Ухвала суду № 28789250, 23.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2693/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

23 січня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Старової Н.Е.

суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В.,

при секретарі - Рогальовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області ДПС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.07.2012 р. у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Агротехспілка «Україна»до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом який уточнював у судовому засіданні, до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (далі -відповідач, ДПІ або апелянт) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000882301 від 29.03.2012р. та № 0000902301 і № 0000912301 від 01.06.2012 р. щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2012 р. адміністративний позов - задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позову, посилаючись на поручення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В судовому засіданні представник відповідача мотивовано підтримав доводи апеляційної скарги. Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, зазначав, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 12.03.2012 року за результатами планової виїзної перевірки Приватного підприємства Агротехспілка «Україна»з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства ДПІ у Миронівському районі Київської області ДПС було складено Акт № 26/23-011/31320734. В акті зазначено, що позивачем порушено вимоги п. 198.1 п. 198.2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та ст.ст. 203, 207, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України. З матеріалів справи вбачається що, висновок відповідача ґрунтується на неможливості реального здійснення фінансового господарських операцій позивача ПП Агротехспілка «Україна»з його контрагентами (ТОВ «Голден Мін»,ФОП ОСОБА_2, ТОВ «С.І.Фарм»,ФОП ОСОБА_3,ТОВ «БЕЛАГРО-77», ТОВ «ЛБФ Укрпромгрупп», ТОВ «Комплектспецртейдмарк», ТОВ «Пакра-Україна») та ведення господарської діяльності у порядку передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді; порушення норм Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Однак, як встановлено судом першої інстанції, наявність проведення фінансово-господарських взаємовідносин з вище вказаними контрагентами та повне виконання умов договорів щодо постачання бар'єрів до полиць стелажа, корзини дерев'яні та профіль, плитку кислототривку, морозильні, холодильні вітрини,холодильну шафу та горку холодильну, холодильне обладнання та запчастини до нього, а також монтаж, ремонт та обслуговування ходильного обладнання, укладених між позивачем та контрагентами підтверджується податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Також, при проведенні фінансово-господарських операцій з купівлі-продажу (постачанню) товарів (робіт, послуг) згідно укладених відповідно до вимог цивільного законодавства договорів між позивачем та контрагентами, відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 16.05.1996 року, були складені первинні бухгалтерські документи, в тому числі видаткові накладні, податкові накладні, акти надання послуг, транспортні документи, платіжні доручення по сплаті, тощо.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач використав всі придбані у контрагентів товари та послуги, у власній господарській діяльності (виробництво м'ясних та ковбасних виробів, роздрібна торгівля).

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та зазначає що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листах ВАСУ № 1112/11/13-10 від 20.07.2010р., та № 742/11/13-11 від 2.06.2011р.

Виходячи з зазначеного, колегія суддів погоджується, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення № 0000882301 від 29.03.2012р. щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, № 0000902301 та № 0000912301 від 01.06.2012 р. щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентами не доведено відповідачем та спростовується копіями первинних документів, які наявні в матеріалах справи.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факти надання позивачу товарів та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується, а тому твердження відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами та порушення позивачем норм чинного податкового законодавства є помилковим.

Крім того, судом першої інстанції вірно враховано, що відповідачем також не надано суду доказів визнання договорів укладених між позивачем та його контрагентами недійсними, не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб позивача та його контрагента. ДПІ не вправі встановлювати правові наслідки визнання нікчемного правочину недійсним лише на підставі закону та без відповідного рішення суду про визнання такого правочину недійсним, оскільки він не порушує публічний порядок і доказів того, що правочин визнано судом недійсним відповідачем не надано, а реальність здійснених операцій підтверджується доказами наявними в матеріалах справи.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для висновку про порушення позивачем п.п. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 201.4 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного Кодексу України.

Тому, вірним є висновок суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення № 0000882301 на суму 33884,14 грн від 29.03.2012р; від 01.06.2012р. №0000902301 про збільшення податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 33 884,14 грн. в тому числі 27 524,11 грн за основним платежем та 6 360,03 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення від 01.06.2012р. №0000912301 про збільшення податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 74 165, 47 грн., в тому числі 63 677,79 за основним платежем та 10 487,68 грн за штрафними санкціями є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки висновки податкового органу про зазначені вище порушення Закону є безпідставними, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається податкова інспекція в апеляційної скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справі, якім надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги ДПІ, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від «16»липня 2012 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області ДПС -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Чаку Є.В.

Файдюк В.В.