Рішення № 28826928, 18.01.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.01.13р. Справа № 14/5005/10260/2012

За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, в особі Хмельницької філії Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", 29000, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 15, та Полонського відділення Хмельницької філії Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", 30500, Хмельницька область, м. Полонне, вул. Л.Українки, б. 101

про стягнення 152823,28 грн.

Суддя Панна С.П.

Представники:

Від позивача не з'явився

Від відповідача Халаїм А.В. - провідний юрисконсульт за довіреністю № 2055-0 від 06.09.2011 року

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" в особі Хмельницької філії Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" та Полонського відділення Хмельницької філії Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про стягнення 150000,00 грн. - боргу, 1442,46 грн. - відсотків за користування чужими грошовими коштами, судового збору.

Позивачем 21.01.2013 року подано до суду заяву за № 24/3 від 15.01.2013 року про збільшення позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача боргу в розмірі 150 000,00 грн., 3% річних в сумі 2823,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним списанням відповідачем з рахунку ФГ "Березенське" коштів в розмірі 150 000,00 грн. згідно договору поруки № 32 від 17.05.2012 року, укладеним в забезпечення кредитного договору від 29.01.2008 року за № HMPWGA00000809.

Відповідач з позовними вимогами не погоджується (відзив на позовну заяву від 08.01.2013 року) посилаючись на те, що договір поруки № 32 від 17.05.2012 року не визнаний недійсним в установленому законом порядку, тобто правочин є правомірним.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у справі оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.01.2008 року між Приватбанком, як банком, та ОСОБА_3, як позичальником, було укладено кредитний договір № HMPWGA000000809 згідно п. 1.1 якого банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок, зазначений в п. 8.1 цього договору. Строк, вид кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагороди, розмір щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості за цим договором, визначені у розділі 8 договору.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що банк зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 29.01.2008 року до 28.01.2025 року включно у вигляді поновлювальної лінії у розмірі 156836,00 грн. на наступні цілі: у розмірі 130000,00 грн. на споживчі цілі, а також у розмірі 26836,00 грн. на сплату страхових платежів у випадку та в порядку, передбачених п. п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,34% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2,00 грн. від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди у розмірі 0,48% річних на суму ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу.

17.05.2012 року між Фермерським господарством "Березенське", як поручителем, та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк", як кредитором, було укладено договір поруки № 32 згідно п. 1.1 якого предметом поруки визначено надання поруки поручителем перед кредитором за виконання боржником - ОСОБА_3 обов'язків за кредитним договором від 29.01.2008 року № HMPWGA000000809, згідно якого кредитор надав боржнику кредит в сумі 156836,00 грн., а боржник зобов'язаний повернути кредит в строк до 28.01.2025 року, сплачувати за його користування 16,08% річних в дату сплати процентів, якою є період з 28 до 04 числа кожного місяця, а у випадку порушення строків повернення кредиту, сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у кредитному договорі.

Приписами п. 1.2 договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном.

Згідно з п. 1.6 договору поруки у випадку невиконання боржником обов'язків за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Пунктом 2.3.1 договору поруки встановлено обов'язок кредитора у випадку невиконання боржником будь-якого обов'язку, передбаченого п. 1.1 даного договору, направити на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного обов'язку.

Згідно з п. 2.4.1 договору поруки поручитель зобов'язаний виконати обов'язок боржника, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 2.3.1.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором (п. 4.1 договору поруки).

Приписами ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 27.02.2012 року у справі № 2-727\11 та ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 14.05.2012 року у справі № 22ц/2290/914 встановлено наступне: між Банком та ОСОБА_4 29.01.2008 року укладено кредитний договір № HMPWGA000000809, відповідно до умов якого останній отримав кредит в сумі 130000,00 грн. зі сплатою 16,08% річних та зобов'язувався повертати кредит відповідно до графіку погашення щомісячними частинами у визначений день і в обумовленому розмірі до 28.01.2025 року. В забезпечення виконання кредитних зобов'язань між Банком та ОСОБА_4 29.01.2008 року укладено договір іпотеки житлового будинку АДРЕСА_2

