Постанова № 28800052, 15.01.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 січня 2013 року Справа № 2а/1270/9687/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря - Северіної А.С.,

представника позивача - Павлова Д.М. (довіреність від 02.01.2013 № 12),

представника відповідача - Білаш Л.І. (довіреність від 02.01.2013 № 2),

прокурора - Ногіної О.М. (посвідчення від 09.10.2012 № 008307),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Антрацит» в особі Відокремленого підрозділу «Свердловський ремонтно-механічний завод» до Державної податкової інспекції у місті Свердловську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.03.2012 № 0000032210,

ВСТАНОВИВ:

12 квітня 2012 року Державне підприємство «Свердловський ремонтно-механічний завод» звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Свердловську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.03.2012 № 0000032210. Позовні вимоги обґрунтовує наступним.

У період з 10.02.2012 по 07.03.2012 співробітниками ДПІ у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби проводилася планова виїзна перевірка Державного підприємства «Свердловський ремонтно-механічний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.07.2010 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011. За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 16.03.2012 № 23/23/35562599.

Актом перевірки були встановлені порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.6.1 п. 5.6, п.п. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. ст. 138, 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено валові витрати на суму 1347769 грн.

Зазначений висновок працівниками ДПІ зроблено на підставі аналізу господарських документів ДП «Свердловський РМЗ», укладених з ТОВ «Загальноукраїнська торгівельна компанія», ПП «Євроімрорт», ТОВ ПК «Адамас», ТОВ «Ніккат», ТОВ «Вісан», ПП «Енерго Атлас».

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення рішення від 30.03.2012 № 0000032210, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1851620,25 грн., у тому числі за основним платежем - 1571302, за штрафними (фінансовими) санкціями - 280318,25 грн.

Позивач вважає дії Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби протиправними, висновок, зроблений за результатами перевірки - таким, що не відповідає дійсності, а податкове повідомлення-рішення - протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Твердження відповідача про нікчемність правочинів є безпідставним. В акті перевірки не зазначено, яким саме чином договори, укладені з контрагентами, були спрямовані на порушення конституційних прав свобод людини, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Що стосується товарно-транспортних накладних, відсутність яких на думку перевіряючих є підставою вважати, що товар фактично не постачався, то позивач зазначив, що актом перевірки встановлено факт укладання додаткових угод до зазначених договорів, якими змінено умови поставки товару та пов'язані з ними ризики та змінено перелік документів, що встановлює факт переходу права власності на товар.

Позивач зазначає, що ДП «Свердловський РМЗ» при проведенні перевірки було надано всі первинні документи, що підтверджують поставки товару, що в свою чергу відображено в акті перевірки.

За таких умов, беручи до уваги факт наявності на підприємстві первинних документів, позивач вважає, що він мав право на включення до складу валових витрат суми витрат, пов'язаних із придбанням товарів від вищевказаних підприємств.

Позивач просить визнати протиправними дії відповідача, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.03.2012 № 0000032210.

Справа розглядалася Луганським окружним адміністративним судом. Ухвалою суду від 25.09.2012 здійснено процесуальне правонаступництво позивача шляхом зміни Державного підприємства «Свердловський ремонтно-механічний завод» на Державне підприємство «Антрацит» в особі Відокремленого підрозділу «Свердловський ремонтно-механічний завод». Ухвалою суду від 23.10.2012 адміністративний позов залишено без розгляду. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.11.2012 ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 23.10.2012 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеному в позові, просив визнати протиправними дії відповідача щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 30.03.2012 № 0000032210, визнати протиправним та скасувати вказане податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з наступних підстав. Договори, укладені між ДП «Свердловський РМЗ» та ПП «Євроімпорт», ТОВ «Загальноукраїнська торгівельна компанія», ТОВ ПК «Адамас», ТОВ «Ніккат», ПП «Енерго Атлас», ТОВ «Вісан», є нікчемними через відсутність реальності здійснення спірних господарських операцій, на підставі яких ДП «Свердловський РМЗ» були сформовані дані податкового обліку. В ході проведення перевірки не було виявлено документи, які підтверджують фактичний рух товару від продавця (постачальника) до покупця. Крім того, фактичне здійснення господарської діяльності ПП «Євроімпорт», ТОВ «Загальноукраїнська торгівельна компанія», ТОВ ПК «Адамас», ТОВ «Ніккат», ПП «Енерго Атлас», ТОВ «Вісан» є неможливим (відсутні основні фонди, відсутні трудові ресурси в достатній кількості, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, транспортні засоби, відсутні документи, підтверджуючі транспортування товару). Договори, укладені між ДП «Свердловський РМЗ» та ПП «Євроімпорт» (№ 05/10-2010 від 05.10.2010, № 13/10/08/5 від 13.10.08), ТОВ «Загальноукраїнська торгівельна компанія» (№ 13/10/08/5 від 13.10.08), ТОВ ПК «Адамас» (№ 10/10/08/14 від 10.10.08), ТОВ «Ніккат» (№ 14/10/08/2 від 14.10.08), ПП «Енерго Атлас» (№ 04/10-2010 від 04.10.10, № 14/10/08/2 від 14.10.08), ТОВ «Вісан» (№15/10/08/4 від 15.10.08) в силу своєї нікчемності відповідно до п. п. 1, 2 ст. 215, п. п. 1, 5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України не створюють ніяких юридичних наслідків, тому документи, складені від імені ПП «Євроімпорт», ТОВ «Загальноукраїнська торгівельна компанія», ТОВ ПК «Адамас», ТОВ «Ніккат», ПП «Енерго Атлас», ТОВ «Вісан» на виконання вищезазначених договорів на адресу ДП «Свердловський РМЗ», не можуть братися до уваги та не надають права ДП «Свердловський РМЗ» на включення сум до складу валових витрат та відображення в податковому обліку. Також відповідач зазначає, що предметом позову є повне скасування податкового повідомлення-рішення від 30.03.2012 № 0000032210 про донарахування податку на додану вартість. Зазначене порушення складається з наступного: включення до складу валових витрат витрат, що не підтверджені документально, за рахунок здійснення нікчемних операцій з ПП «Євроімпорт», ТОВ «Загальноукраїнська торгівельна компанія», ТОВ ПК «Адамас», ТОВ «Ніккат», ПП «Енерго Атлас», ТОВ «Вісан»; заниження доходів на 310545 грн. - суми доходів від реалізації товарів (робіт, послуг); зайве включення до складу валових витрат витрат на оплату праці, що не підтверджені документально, на суму 119308 грн.; включення до складу валових витрат суми збору єдиного соціального податку, що не підтверджена документально, на загальну суму 49351 грн. Однак, позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає лише доводи щодо першого порушення. На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Прокурор у судовому засіданні також проти позовних вимог заперечував з підстав, наведених відповідачем.

Вислухавши пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд дійшов наступного.

Відповідно до Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

При вирішенні даного спору слід керуватися як Законами України «Про державну податкову службу України» від 04.12.1990 № 509-ХІІ, «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР, так і Податковим кодексом України.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР (далі - Закон № 283), платниками податку, зокрема, є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Статтею 3 Закону № 283 встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статті 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами (пункт 4.1 статті 4 Закону № 283).

Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) такими платниками податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 статті 5 Закону № 283).

Розділом ІІІ Податкового кодексу України також визначено платників податку на прибуток, порядок визначення та справляння податку на прибуток.

Відповідно до положень пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Абз. 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що в разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Судом установлено, що Державне підприємство «Свердловський ремонтно-механічний завод» було зареєстровано в якості юридичної особи, наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 11.06.2012 № 411 припинено діяльність ДП «Свердловський РМЗ» шляхом його реорганізації - приєднання до Державного підприємства «Антрацит» (арк. справи 74-75 том 2).

На підставі наказу ДПІ в м. Свердловську від 16.01.2012 № 022 було проведено планову виїзну перевірку ДП «Свердловський РМЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт від 16.03.2012 № 23/23/35562599 (арк. справи 7-76 том 1).

Актом установлено, зокрема, наступні порушення: 1) п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.6.1 п. 5.6, п.п. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на 1416460 грн., у тому числі: 3 квартал 2010 року - на суму 827331 грн., 4 квартал 2010 року - на суму 293938 грн., 1 квартал 2011 року - на суму 295191 грн.; 2) п. 135.1, п. 135.2 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на 154842 грн., у тому числі: 2 квартал 2011 року - на суму 83417 грн., 4 квартал 2011 року - на суму 71425 грн.

В акті зазначено, що ДП «Свердловський РМЗ» включено до складу валових витрат витрати, що не підтверджені документально, за рахунок здійснення нікчемних операцій з ПП «Євроімпорт», ТОВ «Загальноукраїнська торгівельна компанія», ТОВ ПК «Адамас», ТОВ «Ніккат», ПП «Енерго Атлас», ТОВ «Вісан». Договори зі вказаними контрагентами є нікчемними через відсутність реальності здійснення спірних господарських операцій. Фактичне здійснення господарської діяльності ПП «Євроімпорт», ТОВ «Загальноукраїнська торгівельна компанія», ТОВ ПК «Адамас», ТОВ «Ніккат», ПП «Енерго Атлас», ТОВ «Вісан» є неможливим (відсутні основні фонди, відсутні трудові ресурси в достатній кількості, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, транспортні засоби, відсутні документи, що підтверджують транспортування товару).

На підставі акту перевірки від 16.03.2012 № 23/23/35562599 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.03.2012 № 0000032210, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1851620,25 грн., у тому числі за основним платежем - 1571302 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 280318,25 грн. (арк. справи 77 том 1).

Суд вважає вказане податкове повідомлення-рішення правомірним з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач уклав договори з ТОВ «Ніккат» № 14/10/08/2 від 14.10.2008 (арк. справи 102-103 том 1), з ТОВ «Загальноукраїнська торгівельна компанія» № 13/10/08/5 від 13.10.2008 (арк. справи 113 том 1), з ТОВ ПК «Адамас» № 10/10/08/14 від 10.10.2008 (арк. справи 121 том 1), з ТОВ «Вісан» № 15/10/08/4 від 15.10.2008 (арк. справи 183-184). Предметом договорів є купівля-продаж комплектуючих, матеріалів, запчастин для ГШО.

У подальшому контрагентами позивача було укладено договори про відступлення права вимоги зобов'язань по вищевказаним договорам: між ТОВ «Ніккат» та ПП «Енерго Атлас» № 04/10-2010 від 04.10.2010 (арк. справи 148-149 том 1), між ТОВ «Загальноукраїнська торгівельна компанія» та ПП «Євроімпорт» № 05/10-2010 від 05.10.2010 (арк. справи 160 том 1).

На підтвердження виконання умов договорів позивач отримав від підприємств-контрагентів видаткові та податкові накладні.

Витрати, понесені за рахунок здійснення господарських операцій з указаними контрагентами, позивач включив до складу валових витрат та включив до податкової звітності.

Враховуючи надання вищевказаних первинних документів, позивач вважає, що ним були дотримані всі умови, передбачені Податковим кодексом України, необхідні для визначення податку на прибуток.

Проте, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документа не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 8 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менш трьох років, несе власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до установчих документів.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що діючим законодавством визначений такий порядок формування валових витрат та податкового кредиту, за яким платник податку має право на включення до складу валових витрат та податкового кредиту суми не будь-яких витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів, а тільки тих, які придбаються таким платником податку для їх подальшого використання безпосередньо у власній господарській діяльності, направленої на отримання доходу.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком відсутності господарської операції.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 № 488/346 і введені в дію з 01.01.1996.

Відповідно до пункту 2 зазначеного наказу, застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно до п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно розділу 1 вказаних Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського: оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.4 Правил встановлено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

У відповідності до п. 11.7 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передаються Перевізнику.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

В інформаційному листі від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» Вищий адміністративний суд України, узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголосив на тому, що відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції.

Наданими позивачем документами первинного бухгалтерського та податкового обліку не підтверджується фактичний рух товару від продавця до покупця.

Позивачем не було надано суду товарно-транспортні накладні, які б підтверджували факт постачання товару за договорами. Суд не бере до уваги посилання позивача на ту обставину, що до договорів було внесено зміни, згідно з якими право власності на товар і всі пов'язані з цим ризики та обставини переходять на покупця при підписанні документів на відпуск. Вказані положення додаткових угод не звільняють суб'єктів господарювання від складення первинної документації, зокрема, товаросупровідної. До того ж представник позивача в судовому засіданні не зміг пояснити, яким чином постачався товар позивачу та на яких умовах.

Крім того, позивачем не надано суду документів, які б підтверджували облік товару у позивача, його подальше використання в господарській діяльності, також не було надано документів щодо оплати товару.

Наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товару не мали реального характеру, оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Суд також погоджує висновки податкового органу про те, що в силу відсутності необхідних умов для ведення господарської діяльності ПП «Євроімпорт», ТОВ «Загальноукраїнська торгівельна компанія», ТОВ ПК «Адамас», ТОВ «Ніккат», ПП «Енерго Атлас», ТОВ «Вісан» (відсутні основні фонди, відсутні трудові ресурси в достатній кількості, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, транспортні засоби,) не могли здійснювати господарську діяльність у зазначених обсягах, що підтверджується актами про неможливість проведення зустрічних звірок (арк. справи 200-246 том 1), податковими розрахунками та податковими деклараціями (арк. справи 247-266 том 1), листом ВРЕР м. Алчевська (арк. справи 183 том 1).

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що висновки відповідача щодо нікчемності вищезазначених правочинів між позивачем та ПП «Євроімпорт», ТОВ «Загальноукраїнська торгівельна компанія», ТОВ ПК «Адамас», ТОВ «Ніккат», ПП «Енерго Атлас», ТОВ «Вісан» є безпідставними, оскільки до повноважень податкових органів не входить визнання правочинів нікчемними.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позивачем не надано доказів здійснення господарських операцій за укладеними договорами з ПП «Євроімпорт», ТОВ «Загальноукраїнська торгівельна компанія», ТОВ ПК «Адамас», ТОВ «Ніккат», ПП «Енерго Атлас», ТОВ «Вісан», а тому оскаржене податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем у межах наданих повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно, тому підстав для задоволення позовних вимог немає.

У зв'язку з тим, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати, понесені позивачем, йому не відшкодовуються.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Антрацит» в особі Відокремленого підрозділу «Свердловський ремонтно-механічний завод» до Державної податкової інспекції у місті Свердловську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.03.2012 № 0000032210 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову складено в повному обсязі 21 січня 2013 року.

Суддя І.О. Свергун