Постанова № 28800797, 15.01.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 січня 2013 р. № 12985/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Волкова Л.М. розглянув у приміщенні суду в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Електросервіс» до Основ’янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій після уточнення позовних вимог просив суд скасувати Наказ № 490 від 25.05.12р. «Про проведення виїзної документальної перевірки ТОВ «НВФ «Електросервіс», визнати протиправними дії Основ’янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «НВФ «Електросервіс» з ПП «Баварія-Ф» з питань податкового законодавства за жовтень 2011 року, про що складено акт від 11.06.2012 року № 1675/221/35585752.

В позові в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було видано Наказ № 490 «Про проведення виїзної документальної перевірки ТОВ «НВФ «Електросервіс». На підставі наказу була проведена вказана перевірка, за результатами якої був складено Акт перевірки від 11.06.2012 року № 1675/221/35585752. Наказ про проведення перевірки був винесений з порушенням вимог Податкового кодексу України, з огляду на що підлягає скасуванню, а дії у зв’язку з проведенням перевірки є неправомірними.

Представник позивача в судове засіданні не прибув, при час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів неможливості прибуття в судове засідання, поважності причин неприбуття представник відповідача суду не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Суд вважає, що перешкод для розгляду справи немає, а саме: відсутня потреба заслухати свідка чи експерта; особи, які беруть участь у справі, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а тому справу слід розглянути за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження з огляду на приписи ч. 6 ст. 128 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Начальником Основ’янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, був виданий наказ № 490 від 25.05.2012р. «Про проведення виїзної документальної перевірки ТОВ "Науково-виробнича фірма «Електросервіс" (а.с. 37).

Фахівцями Основ’янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби була проведена вказана перевірка ТОВ "Науково-виробнича фірма «Електросервіс", за результатами якої був складений Акт перевірки від 11.06.2012 року № 1675/221/35585752 «Про результати проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Науково-виробнича фірма «Електросервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства 2011 року (а.с. 13-21).

Суд, оцінюючи рішення суб’єкта владних повноважень з огляду на приписи ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.

Згідно із п 20.1.4. Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений ст. 78 Податкового кодексу України, у відповідності до якої такі перевірки можуть проводитися лише за наявності визначених в цій статті обставин.

Підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється в разі, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Аналізуючи положення наведеної норми матеріального права в кореспонденції з приписами ст.ст. 42, 73 Податкового кодексу України, суд приходить висновку, що рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки може бути прийнято податковим органом лише в разі одночасної наявності таких умов: 1) належного складення податковим органом і направлення адресу платника податків обов’язкового письмового запиту; 2) фактичного отримання платником податків такого запиту, тобто вручення запиту під підпис посадовій (службовій) особі платника податків або уповноваженому представнику платника податків чи повернення до податкового органу поштового повідомлення про вручення такого запиту платнику податків; 3) минування строку в 10 робочих днів від дня отримання платником податків письмового запиту податкового органу; 4) ненадання платником податків до податкового органу письмових пояснень та документальних підтверджень по суті отриманого запиту.

Судом встановлено, що відповідачем було складено та направлено на адресу позивача запит «Про надання інформації та її документального підтвердження» вих. № 2084/10/20-019 від 06.02.12. (а.с. 46-47).

Відповідно до п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

З аналізу положень Податкового кодексу України вбачається, що такий випадок визначений п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, згідно з яким органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження (абз. 1 п.п. 73.1 Податкового кодексу України); такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту (абз. 2 п. 73.1 Податкового кодексу України); письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом. (абз. 3 п. 73.1 Податкового кодексу України); запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі (абз. 4 п. 73.1 Податкового кодексу України); платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит (абз. 5 п. 73.1 Податкового кодексу України). З положень наведеної норми кодексу вбачається, що запит податкового органу в обов’язковому порядку повинен містити викладення визначених Податковим кодексом України підстав отримання інформації, зокрема, зазначення фактів порушення платником податків законодавства.

Оглянувши запит відповідача вих. № 2084/10/20-019 від 06.02.12, суд зазначає, що зміст вказаного запиту не містить викладення жодних фактів порушення позивачем вимог податкового чи іншого законодавства.

Окрім того, всупереч вимогам ст. 42 Податкового кодексу України, оглянутий судом запит не скріплений печаткою податкового органу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оглянутий запит складений податковим органом з порушенням приписів ст. 73 Податкового кодексу України, що в силу абз. 5 цієї ж статті звільняє платника податків від обов’язку надання відповіді. Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ не відповідає вимогам ч.3 ст.2 КАС України та підлягає скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. За правилом ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Податкового кодексу України та за визначенням КАС України є суб’єктом владних повноважень, не подав до суду доказів та не навів доводів обґрунтованості юридичних та фактичних мотивів прийняття спірного рішення та правомірності спірних дій з проведення перевірки. Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про встановлення факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин в галузі оподаткування, таким чином поданий позов підлягає задоволенню в частині вимог стосовно скасування наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а отже є незаконним та в частині вимог стосовно визнання неправомірними дій щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки, оскільки така перевірка була проведена на підставі незаконного наказу.

Розглядаючи вказаний адміністративний спір, суд керується положеннями ч.1 ст.244-2 КАС України та бере до уваги, постанову Верховного Суду України від 24.12.2006р. у справі Господарського суду Вінницької області №9/175-04 за позовом АКБ “Мрія”до ДПІ у м.Вінниця про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, згідно з якою державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам ч.2 ст.19 Конституції України та аналогічним вимогам ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні". Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом. Суд може захистити право платника податку в разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю дій. При цьому, Верховний Суд України зазначив, що відповідно до КАС України адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень (п. 6 ч. 3 ст. 105); а відтак, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин із зазначенням способу, який, на думку суду, не приводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто захисті права, що порушуються. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені (статті 7, 8, 11, ч. 4 ст. 112, ст. 162); спосіб захисту порушеного права може залежати від того, припинене порушення чи ні - при встановленні факту продовження протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень на момент вирішення спору належним способом захисту права може бути зобов'язання відповідача припинити протиправні дії, а при припиненні порушення суд може задовольнити вимогу про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у суб'єкта владних повноважень, зокрема на вчинені дії, чи про визнання дій протиправними.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 43, 78, 79 Податкового кодексу України, ст.ст. 11, 12, 51, 71, 72, 94, 155, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1, ст. 163 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Електросервіс» до Основ’янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування наказу - задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати Наказ № 490 від 25.05.12р. «Про проведення виїзної документальної перевірки ТОВ «НВФ «Електросервіс».

3. Визнати протиправними дії Основ’янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «НВФ «Електросервіс» з ПП «Баварія-Ф» з питань податкового законодавства за жовтень 2011 року, про що складено акт від 11.06.2012 року № 1675/221/35585752.

4. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Волкова Л.М.