Зазначеними рішенням та ухвалою встановлено, що відповідач ОСОБА_4 за вищевказаним кредитним договором не отримував кредитні кошти в сумі 150 000,00 грн., а вказаний кредитний договір № HMPWGA000000809 від 29.01.2008 року визнаний судом неукладеним.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем списано з рахунку ФГ "Березенське" кошти в розмірі 150000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № HMPWGA000000809 від 29.01.2008 року та згідно договору поруки № 32 від 17.05.2012 року (п. 2.1.4), що підтверджується банківською випискою (а. с. 25).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

За приписами ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, як встановлено рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 27.02.2012 року у справі № 2-727\11 та ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 14.05.2012 року у справі № 22ц/2290/914 позичальник не отримував обумовлені договором кредитні кошти, тобто списання відповідачем за договором поруки № 32 від 17.05.2012 року кредитних коштів в сумі 150000,00 грн. з рахунку ФГ "Березенське" є безпідставним, оскільки у позичальника не виникло зобов'язання щодо повернення кредиту ПАТ КБ "Приватбанк".

27.08.2012 року між Фермерським господарством "Березенське", як первісним кредитором, та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, як новим кредитором, було укладено договір відступлення права вимоги № 23 згідно п. 1.1 якого первісний кредитор уступає новому кредитору право вимоги повернення грошових коштів в розмірі 150000,00 грн.

Згідно умов договору до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав між первісним кредитором та боржника в особі Полонського відділення ПАТ КБ "Приватбанк" м. Полонне, вул. Л.Українки, 122; Хмельницької філії ПАТ КБ "Приватбанк" (розділ 1 договору відступлення права вимоги).

Крім того, відповідно до договору про відступлення права вимоги № 23 від 27.08.2012 року новому кредитору надається право вимагати від боржника добровільного (або в судовому порядку) повернення грошових коштів в розмірі 150000,00 грн., відшкодування завданих збитків, стягувати штрафні та оперативно-господарські санкції, визнавати в судовому порядку недійсним договір поруки № 32 від 17.05.2012 року (розділ 1 договору відступлення права вимоги).

Позивачем 29.08.2012 року було направлено відповідачу повідомлення за № 321 від 29.08.2012 року про заміну кредитора у зобов'язанні (а. с. 35), підтвердженням направлення якого відповідачу є опис вкладення у цінний лист від 29.08.2012 року (а. с. 36).

Відповідач не повернув позивачу безпідставно отримані кошти в розмірі 150000,00 грн.

Позивач направив відповідачу, як вимогу кредитора згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, вимогу-пропозицію за № 25/1 від 04.09.2012 року з вимогою перерахувати на розрахунковий рахунок Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 кошти в розмірі 177000,00 грн., в тому числі безпідставно отримані кошти за договором поруки № 32 від 17.05.2012 року в розмірі 150 000,00 грн. (а. с. 31-32). Підтвердженням направлення відповідачу зазначеної вимоги-пропозиції є поштова квитанція за № 2379 від 05.09.2012 року та опис вкладення до цінного листа від 05.09.2012 року (а. с. 29-30).

Відповідач у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитора не розрахувався з позивачем. Сума боргу відповідача перед позивачем склала 150 000,00 грн., яка підтверджується матеріалами справи та підлягає до стягнення.

За приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

За приписами п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2823,28 грн. за період з 29.05.2012 року до 15.01.2013 року підлягають задоволенню частково в сумі 1541,10 грн. за період з 13.09.2012 року (момент виникнення права вимоги у позивача) до 15.01.2013 року.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, к/р 32009100400 в НБУ Дніпропетровської області, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1 ХОД ВАТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 380805, код ЄДРПОУ 1915203873) 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу, 1541 (одна тисяча п'ятсот сорок одна) грн. 10 коп. - 3% річних, 3003 (три тисячі три) грн. 44 коп. - судового збору, про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Суддя С.П. Панна

Повне рішення складено - 25.01.2013 року.