Постанова № 28822584, 16.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/620/12 Головуючий у 1-й інстанції: Руденко А.В

Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 січня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Старової Н.Е.

суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон стройремтранс»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон стройремтранс»до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон стройремтранс»(надалі -позивач, апелянт або ТОВ «Регіон стройремтранс») звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкаси (надалі -відповідач, ДПІ у м. Черкаси) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000672301 від 17.02.201 2р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 71092 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 8275 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000682301 від 17.02.2011р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 81756 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.05.2012 р. у задоволенні позову відмолено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на невірне застосування норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення справи.

Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у м. Черкаси проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Регіон стройремтранс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за результатами правових відносин з ПП «Артбуд Вектор»за період з 01.05.2011р. по 31.08.2011р., за результатами якої складено акт №112/23-2/37239681 від 09.02.2012р., в якому встановлено порушення позивачем п. 198.3 , 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занизив податок на додану вартість на загальну суму 71092 грн., в тому числі кредиту за травень 2011р. у сумі 16333 грн., за червень 2011р. у сумі 21667 грн., за липень 2011р. у сумі 20592 грн., за серпень 2011р. у сумі 12500 грн., також порушив пункт 138.2 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занизив податок на прибуток за 2-3 квартали 2011р. на загальну суму 81756 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Черкаси прийняла податкове повідомлення - рішення від 17.02.2012р. №0000682301, яким збільшила позивачу грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 81756 грн., та податкове повідомлення-рішення від 17.02.2012р. № 0000672301, яким збільшила позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 71 092 грн. та нарахувала штрафні (фінансові) санкції у сумі 8 275 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Регіон стройремтранс»відповідно до усної угоди та договорів № 005 від 16.05.2011р., № 009 від 20.05.2011р. в періоді, що перевірявся, придбало у ПП «Артбуд Вектор»будівельні матеріали (пісок, відсів, щебінь та інше) та послуги механічних транспортних засобів, вартість яких було включено до складу витрат, які беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування, за 2-й квартал 2011р. на суму 190 000грн., за 3-й квартал 2011р. на суму 165 460 грн., а податок на додану вартість включено до складу податкового кредиту за травень 2011р. у сумі 16333 грн., за червень 2011р. у сумі 21667 грн., за липень 2011р. у сумі 20592 грн., за серпень 2011р. у сумі 12500 грн., всього на загальну суму 71092грн.

В матеріалах справи містяться докази, що усі договори були виконані відповідно до умов договорів та згідно п.201.10. ст.201 ПК України позивачу видані накладні платником податку контрагентом, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та вони і стали підставою для нарахування сум податку, що віднесені позивачем до складу податкового кредиту.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, а первинний документ відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тобто вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Усі вказані докази досліджені колегією судів у тому числі і оплата за вказані товари, яка підтверджується копіями платіжних доручень том - 1 (а.с. 132 - 144).

Наведене кореспондується з нормами податкового Кодексу. Так, згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, які підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат ті, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Колегія судів ретельно дослідила докази, які містяться у матеріалах справи і дійшла до висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи і зробив висновок, якій не відповідає обставинам справи.

Судом першої інстанції не надана оцінка того, що контрагент позивача на час здійснення господарських операцій мав спеціальну правосуб'єктність і було зареєстроване як платник податків на додану вартість, а отже, мав право видавати податкові накладні, що підтверджується копією свідоцтва платника ПДВ, яке долучено до матеріалів справи.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом в даній справі підтверджується первинними бухгалтерськими документами, складеними відповідно до норм чинного законодавства.

Згідно діючого законодавства і роз'яснень ВАСУ та Верховного суду України, позивач не несе відповідальність за господарську діяльність контрагента., натомість суд першої інстанції відмовляє у позові посилається на висновки акту перевірки відповідача у якому не було викладено всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, відповідно до п.п.6, 7 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327, а фактично були продубльовані висновки акту перевірки від 10.01.2012 р. №23/23-4/34556385 контрагента відповідача (ПП «Артбуд Вектор»), що також свідчить про неповного з'ясування судом першої інстанції обставин справи.

До того ж, ДПІ не вправі встановлювати правові наслідки визнання правочину недійсним лише на підставі закону та без відповідного рішення суду про визнання такого правочину між позивачем та контрагентом недійсним, а реальність здійснених господарських операцій між суб'єктами підтверджується доказами наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів реальність відповідних господарських операцій. Проте, згідно зазначених вище норм КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, у цій справі покладається саме на відповідача, а не на позивача. Тому також, зазначений висновок суду першої інстанції є хибним.

Доводи апелянта стосовно неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та недоведеності обставин справи, що мають суттєве значення для справи, які суд вважав встановленими та неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи при прийнятті оскаржуваної постанови, колегія суддів вважає обґрунтованими, та зазначає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

За таких обставинах, згідно ст. 202 КАС України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню та прийняттю нової постанови, якою позов задовольнити у повному обсязі.

Керуючись статтями ст.ст.198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон стройремтранс»задовольнити, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16.05.2012 р.- скасувати, та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Черкаси ДПС №0000672301 від 17.02.2012 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 71092 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 8275 грн., та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкаси ДПС №0000682301 від 17.02.2011р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 81756 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.