Ухвала суду № 28801441, 17.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/59720/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряГончар Н.О.та представників сторін: від позивача Гуденко В.Є.від відповідачаШуневич В.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012

у справі № 2а-4050/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАК ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної

податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАК ЛТД»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001472330 від 10.10.2011.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2012 відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2012 скасовано; позов задоволено; визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 0001472330 від 10.10.2011; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАК ЛТД»витрати, пов'язані зі сплатою судового збору і розмірі 1 073,00 грн.

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби подала касаційну скаргу, у відповідності до якої, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 та прийняти нове рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів відповідача заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне:

- ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВАК ЛТД»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Строй Центр»за період з 01.05.2011 по 31.05.2011, за результатами якої складено Акт № 455/1-23-30-23521523 від 27.09.2011;

- підставою для проведення перевірки стало надання відповіді на запит від 16.08.2011 № 13335/10/23-3011 щодо виявлення розбіжностей між сумами ПДВ в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- за висновками податкового органу, викладеними в цьому акті перевірки, позивачем, в порушення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та п. 4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого Наказом ДПА України від 21.12.2010 № 1002, завищено податковий кредит на суму 1 063 851,00 грн., у зв'язку з нездійсненням реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних продавцем ТОВ «Строй Центр»податкових накладних № 147 від 18.05.2011 та № 236 від 30.05.2011;

- за наслідками перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001472330 від 10.10.2011, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 063 851,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн.;

- за результатами розгляду в апеляційному порядку первинної скарги позивача рішенням ДПА у м. Києві № 12249/10/25-114 від 20.12.2011 оскаржуване податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення; за результатами розгляду повторної скарги позивача Державною податковою адміністрацією України прийнято рішення № 849/6/10-2115 від 27.02.2012 про залишення без змін податкового повідомлення-рішення № 0001472330 від 10.10.2011, а скарги - без задоволення.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що відповідачем правомірно прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки позивач сформував податковий кредит у травні 2011 року на підставі накладних, оформлених з порушенням вимог ст.201 ПК України, а подавати уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за травень 2011 року після проведення перевірки позивач не мав права.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції, дійшов висновку щодо необґрунтованості тверджень податкового органу про порушення позивачем п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та п.4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 № 1002, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності зі ст.198 ПК України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з п.201.6 ст.201 ПК України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що, оскільки ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»передбачено принцип превалювання суті на формою (який означає, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), то із сформованих продавцем (контрагентом позивача) двох примірників податкових накладних (різних за ціною та сумою поставок) дійсні лише ті, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та фактичним здійсненням господарської операції.

Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції ТОВ «Строй Центр»(контрагент позивача) в даній ситуації допустив помилку в арифметичній сумі у податкових накладних, проте, податковим органом під час проведення перевірки позивача належним чином не було досліджено первинні документи, які вказують на помилку, допущену контрагентом позивача (зокрема, товарно-транспортні накладні № 339 від 18.05.2011, № 379 від 29.05.2011, № 381 від 28.05.2001, залізничні накладні № 33096710 від 18.05.2011, № 33211848 від 30.05.2011 та акти приймання-передачі нафтопродуктів № 1 від 18.05.2011 та № 2 від 30.05.2011).

За таких обставин та з урахуванням вимог ч.3 ст.2, ч.2 ст.71 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, не спростованого доводами касаційної скарги, про відсутність у діях позивача порушень податкового законодавства при формуванні податкового кредиту відповідного податкового періоду та наявності підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що судом повно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надано їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення -без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний