Рішення № 28796751, 22.01.2013, Апеляційний суд Полтавської області

копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1187/2012 Номер провадження 22-ц/786/483/2013 Головуючий у 1-й інстанції Кривич Ж.О. Доповідач Кривчун Т. О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.,

Суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.

при секретарі -Філоненко О.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача -ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Тесис»

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 грудня 2012 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тесис»про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку та моральної шкоди.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом до ТОВ «Тесис», в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, остаточно просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у сумі 49814,10грн.; моральну шкоду в сумі 3000,00грн та витрати на правову допомогу у розмірі 2500,00грн.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 грудня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тесис»про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Тесис»на користь ОСОБА_3 39800,88 грн. середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку та 500,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тесис»на користь ОСОБА_3 понесені ним судові витрати (витрати на правову допомогу) у сумі 2500,00 грн. та на користь держави судовий збір у сумі 398,01 грн.

Не погодившись із рішенням місцевого суду, його в апеляційному порядку оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Тесис», представник якого в апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи; неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення у зв»язку з цим норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі.

Зазначають, що при стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 39800,88 грн., судом першої інстанції не враховано принципу співмірності відшкодування працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, встановленого статтею 117 КЗпП України.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

В обґрунтування заперечень посилається на те, що, при стягненні суми середнього заробітку суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги, що затримка у розрахунку тривала 63 робочих дні (з 11.11.2011р. до 13.02.2012р.), розмір середнього заробітку склав 631,76грн., що підтверджується бухгалтерською довідкою ТОВ «Тесис» від 20.04.2012 року.

Вважає, що твердження апелянта про порушення судом вимог ст.117 КЗпП України не ґрунтується на нормах матеріального права, оскільки приписами даної статті чітко визначено, що підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, томусудом правомірно стягнуто з відповідача на його користь суму заборгованості за час затримки розрахунку при звільненні.

У судовому засіданні представник відповідача доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримав та прохав її задовольнити.

Представник позивача доводи, наведені у запереченнях на апеляційну скаргу, підтримав та прохали її відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до статті 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Місцевим судом установлено та вбачається з матеріалів справи, що, відповідно до наказу № 23-К від 01.03.2011 року ОСОБА_3 з 01.03.2011 року працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Тесис»на посаді операційного директора.

Звільнений з роботи 11.11.2011 року за угодою сторін на підставі наказу № 161-к від 09.11.2011 року згідно п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін (а.с.2).

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що позивачу повинно бути сплачено середній заробіток за 63 робочі дні, за період з 11.11.2011 року по 13.02.2012 року з урахуванням вихідних та святкових днів, що становить суму 39800,88грн. та, відповідно, моральну шкоду в сумі 500,00грн.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У відповідності до статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

За змістом статті 117 КзПП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у встановлені законодавством строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Установлено та не заперечується сторонами, що в день звільнення ОСОБА_3 працював, однак всі належні йому суми в цей день виплачено не було.

Згідно бухгалтерських довідок ТОВ «Тесис»за вих. №16 від 20.04.2012 року та від 06.03.2012 року, Розрахункових листів за листопад-грудень 2011 року, лютий 2012 року заборгованість по заробітній платі повністю була виплачена позивачу 13.02.2012 року, а, відтак, затримка у виплаті заробітної плати тривала в період з 11.11.2011 року по 13.02.2012 року.

За приписом статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у встановлені законодавством строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Пунктами 20,25 постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»№13 від 24.12.1999 року Пленум Верховного Суду України роз»яснив, що, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, -наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи -по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП.

У відповідності до п.21 постанови № 13 від 24.12.1999 року, при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995р. №100 (з наступними змінами і доповненнями).

Пунктом 2 Постанови КМУ №100 від 08.02.1995р. визначено, що період, за який беруться дані для розрахунку середньомісячного заробітку беруться два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов»язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995р. передбачено, що середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно бухгалтерської довідки ТОВ «Тесис»(вих. №16 від 20.04.2012 року) середньоденна заробітна плата позивача становить 631,76грн., його посадовий оклад-17000,00грн. (а.с.44).

Відповідно до пункту 8 Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995р. нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені середнім заробітком.

Розрахунок із заробітної плати у сумі 34995,93 грн. був проведений з позивачем у період з 29.12.2011 року по 13.02.2012 року (а.с.18).

Як зазначено вище, днем звільнення позивача є 11.11.2011 року, днем повного розрахунку - 13.02.2012 року.

