Постанова № 28826749, 25.01.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.01.2013 р. справа №5009/3309/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Марченко О.А. секретаря Федорової Ю.І.від позивача:Ведмедь А.Є., представник за дов. від 03.01.13р. № 61/27від відповідача:ОСОБА_6, особисто розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької областівід15.10.2012 рокуу справі№5009/3309/12 (суддя Горохов І.С.)за позовомКонцерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Заводського району м. Запоріжжядо Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 м. Запоріжжяпро стягнення боргу у розмірі 25 824,62 грн. ВСТАНОВИВ:

31.08.2012 року Концерн «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Заводського району, м. Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м. Запоріжжя про стягнення боргу за спожиту теплову енергію за договором №704247 від 01.01.2007 року у розмірі 25 824,62 грн., з яких основний борг у сумі 23971,39грн., 3% річних у сумі 317,65грн., пеня у сумі 1504,09грн., інфляційні втрати у сумі 31,49грн. (т.1 а.с.3-6).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.10.2012р. позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Заводського району, м. Запоріжжя були задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м. Запоріжжя на користь Концерну "Міські теплові мережі" суму основного боргу - 23 971грн.39коп., пеню в розмірі 1 504грн.09коп., інфляційні втрати в розмірі 31грн.49коп., 3 % річних - 317грн.65коп. (т.1, а.с.129-131).

Судове рішення мотивоване тим, що позивачем належним чином виконані умови договору №704247 від 01.01.2007 року в частині поставки теплової енергії, натомість зі сторони відповідача умови договору не виконані в повному обсязі, що є підставою для стягнення заборгованості.

Відповідач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_6, звернувся із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що рішення господарського суду Запорізької області від 15.10.2012р. є незаконним та необґрунтованим, прийнято з порушенням норм матеріального права, а також з невідповідністю висновків викладених в рішенні обставинам справи, просив скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (т.2 а.с. 97-98).

Зокрема, в апеляційній скарзі заявник посилається на те, що судом першої інстанції при вирішенні спору не з'ясовано факт щодо відсутності в приміщенні системи опалення та підключення до центральної системи теплопостачання будинку та наполягає на тому, що факт демонтування та від'єднання від загально будинкових стояків виключає можливість подачі тепла. З огляду на це, на думку скаржника, судом першої інстанції при прийняті рішення порушені норми законодавства, а саме, ст.19 Закону України «Про теплопостачання», вимог ст.3 ЦК, ст. ст. 173, 193, 275, 276, 526 ГК України.

Крім того, апелянт зазначає, що місцевим судом необґрунтовано взято до уваги розрахунок боргу, наданий позивачем і не взято до уваги проект із розрахунком тепла за транзитом (яким було надано Концерну «МТМ» додатком до листа від 29.11.2010 року), тим самим були порушені вимоги Постанови КМУ №151 від 17.02.2010 року «Про затвердження Порядку проведення перерахунку розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості».

У відзиві не апеляційну скаргу Концерн "Міські теплові мережі" заперечив проти доводів скаржника та зазначив, що у Концерну відсутні підстави змінити розмір теплового навантаження та зменшити розмір нарахувань за відпущену теплову енергію; відповідач, не надавши позивачу заперечень щодо кількості відпущеної теплової енергії, зазначеної у щомісячних актах приймання-передачі теплової енергії та нарахованих йому сум до сплати, фактично погодився з ними (т.2 а.с.21-25).

22.01.2013р. позивач надіслав доповнення до відзиву на апеляційну скаргу від 17.01.2013р. № 288/27, в яких просив залишити без змін рішення господарського суду Запорізької області від 15.10.2012р., а апеляційну скаргу без задоволення, які судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

Зокрема, у вказаних доповненнях позивач звернувся увагу суду на те, що на момент розробки робочого проекту теплове навантаження на нежитлове приміщення складає 14 817,00 ккал /годину. Концерн зазначив, що не має можливості надати розрахунок сум нарахувань на втрати лише від ізольованих трубопроводів, оскільки робочий проект розрахований на загальне теплове навантаження у розмірі 15400, 00 ккал/годину, тобто навіть більше ніж розмір теплового навантаження, зазначений у діючому між сторонами договорі.

З метою всебічного і об»єктивного розгляду справи у зв»язку з необхідністю витребування додаткових письмових пояснень від позивача судове засідання було відкладено.

Апелянт у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення господарського суду у даній справі, а апеляційну скаргу без задоволення, підтримав відзив та доповнення до відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Концерн «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Заводського району, м. Запоріжжя є юридичною особою (ідентифікаційний код 32121458) що підтверджено витягом із Статуту та довідкою з ЄДРПОУ (т.1 а.с.51-52).

Відповідно до п.2.1 Статуту підприємства основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну. Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше (п.2.2 Статуту).

Відповідач - фізична особа - підприємець ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (т.1 а.с.48-50).

01.01.2007р. між Концерном "МТМ" (за договором - теплопостачальна організація, далі - позивач)) та ПП ОСОБА_6 (за договором - споживач, далі - відповідач) був укладений договір №704247 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (т.1 а.с.12-16).

Постачання теплової енергії здійснювалось у нежитлове приміщення, за адресою: м. Запоріжжя, АДРЕСА_1 (Додаток №1а до договору) (т.1 а.с.18).

Згідно п.1.1 договору теплопостачальна організація зобов'язується відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючим тарифами (цінами) в термін та порядку, встановленими умовами договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

За умовами п.2.1 договору теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з Додатком №1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію протягом опалювального періоду; підігрів води - за наявності можливості; інші технологічні потреби.

Додатком №1 до договору визначено обсяги та порядок постачання теплової енергії споживачу, в якому передбачено, що приєднане (максимальне) теплове навантаження, в тому числі на потреби опалення складає 0,014817 Гкал/годину (т.1, а.с.17).

Згідно п.2 Додатку №1 до договору орієнтована вартість теплової енергії, що відпускається Споживачу за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладання договору, становить 5905,05грн. з урахуванням ПДВ (т.1 а.с.17).

Додатком №3 до договору сторони визначили умови припинення постачання теплової енергії (т.1 а.с.19).

Відповідно до пункт 6.1 договору, розрахунки за даним договором, здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не суперечить діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (додаток №5 до цього договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

За умовами п.1 Додатку №5 "Тарифи на теплову енергію" до договору розрахунки із споживачем за відпущену теплову енергію теплопостачальною організацією проводяться відповідно з тарифами, затвердженими рішенням Запорізької міської ради, за кожну відпущену Гігакалорію (з урахуванням ПДВ)(т.1, а.с.20).

Пунктами 6.2-6.4 договору сторонами визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць, а підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є акт приймання-передачі. При цьому, споживач зобов'язаний до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму вартості спожитої теплової енергії.

Споживач відповідно до пункту 6.6 договору, з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: АДРЕСА_2 документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ), акт звіряння розрахунків (за вимогою споживача).

Згідно пункту 6.6.1 договору, отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації протягом 5-ти днів з дати отримання.

Пунктом 6.6.2. договору встановлено, що у разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений у пункті 6.6.1. договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Договір набуває чинності з 01 січня 2007 року і діє до 31 грудня 2007 р. (п.10.1 договору).

Відповідно до п.10.4 договору, він вважається пролонгованим на кожний наступний рік від дати, вказаної у п.10.1, якщо не відбулася одна із обставин, вказаних у п.10.2. договору (взаємна згода сторін, відповідне рішення господарського суду, ліквідація однієї із сторін).

З матеріалів справи вбачається, що в межах позовних вимог позивачем заявлено про невиконання відповідачем умов договору №704247 від 01.01.2007р. в частині оплати за надані послуги в період з листопада 2011р. по квітень 2012 р. на суму 23 971,39грн.

Позивачем були надіслані відповідачу рекомендованою кореспонденцією акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки за листопад 2011 р. на суму 3948,61грн.; за грудень 2011р. на суму 3952,73грн.; за січень 2012р. на суму 5227,80грн.; за лютий 2012р. на суму 6202,62грн.; за березень 2012р. 4207,74грн.; за квітень 2012 р. на суму 431,89грн. (т.1 а.с.30-47).

Відповідач акти приймання теплової енергії не підписав та не повернув теплопостачальній організації та в порушення умов договору в узгоджені строки та в узгоджених розмірах не розрахувався за спожиту теплову енергію, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість за період з листопада 2011 року по квітень 2012 року в розмірі у розмірі 23 971,39грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання зобов'язань по договору позивачем нараховано пеню в розмірі 1 504,09грн., інфляційні втрати в розмірі 31,49гри., 3 % річних - 317,65грн.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача про стягнення боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 25824,62грн.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішення питання щодо стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005р. № 2633-1У ( далі - Закон № 2633), Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року №1875-IV( далі - Закон № 1875- IV), «Правилами користування тепловою енергією», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198, «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення», затвердженими Постановою КМУ від21.07.2005 р. № 630 та Наказом Мін буду України № 4 від 22.11.2005 р.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання, регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищенням енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання визначає Закон України "Про теплопостачання".

Статтею 1 Закону України № 2633 визначено поняття теплової енергії - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до п.2 ст.275 Господарського кодексу України, ст.1, п.4 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем.

Згідно зі ст. 19 Закону України № 2633 споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Основним обов'язком споживача теплової енергії, відповідно до ст. 24 зазначеного Закону, визначено додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Частинами 1 та 2 ст.714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

У відповідності до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу та перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як вбачається з матеріалів справи та вищенаведеного, на виконання умов договору, позивачем за період з листопада 2011р. по квітень 2012р. було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 23 971,39грн.

Відповідно до умов договору №704247, підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацію є рахунок та акт приймання-передачі (п.6.3 договору).

Зазначені акти-приймання передачі позивач рекомендованою кореспонденцією направляв на адресу відповідача, що підтверджується копіями наданих реєстрів з відтиском штемпелю поштового відділення.(т.1 а.с.30-47)

Враховуючи п.п.6.6.1, 6.6.2 договору та те, що матеріали справи не містять доказів у підтвердження надання відповідачем обґрунтованих заперечень стосовно відмови у підписанні цих актів, судова колегія погоджується висновком суду першої інстанції, що акти приймання-передачі теплової енергії з листопада 2011р. по квітень 2012 р. є підставою для проведення розрахунків.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідач свої обов»язки щодо оплати за отримані послуги не виконав, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію у розмірі 23 971,39грн. з листопада 2011р. по квітень 2012 р., розмір якої доведений та підтверджений документально.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню згідно п.7.2.8 Договору у розмірі 1 504,09 грн.

Пунктом 7.2.8 Договору передбачено, що у разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого в п.6.3 цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Перевіривши розрахунок пені судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 1 504,09грн. за період з листопада 2011р. по квітень 2012 р. обґрунтовані, доведені та правомірно задоволені господарським судом.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити заборгованість з врахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних.

Позивачем нараховані 31,49грн. - індекс інфляції за період прострочення з листопада 2011р. по квітень 2012р., а також 317,65грн. - 3% річних за період з 26.12.2012р. по 09.08.2012р.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 317, 65 грн. та інфляційних у розмірі 31,49 грн. за вказаний період є арифметично вірними, доведеними та правомірно задоволені місцевим господарським судом.

Заперечення скаржника, що у нього відсутній обов'язок сплачувати послуги з теплопостачання, у зв'язку з відсутності в приміщенні системи опалення та підключення до центральної системи теплопостачання будинку, не приймаються судовою колегією, виходячи з наступного.

Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМУ від 21.07.2005р. №630 (із змінами, внесеними згідно з постановою КМУ від 31.10.2007р. №1268) передбачено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005р. №4 (із змінами внесеними наказом від 06.11.2007р. №169) передбачено процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води врегульовано.

Згідно з вказаним Порядком у разі відмови споживача від користування послугами з теплопостачання він має право розірвати договір та вимагати відключення відповідних мереж, але для вирішення цього питання споживач має звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії при органі виконавчої влади чи місцевого самоврядування.

Згідно з п.1.1 Додатку №3 до договору, що передбачає умови припинення постачання теплової енергії, теплопостачальна організація припиняє відпускання теплової енергії споживачу в разі письмового звернення споживача про припинення теплопостачання у разі його надходження до теплопостачальної організації не пізніше як за 3 доби до вказаної дати відключення при наявності такої технічної можливості.

Таким чином, припинення теплопостачальною організацією відпускання теплової енергії споживачу пов'язано з технічними можливостями, за відсутності яких припинення теплопостачання здійснюватися не може.

В актах від 05.10.2010р. та 30.03.2012р. складених сторонами, зазначено, що система опалення приміщення відповідача по АДРЕСА_1 є єдиною із системою житлового будинку по АДРЕСА_1 та приміщення знаходиться у стані реконструкції; система опалення є невідокремленою від системи опалення житлового будинку в цілому, через приміщення відповідача транзитом проходять внутрішньо будинкові трубопроводу та стояки; теплове обладнання системи опалення, а саме радіатори та регістри демонтовані та від'єднанні від загально будинкових стояків; будинкові стояки проходять по приміщенню транзитом, частково ділянки металевих стояків замінені на металопластиковий трубопровід (т.1 а.с. 95-96).

Зазначені акти спростовують твердження відповідача про демонтування та від'єднання нежитлового приміщення від загально-будинкової системи опалення.

Крім того, на адресу Філії Концерну „МТМ" Заводського району від відповідача надійшла заява від 29.03.2012 року про припинення теплопостачання на потреби опалення на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1. Таким чином, відповідач сам підтверджує факт отримання теплової енергії на об'єкт теплопостачання (т. 2 а.с. 37).

Щодо посилання апелянта на порушення вимог Постанови КМУ №151 від 17.02.2010 року та п.2 ст. 32 Закону України №1875-IV, колегія суддів зазначає наступне.

Постановою КМУ від 17.02.2010р. № 151 затверджено Порядок проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості.

Цей Порядок визначає механізм проведення перерахунків розміру надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води i водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості. Дія цього Порядку поширюється на суб'єктів господарювання всiх форм власності, предметом діяльності яких є надання послуг і фізичних та юридичних осіб , яким надаються послуги.

Статтею 13 Закону України №1875-IV чітко передбачено, що до комунальних послуг відносяться: централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів, тощо.

Відповідно до норм Закону України „Про місцеве самоврядування" та Закону України №1875-IV до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

З пояснень позивача вбачається, що відповідно до рішень виконавчого комітету Запорізької міської ради № 317 від 23.03.2007р. № 25 від 29.01.2009р., № 200 від 28.04.2011р.Концерну«МТМ» надано право виконувати обов'язки виконавця послуг з централізованого опалення і підігріву питної води для населення, що мешкає в житловому фонді комунальної форми власності м.Запоріжжя, а також для населення, що мешкає в будинках житлово-будівельних кооперативів та об'єднаннях співвласників багатоквартирних будинків за умови врегулювання питання з технічного обслуговування внутрішньо-будинкових систем тепло-, водопостачання, підготовки житлових будинків до експлуатації в осінньо-зимовий період шляхом укладання відповідних договорів з ЖБК та ОСББ.

Таким чином, Концерн визначений в установленому законодавством порядку виконавцем комунальних послуг з централізованого опалення, підігріву питної води лише для населення, що проживає в житловому фонді.

Враховуючи те, що відповідач не відноситься до категорії „населення", Концерн «МТМ» не є для відповідача виконавцем комунальних послуг та відповідно на нього не поширюється дія Постанови КМУ № 151 від 17.02.2010 року.

Це також стосується і Закону України „Про житлово-комунальні послуги», оскільки Концерн „МТМ" не надає житлово-комунальну послуги, а реалізує товарну продукцію у відповідності до Закону України „Про теплопостачання" (ст. 1).

На правовідносини між Концерном „МТМ" та ФОП ОСОБА_6 розповсюджується Закон України «Про теплопостачання» № 2633-ІV від 02.06.2005 року та Постанова КМУ „Про затвердження Правил користування тепловою енергією" № 1198 від 03.10.2007 року.

Пунктом 24 Правил передбачено наступне: „У разі коли обсяг постачання теплової енергії менший, ніж зазначений в договорі, теплопостачальна організація повинна зменшити плату шляхом проведення перерахунку за фактично спожиту теплову енергію відповідно до договору".

У відповідності до абзацу 3 п. 38 Розділу «Права та обов'язки теплопостачальної організації» зазначених Правил: «Теплопостачальна організація несе відповідальність за недотримання затверджених договірних значень обсягів постачання теплової енергії'.

Розмір теплового навантаження на об'єкт теплопостачання, зазначений у Договорі, складає 0,014817 Гкал/годину. Враховуюче те, що у відповідача відсутній прилад обліку теплової енергії, нарахування за відпущену теплову енергію здійснюються відповідно до теплового навантаження, визначеного у Договорі (абзац 2 п. 23 Розділу „Проведення розрахунків за спожиту теплову енергію" Правил).

Пунктом 9 Технічних умов зазначено, що ФОП ОСОБА_6 для коригування розміру теплового навантаження на об'єкт теплопостачання повинен виконати розрахунок теплового навантаження по фактичному теплоспоживанню та надати його Концерну „МТМ" для внесення змін до Договору № 704247 від 01.01.2007 року в частині об'ємів постачання теплової енергії.

Відповідач зазначає, що на виконання п. 9 Технічних вимог ним було надано на адресу Концерну „МТМ" новий розрахунок теплового навантаження по фактичному споживанню, який не було враховано позивачем при нарахуванні сум до сплати за відпущену теплову енергію, але це не відповідає дійсності з наступного.

29.07.2011 року відповідач надіслав на адресу Концерну «МТМ» заяву про розірвання договору № 704247 від 01.01.2007р. та укладання нового договору на отримання тепла у зв»язку із зміною правового статусу відповідача з приватного підприємця на фізичну особу та розрахунок теплового навантаження, зроблений на теплої втрати ізольованими будинковими трубопроводами офісних приміщень за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.101) .

16.08.2011 року за вих. № Х-222 Концерн „МТМ" надав відповідь, в якій зазначив, що перелік підстав, визначених у п. 10.2 договору, з яких відбувається його припинення, немає; споживачем зхобов»язання в частині оплати за отримані послуги не виконані у повному обсязі; наданий розрахунок теплового навантаження є лише складовою основного розрахунку, визначеному в Проекті „Реконструкція нежитлового приміщення під офіс по АДРЕСА_1" (шифр 14.12.2101 ОВ, проектна організація ПП „Стройсервіс") і визначає тільки втрати тепла теплопроводами, які не будуть визначені теплолічильником. Крім того, наданий розрахунок теплового навантаження є лише фрагментом загального розрахунку, оскільки враховує лише тепловіддачу від ізольованих і трубопроводів, хоча у приміщенні знаходяться і неізольовані трубопроводи ( т.1 а.с. 102).

Більш того, у листі від 16.08.2011 року позивач зазначив, що відповідачу необхідно додатково виконати коригування загального теплового навантаження приміщення з урахуванням тепловіддачі неізольованих трубопроводів, що не було виконано відповідачем.

Відповідно до приписів ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору здійснюється у такій формі, як і договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

З огляду на матеріали справи вбачається, що сторонами не було внесено змін до договору в частині зменшення розміру теплового навантаження та розміру нарахувань за відпущену теплову енергію, оформлених відповідно до приписів ст.188 ГК України та ст. 654 ЦК України.

Матеріали справи не містять документів, які підтвердили виконання з боку відповідача Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, що затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005р. №4.

Судова колегія не приймає до уваги доданий до доповнень до апеляційної скарги договір дарування від 23.12.2011р. в якості додаткового доказу (т. 2 а.с.47-48), оскільки відповідачем не обґрунтована неможливість його подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Враховуючи викладене, твердження заявника апеляційної скарги про недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та матеріального права не знайшло свого підтвердження, в зв'язку з чим Донецький апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33,34, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 15.10.2012 року у справі №5009/3309/12 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 15.10.2012 року у справі №5009/3309/12 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді І.В.Зубченко

О.А.Марченко

Надр.5 прим:1 -у справу; 1-позивачу; 1 -відповідачу; 1 -ДАГС; 1-ГС Запорож. обл.