхового відшкодування, отже між сторонами у справі відсутні як договірні зобов»язання, та і грошові зобов»язання. Даний господарський спір виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу, а не з договірних зобов»язань.

Оскільки спеціальними Законами (Законом України «Про страхування» та Законом України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), які застосовуються до даних правовідносин, не передбачено розмір неустойки(пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до страхової компанії, відповідальної за шкоду , заподіяну винуватцем ДТП, а договірних відносин між сторонами немає, то відповідно відсутні і правові підстави для стягнення пені у розмірі 1044, 94 грн.

Також, на думку суду, оскільки ч.2 ст.625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов»язання, яких між сторонами у справі не існує, то, відповідно, немає і правових підстав для стягнення 3% річних у розмірі 208, 99 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню.

Суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів звіту про оцінку шкоди застрахованого автомобіля з урахуванням зносу в сумі 19118 грн., яка була заподіяна в результаті ДТП, як документу, що визначає розмір збитку, а тому підстави для стягнення коштів у повному обсязі в порядку регресу у позивача відсутні.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються:

на позивача в сумі 365 грн. 20 коп. , на відповідача - 1 244 грн. 30 коп.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа Гарант» задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства « Страхова компанія«АХА Страхування» (04070, м. Київ, Подільський район, вул.. Іллінська, буд.8, ідентифікаційний код 20474912) на користь товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія «Альфа-Гарант»" (01133, м. Київ, Печерський район, бул. Лесі Українки, буд. 26, ідентифікаційний код 32382598) суму страхового відшкодування у розмірі 15 750 ( п«ятнадцять тисяч сімсот п'ятдесят ) грн. 80 коп. та судовий збір у розмірі 1 244 (одна тисяча двісті сорок чотири) грн. 30 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Л.Д. Головатюк

Дата підписання повного тексту рішення 24.01.2013