Ухвала суду № 28821797, 06.12.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2012 р. справа № 2а-0470/15464/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Соломка М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2012 року у справі

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаш» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансмаш»(далі ТОВ«Трансмаш») звернулось з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська (далі ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська), в якому з урахуванням уточнень просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0011262302 від 25.06.2011 року, №0011272302 від 25.06.2011 року, №0001152303 від 25.06.2011 року, №0011522302 від 18.08.2011 року, №0001472303 від 19.08.2011 року, №0011842302 від 28.09.2011 року, №0011872302 від 28.09.2011 року, №0011832302 від 28.09.2011 року, визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 21 274 062гр. у звітному періоді 4 кварталі 2009 року, визнати право ТОВ «Трансмаш»на віднесення в декларації з податку на прибуток до складу валових витрат суми збитків минулих років у розмірі 21 274 062гр., зобов'язати відповідача прийняти у ТОВ «Трансмаш»декларацію з податку на прибуток підприємства з включенням до складу валових витрат суми збитків минулих років у зазначеному розмірі 21 274 062гр., стягнути на користь позивача судові витрати .

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2012 року позов задоволено ,визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення №0011262302 від 25.06.2011 року, №0011272302 від 25.06.2011 року, №0001152303 від 25.06.2011 року, №0011522302 від 18.08.2011 року, №0001472303 від 19.08.2011 року, №0011842302 від 28.09.2011 року, №0011872302 від 28.09.2011 року, №0011832302 від 28.09.2011 року, визнані протиправними дії відповідача щодо зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 21 274 062гр. у звітному періоді 4 кварталі 2009 року, визнано право позивача на віднесення в декларації з податку на прибуток до складу валових витрат суми збитків минулих років у розмірі 21 274 062гр., зобов'язано відповідача прийняти у позивача декларацію з податку на прибуток підприємства з включенням до складу валових витрат суми збитків минулих років у зазначеному розмірі 21 274 062гр., на користь позивача присуджені судові витрати.

Не погодившись з постановою суду, відповідач ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетров ська звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм ма теріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ«Трансмаш» зареєстровано в ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська як платник податків.

Відповідачем ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Трансмаш» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, якою виявлено порушення пп.4.1.1., пп.4.1.6. п. 4.1. ст. 4., п. 5.1., пп.5.2.1., пп.5.2.5., пп.5.2.9. п.5.2., пп.5.5.1. п.5.5., пп.5.6.1. п.5.6., пп.5.7.1. п.5.7. ст.5., пп.7.3.3. п.7.3. ст. 7.,пп. 8.1.1., 8.1.2. п.8.1.,пп. 8.2.2. п.8.2. ст. 8 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" в частині заниження валових доходів за 2008 рік в сумі 3 569 302гр., за 2010 рік в сумі 256 160 гр., на загальну суму 3 825 462 гр.; пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", в результаті чого підприємству донараховано податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 78 450 гр.; пп.8.1.1., пп.8.1.2., пп. 8.1.4. п.8.1. ст.8.,п.7.1. ст. 7 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-1V "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме: податковим агентом ТОВ «Трансмаш»у 2008 році не утримано податок з доходів фізичних осіб з суми виплати приватному підприємцю, поза межами його підприємницької діяльності. На підставі п.7.1. ст.7 Закону України №889 підлягає сплаті до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 2 407,50 гр.; порушення, за яке передбачена відповідальність пунктом 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», про що складено акт перевірки № 1835/23-2/32887752 від 03.06.2011 року,

На підставі акту перевірки № 1835/23-2/32887752 від 03.06.2011 року ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська винесені податкові повідомлення-рішення: від 25.06.2011 року № 0011262302 щодо порушень за платежами з податку на прибуток у розмірі 3 825 462 гр. та штрафними санкціями у розмірі 956 366гр.; № 0001152303 щодо застосування штрафних санкцій за порушення норм з обігу готівки у розмірі 242 899,36гр.; № 0011272302 щодо порушень за платежами з податку на додану вартість у розмірі 78 450гр.. та штрафними санкціями у розмірі 19 613гр.

За результатами адміністративного оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень рішенням ДПА у Дніпропетровській області № 24554/10/25-008 від 18.08. 2011 року скарга ТОВ «Трансмаш» задоволена частково, скасовано податкове повідомлення - рішення від 25.06. 2011 року № 0011262302 щодо порушень за платежами з податку на прибуток в частині основного платежу у сумі 324 679гр., в іншій частині основного платежу у розмірі 3 500 783гр. та штрафних санкцій у розмірі 956 366гр. залишено без змін, та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі штрафних санкцій на суму 236 418гр.; скасовано податкове повідомлення - рішення від 25.06. 2011 року № 0011272302 щодо застосування штрафних санкцій за порушення норм з обігу готівки в частині 162 715, 98 гр., в іншій частині застосованих штрафних санкцій у розмірі 80 183, 38гр. залишено без змін; податкове повідомлення - рішення від 25.06.2011 року № 0011262302 щодо порушень за платежами з податку на додану вартість у розмірі 78 450 гр. та штрафними санкціями у розмірі 19 613гр. залишено без змін.

На підставі рішення ДПА у Дніпропетровській області про результати розгляду скарги № 24554/10/25-008 від 18.08.2011 року, відповідачем надіслано позивачу нове податкове повідомлення - рішення від 19.08.2011 року № 0001472303 щодо застосування штрафних санкцій за порушення норм з обігу готівки на суму 80 183,38гр., яким було скориговано відповідно до рішення ДПА у Дніпропетровській області суми податкових зобов'язань за попереднім податковим повідомленням - рішенням від 25.06. 2011 року № 0011272302. а також нове податкове повідомлення - рішення від 18.08. 2011 року № 0011522302 щодо порушень за платежами з податку на прибуток у розмірі 3 500 783 гр., та штрафними санкціями у розмірі 1 192 748гр., яким скориговано відповідно до рішення ДПА у Дніпропетровській області суми податкових зобов'язань за попереднім податковим повідомленням - рішенням від 25.06. 2011 року № 0011262302.

Рішенням Державної податкової служби України від 27.10. 2011 року № 4463/6/10-2415 скаргу ТОВ «Трансмаш»на рішення ДПА у Дніпропетровській області залишено без задоволення

ТОВ «Трансмаш»листом відповідача від 30.09. 2011 року № 42399/10/23-2 повідомлено, що податкове повідомлення - рішення від 18.08. 2011 року № 0011522302 щодо порушень за платежами з податку на прибуток у розмірі 3 500 783гр. та штрафними санкціями у розмірі 1 192 748гр. відкликано, та надіслано податкове повідомлення - рішення від 28.09. 2011 року № 0011842302 на суму штрафних санкцій у розмірі 236 418гр., податкове повідомлення - рішення від 28.09. 2011 року № 0011872302 на суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 21 274 062гр., податкове повідомлення - рішення від 28.09. 2011 року № 0011832302 на суму за основним платежем у розмірі 3 500 783гр. та штрафними санкціями у розмірі 956 366гр.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків, позивач порушив приписи ст.203, 215, 228 Цивільного Кодексу України при вчиненні правочинів, укладених з ПП «ВВ-Плюс», договори з зазначеним контрагентом визнані відповідачем нікчемними, оскільки ПП «ВВ-Плюс»здійснювало закупівлю товарів у ТОВ «Юргтогпак»для наступного їх продажу ТОВ «Трансмаш», ці правочини актами перевірок інших податкових інспекцій визнані нікчемними як вчинені без мети настання реальних наслідків, спрямовані на заниження об'єкту оподаткування.

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем та контрагентом ПП «ВВ-Плюс»05.08.2010 року укладений договір №0508/1 поставки комплектуючих, ціна, кількість та асортимент яких визначається Специфікаціями, що є невід'ємними частинами договору, здійснення фінансово-господарсь кої операції підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими у відповідності із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України, а саме :податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями у підтвердження оплати товару, специфікаціями, рахунками.

Чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право покупця на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість одним із постачальників товару у ланцюгу постачання не впливає на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту ПДВ, сплаченого при придбанні товару, оскільки Закон №168/97-ВР, не становлять таке право покупця в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками товару своїх договірних (цивільно-правових) та податкових зобов'язань.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог цивільного, господарського, податкового та іншого законодавства.

В силу викладеного позивач не мав підстав вважати ПП «ВВ-Плюс» фіктивним підприємством, а його діяльність -протиправною, оскільки на час дії угоди зазначений контрагент позивача був зареєстрований в установленому порядку як платник ПДВ, мав право виписувати та надавати податкові накладні, не був виключений із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що в силу ст.19 Конституції України, ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст.20 Податкового кодексу України відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення нікчемності правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності ; разом з тим податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину при умові його укладання контрагентами з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами відповідно до вимог ч.3 ст.228 ЦК України.

Оскільки відповідачем не надані належні докази фіктивності (нікчемності) укладеного позивачем з контрагентом ПП «ВВ-Плюс»оспорюваного правочину, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем висновок про нікчемність правочину зроблений на припущеннях, факт дійсного виконання позивачем та його контрагентом господарської угоди, яка визнана нікчемною, доведений матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правильно визначив, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо підтвердження свого права на податковий кредит та має докумен тальні підтвердження розміру свого податкового кредиту по операціям з ПП «ВВ-Плюс», а висновки податкового органу про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 78 450 гр. згідно податкового повідомлення - рішення від 25.06.2011 року № 0011262302 є неправомірними.