Місцевим судом вірно встановлено, що затримка розрахунку при звільненні становить 63 дні за період з 11.11.2011 року по 13.02.2012 року та складає 39800, 88 грн.

Враховуючи вищевикладене доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у мотивувальній частині судового рішення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат місцевий суд виходив із того, що в матеріалах справи наявні договір про надання правової допомоги, квитанція про сплату суми 2500,00 грн., Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та розрахунок згідно Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу», а також те, що адвокат приймав участь у судових засіданнях та виконував інші процесуальні дії.

Разом із цим у рішенні місцевого суду не наведено обґрунтувань щодо виконання представником позивача інших процесуальних дій, зокрема, не вказано, у чому полягають ці дії, скільки часу було на них витрачено та відсутня інформація щодо ознайомлення представника з матеріалами справи в суді.

У п.4 договору № 26.12.11-1 про надання правової допомоги, який був укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 26.12.2011 року, зазначено, що гонорар представника становить 2500,00 грн. (а.с. 25-26).

Пунктом 11 Договору Сторони погодили, що Представник вправі залучати для здійснення представництва Клієнта в суді першої інстанції адвоката ОСОБА_1

Наведено розрахунок згідно договору про надання правової допомоги із зазначенням дій, пов»язаних із забезпеченням ведення справи позивача.

На час розгляду справи в суді першої інстанції вказані відносини регулювалися Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»від 20 грудня 2011 року.

Згідно статті 1 зазаначеного Закону, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Статтею 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»установлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні.

Судові засідання, у яких брав участь адвокат ОСОБА_1, відбувалися: 19.03.2012 року (тривалість -05хв.); 29.05.2012 року (тривалість -01хв.); 21.09.2012 року (тривалість -52хв.); 25.10.2012 року -(тривалість - 01хв.); 03.12.2012 року (тривалість 19 хв.) (а.с.38,57,75,87,115).

Враховуючи викладене, адвокату ОСОБА_1 належало до сплати -35,77 грн. за участь у судовому засіданні від 19.03.2012 року; 7,29 грн. -за участь в судовому засіданні від 29.05.2012 року, 382,03 грн. -за участь у судовому засіданні від 21.09.2012 року, 7,45 грн. - за участь в судовому засіданні від 25.10.2012 року та 143,64 грн. за участь у судовому засіданні 03.12.2012 року, а всього -576,18 грн.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність змінити резолютивну частину рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 грудня 2012 року у частині визначення розміру відшкодування витрат на правову допомогу.

Окрім того, при поданні апеляційної скарги на рішення суду відповідачем не в повному обсязі сплачено судовий збір.

Частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", який набув чинності з 01.11.2011р., визначено розмір ставок судового збору, зокрема, п 1.8. закріплено, що за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір в розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, а у разі подання позовної заяви майнового характеру -50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Пунктом 1.2. зазначеного Закону за подачу позовної заяви немайнового характеру сплачується 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 107,30 грн.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка є вимогою майнового характеру, та відшкодування моральної шкоди, яка є вимогою немайнового характеру.

З матеріалів справи вбачається, що при подачі апеляційної скарги відповідачем сплачено 216,00 грн., у той час, як до сплати підлягала сума 252,65 грн. (у тому числі, за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди, - 53,65 грн. та 199,00 грн., - за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку). Таким чином, з відповідача необхідно стягнути 36,65 грн. (252,65 -216,00= 36,65 грн.) судового збору за подачу апеляційної скарги в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.п.1,4 ч.1 ст.309, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тесис», - задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 грудня 2012 року у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тесис»на користь ОСОБА_3 витрат на правову допомогу , - змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тесис»на користь ОСОБА_3 576,18 грн. (п»ятсот сімдесят шість гривень 18 копійок) витрат на правову допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тесис»36,65 (тридцять шість гривень 65 копійок) грн. судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду в дохід держави, перерахувавши їх на такі банківські реквізити : Отримувач: УДКСУ у м. Полтаві; код ЄДРПОУ: 38019510; банк одержувача: ГУДКСУ у Полтавській області; код банку отримувача: 831019; розрахунковий рахунок: 31217206780002; код доходів бюджету: 22030001.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ: (підпис) Т.О.Кривчун

СУДДІ: (підпис) Л.І. Пилипчук

(підпис) О.В.Чумак

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду Полтавської області Т.О. Кривчун