Ухвала суду № 28802127, 20.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" грудня 2012 р. м. Київ К-29329/10

К-29329/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Костенка М.І., Голубєвої Г.К., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2010

у справі № 2а-5698/09/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Технобуд»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2010, позов задоволено: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 14.05.2009 № 0022821501/0.

У касаційній скарзі ДПІ у Солом'янському районі м. Києва просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позову, вважаючи, що судами порушені норми матеріального права.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для застосування до позивача штрафних санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 14.05.2009 № 6082/15-1/35123385, про порушення ТОВ «Торговий дім «Технобуд»норм пункту 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»( далі - Закон № 334/94-ВР) та підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(Закон № 2181-ІII) а саме: несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов`язання з податку на прибуток на 57070,00 грн. за дев'ять місяців 2008 року та на 76916,00 грн. за одинадцять місяців 2008 року.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.05.2009 № 002282150/0 про застосування фінансової санкції за ставкою 20% в сумі 4045,00 грн. за затримку на 34, 38 календарних днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток.

У відповідності до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст.5 Закону № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У судовому процесі встановлено, що позивач подав платіжні доручення на перерахування коштів за сплату податкових зобов`язань з податку на прибуток до Залізничної філії Промінвестбанку у м. Києві за 2008 рік (платіжне доручення № 709 від 06.11.2008 на суму 42616,00 грн.) та до Київської міської філії Укрсоцбанку у м. Києві (платіжне доручення № 170 від 23.12.2008 на суму 19850,00 грн.) в межах граничних строків, встановлених цим підпунктом, однак грошові кошти по платіжному дорученню № 709 від 06.11.2008 були несвоєчасно перераховані до Державного бюджету України з вини банківської установи. Ці обставини ДПІ не заперечуються.

У зв'язку з перерахуванням вказаних коштів із запізненням податковий орган визначив порушення строків сплати узгодженого податкового зобов'язання, що мало наслідком застосування штрафних санкцій до позивача.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, відповідач здійснював направлення грошових коштів, направлених на сплату податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2008 рік, згідно з платіжним дорученням № 170 від 23.12.2008 на суму 19850,00 грн. на рахунок погашення податкового боргу, який виник раніше.

Підпунктом 16.5.1 пункту 16.5 ст. 16 Закону № 2181-ІІІ визначено, що за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 цієї статті, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відповідно до пункту 7.7 ст. 7 Закону № 2181-III податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Проте, ця норма не позбавляє платника податків права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону № 2181-III та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону. Суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181-III слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Враховуючи вищевикладене, суди першої та апеляційної інстанцій зробили юридично правильний висновок про неправомірність застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Г.К. Голубєва