Ухвала суду № 28814423, 18.01.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ірметова О.В.

Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2013 року справа №2а/1270/7996/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої Арабей Т.Г.

суддів Геращенка І.В., Губської Л.В.,

при секретарі: Мосіній К.С.

за участю:

представника позивача ОСОБА_2, діючого за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби України на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2012 р. у справі № 2а/1270/7996/2012 за позовом ОСОБА_3 до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2012 р. у справі № 2а/1270/7996/2012 адміністративний позов задоволено повністю, внаслідок чого, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000421704 від 13.09.2012р., винесене Стаханівською об'єднаною державною податковою інспекцією в Луганській області Державної податкової служби України, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 63 587,50 грн., (у т.ч. за основним платежем - 50 870,00 грн., за штрафним санкціям - 12 717.50 грн.).

Не погодившись з судовим рішенням Стахановська об'єднана державна податкова інспекція Луганської області Державної податкової служби України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26.11.2012 р. по справі № 2а/1270/7996/2012 та відмовити у задоволенні позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

В суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що в період з 17.08.2012р. по 23.08.2012р. Стаханівською ОДПІ була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань правомірності нарахування податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб за період з 01.04.2012р. по 30.04.2012р. по взаємовідносинам з ТОВ «Екскорт Б'янфест АЕС» , за результатами якої складено акт від 31.08.2012р. № №25/17-0113/НОМЕР_1 , в якому встановлено порушення п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, щодо завищення податкового кредиту з ПДВ ФОП ОСОБА_3 за період з 01.04.2012р. по 30.04.2012р. у квітні 2012 року у сумі 50 870,00 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2012 року на суму 50870,00 грн.(том 3 а.с. 157- 158, 179-200).

На підставі акту перевірки Стаханівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення №0000421704 від 13.09.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 63 587,50 грн.(у т.ч. за основним платежем - 50 870,00 грн., за штрафними санкціями - 12 717,50 грн.) (том 3, а.с.160).

Висновок відповідача ґрунтується на тому, що позивач в квітні 2012 року мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ «Екскорт Б'янфест АЕС», які не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Зазначені висновки відповідача ґрунтуються на акті перевірки від 24.07.2012 №600/22-817/38077237 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Екскорт Б'янфест АЕС» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «НВП Новотехніка» за період з 01.04.2012 по 30.04.2012 р., відповідно до якого ТОВ «Екскорт Б'янфест АЕС» не підтверджені задекларовані податкові зобов'язання з ПДВ та податковий кредит з ПДВ по контрагенту-постачальнику ТОВ «НВП Новотехніка» за квітень 2012 року в частині поставки по ланцюгу товарів( робіт, послуг), придбаних у ТОВ «НВП Новотехніка» ( т.3 а.с.164-171а). На підставі викладеного податковий орган робить висновок, що ФОП ОСОБА_3 безпідставно сформовано податкові зобов'язання, (задекларовані в деклараціях) за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців (додаток 5 до Податкової декларації з ПДВ за квітень 2012р.) по товару, отриманого від ТОВ «ЕСКОРТ Б'ЯНФЕСТ АЕС» в сумі ПДВ 58705 грн.. в т.ч. за періоди: квітень 2012 року в сумі ПДВ- 58705 грн.

Задовольняючи позов платника податків, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту, оскільки відповідачем не було спростовано факту реалізації товару ТОВ «Екскорт Б'янфест АЕС» на адресу ФОП ОСОБА_3, надані позивачем первинні документи відповідають та заповнені відповідно до норм податкового законодавства , є належними документами для формування податкового кредиту та податкового зобов'язання,окрім того, відсутній аналіз господарських операцій між ТОВ «Екскорт Б'янфест АЕС» та ФОП ОСОБА_3 в акті перевірки ТОВ «Екскорт Б'янфест АЕС» від 24.07.2012 №600/22-817/38077237, та не підтверджено ланцюг постачання ТОВ «НВП Новотехніка» - ТОВ «Екскорт Б'янфест АЕС» - ФОП ОСОБА_3

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції був наданий аналіз документам, які підтверджують наявність у позивача, складських приміщень для ведення економічної діяльності щодо придбання та реалізації продукції за період, який перевірявся, а саме:рішення Господарського суду Луганської області по справі №18/409 пн від 20.12.2002 (том 4, а.с.4-6);реєстраційним посвідченням 03.01.2003 (том 4, а.с.7); договір оренди від 01.06.2010 (том 4, а.с.8-10);договір суборенди нежитлових приміщень №б/н від 01.09.2011 укладений між ФОП ОСОБА_4 - суборендодатель та позивачем - суборендатор, за умовами якого суборендодатель передає, а суборендатор приймає в суборенду нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 282,4 квадратних метри, у стані, що забезпечує їх нормальну експлуатацію (том 4, а.с.11-12);додаткова угода до договору суборенди нежитлових приміщень №б/н від 01.09.2011р. (том 4, а.с.13);акт передачі нежитлових приміщень від 01.09.2011р. (том 4, а.с. 14).

Як встановлено з матеріалів справи 01.03.2012р. між ТОВ «Екскорт Б'янфест АЕС» - продавець та позивачем - покупець укладено договір №2 за умовами якого продавець продає, а покупець отримує та оплачує товар (том 4, а.с. 15).

На виконання умов зазначеного договору позивачем було отримано від ТОВ «Екскорт Б'янфест АЕС» товари, що підтверджується залученими до матеріалів справи квитанціями до прибуткового касового ордеру №2 (том 2, а.с. 173-178, том 4, а.с.42-47), додатковою угодою до зазначеного договору від 01.04.2012 (том 4, а.с.16), угодою про порядок переходу права власності та приймання-передачі товарів, поставлених на виконання договору (том 4, а.с. 17), видатковими накладними (том 4, а.с.18-29), податковими накладними (том 4, а.с.30-41).

Фактичне здійснення господарських операцій з зазначеним контрагентом, а також реалізація в подальшому придбаних товарів іншим покупцям,підтверджується первинними документами, а саме: рахунками фактурами за квітень 2012 року (том 1, а.с.14-166);підсумковою випискою по рахунку (том 1, а.с. 167-173);податковою декларацією за квітень 2012 року (том 1, а.с. 174-176);реєстром отриманих та виданих податкових накладних (том 1, а.с. 177-182); розшифровкою податкових зобов'язань (том 1, а.с. 183-185);податковими накладними за квітень 2012 року (том 2, а.с. 148, 150, 152, 154, 156,158,160, 162, 164, 166, 168, 170, 179, 181-182, 184, 186-190, 192-193, 195, 197-207, 209-210, 212-220, том 3, а.с.1-3, 5-7, 9, 11-13, 15, 17-23, 25-28, 30-32, 34-36, 38-47, 49, 51, 53-58, 60-61, 63-67, 69-70, 72-75 звороти, бік, 77-82 звороти, бік, 84-89 звороти, бік, 91-95 звороти, бік, 97 звороти, бік, 98, 100, 102-113, 115-118, 120 звороти, бік, 121-132, 134, 137-139,141-149);видатковими накладними за квітень 2012 року (том 2, а.с.149, 151, 153, 155, 157, 159, 161, 163, 165, 167, 169, 171, 179 зворот, бік, 181-182 зворот, бік, 184 зворот, бік, 186-190 зворот, бік, 192-193 зворот, бік, 195 зворот, бік, 197-207 зворот, бік, 209-210 зворот, бік, 212-220 зворот. Бік, том 3, а.с.1-3 зворот, бік, 5-7 зворот, бік, 9 зворот, бік, 11-13 зворот, бік, 15 зворот, бік, 17-23 зворот, бік, 25-28 зворот, бік, 29, 30-32 зворот, бік, 34-36 зворот, бік, 38-47 зворот, бік, 50, 51 зворот, бік, 53-58 зворот, бік, 60-61 зворот, бік, 63-67 зворот, бік, 69-70 зворот, бік, 72-75, 77-82, 84-89, 91-95, 97, 98 зворот, бік, 100-113 зворот, бік, 115-118,120, 121-132 зворот, бік, 135, 137-139 зворот, бік, 140, 141-149 зворот, бік).

Відповідно до норм п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, виходячи з вимог вказаних норм, підтвердженням витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, підставою для нарахування податкового кредиту та податкового зобов'язання з ПДВ є податкова накладна. Судом першої інстанції наданий аналіз господарської діяльності позивача з зазначеним контрагентом з посиланням на первинні документи.

Апелянтом не спростовується факт надання до перевірки всіх первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, що підтверджують правомірність здійснення господарських операцій та визначення сум витрат, які впливають на визначення податку на додану вартість, та правомірність формування податкового кредиту з ПДВ.

Також, належно допустимих доказів того, що угоди носять ознаки нікчемності, апелянт не зазначив.

Колегія суддів вважає, що укладені між позивачем та з ТОВ договори ТОВ «Екскорт Б'янфест АЕС» на момент розгляду справи є чинними, оскільки в судовому порядку недійсними не визнавались.

Видані позивачу належно оформлені податкові накладні зареєстрованим платником податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростував, не давали відповідачу підстав для висновку про завищення позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість. Таким чином, з урахуванням наданих позивачем доказів колегія суддів вважає, що обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій, на які платник податку посилається як на підставу формування податкового кредиту, у судовому засіданні доведені повністю, у зв'язку з чим колегія не приймає до уваги доводи відповідача про нікчемність правочинів .

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно зі ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Апелянтом не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Аналіз вищевикладених положень законодавства свідчить, що на момент формування позивачем податкового кредиту до складу податкового кредиту мали відноситись суми податку на додану вартість, сплачені в ціні товару (робіт, послуг) при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат. Документом, що посвідчував право на отримання податкового кредиту, вважалась податкова накладна, яка підтверджувала сплату податку на додану вартість.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту, має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та виконав законодавчі умови отримання такого відшкодування.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України в своїй постанові від 31 січня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІК до Державної податкової інспекції у м. Херсон про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Рішення касаційного суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії"" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, п.1 ч. 1ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби України - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2012 р. у справі № 2а/1270/7996/2012 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 18 січня 2013 р. Ухвала у повному обсязі складена 23 січня 2013 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Судді Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко

Л.В.Губська