Ухвала суду № 28801255, 14.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" січня 2013 р. м. Київ К/9991/49673/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

при секретарі -Струсевич Д.С.

за участю представників:

позивача -не з'явився,

відповідача -Звичайна Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012

у справі № 2а/0870/3374/11

за позовом Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 31.05.2011 відмовлено у задоволенні адміністративного позову про скасування податкових повідомлень-рішень №0000740808/0 від 05.10.2010 та №0000740808/1 від 09.12.2010.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012 скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31.05.2011, позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишивши без змін постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явивсь, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2010, складений акт № 307/08-08/00194731 від 22.09.2010, в якому зафіксовано порушення п. 1.32 ст. 1, п.5.1, пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.12.1.5 п. 12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 20790228,00 грн.. у тому числі за 9 місяців 2009 року в сумі 5430567 грн., 2009 рік -10751723 грн., І квартал 2010 року -2963309 грн., півріччя 2010 року -10038505 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 05.10.10 № 0000740808/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 38333119,80 грн., з яких 20790228,00 грн. - основний платіж, 17542891,80 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами розгляду скарги позивача податкове повідомлення-рішення від 05.10.10 №0000740808/0 залишено без змін, скарга - без задоволення. 09.12.2010 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000740808/1 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 38333119,80 грн., в тому числі - 20790228,00 грн. - основний платіж, 17542891,80 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у встановленому порядку доведений факт порушення позивачем вимог податкового законодавства України, у зв'язку з чим визначення зобов'язань з податку на прибуток у визначених оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями сумах з урахуванням фінансових санкцій є правомірним.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погодилась з таким висновком суду першої інстанції, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Факт реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ЕФ.ТІ.ЕЛ ЕСІСТЕНС" підтверджується наявними в матеріалах справи договором про надання юридичних послуг № 2/09-2009 FTL/370 від 21.10.2009 (т.1 а.с.198), відповідно до умов якого юридична компанія зобов'язана надати клієнту юридичні послуги з питань перетворення підприємства, передбачені в Завданні № 1 до цього договору (т.1 а.с.200). Сторони за вказаним договором домовились, що прийняття послуг, визначених в Завданні, оформлюється актами прийому-передачі послуг, що складаються на підставі звітів виконавця про хід виконання Завдання (Звіт складається на вимогу замовника).

На підтвердження виконання умов даного договору, в матеріалах справи наявний Звіт про надання юридичних послуг; акти про надання послуг № 33 від 31.03.2010, № 21 від 01.03.2010, № 22 від 22.03.2010, № 34 від 01.04.2010; виставлені ТОВ "ЕФ.ТІ.ЕЛ ЕСІСТЕНС" рахунки (т.1 а.с.202-215), на підставі яких позивачем здійснено оплату за послуги в загальному розмірі 186000,00 грн.

Вказані документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які ставляться до первинних документів, що фіксують факти здійснення господарських операцій і є підставою для бухгалтерського обліку. Необхідність складення інших первинних документів, які б підтверджували факт надання обумовлених договором послуг, вказаним вище договором не передбачено.

Предмет та умови договору про надання юридичних послуг № 2/09-2009 FTL/370 від 21.10.2009 не суперечать нормам цивільного законодавства.

Колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що виходячи з правил ведення господарської діяльності, платник податків має право самостійно визначати обсяг послуг, який йому необхідний для забезпечення власної господарської діяльності, а предмет укладеного договору свідчить про безпосередній зв'язок предмету договору із господарською діяльністю позивача. Визначення необхідності та доцільності укладення суб'єктом господарювання будь-яких видів господарських договорів не належить до компетенції податкових органів.

Також, в матеріалах справи наявний договір купівлі-продажу № 08-08 від 08.08.2005, за умовами якого продавець поставляє позивачу товар, асортимент, кількість та якість якого наведено в рахунках, на умовах FCA («склад продавця»-ІНКОТЕРМС 2000).

Під час перевірки відповідачем встановлено, що за період з 01.07.2009 по 30.06.2010 за даними бухгалтерського обліку позивачем у ТОВ "Електрод-Сервіс" придбано електроди графітовані, вугілля АМ, шпат, дрібнота коксова, калій хлористий, кріоліт, кабель та інші товари.

Факт поставки товару підтверджений накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами. Придбаний позивачем товар оприбуткований ним в повному обсязі, про що свідчать документи бухгалтерського та складського обліку, вказаний факт підтверджений відповідачем під час перевірки, в судовому засіданні не спростований.

Як було вірно встановлено апеляційним судом, на момент відображення господарських операцій в податковому обліку позивач мав необхідні документи, що підтверджують факт придбання товарів у ТОВ "Електрод-Сервіс" та їх використання у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим правомірно відніс вартість цих товарів до складу валових витрат відповідних податкових періодів.

Щодо висновку податкового органу про завищення валових витрат на суму 135857742,00 грн., внаслідок реалізації продукції власного виробництва за цінами нижчими її повної собівартості, колегією суддів слід зазначити наступне.

За визначенням п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у випадку, коли безпосередня участь такої особи у організації такої діяльності є постійною та істотною.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідно до норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»формував валові витрати за господарськими операціями з придбання сировини, яка в подальшому використовувалась при виробленні основної продукції -титану губчатого, що відповідає його статутній діяльності.

Відсутність прибутку в ході реалізації продукції за цінами, нижчими її собівартості, у зв'язку зі змінами кон'юнктури ринку, діючими економічними факторами підпадає під власний ризик позивача як суб'єкта підприємницької діяльності.

Отже, з врахуванням об'єктивно обумовлених причин реалізації позивачем продукції за цінами з перевищенням фактичної собівартості та відсутності законодавчо встановленої заборони щодо самостійного визначення суб'єктом підприємницької діяльності ціни товару, що випливає із положень ст. 7 Закону України «Про ціни і ціноутворення», здійснення позивачем спірних операцій підпадає під визначення господарської діяльності в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та діяльності, направленої на отримання доходу.

Встановлюючи факт порушення пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідач виходив з того, із чим погодився суд першої інстанції, що прийняті господарським судом ухвали про затвердження мирової угоди є рішенням суду про визнання заборгованості в розумінні абз. «б»вказаної норми, внаслідок чого у платника податку -покупця виникає підстава для збільшення валового доходу.

Однак, колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що при винесенні відповідної ухвали, якою суд одночасно припиняє провадження у справі, суд відповідно до приписів ст.86 Господарського процесуального кодексу України, викладає в ухвалі висновок з розглянутого питання. Рішення, зокрема, про визнання заборгованості при цьому не приймається, оскільки в даному випадку спір по суті не вирішується. Встановлення в мотивувальній частині ухвали обставин, які мають значення для вирішення питання про затвердження мирової угоди, не свідчить про прийняття судом рішення в розумінні пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, винесення господарським судом Запорізької області ухвал про затвердження мирової угоди на стадії вирішення спору не є підставою для збільшення валових доходів підприємства на підставі пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012 у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль