Ухвала суду № 28801303, 14.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2013 року м. Київ К/9991/59572/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби та Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.08.2012

та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.06.2012

у справі № 2а/0570/5721/2012

за позовом Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська»звернулось з позовом до суду про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби № 0000241312/7786/10/15-16-23/3 від 29.02.2012.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.06.2012, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.08.2012; позов задоволено частково; визнано недійсним спірне податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4 038,40 грн.; в решті позовних вимог відмовлено.

Позивач в касаційній скарзі просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідач в касаційній скарзі просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог; прийняти нове судове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної камеральної перевірки ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська»з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, складено акт № 89/15-16-23/3-31599557 від 13.02.2012, в якому зафіксовано порушення: п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасна сплата самостійно визначених грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 488,06 грн. з затримкою до 30 днів та 236 545,77 грн. із затримкою понад 30 днів.

В акті перевірки зазначено, що 12.12 та 28.12.2011 відбулося погашення податкового боргу з ПДВ, який виник на підставі декларації з ПДВ за липень 2011 року, лютий 2011 року та податкового повідомлення-рішення №0000721312/26436/10/15-16-23/3 від 30.06.2011. Відповідно до розрахунку відповідача позивачем було прострочено 67 днів.

Також в акті перевірки зазначено про погашення позивачем 28.12.2011 податкового боргу, що виник на підставі «рішення суду про розстрочення податкового боргу від 28.12.2011 №2а25881/10/0570. Наказ ДПА України від 07.12.2010 № 927»та «рішення суду про розстрочення податкового боргу від 06.12.2011 № 2а25881/10/0570. Наказ ДПА України від 07.12.2010 № 927». Кількість днів затримки у цьому випадку склала 35 днів.

На підставі акта перевірки, відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000241312/7786/10/15-16-23/3 від 29.02.2012, якими за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість визначений штраф у розмірі 47 309,15 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

За приписами п. 57.1 ст. 57 зазначеного Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Судами встановлено, що позивачем подані до податкового органу декларації з ПДВ за липень та лютий 2011 року, сума податкових зобов'язань за якими склала 5 601 264 грн. та 8 533 984 грн., відповідно. Також, 01.07.2011 року відповідачем одержане податкове повідомлення-рішення № 0000721312/26436/10/15-16-23/3 від 30.06.2011, сума зобов'язань за яким склала 2 163 331 грн.

Проте позивачем у зазначені вище строки у повному обсязі не були погашені зобов'язання за вказаними деклараціями та податковим повідомленням-рішенням.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року. Тому порядок погашення податкового боргу, яке відбувалося після 01.01.2011, регулюється Податковим кодексом України.

Серед іншого судами встановлено, що позивачем було здійснено оплату податку на додану вартість платіжними дорученнями № 2333 від 12.12.2011 у сумі 142 233 грн., № 2540 від 28.12.2011 у сумі 165 766,53 грн., у графі «призначення платежу»яких було зазначено: «сплата частки розстрочки ПДВ з-но граф. та постанови Дон. окр. адм. суду № 2а/0570/5076/2011 по стр. 15.12.2011», «сплата част. розст. ПДВ з-но граф. та пост. Дон. окр. адм. суду №2а-0570/17723/2011 від 20.10.11 по стр. 28.12.2011 (129 711,03 - осн.; 36 055,50 грн. - акт)».

Відповідачем вказані платежі були зараховані в погашення податкового боргу з ПДВ - за платіжним дорученням № 2333 від 12.12.2011 у сумі 65 464,8 грн. в рахунок погашення декларації за липень 2011 року, платіжним дорученням № 2540 від 28.12.2011 у сумі 114 833,45 грн. - декларації за лютий 2011 року, платіжним дорученням № 2233 від 12.12.2011 у сумі 36 055,50 грн. - податкового повідомлення-рішення №0000241312/7786/10/15-16-23/3 від 29.02.2012.

Згідно з приписами п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Оскільки, на момент здійснення оплати платіжними дорученнями, у позивача був наявний податковий борг з ПДВ, тому відповідач в межах чинного законодавства був зобов'язаний зарахувати вказані платежі в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, не зважаючи на зміст графи «призначення платежу»у платіжних дорученнях.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пп. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14 ПК України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Підстави для припинення податкового боргу визначені у п. 37.3 ст. 37 Податкового кодексу України є: ліквідація юридичної особи; смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом; скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб.

В ст. 57 Податкового кодексу України, визначено особи, які визначають суми податкових та грошових зобов'язань є платник податку, податковий агент чи контролюючий орган. Податковий кодекс України не містить випадків, у яких податкові зобов'язання визначаються судом у постановах чи ухвалах.

Зважаючи на це, визначення відповідачем в акті перевірки судового рішення як підстави для виникнення податкового боргу є неправомірним. Тому його висновки щодо затримання на 35 днів сплати позивачем податкових зобов'язань, які виникли на зазначеній підставі, не відповідають вимогам законодавства.

Підсумовуючи вищенаведене, податковим органом при прийнятті податкового повідомлення-рішення №0000241312/7786/10/15-16-23/3 від 29.02.2012 допущено помилку в частині розрахунку штрафних (фінансових) санкцій у сумі 649 грн. та 3 389,40 грн.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційні скарги сторін - необґрунтованим та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби та Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» відхилити.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.08.2012 та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.06.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний