Ухвала суду № 28800507, 25.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/66861/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Костенка М. І., Муравйов О.В. за участю секретаря судового засідання Паламарчук А. О.

та представників сторін: від позивача -Савченко Б. І.,

від відповідача 1 - Шевченко Т. М., Шевченко М.А.;

від відповідача 2 - Шевченко М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Турботабудінвест»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 р.

у справі № 2а-10611/11/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Турботабудінвест»

до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську

та Державної податкової адміністрації України

про визнання протиправними дій посадових осіб, визнання нечиними податкових повідомлень рішень, зобов'язання провести перевірку, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Турботабудінвест»(далі -позивач, ТОВ «Турботабудінвест») звернулося до окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську (далі - відповідач 1, ДПІ) та Державної податкової адміністрації України (далі -відповідач 2, ДПА) про визнання протиправними дії посадових осіб ДПІ щодо встановлення порушень в Акті перевірки № 4887/23-2/35277395 від 21.06.2011 р. та прийняття на підставі даного акту спірних податкових повідомлень-рішень; визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0001812302 та № 0001822302 від 12.07.2011р.; зобов'язання ДПА провести перевірку стану організації роботи ДПІ.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2012 р. позов ТОВ «Турботабудінвест»задоволено частково: визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0001812302 та № 0001822302 від 12.07.2011 р., якими було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 4 789 585 грн. та нараховані штрафні санкції 1 197 396 грн., та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4 034 267 грн. та нараховані штрафні санкції 1 008 567 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 р. скасовано постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2012 р. у справі № 2а-10611/11/2670 та у позові відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 р. і залишити в силі постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2012 р.

Представник відповідача 1 надав заперечення на касаційну скаргу № 20872/10/10-039/1625, в судовому засіданні 25.12.2012 р. проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржуване судове рішення законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм законодавства.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні 05.12.2012 р. вважає оскаржуване судове рішення законним та обґрунтованим, проти доводів касаційної скарги заперечував.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ на підставі наказу № 193 від 07.03.2012 р. була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Турботабудінвест»з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт за № 4887/23-2/35277395 від 21.06.2011 р.

На підставі зазначеного акту відповідач 12.07.2011 р. прийняв спірні податкові повідомлення-рішення № 0001812302 5 986 981 грн. щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 5 986 981 грн., за основним платежем 4 789 585 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 197 396 грн. застосованих за порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; № 0001822302 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5 042 834 грн., за основним платежем 4 034 267 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 008 567 грн. застосованих за порушення податку на додану вартість по вітчизняних товарах за порушення пп. 7.2.1, пп. 7.2.6. п.7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України від «Про податок на додану вартість».

Крім того, судами встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Будівельна компанія «Славутич-2005», ТОВ «Платформа-Центр», ТОВ «ЦІЛЬ-ІНВЕСТ»(підрядник) укладалась низка договорів підряду: від 30.01.2009 р. на виконання будівельних робіт вартістю15 млн. грн. та 12 млн. грн., від 15.04.2009 р. на виконання будівельних робіт на суму 10 млн. грн., від 23.10.2009 р., від 26.10.2009 р., від 08.04.2010 р. на виконання будівельних робіт на суму 12 млн. грн. та від 20.04.2010 р.; а також договір поставки №29/07 від 29.07.2009 р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Будівельна компанія «Славутич-2005»(постачальник) будівельних матеріалів на загальну суму 1 млн. грн.

Скасовуючи постанову окружного адміністративного суду міста Києва та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з висновку, що фактично господарські операції між позивачем та ТОВ «Будівельна компанія «Славутич-2005», ТОВ «Платформа-Центр», ТОВ «ЦІЛЬ-ІНВЕСТ»не проводились, а наявність у позивача відповідних первинних документів, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, а також сплата вартості товару (виконаних робіт) з податком на додану вартість є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такою позицією суду апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Із аналізу положень статті 7 Закону випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто Закон пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1, п.5.2. ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В силу п.п.5.3.9. п.5.3. цієї ж норми Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за змістом наведених норм для формування валових витрат, обов'язковою передумовою, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.- 5.7. ст.5 Закону, є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, між позивачем та контрагентами (ТОВ «Будівельна компанія «Славутич-2005», ТОВ «Платформа-Центр», ТОВ «ЦІЛЬ-ІНВЕСТ») протягом 2009-2010 рр. були укладені договори підряду та поставки, на виконання якого останніми було здійснено будівельні роботи та поставлено товари, про що свідчать акти форми №КБ-3, акти приймання підрядних робіт, відомості машин та механізмів до Актів виконаних робіт, довідки про вартість робіт, Акт списання Прийому передачі матеріалів, які передані і використані для виконання робіт з матеріалів «Замовника», що увійшли в зворотні суми, видаткова накладна тощо.

Отже, судом першої інстанції, з врахуванням положень п.п. 1, 2 ст.9 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», досліджено питання щодо реального вчинення спірних правочинів та, за наявності доказів, встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій, за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть прийматись лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Податковий орган не довів при вирішенні справи у судах попередніх інстанцій те, що правочини вчинено позивачем з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість, завищення валових витрат та отримання бюджетного відшкодування.

Крім того, суд касаційної інстанції розглядаючи доводи касаційної скарги досліджує наявність господарської мети при виконання оспорюваних договорів укладених платником податку з контрагентами, на що не було звернуто увагу судом апеляційної інстанції.

Відповідно до довідки ЄДРПОУ № 386576 одними з видів діяльності за КВЕД, що здійснюється позивачем є будівництво будівель (45.21.1), будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд (45.23.0).

Таким чином, угоди що були укладені ТОВ «Турботабудінвест» з ТОВ «Будівельна компанія «Славутич-2005», ТОВ «Платформа-Центр»та ТОВ «ЦІЛЬ-ІНВЕСТ»щодо проведення будівельних робіт та поставки будівельних матеріалів обумовлені та направлені на здійснення господарської діяльності позивача.

Вищезазначене спростовує твердження податкового органу про фіктивність оспорюваних правочинів, оскільки згідно ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових (реальних) наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії посадових осіб ДПІ по встановленню порушень в акті перевірки за №4887/23-2/35277395 від 21.06.2011 р. та прийняття на підставі даного акту спірних податкових повідомлень-рішень, а також в частині зобов'язання Державної податкової адміністрації України провести перевірку стану організації роботи ДПІ в м. Івано-Франківську, судами попередніх інстанцій правомірно зазначено, що вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки висновки акту перевірки є службовим документом та носієм доказової інформації, тому акт не може бути визнаний рішенням чи дією суб'єкта владних повноважень.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що дії по прийняттю рішення про застосування штрафних санкцій являють собою процес реалізації податковим органом наданих йому законодавством повноважень. Результатом реалізації цих повноважень є винесення рішення у відповідній формі. Дотримання контролюючим органом вимог актів законодавства щодо порядку та способу проведення перевірки входить до предмету доказування при розгляді спору про правомірність рішення. Отже, об'єктом оскарження може бути виключно результат реалізації повноваження податкового органу -само по собі рішення, а не процес реалізації повноважень, як то дії по прийняттю рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України на підставі положень статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України скасовує рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

На підставі викладеного керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Турботабудінвест»-задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 р.- скасувати, постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2012 р. - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді: (підпис) М. І. Костенко Помічник судді (підпис) О.В. Муравйов З оригіналом згідно Т. Давидовська