Ухвала суду № 28816393, 14.01.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-4209/11/2770

14.01.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Єланської О.Е.,

суддів Кучерука О.В. ,

Кукти М.В.

секретар судового засідання Гоголева І.А.

за участю сторін:

представник позивача, Освітньої установи профспілок "Академія праці та соціальних відносин"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби- Мачехін Євген Олегович, довіреність № 1838/9/10-0 від 26.06.12

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Водяхін С.А. ) від 12.07.12 у справі № 2а-4209/11/2770

за позовом Освітньої установи профспілок "Академія праці та соціальних відносин" в особі Інституту економіки та права (філії) академії праці та соціальних відносин у м. Севастополі (вул. Гер. Севастополя, 13,Севастополь,99001)

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби (вул. Героїв Севастополя, 74,Севастополь,99001)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Освітня установа профспілок "Академія праці та соціальних відносин"в особі Інституту економіки та права (філії) академії праці та соціальних відносин у м. Севастополі у грудні 2011 року звернулась до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 листопада 2005 року № 0003132310/0 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 721 879 грн. 00 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 12.07.1 адміністративний позов - задоволено.

Визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 07 листопада 2005 року про донарахування Інституту економіки та права (філія) Академія праці та соціальних відносин у м. Севастополі суми податкового забов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 370 620 грн.00 коп., з яких 626 851 грн. 00 коп.- за основним платежем, 743 769 грн. 00 коп.- за штрафними санкціями.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з постановою суду, представник Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, при вирішенні спору по суті, грубо порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судовому засіданні 14.01.13 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених в ній. Проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечував.

Представник позивача не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя на підставі направлення на перевірку від 30 вересня 2005 року № 000238/517 у період з 03 по 18 жовтня 2005 року було проведено планову виїзну документальну перевірку Інституту економіки та права (філія) Академії праці та соціальних відносин у м. Севастополі з питань дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 липня 2002 року по 30 червня 2005 року.

За результатами перевірки складено акт від 25 жовтня 2005 року № 60/10/23-123/24689394/214, в якому зафіксовано порушення Філією за період з 01 липня 2002 року по 26 квітня 2004 року вимог пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5, підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 891 409 грн. 00 коп.; за період з 31 березня 2005 року по 30 червня 2005 року вимог підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2, пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5, підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, пунктів 9.4, 9.6 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 233 833 грн. 00 коп.

На підставі складеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 07.11.2005 року № 0003132310/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 860 684 грн. 00 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 861 195 грн. 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що основним видом діяльності позивача є надання послуг у сфері вищої освіти.

Крім того, судом встановлено, що позивач у період, що перевірявся, надавав платні послуги з вищої освіти фізичним особам на договірній основі.

Відповідно до ч.5 ст. 18 Закону України "Про освіту" встановлено, що діяльність навчальних закладів розпочинається за наявності ліцензії на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням послуг для одержання освіти і підготовкою фахівців різних рівнів кваліфікації. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, судом першої інстанції встановлено, що Міністерством освіти Російської Федерації Освітній установі профспілок "Академія праці та соціальних відносин" в особі Інституту економіки та права (філії) академії праці та соціальних відносин у м. Севастополі видана ліцензія від 24 червня 2004 року № 2888 на право здійснення освітньої діяльності у сфері професійної освіти по програмах вищого професійної освіти та додаткової освіти.

27 липня 2005 року Міністерством освіти і науки України позивачу було видано ліцензію строком дії з 21 червня 2005 року по 01 липня 2010 року на право надання освітніх послуг начальними закладами, пов'язаних з одержанням вищої освіти на рівні кваліфікаційних вимог до бакалавра, спеціаліста за російськими програмами.

Представник позивача пояснив суду першої інстанції, що у період, який перевірявся, до 21 червня 2005 року Освітня установа профспілок "Академія праці та соціальних відносин"в особі Інституту економіки та права (філії) академії праці та соціальних відносин у м. Севастополі не мала ліцензії, виданої Міністерство освіти України.

Таким чином, до 21 червня 2005 року позивач надав послуги з вищої освіти без наявності ліцензії, отриманою у встановленому законодавством порядку, а тому до 21 червня 2005 року не мав права користуватися пільгою, передбаченою підпунктом 5.1.3 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість".

Однак, судовою колегією встановлено, що рішенням Господарського суду м. Севастополя від 26 квітня 2004 року у справі № 2а-12/089, яке набрало законної сили, анульовано Свідоцтво від 15 листопада 1999 року № 39691938 про реєстрацію Інституту економіки та права (філія) Академії праці та соціальних відносин в м. Севастополі як платника податку на додану вартість.

Ухвалою від 31 березня 2005 року у справі № 2а-12/089 Господарський суд м. Севастополя роз'яснив, що реєстрація Інституту економіки та права (філія) Академії праці та соціальних відносин в м. Севастополі як платника податку на додану вартість визнана недійсною з моменту її здійснення, тобто з 15 листопада 1999 року.

Перевіряючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень щодо прийняття податкового повідомлення - рішення, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", який діяв на час виникнення спірних правовідносин, платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до підпункту 5.1.3 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість" звільняються від оподаткування операції з поставки послуг з виховання та освіти дітей дитячими музичними та художніми школами, школами мистецтв, будинками культури; послуг з дошкільного виховання, початкової, середньої, професійно-технічної та вищої освіти закладами, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на поставку таких послуг, незалежно від їх організаційно-правового статусу та форми власності, згідно з переліком таких послуг, визначеним Кабінетом Міністрів України, а також послуг з розміщення учнів або студентів в інтернатах або гуртожитках.

Отже, позивач з 15 листопада 1999 року не є платником податку на додану вартість у розумінні Закону України "Про податок на додану вартість".

Разом з цим, відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 25 березня 2005 року № 2505-ІУ, що набрали чинності з 31 березня 2005 року) особа підлягає обов'язкової реєстрації у якості платника податку у випадку, якщо загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість) незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством.

Пунктом 1.2 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що особою, у розумінні даного Закону, зокрема, є представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи.

Відповідно до пункту 9.4 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі, якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом. Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду.

Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи що загальна сума операцій, які підлягають оподаткуванню відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість", за період, що перевірявся, з дати набрання чинності змін до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість", внесених Законом України від 25 березня 2005 року № 2505-ІУ, склала 3 270 163 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, враховуючи, що позивач є представництвом Освітньої установи профспілок "Академія праці та соціальних відноси" (м. Москва) у м. Севастополі, загальна сума його операцій перевищила граничне значення обсягу оподатковуваних операцій, визначених підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість", та він не зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, Інститут економіки та права (філія) Академії праці та соціальних відносин в м. Севастополі несе відповідальність за ненарахування та несплату податку на додану вартість на рівні зареєстрованого платника.

Таким чином, у період з 31 березня 2005 року (дата набрання чинності змін, внесених до Закону України "Про податок на додану вартість" Законом України від 25 березня 2005 року № 2505-ІУ) по 21 червня 2005 року (дата дії ліцензії, виданої позивачу Міністерством освіти України) позивачем було порушено підпункт 2.3.1 пункту 2.3 статті 2, пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5, підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, пунктів 9.4, 9.6 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 233 833 грн. 00 коп.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки від 25.10.05 № 60/10/23-123/24689394/214 про порушення платником податків вимог Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомленя - рішеня відповідача від 07.11.05 № 0003132310/0.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 12.07.12 у справі № 2а-4209/11/2770 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 12.07.12 у справі № 2а-4209/11/2770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 21 січня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.Е.Єланська

Судді підпис О.В.Кучерук

підпис М.В. Кукта

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.Е.Єланська