Ухвала суду № 28821789, 06.11.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2012 р. справа № 2а-0870/10486/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Бідник М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Камянсько-Дніпровської міжрайонної податкової інспекції Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року у справі

за адміністративним позовом Фермерського господарства«Чакан»до Камянсько-Дніпровської міжрайонної податкової інспекції Запорізької області

про визнання не чинним та скасування податкового повідомлення- рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Фермерське господарство «Чакан» (далі ФГ«Чакан») звернулось з позовом до відповідача Камянсько-Дніпровської міжрайонної податкової ення- рішення №0000142300/0 від 25.10.2011 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення №0000142300/0, прийняте Камянсько-Дніпровською МДПІ 25.10.2011 року, на користь позивача стягнено судові витрати.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем Камянсько-Дніпровською МДПІ подано апеляційну скаргу, в якій відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ФГ«Чакан»зареєстровано Камянсько-Дніпровською МДПІ як платник податків.

Відповідачем Камянсько-Дніпровською МДПІ з 21.09.2011 року по 27.09.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку ФГ«Чакан»з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та іншого законодавства за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року, якою виявлено порушення п.п.198.1,198.2,198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: відсутні підстави для виникнення податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) з ТОВ ПК "Серіол-Плюс", а тому податковий кредит, задекларований ФГ "Чакан" за період з 01.05.2011 року по 30.05.2011 року від вищевказаного контрагенту в сумі 22 994,54 грн. заявлено безпідставно.

За результатами перевірки складений акт №62/2300/19270417 від 04.10.2011 року, на підставі якого винесене податкове повідомлення-рішення №0000142300/0 від 25.10.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання із податку на додану вартість у розмірі 22 995,54 грн., у тому числі за основним платежем -22 994,54 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1 грн.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до приписів п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно із п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Матеріалами справи підтверджено, що ФГ«Чакан»за період, що перевірявся відповідачем, згідно договору поставки від 03.05.2011 року №135 у ТОВ ПК "Серіол-Плюс" для здійснення власної господарської діяльності (вирощування сільгоспкультур) придбавав товар: дизельне паливо, бензин А-76, бензин А-92, бензин А-95.

Згідно приписів ст. 1, ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року з наступними змінами, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Із матеріалів справи видно,що спірний договір був спрямований на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов'язків, що обумовлені ними, а саме: продавець/виконавець ТОВ ПК "Серіол-Плюс" за договором №135 від 03.05.2011 року передав товар -паливні матеріали- покупцю ФГ«Чакан», отримав за це обумовлену договорами суму, покупець - прийняв товар та здійснив їх оплату на користь продавця відповідно до платіжних документів в сумі 22 994,54 грн., яка позивачем обґрунтовано включена до податкового кредиту.

Відповідачем не заперечується фактичне здійснення господарської операції, яка підтверджена первинними бухгалтерськими документами, оформленими у відповідності із Законом України № 996-XIV, ці документи досліджені представником податкового органу під час перевірки, що підтверджується змістом акту перевірки.

Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо підтвердження свого права на податковий кредит та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту є вірним.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків, позивач порушив приписи ст.203, 215, 228 Цивільного Кодексу України при вчиненні правочину, укладеного з ТОВ ПК "Серіол-Плюс" , договор з зазначеним контрагентом визнаний відповідачем нікчемним, оскільки ТОВ ПК "Серіол-Плюс" здійснювало закупівлю паливно-мастильних матеріалів у контрагента ПП "СТАРКАД-ПРОМ", яке за припущенням створене як транзитне, вказані правочини актом перевірки іншої податкової інспекції визнані такими, що вчинені без мети настання реальних наслідків.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення нікчемності правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності ; разом з тим податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину при умові його укладання контрагентами з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами відповідно до вимог ч.3 ст.228 ЦК України.

Оскільки відповідачем не надані належні докази фіктивності (нікчемності) укладеного позивачем правочину, а саме: рішення суду про визнання договору таким або вирок суду відносно посадових осіб ФГ«Чакан», який би свідчив про наявність умислу у діях посадових осіб ФГ«Чакан» на порушення публічного порядку при укладанні угоди, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем висновок про нікчемність оспорюваного правочину зроблений на припущеннях , факт дійсного виконання позивачем та його контрагентом ТОВ ПК "Серіол-Плюс" господарської угоди, яка визнана відповідачем нікчемною, доведений матеріалами справи.

Окрім тго ,чинне податкове законодавство України не ставить право покупця на податковий кредит в залежність від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником поддатків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог цивільного, господарського, податкового та іншого законодавства. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб, а також наявності та змісту правових взаємовідносин цих осіб між собою.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість одним із постачальників товару у ланцюгу постачання не впливає на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту ПДВ, сплаченого при придбанні товару, оскільки не ставить таке право покупця в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками товару своїх договірних (цивільно-правових) та податкових зобов'язань.

В силу викладеного позивач не мав підстав вважати ТОВ ПК "Серіол-Плюс" фіктивним підприємством, а його діяльність -протиправною, оскільки на час дії угод зазначений контрагент позивача був зареєстрований в установленому порядку як платник ПДВ, мав право виписувати та надавати податкові накладні, не був виключений із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушень з боку ФГ«Чакан»при застосуванні податкової пільги згідно з п.209.2 ст.209 ПК України, яка передбачає , що нарахована сільськогосподарським підприємством згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей, оскільки із матеріалів справи видно, що ФГ "Чакан" поставлений ТОВ ПК "Серіол-Плюс" товар оплачений відповідними платіжними дорученнями, та згідно до приписів податкового законодавства сформовано податковий кредит та перераховано ПДВ у сумі 22 994,54 гр.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України , суд апеляційної інстанції погоджується, що висновок суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є обґрунтованим та вірним

Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.

За таких обставин суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п. 1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Камянсько-Дніпровської міжрайонної податкової інспекції Запорізької області -залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова