Рішення № 28816370, 22.01.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.01.13 р. Справа № 5006/47/118/2012

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Коржевій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Дім» (01023, місто Київ, вулиця Спортивна, будинок № 3; код ЄДРПОУ - 32556540)

до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (83053, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрьска, будинок № 111; код ЄДРПОУ - 30244124)

за участю третьої о?соби, яка не заявляє самостійн?их вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Навджа Феранса Іззата (01001, місто Київ, вулиця Лейпцизька, будинок № 16, гуртожиток)

про стягнення сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 2 922,86 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: Буряк А.Б., який діє на підставі довіреності № 1218 від 22.10.2012

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Приватне акціонерне товариство «Український Страховий Дім» звернулося до господарського суду Донецької об?ласті з позовом, в якому просить стягнути з приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 2 922,86 гривень.

В об?ґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду наступні копії документів: договір добровільного страхування наземних транспортних засобів НТ-09 № 153 Кв від 22.01.2009; розгорнуту довідку про дорожньо-транспортну пригоду № 8438260 від 22.07.2009; повідомлення Данілевського А.О. про настання страхового випадку від 24.07.2009; звіт з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу № 4413 від 12.08.2009; постанову Оболонського районного суду міста Києва від 14.08.2009 відносно Навджа Ф.І.; заяву Данілевського А.О. на виплату страхового відшкодування від 03.09.2009; страховий акт № НТ-09/153/Кв/1 від 05.10.2009; платіжне доручення № 2526 від 11.11.2009; заяву про відшкодування збитків в порядку регресу, надіслану на адресу відповідача від 11.03.2010.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтею 27 Закону України «Про страхування», статями 22, 993, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, статями 22, 35, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14 листопада 2012 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 22 листопада 2012 року, та з метою забезпечення правильного, своєчасного і повного розгляду справи господарським судом:

- залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Навджа Феранса Іззата;

- витребувано з Оболонського районного суду міста Києва справу про адміністративне правопорушення відносно Навджа Феранса Іззата за статтею 124 КУпАП;

- витребувано з МТСБУ інформацію щодо страхування транспортного засобу марки «ВАЗ», державний номерний знак АА 5762 ІС.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22 листопада 2012 року розгляд справи відкладено до 05 грудня 2012 року у зв'язку з неявкою учасників судового процесу, невиконанням вимог ухвали суду від 14 листопада 2012 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 05 грудня 2012 року розгляд справи відкладено до 24 грудня 2012 року у зв'язку з неявкою представника відповідача, невиконанням відповідачем та третьою особою вимог ухвали суду від 14 листопада 2012 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24 грудня 2012 року за клопотання представника позивача строк вирішення спору продовжено на 15 днів (до 28.01.2013), та розгляд справи відкладено до 16 січня 2013 року у зв'язку з неявкою представника відповідача, необхідністю витребування детальної інформації з єдиної централізованої бази МТСБУ.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16 січня 2013 року розгляд справи відкладено до 22 січня 2013 року у зв'язку з неявкою представника відповідача, ненадходженням витребуваної детальної інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ.

Представник позивача Буряк А.Д. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та просив їх задовольнити.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України, і не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак явку уповноваженого представника не забезпечив.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Навджа Ф.І. на виконання вимог ухвали суду від 14 листопада 2012 року письмових пояснень щодо обставин справи, суду не надав.

Відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.).

З огляду на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неодноразова неявка без поважних причин належним чином повідомленого відповідача, і ненадання ним певних документів, істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого зволікання із вирішення спору.

Заслухавши уповноваженого представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

22 січня 2009 року між АТ «Український Страховий Дім» (далі - позивач) та Данілевським Андрієм Олексійовичем (далі - страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів НТ-09 № 153 Кв (далі - Договір страхування), на умовах відповідно до Закону України «Страхування», згідно з яким позивачем застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, експлуатацією та розпорядженням транспортним засобом «ВАЗ 21150» (далі - «ВАЗ» або застрахований автомобіль), державний номерний знак АА 6140 ВВ, від страхових ризиків, зокрема і ДТП (а.с. 5-12).

22 липня 2009 року на перехресті проспекту Оболонський - Московський у місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля марки «ВАЗ», державний номерний знак АА 5762 ІС, під керуванням Навджа Феранса Іззата, автомобіля марки «ВАЗ», державний номерний знак АА 6140 ВВ та автомобіля марки «ДЕУ», державний номерний знак ВН 3967 АК, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Строк дії Договору страхування визначено з 00 год. 00 хв. 23 січня 2009 року по 24 год. 00 хв. 22 січня 2010 року.

Наведене свідчить про те, що на час скоєння спірної дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль марки «ВАЗ», державний номерний знак АА 6140 ВВ, був застрахований позивачем.

24 липня 2009 року на адресу позивача від Данілевського А.О. надійшло повідомлення про настання збитку по застрахованому транспортному засобу (а.с. 15-16).

З розгорнутої довідка про обставини дорожньо-транспортної пригоди № 8438260 від 22 липня 2009 року вбачається, що ДТП, яка мала місце 22 липня 2010 року, за участю автомобіля марки «ВАЗ», державний номерний знак АА 6140 ВВ, під керуванням власника Данілевського Андрія Олексійовича, автомобіля марки «ДЕУ» державний номерний знак ВН 3967 АК, під керуванням власника Авдасьова Олександра Сергійовича та автомобіля марки «ВАЗ», державний номерний знак АА 5762 ІС, під керуванням власника Навджа Феранса Іззата сталася внаслідок порушення водієм Навджа Ф.І. пункту 8.7.3 Правил дорожнього руху України. За фактом порушення, яке призвело до ДТП, складено адміністративний протокол за статтею 124 КУпАП, який разом з матеріалами про ДТП відповідно до статті 276 КУпАП направлені для розгляду до Оболонського районного суду міста Києва (а.с. 19-20).

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 14 серпня 2009 року, Навджа Ф.І. було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та відносно нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень (а.с. 21).

Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди власникові застрахованого автомобіля, позивачем замовлено проведення відповідно звіту.

Відповідно до висновку звіту з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу № 4413 від 12 серпня 2009 року, проведеного товариством з обмеженою діяльністю «Естімейт», яке є суб'єктом оціночної діяльності (сертифікат № 6294/07, виданий Фондом державного майна України 23 листопада 2007 року), вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ВАЗ 21150, державний номерний знак АА 6140 ВВ в результаті його пошкодження в ДТП, складає 3 507,43 гривень з ПДВ (а.с. 24-34).

03 вересня 2009 року до позивача звернулася застрахована особа - Данілевський А.О. із заявою на виплату страхового відшкодування (а.с. 17).

Відповідно до сформованого страхового акту № НТ-09/153/Кв/1 від 05 грудня 2009 року, розмір страхового відшкодування (з урахуванням вартості ремонтно-відновлювальних робіт, вартості складових, вартості деталей, що підлягають заміні, розміру безумовної франшизи, податку на додану вартість), що підлягає виплаті, на виконання умов Договору страхування становить 2 922,86 гривень (а.с. 13-14).

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (стаття 8 Закону Україна «Про страхування»).

Позивачем дорожньо-транспортну пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Таким чином, з огляду на викладене, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 22 липня 2009 року, за умови вищевказаного договору, настав страховий випадок, та позивач за заявою страхувальника, на підставі страхового акту № НТ-09/153/Кв/1 від 05 грудня 2009 року, платіжним дорученням № 2526 від 11.11.2009 перерахував 2 922,86 гривень страхового відшкодування (а.с. 39).

Особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права (стаття 22 ЦК України).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно частини першої статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Аналіз положень статей 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дозволяє зробити висновок, що страхову виплату було здійснено позивачем правомірно.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 228 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою. Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

З матеріалів витребуваної справи про адміністративне правопорушення, в тому числі з постанови Оболонського районного суду міста Києва від 14 серпня 2009 року вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 22 липня 2009 року сталася саме з вини Навджа Феранса Іззата, який керуючи автомобілем марки автомобіля марки «ВАЗ», державний номерний знак АА 5762 ІС, на перехресті проспекту Оболонський - Московський у місті Києві, не виконав вказівку дорожнього знаку «Рух по смугах» здійснив поворот ліворуч на заборонений сигнал світлофору, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ», державний номерний знак АА 6140 ВВ та автомобілем марки «ДЕУ», державний номерний знак ВН 3967 АК, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Отже, саме дії третьої особи - Навджа Ф.І., залученого за ініціативою суду для всебічного та повного розгляду справи, знаходились у причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженням транспортних засобів.