Неправомірність визначення відповідачем суми грошового (податкового) зобов'язання за наслідками перевірки обумовлює відсутність правових підстав згідно чинного податкового законодавства для застосування штрафних санкцій у розмірі 19 613гр.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі- Закону №334) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334 встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) , з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Згідно з п.5.11 ст.5 Закону №334 установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Матеріалами справи підтверджено, що придбаний позивачем у контрагента ПП «ВВ-Плюс»товар був використаний в господарській діяльності ТОВ «Трансмаш» на виготовлення кінцевої продукції (залізничних вагонів). За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ТОВ «Трансмаш» правомірно включив до складу валових витрат відповідних періодів витрати з придбання товару у контрагента, та мало всі необхідні розрахункові, видаткові, та інші документи, підтвердженими відповідними первинними бухгалтерськими документами, оформленими у відповідності із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», що є підставою для відображення таких документів в бухгалтерському та податковому обліку, та включення витрат з придбання цього товару до складу валових витрат відповідних податкових періодів.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно акту № 1835/23-2/32887752 від 03.06.2011 року ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська встановлено, що ТОВ «Трансмаш»відносило до складу валових витрат витрати на розрахунково-касове обслуговування у банках та відсотки банку за користування кредитною лінією, чим порушило вимоги п. 1.32. ст.1, пп.5.5.1. п.5.5. ст. 5. пп.7,3.3. п.7.3. ст. 7 Закону №334, в результаті чого встановлено завищення витрат за 2008 рік в розмірі 8 720 591гр., та у 2009 році в сумі 9 885 5 18гр.

Відповідно до приписів п.1.32. ст.1,пп. 5.5.1.п.5.1.ст.5 Закону №334 діяльність підприємства є господарською діяльністю за умови, якщо така діяльність здійснюється регулярно та спрямована на досягнення економічних та соціальних результатів та з метою одержання прибутку ; до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що отримані ТОВ «Трансмаш»кредитні кошти є цільовими, оскільки згідно первинних документів витрачені для закупівлі обладнання, матеріалів і комплектуючих на виготовлення продукції (залізничних вагонів), поповнення обігових коштів, така діяльність позивача була спрямована на отримання доходу, а тому позивач мав право віднести зазначені витрати на валові витрати зазначеного періоду, а висновок відповідача про завищення валових витрат в цій частині є необгрунтованим.

Згідно приписів п.п.7.3.3 п. 7.3. ст.7 Закону №334 визначено, що балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

Для цілей оподаткування податком на прибуток в контексті зазначеного Закону під терміном «заборгованість» розуміється, зокрема: основна сума (непогашена частина основної суми) фінансового кредиту, депозиту (вкладу): сума процентів, нарахованих па таку основну суму фінансового кредиту, депозиту (вкладу), строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду.

Курсові різниці від такого перерахунку відображаються в податковому обліку, збільшують валові доходи або валові витрати. У випадку якщо різниця між балансовою вартістю заборгованості на дату її виникнення та балансовою вартістю заборгованості на дату її погашення позитивна, то в податковому обліку збільшуються валові доходи, і навпаки, якщо ця різниця від'ємна, то збільшуються валові витрати.

Зазначене підтверджено абз. 2, 3. 4 пп. 7.3.3. п. 7.3. ст. 7 Закону №334, які передбачають, що у разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини) або умовного продажу (погашення) заборгованості платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) па дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податковою періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

Судом першої інстанції встановлено, що суми збільшення валових доходів за курсовими різницями, які були відображені позивачем у бухгалтерському обліку на підставі зазначених правових норм, відповідачем під час проведення перевірок визнані правомірними, але суми збільшення валових витрат за цими ж курсовими різницями, на підставі тих самих правових норм відповідачем не визнані .

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про правомірність віднесення ТОВ «Трансмаш»до валових витрат курсових різниць по валютним кредитам.

Відповідно до п. 5.9. ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємством ведеться податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих тощо на складах, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включається до складу валових витрат.

Із матеріалів справи вбачається, що списані за відповідними бухгалтерськими проводками запаси для ремонту та поліпшень не були одразу спожитими, переміщалися з одного складу (центрального) до іншого складу (відповідного виробничого приміщення, цеху), де зберігались певний час, а потім були використані підприємством для фактичного проведення ремонтів або поліпшень, дати фактичного проведення ремонту або поліпшення основного засобу вбачаються з ремонтних відомостей.

Суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність порушень з боку позивача при не відображенні у таблиці 1 додатку К1\1 до декларації з податку на прибуток підприємства у графі 4 (запаси використані не в господарській діяльності) запасів, які були використані для проведення ремонтів та поліпшення основних фондів, оскільки списання запасів використаних не в господарській діяльності, а для проведення ремонтів та поліпшень має відбуватись після фактичного використання таких запасів для проведення ремонтів чи поліпшень, так як переміщені з одного складського приміщення до іншого запаси для проведення майбутніх ремонтів можуть бути не використані для проведення таких ремонтів, а повернуті назад, або використані в господарській діяльності, замість вжитку у ремонтах, що не заборонено чинним законодавством.

Приписами п.1.18. ст. 1 Закону №334 передбачено, що операції по оренді цілісних майнових комплексів державного підприємства є особливим видом оренди, регулюються відповідним законодавством, що свідчить про необхідність застосування певних особливостей оподаткування, в порядку визначеному Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до вимог п.3 ст.23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" амортизаційні відрахування на орендовані цілісні майнові комплекси підприємств. їх структурні підрозділи, будівлі та споруди нараховує та залишає у своєму розпорядженні орендар.

Згідно пп. 8.7.1. п.8.7, пп. 8.3.2. п. 8.3. ст. 8 Закону №334 платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів.

Нарахування амортизаційних відрахувань на орендовані основні фонди згідно укладеного ТОВ «Трансмаш» з орендодавцем Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області договором оренди № 12/02-2991 - ОД від 14.09.2007 року, яким позивачу переданий в строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного підприємства «Трансмаш», юридична адреса: Дніпропетровська обл. м.Кривий Ріг вул.Коломойцівська, 25, позивачем проведено у відповідності до вимог п.3 ст.23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", та ст.8,9 Закону №334.

В силу викладеного є вірним висновок суду першої інстанції, що ТОВ «Трансмаш» мало право на нарахування амортизації на орендовані основні фонди та підстави врахувати їх вартість при визначенні граничного розміру витрат на поліпшення основних фондів, а висновок відповідача про завищення позивачем амортизаційних відрахувань на суму 5 913 561 гр. протирічить чинному законодавству з цих питань.

Матеріалами справи доведено, що ТОВ «Трансмаш»правомірно застосовано норми амортизації згідно з пп. 8.6.1. п. 8.6. ст. 8 Закону №334 , на придбані основні фонди після 2004 року шляхом ведення окремого податкового обліку , оскільки у відповідності до п. 1 розділу II «Перехідні положення»Закону України від 01.07.2004 р. № 1957 «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платників податку для цілей податкового обліку зобов'язано вести окремий облік витрат, пов'язаних із придбанням, спорудженням та/або поліпшенням основних фондів, що здійснюються після 1 січня 2004 року, при цьому цим законом не передбачено поділу чи розмежування таких витрат залежно від того, чи були такі основні фонди новими.

Приписами п. 6.1, 6.2 ст.6 Закону №334 передбачено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повното погашення такого від'ємного значення; податковий орган не може відмовити у прийнятті податкової декларації, яка містить від'ємне значення об'єкта оподаткування з причин наявності такого від'ємного значення.

Викладене свідчить, що позивач має право на відображення у його податковому обліку сум від'ємного значення об'єкта оподаткування та нарахування і сплату податків, враховуючи такі суми, а тому рішення податкового органу про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 21 274 062гр. у звітному періоді 4 кварталі 2009 року згідно податкового повідомлення - рішення № 0011872302 від 28.09. 2011 року є неправомірним, а постанова суду першої інстанції, якою визнано право позивача на віднесення в декларації з податку на прибуток до складу валових витрат суми збитків минулих років у розмірі 21 274 062гр., та зобов'язано відповідача прийняти у позивача декларацію з податку на прибуток підприємства з включенням до складу валових витрат суми збитків минулих років у зазначеному розмірі відповідає вимогам чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність застосування відповідачем до позивача в 2011 році штрафних (фінансових санкцій) згідно з Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»податковим повідомленням-рішенням № 0001152303 від 25.06.2011 року, яке скореговане податковим повідомленням -рішенням № 0001472303 від 19.08.2011 року, за виявлені в ході перевірки порушення порядку ведення касових операцій, допущені позивачем в 2008 році, у зв'язку з закінченням терміну притягнення до відповідальності, оскільки відповідно до ст. 250 ГК України, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Суд апеляційної інстанції вважає правомірним стягнення судом першої інстанції на користь позивача з Державного бюджету України судових витрат у розмірі 2 146 гр. на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України .

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративно го позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України , суд апеляційної інстанції погод жується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ТОВ «Трансмаш»є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Доводами апеляційної скарги вказані обставини не спростовуються.

За таких обставин суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п. 1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська-залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова