Ухвала суду № 28826690, 21.01.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"21" січня 2013 р. Справа № 5004/1487/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каскад-Транспорт» ЛТД, м.Луцьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Каскад-Продакшн» ЛТД, м.Луцьк

про звернення стягнення на предмет застави

Суддя Пахолюк В.А.

Представники:

від позивача: Людва О.В. - начальник юридичного відділу Волинської філії ПАТ «Кредитпромбанк», дов. № 633 від 23.12.2011 р.

від відповідача: не прибув,

від третьої особи: не прибув.

Суть спору:

Ухвалою суду від 10.12.2012 р. розгляд даної справи було відкладено. Відповідача зобов'язано: подати письмові обгрунтовані доводи та заперечення з врахуванням заяви позивача про зміну предмету позову, довідку про включення до ЄДРПОУ. Третю особу зобов'язано: подати письмові пояснення по суті позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не прибув. На виконання вимог ухвали суду відповідачем подано письмові заперечення № 1701 від 17.01.2013 р., зареєстровані канцелярією суду 21.01.2013 р. за вх. № 01-29/677/13д, відповідно до яких позовні вимоги ПАТ «Кредитпромбанк» не визнає, вважає їх безпідставними та передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Крім того, частиною 3 статті 24 зазначеного Закону встановлено обов'язок обтяжувача, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження, то вказана дія мала бути виконана позивачем до моменту подання відповідного позову до суду.

Проте, як зазначає відповідач, позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що відомості про забезпечувальне обтяження рухомого майна, яке є предметом застави за договором застави, внесені в Державний реєстр обтяжень рухомого майна, а також, що до моменту подання цього позову до суду він вніс відомості до Державного реєстру обтяжень рухомого майна про початок провадження у справі про звернення стягнення на цей предмет забезпечувального обтяження.

Крім того, посилаючись на вимоги ч.2 ст.25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», відповідач зауважує, що резолютивна частина рішення у справах про звернення стягнення на предмет застави повинна, зокрема, містити умову про початкову ціну реалізації предмета застави.

Враховуючи заперечення відповідача у справі - ТзОВ «Каскад-Транспорт» ЛТД в судовому засіданні постало питання про витребування у позивача додаткових доказів у справі, виходячи з наступного.

Згідно з п.1.1 договору застави № 02.3/42-44-53-15/305/10-КЛТ від 31.05.2010 р. (з послідуючими змінами), укладеного між ПАТ «Кредитпромбанк» (Заставодержатель) та ТзОВ «Каскад-Транспорт» ЛТД (Заставодавець) предметом даного договору є рухоме майно.

Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись заставою.

Відповідно до ч.1 ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 2 Закону України «Про заставу» визначаються основні положення про заставу. Відносини застави, не передбачені цим Законом, регулюються іншими актами законодавства України.

Частиною 1 ст.20 Закону України «Про заставу» визначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Частиною 6 ст.20 Закону України «Про заставу» встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», чинним з 1 січня 2004 р. (надалі Закон № 1255-IV), який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виходячи з зазначеного, названий Закон є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна.

Відповідно до частини 1 ст.24 Закону № 1255-IV звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Як визначено ч.3 ст.24 Закону обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Крім того, ч.1 ст.25 Закону передбачено, що обтяжувач, який звертається з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких зареєстровано обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

За таких обставин, враховуючи вищезазначені вимоги Закону № 1255-IV, суд приходить до висновку про неможливість вирішення спору в даному судовому засіданні з метою з'ясування фактичних обставин справи, витребування нових доказів у справі, що є підставою для відкладення розгляду даної справи.

Позивач в судовому засіданні не заперечує про відкладення розгляду справи. У поданому на адресу суду клопотанні не заперечує про розгляд справи у більш тривалий термін, як це визначено ч.3 ст.69 ГПК України.

Господарський суд, керуючись ч.3 ст.69, ч.3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

1. Строк вирішення спору продовжити до 31.01.2013 р.

2. Розгляд справи відкласти на 31.01.2013 р. на 11.00 год.

3. Позивачу: надати суду Витяг з Державного реєстру відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження, як це визначено ч.3 ст.24 Закону №1255-IV, та докази виконання вимог ч.1 ст.25 Закону, уточнити позовні вимоги в частині нарахування пені за порушення строків повернення кредитів та сплати процентів за користування кредитами з врахуванням вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Суддя В.А.Пахолюк