Рішення № 28794246, 17.01.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" січня 2013 р. Справа № 15/104-12

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до Комунального підприємства «Борщагівка», Київська обл., с. Петропавлівська Борщагівка

про стягнення 133397,54 грн.

за участю представників:

від позивача: Жигадло І.Б. (дов. № 266/10 від 14.12.2012р.);

від відповідача: Богдан О.В. (дов. № 104 від 28.05.2012р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі-Позивач) звернулася до господарського суду Київської області з позовом до комунального підприємства «Борщагівка» (далі-Відповідач) про стягнення 133397,54 грн., з яких 111908,90 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 8396,52 грн. пені, 6167,69 грн. інфляційних втрат та 6924,43 грн. 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем був укладений договір № 06/10-1646ТЕ-17 від 20.10.2010р. на постачання природного газу, в порушення умов якого відповідач не в повному обсязі розрахувався за природний газ, поставлений протягом жовтня-грудня 2010р., в результаті чого за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 111908,90 грн. У зв'язку з наявністю зазначеної заборгованості відповідачу на підставі п. 7.3.1. договору нараховано 8396,52 грн. пені, а також на підставі ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано 6167,69 грн. інфляційних втрат та 6924,43 грн. 3% річних. Всього сума позову становить 133397,54 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 11.01.2013р. позовні вимоги підтримав, а в судовому засіданні 17.01.2013р. проти припинення провадження в частині стягнення боргу не заперечував, а в іншій частині позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.01.2013р. та 17.01.2013р. просив припинити провадження в частині стягнення боргу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

20.10.2010р. між дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (постачальник) та комунальним підприємством «Борщагівка» (покупець) було укладено договір № 06/10-1646ТЕ-17 про закупівлю природного газу за державні кошти (договір).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2. договору.

Згідно з п. 1.2. договору постачальник передає покупцю в період з 01.10.2010р. по 31.12.2010р. природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 270 тис. куб. м., в тому числі по місяцях. Помісячний графік обсягів поставки визначений в договорі.

Пунктом 3.1. договору визначено, що ціна за 1000 куб. м. газу становить 840,196 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234,00 грн. без ПДВ. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1309,20 грн. з ПДВ. Загальна вартість договору на дату його укладення становить - 353484,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 5.1. договору строк поставки газу: з 01.10.2010р. по 31.12.2010р. включно.

Згідно з п. 6.1.1. договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ.

Договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів (п'ять робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених пунктом 3 частини другої Закону України «Про здійснення державних закупівель») з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель відомостей про рішення Уповноваженого органу про погодження процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з початку опалювального періоду і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2010 року включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення (п. 10.1. договору).

20.10.2010р. між позивачем та відповідачем було підписано додаток № 1 до договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-1646ТЕ-17 від 20.10.2010р., в якому визначені умови поставки і обліку газу, інші права та обов'язки сторін та порядок приймання-передачі газу, відповідно до якого приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач у жовтні-грудні 2010 року поставив відповідачу природний газ в обсязі 216,579 тис. куб. м на суму 283545,23 грн., про що свідчать засвідчені належним чином копії актів передачі-приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31.10.2010р. на суму 62878,26 грн., від 30.11.2010р. на суму 78510,11 грн., від 31.12.2010р. на суму 142156,86 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за отриманий природний газ розрахувався з позивачем частково у період з 30.11.2010р. по 27.07.2011р. у сумі 171636,33 грн.

В порушення умов п. 4.1. договору відповідач свої зобов'язання в частині оплати отриманого природного газу в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим станом на час звернення з позовом до суду (20.12.2012р.) за ним існувала заборгованість у сумі 111908,90 грн.

В судовому засіданні 17.01.2013р. представник відповідача надав суду оригінал для огляду та копію для залучення до матеріалів справи договору № 730/517з-ГУ від 07.12.2012р. про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування та платіжного доручення № 13 від 21.12.2012р. на суму 111908,90 грн., з призначенням платежу: погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію (ст. 23 ЗУ «Про державний бюджет України на 2012 рік» згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012р. № 517 та договору № 730/517з-ГУ від 07.12.2012р.), з якого вбачається, що відповідачем перераховано позивачу заборгованість у сумі 111908,90 грн.

Відповідно до п. 7 договору № 730/517з-ГУ від 07.12.2012р. комунальне підприємство Борщагівка (сторона четверта) перераховує на рахунок дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (сторони п'ятої) кошти у сумі 111908,90 грн. з ПДВ для погашення заборгованості за природний газ згідно з договором від 20.10.2010р. № 06/10-1646ТЕ-17.

Оскільки заборгованість у сумі 111908,90 грн. на час прийняття рішення сплачена відповідачем позивачу, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 111908,90 грн. заборгованості за договором № 06/10-1646ТЕ-17 від 20.10.2010р. підлягає припиненню на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Також позивач просить стягнути з відповідача 6167,69 грн. інфляційних втрат та 6924,43 грн. 3% річних.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 6167,69 грн. інфляційних втрат, що нараховані за період з січня 2011р. по квітень 2012р. на заборгованість за поставлений природний газ у жовтні-грудні 2010 року з урахуванням дат її виникнення та часткової сплати. Оскільки розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірним, то вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 6167,69 грн. підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 6924,43 грн., що нараховані на заборгованість за поставлений природний газ у жовтні-грудні 2010 року з урахуванням дат її виникнення та часткового погашення, за період з 21.11.2010р. по 20.12.2012р.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком 3% річних, нараховані за період з 21.11.2010р. по 20.12.2012р. на заборгованість за поставлений природний газ у жовтні-грудні 2010 року з урахуванням дат її виникнення та часткового погашення, становлять 6940,63 грн., проте стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у сумі 6924,43 грн., в межах заявлених позовних вимог.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 06/10-1646ТЕ-17 від 20.10.2010р. поставки природного газу позивачем заявлено вимогу про стягнення 8396,52 грн. пені за загальний період з 20.06.2012р. по 20.12.2012р.

Так, п.п. 7.3.1., 9.3. договору № 06/10-1646ТЕ-17 від 20.10.2010р. передбачено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1. договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у три роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, суд звертає увагу на те, що зазначена норма надає сторонам за договором право змінити лише строк, протягом якого управнена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане, що, відповідно, кореспондується з положенням ст.ст. 260, 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу, встановленого ч. 2 ст. 260 ЦК України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що остаточні розрахунки за фактично спожиті обсяги газу мали виконуватись до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 4.1. договору), а отже прострочення платежу за кожний неоплачений місяць починається з 21 числа відповідного місяця. При цьому, позивачем нараховується пеня в період з 20.06.2012р. по 20.12.2012р., протягом шести місяців, що передують зверненню з позовом, з посиланням на п. 9.3. договору.

Так, в п. 9.3. договору зазначено, що строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у три роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, стаття 259 ЦК України надає сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом, а не визначати початок перебігу позовної давності, що врегульовано ст. 261 ЦК України.

Сторони скористалися правом, наданим їм статтею 259 ЦК України, та збільшили скорочену позовну давність до вимог про стягнення неустойки, передбачену п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, до трьох років.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, ч. 2 ст. 260 ЦК України закріплено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Слід зазначити, що в даному випадку, виходячи із змісту договору (п.4.1), початок перебігу позовної давності за вимогами, що випливають з даного договору починається з 21 числа наступного за місяцем поставки, який неоплачений, тобто від дня, коли позивач дізнався про порушення свого права, а відтак, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, саме з 21 числа місяця + 6 місяців повинна обчислюватися пеня, а не з 20.06.2012р. по 20.12.2012р., як зазначає позивач.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що пунктом 9.3. договору сторони також фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (штрафу, пені) на прострочену суму, оскільки, застосовуючи вказану частину пункту договору у спірних правовідносинах сторони фактично визначили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення постачальника з претензією або позовом, що не відповідає положенням ч. 2 ст. 260 ЦК України.

Отже, умови пункту 9.3. договору № 06/10-1646ТЕ-17 від 20.10.2010р. в частині нарахування неустойки за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом суперечать нормам ст. ст. 260, 261 ЦК України та положенням ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України в редакції, що діяла на дату укладення договору, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до п. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Таким чином, оскільки пункт 9.3. договору № 06/10-1646ТЕ-17 від 20.10.2010р. в частині, якою передбачено нарахування неустойки за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом, суперечить нормам ст. 260 ЦК України, ст. 261 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України, то пункт 9.3. в цій частині підлягає визнанню судом недійсним згідно з ч.1 ст. 203 та ч.1 ст. 215 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.12.2012р. у справі № 17/034-11 та від 11.12.2012р. у справі № 15/046-11, які відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України є обов'язковими для всіх судів України.

Водночас, пунктом 7.3.1. договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1. договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Як зазначалось вище, позивачем нараховується пеня в період з 20.06.2012р. по 20.12.2012р.

Проте, судом встановлено, що у позивача з'являється право на нарахування пені, з 21 числа наступного за місяцем поставки, який неоплачений, тобто від дня коли позивач дізнався про порушення свого права (з початку перебігу позовної давності), а відтак, саме з 21 числа місяця + 6 місяців повинна обчислюватися пеня, а не з 20.06.2012р. по 20.12.2012р., як зазначає позивач.

Таким чином, беручи до уваги вимоги вищенаведених правових норм, враховуючи часткову оплату відповідачем природного газу, період нарахування пені, заявлений позивачем, вимоги частини 6 статті 232 Цивільного кодексу України та вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а також те, що відповідно до умов договору відповідач у справі повинен був провести остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 4.1. договору), господарський суд зазначає, що період нарахування пені визначається наступним чином.

Так, позивач просить суд стягнути пеню за період з 20.06.2012р. по 20.12.2012р., згідно п. 7.3.1., 9.3. договору, тобто 6 місяців, що передує зверненню з позовом.

Як вказано судом вище, пункт 9.3. договору в частині, якою передбачено нарахування неустойки за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом визнано судом недійсним в силу вимог ст.ст. 203, 215, 260, 261 ЦК України та ст. 232 ГК України, а тому право на нарахування пені у відповідача з'являється з моменту виникнення прострочення у відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

Враховуючи, що згідно п. 4.1. договору оплата здійснюється до 20 числа, наступного за місяцем поставки, тобто помісячно, а тому момент прострочення відповідачем виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного платежу за місяць окремо і нараховувати пеню на суму боргу за кожний місяць окремо з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відтак, господарський суд Київської області встановив, що період заявлений позивачем до стягнення пені не відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки початок нарахування пені за неоплачений газ, отриманий навіть у грудні 2010р. (останній місяць поставки природного газу), починається з 21.01.2011р. та закінчується 21.07.2011р., в той час як 20.06.2012р. є датою початку періоду нарахування пені заявленого позивачем.

Враховуючи вищевикладене, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення 8396,52 грн. пені задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, п.11 ч. 1 ст. 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Визнати недійсним п. 9.3. договору № 06/10-1646ТЕ-17 від 20.10.2010р., укладеного між дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та комунальним підприємством «Борщагівка», в частині, якою передбачено нарахування неустойки за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом (друге речення).

2. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Борщагівка» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Шкільна, 19, код 32393133) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) 6167,69 грн. (шість тисяч сто шістдесят сім грн. 69 коп.) інфляційних втрат, 6924,43 грн. (шість тисяч дев'ятсот двадцять чотири грн. 43 коп.) 3% річних та 261,84 грн. (двісті шістдесят одна грн. 84 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. В частині позовних вимог про стягнення 111908,90 грн. боргу провадження у справі припинити.

4. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Рябцева О.О.

Рішення підписано 23.01.2013р.