Посилаючись на те, що під час дослідження страхового випадку стало відомо, що на підставі полісу серії ВС/5150702, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «ВАЗ», державний номерний знак АА 5762 ІС, була застрахована приватним акціонерним товариством «Міська страхова компанія», позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача в порядку регресу суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 2 922,86 гривень.

Оцінюючи подані сторонами докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Право на захист розглядається як суб'єктивне цивільне право, яке виникає у особи у разі порушення належних їй цивільних прав та інтересів, невизнання цього права або оспорювання цивільного права.

Відповідно до статті 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами осіб, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав мають особи встановлені статтею 1 ГПК України.

Стаття 13 Конституції України закріплює обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.

Відтак, в спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах Договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні застрахованого автомобіля, який було пошкоджено у спірній дорожньо-транспортній пригоді.

Позивач стверджує, що саме відповідач повинен відповідати за завдані у спірній дорожньо-транспортній пригоді застрахованому автомобілю збитки, оскільки автомобіль марки «ВАЗ», державний номерний знак АА 5762 ІС, був забезпечений відповідачем.

Такі твердження позивача судом не приймаються з огляду на наступне.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14 листопада 2012 року, зокрема, витребувано з Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) інформацію стосовно наявності в центральній базі даних (далі - ЦБД), на дату спірної дорожньо-транспортної пригоди - 22 липня 2009 року договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного по відношенню до транспортного засобу марки «ВАЗ», державний номерний знак АА 5762 ІС (а.с. 1).

26 листопада 2012 року на адресу господарського суду Донецької області надійшла інформація МТСБУ, з якої вбачається, що за результатами запиту отримано інформацію про відсутність в ЦБД, на дату ДТП - 22 липня 2009 року договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного по відношенню до транспортного засобу, державний номерний знак АА 5762 ІС (а.с. 93).

Так, ухвалою господарського суду Донецької області від 24 грудня 2012 року, зокрема, повторно витребувано з МТСБУ детальну інформацію з ЦБД, на дату спірної дорожньо-транспортної пригоди - 22 липня 2009 року договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного по відношенню до транспортного засобу марки «ВАЗ», державний номерний знак АА 5762 ІС (а.с. 100).

17 січня 2013 року на адресу господарського суду Донецької області надійшла інформація МТСБУ, з якої вбачається, що за результатами запиту отримано інформацію про відсутність в ЦБД, на дату ДТП - 22 липня 2009 року договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного по відношенню до транспортного засобу, державний номерний знак АА 5762 ІС (а.с. 106).

Суд наголошує, що витяг із електронної інформаційної бази МТСБУ за своїми ознаками є належним доказом у справі, оскільки цей документ формується на підставі запиту до єдиної центральної бази даних МТСБУ, яка формується на підставі відомостей, отриманих від страховиків-членів МТСБУ та містить підпис повноважної особи на ньому. Центральна база даних МТСБУ призначена для обліку інформації про договори обов'язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, інформації про справи по врегулюванню страхових подій за цими договорами, інформації про бланки договорів, а також для централізованого ведення нормативно-довідкової інформації за цим видом страхування.

Також в матеріалах справи відсутній поліс за яким застрахована відповідальність особи винної у скоєнні спірної дорожньо-транспортній пригоди, яка мала місце 22 липня 2010 року на перехресті проспекту Оболонський - Московський у місті Києві.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Законодавець визначив, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін. Докази мають особливо важливе значення в господарському судочинстві, тому що без них неможливо правильно вирішити спірне питання. Сторони можуть вільно надавати докази суду відповідно до принципів рівноправності, законності, змагальності, іншими принципами виробництва в господарському суді.

Разом з цим, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві мірі належної поведінки особи, що бере участь в судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має на меті усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для вирішення спору.

Позивачем не надав суду належним та допустимих доказів, які б довели ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, а тому матеріали справи не підтверджують наявності у відповідача зобов'язання перед позивачем щодо сплати в порядку регресу суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 2 922,86 гривень.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. За змістом положень вказаних норм, право на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати покладаються на позивача відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 22, 979, 990, 993, 1188, 1191, 1192 ЦК України, ст. 228 ГК України, ст. ст. 6, 12, 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 8, 16, 25, 27 Закону України «Про страхування», керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

У задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства «Український Страховий Дім» до приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 2 922,86 гривень - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 22.01.2013 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.01.2013.

Суддя Фурсова С.М.