Рішення № 28826685, 22.01.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 січня 2013 р. Справа № 902/1/13-г(9)

Господарський суд Вінницької області у складі судді Балтака О.О.,

при секретарі судового засідання Білоус І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Азимут-Трейд" (вул. Плеханова, буд. 18-б, кв. 2, м. Дніпропетровськ, 49054)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФІ" (Хмельницьке шосе, 82, м. Вінниця, 21036)

про стягнення 68 215,92 грн. боргу

за участю представників сторін:

від позивача: Богданов О.І. - довіреність № б/н від 01.01.13 р.

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Азимут-Трейд" заявлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю "ВФІ" про стягнення 68 215,92 грн., з яких 57 000,00 грн. - основного боргу; 8 038,74 грн. - пені; 2 850,00 грн. - штрафу; 327,18 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 03.01.13 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1/13-г(9) та призначено її до розгляду на 22.01.13 р..

22.01.13 р. в судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач явку уповноваженого представника до суду не забезпечив, відзиву на позовну заяву, витребуваних доказів та письмових пояснень з обгрунтуванням причин невиконання вимог суду не надав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 474 від 14.01.13 р..

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

05.01.11 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Азимут-Трейд" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ВФІ" (Покупець) укладено договір поставки № 501/24. Додатковою угодою № 1 від 03.01.12 р. дію договору продовжено до 31.12.12 р..

Згідно умов договору позивач зобов'язується поставити і передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язується прийняти цей товар та здійснити його оплату на умовах договору (п.1.1. договору).

Кількість товару, ціна, асортимент вказується в накладних на кожну партію товару (п. 2.1., 3.1. договору).

Право власності на товар переходить від позивача до відповідача при передачі товару (п.2.7. договору).

Покупець зобов'язаний розрахуватись за товар в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача протягом 3-х календарних днів з моменту відгрузки кожної партії товару (п.3.3. договору).

На виконання умов договору поставки № 501/24 від 05.01.11 р. позивачем було передано відповідачу товару на суму 107 810 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000150 від 26.03.12 р. (а.с. 14).

Як вбачається з платіжних доручень № 3280 від 26.04.2012 р. на суму 7 810 грн.; №3411 від 24.05.2012 р. на суму 5 000 грн.; № 3427 від 30.05.2012 р. на суму 10 000 грн.; № 3451 від 05.06.2012 р. на суму 5 000 грн.; № 3624 від 19.06.2012 р. на суму 5 000 грн.; № 3611 від 10.07.2012 р. на суму 2 000 грн.; № 3617 від 13.07.2012 р. на суму 3 000 грн.; № 3642 від 16.07.2012 р. на суму 2 000 грн.; № 3683 від 24.07.2012 р. на суму 1 000 грн.; № 3693 від 25.07.2012. на суму 1 000 грн.; № 3713 від 31.07.2012р. на суму 2 000 грн., №3767 від 17.08.2012 р. на суму 1 000 грн., № 3780 від 28.08.2012. на суму 1 000 грн. відповідач частково сплатив вартість поставленого товару в сумі 45 810,00 грн..

З метою досудового врегулювання спору товариством з обмеженою відповідальністю "Азимут-Трейд" було направлено товариству з обмеженою відповідальністю "ВФІ" претензію № 1009/1 від 10.09.12 р. про оплату в 10-денний термін з моменту отримання претензії заборгованості за поставлений товар в сумі 64000,00 грн., пені згідно з п.7.1. договору в сумі 5 531,18 грн., штрафу згідно з п.7.2. договору в сумі 3 200,00 грн. та 3% річних в сумі 160,00 грн.. Згідно з поштовим повідомленням претензія отримана відповідачем 18.09.12 р. (а.с. 28-33).

Судом встановлено, що після направлення претензії відповідач сплатив вартість поставленого товару в сумі 5 000 грн., що стверджується платіжними дорученнями №3869 від 17.09.2012. на суму 1 000 грн.; № 3884 від 19.09.2012. на суму 1000 грн.; №3926 від 03.10.2012. на суму 1 000 грн.; № 3984 від 16.10.2012. на суму 2000 грн..

При цьому, в листі № 164 від 29.11.12 р. товариство з обмеженою відповідальністю "ВФІ" надало відповідь на претензію зазначивши, що не вважає поставку товару в межах договору згідно видаткової накладної № РН-0000150 від 26.03.12 р. завершеною, оскільки позивачем ніби то не виконаний п.4.1. договору та не передані відповідачу документи, що підтверджують якість товару.

В своїх поясненнях представник позивача твердження відповідача спростував з наступних підстав.

Згідно з п.2.9. договору поставка вважається завершеною з моменту передачі товару відповідачу, що підтверджується накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін, та товаросупровідних документів, вказаних в даному договорі.

Згідно з видатковою накладною №РН-0000150 від 26.03.12 р. позивач передав товар та всі документи, передбачені договором, а відповідач прийняв товар без будь-яких претензій щодо якості товару та відсутності документів, що підтверджують якість.

Згідно з п.6.1. договору приймання товару за кількістю та якістю проводиться згідно з інструкціями П-6 та П-7.

Згідно з п.14 Інструкції про порядок приймання продукції за якістю (Інструкція П-7) приймання продукції за якістю проводиться згідно зі стандартами, технічними умовами, а також по супровідним документам, які підтверджують якість продукції. Відсутність таких документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. В такому випадку складається акт про фактичну якість продукції і в акті вказується, які документи відсутні.

Згідно з абз.2 п.16 Інструкції П-7 отримувач зобов'язаний викликати для участі в прийманні продукції та складанні двохстороннього акта представника відправника, якщо це передбачено в договорі.

Згідно з п.4.2. договору претензії щодо якості товару приймаються протягом 5-х днів після його поставки відповідачу при оформленні Акта невідповідності в присутності двох сторін.

З моменту отримання товару 26.03.12 р. та до моменту направлення позивачу відповіді на претензію 29.11.12 р. (протягом 10 місяців) відповідач не виконав вимоги Інструкції П-7 та п.4.2. договору щодо пред'явлення претензій по якості товару.

Крім того, після отримання товару за період з 26.04.12 р. по 01.09.12 р. відповідач частково оплатив вартість товару в сумі 45 810 грн. без будь-яких претензій та після отримання претензії позивача також частково оплатив вартість товару в сумі 5 000 грн. без будь-яких зауважень. Тому, посилання відповідача на ніби-то відсутність документів, підтверджуючих якість товару, як на підставу для неоплати його вартості позивач вважає необгрунтованими та безпідставними.

За таких обставин, станом на 17.10.12 р. у відповідача перед позивачем утворився борг у розмірі 57 000,00 грн. (107 810,00 грн. - 45 810,00 грн. - 5 000,00 грн.).

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

Як випливає з договору, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що випливають з договору поставки товару.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Враховуючи наведені приписи діючого законодавства, суд вважає, що заявлена до стягнення сума боргу у розмірі 57 000,00 грн. нарахована правомірно та обгрунтовано, а відтак підлягає задоволенню.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов"язань позивачем заявлено до стягнення 8 038,74 грн. - пені; 2 850,00 грн. - штрафу; 327,18 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Згідно із ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

За невиконання умов договору винна сторона сплачує іншій стороні пеню із розрахунку 0,2% від суми простроченого зобов"язання за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п. 7.1. договору). У випадку несвоєчасної оплати товару Покупець зобов"язаний сплатити Постачальнику штраф у розмірі 5% від вартості поставленого, але не оплаченого товару (п. 7.2. договору).

Ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Провівши перерахунок заявлених до стягнення пені, штрафу, 3 % річних, суд дійшов висновку, що дані вимоги заявлено та нараховано правильно, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а в силу статей 32, 33 вказаного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень шляхом подання доказів.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодних належних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заявленої суми, в тому рахунку доказів проведення розрахунків на зазначену суму (платіжні доручення, виписки банківських установ тощо).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача за правилами ст. 49 ГПК України.

22.01.13 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФІ", код ЄДРПОУ 30743858 (Хмельницьке шосе, 82, м. Вінниця, 21036) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Азимут-Трейд", код ЄДРПОУ 34986223 (вул. Плеханова, буд. 18-б, кв. 2, м. Дніпропетровськ, 49054) 57 000,00 грн. - основного боргу; 8 038,74 грн. - пені; 2 850,00 грн. - штрафу; 327,18 грн. - 3% річних; 1 609,50 грн.- витрат, пов"язаних зі сплатою судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повний текст рішення суду складено та оформлено 25 січня 2013 р.

Суддя Балтак О.О.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Плеханова, буд. 18-б, кв.2, м.Дніпропетровськ, 49054)

3 - відповідачу (Хмельницьке шосе, 82, м. Вінниця, 21036)