Постанова № 28787748, 24.01.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.01.2013 р. справа №5006/25/130пд/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Зубченко І.В.суддівМарченко О.А., Татенка В.М. за участю представників: від позивача:Шира О.В. за довіреністю б/н від 05.11.2012р.від відповідача:Антонюк А.О. за довіреністю №542 від 22.11.2012р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», м. Київна рішення господарського суду Донецької області від13.12.2012р. (повний текст підписано 17.12.2012р.) у справі№5006/25/130пд/2012 (суддя Зекунов Е.В.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Друкарня «Новий світ», м. Донецькдо Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», м. Київ протлумачення змісту підпункту «е» пункту 12 Договору добровільного страхування нерухомого майна №GA.251.9922536.20263 від 02.03.2012р. В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Друкарня «Новий світ», м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою, до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», м. Київ, про тлумачення змісту підпункту «е» пункту 12 Договору добровільного страхування нерухомого майна №GA.251.9922536.20263 від 02.03.2012р., в редакції: «порушення Страхувальником Правил протипожежної безпеки та експлуатаційних норм».

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.12.2012р. (повний текст підписано 17.12.2012р.) у справі №5006/25/130пд/2012 задоволено позовні вимоги.

Розтлумачено підпункт «е» пункту 12 «Договору добровільного страхування нерухомого майна» №GA.251.9922536.20263 від 02.03.2012р. наступним чином: «Причиною для відмови у виплаті страхового відшкодування є порушення Страхувальником Правил пожежної безпеки, затверджених Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій №126 від 19 жовтня 2004 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 листопада 2004 року за №1410/10009 та порушення Страхувальником експлуатаційних норм при володінні, користуванні і розпорядженні Застрахованим майном зазначеним у Договорі та переданого Страхувальником в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк» за Договором іпотеки від 23.02.2011р. за №2 який укладений в забезпечення виконання зобов'язань за Договором про надання кредиту №150/018-КГЗ від « 23» лютого 2011р., що був укладений між Вигодонабувачем та ТОВ «Друкарня «Новий Світ».

Судові витрати покладено на позивача.

Рішення суду мотивоване тим, що право сторін договору на звернення до суду з вимогою про тлумачення договору передбачено ст.213 Цивільного кодексу України. Підставою для тлумачення судом підпункту «е» пункту 12 договору добровільного страхування нерухомого майна №GA.251.9922536.20263 від 02.03.2012р. є наявність спору між сторонами угоди щодо змісту цього підпункту. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки порушення експлуатаційних норм не застрахованого майна (іншого майна), що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Адигейська, 14а та може використовуватись страхувальником (позивачем) для певних виробничих цілей пов'язаних із специфікою діяльності страхувальника, визначені як підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, за кожним із варіантів страхового захисту, підпунктами 5.2.4, 5.2.2.5, 5.2.5, 5.2.6, 5.2.3.3, 6.1 договору, то вимоги підпункту «е» пункту 12 цього договору встановлюють причину для відмови у виплаті страхового відшкодування пов'язану саме з порушенням страхувальником Правил протипожежної безпеки та експлуатаційних норм при володінні, користуванні і розпорядженні майном застрахованим вказаним договором страхування.

Відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до порушення прав відповідача.

Скаржник посилається на те, що рішення прийнято судом за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи та позовні вимоги фактично стосуються внесення змін в укладений договір в частині виплати страхового відшкодування, а не безпосереднього тлумачення положень договору страхування.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 09.01.2013р. прийнято апеляційну скаргу до провадження у справі №5006/25/130пд/2012.

Розпорядженням Заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 23.01.2013р. змінено склад колегії судів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Марченко О.А., Татенко В.М.

У судовому засіданні 23.01.2013р. представник скаржника просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Крім того, підтвердив, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем заявлялося про направлення справи за підсудністю до господарського суду м. Києва, а також пояснив, що договір страхування укладався в м. Донецьку, в якому є представництво ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна».

Представник позивача у судовому засіданні 23.01.2013р. пояснив, що вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін. Також наголосив, що ним вірно обрано територіально підсудність та підстав для направлення справи до господарського суд м. Києва немає, про що суд першої інстанції дійшов вірного висновку.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до приписів ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Конституції України, ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила.

02 березня 2012 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новий світ» (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування нерухомого майна №GA.251.9922536.20263.

Відповідно до п.1.1. договору його предметом є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону України і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, далі - застрахованим майном, зазначеним у договорі та переданого страхувальником в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк» (далі - вигодонабувач) за договором іпотеки від 23.02.2011р. за №2, який укладений в забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання кредиту №150/018-КГЗ від 23.02.2011р. (надалі - «кредитний договір»), що був укладений між вигодонабувачем та ТОВ «Друкарня «Новий Світ».

Строк співпраці страховика та страхувальника за цим договором встановлюється починаючи із дати укладення цього договору до закінчення дії кредитного договору, а саме: з 03.03.2012р. до 02.03.2013р. В межах строку співпраці за договором страхування встановлюються строки дії договору страхування. Строк дії кожного періоду договору страхування 1 (один) рік. У виключних випадках строк страхування може бути іншим (п.2.1. договору страхування).

Відповідно до п.3 договору застрахованим є майно, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Адигейська, 14а.

Пунктом 4 договору встановлено, що до застрахованого майна входять будівля поліграфічного виробництва та виробництва м'якої поліетиленової упаковки, цех металізації, прохідна, сараї, замощення, огородження та інше майно згідно договору іпотеки №2 від 23.02.2011р.

У відповідності до пункту 9.4. договору строк його дії закінчується 02.03.2013р.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.04.2012р. на дільниці флексодруку в будівлі цеху м'якої поліетиленової упаковки ТОВ «Друкарня «Новий Світ», яка розташована за адресою: місто Донецьк, Кіровський район, вулиця Адигейська, 14 «а» - виникла пожежа.

За фактом події пожежі Дослідно-випробувальною лабораторією УЗД ГУ ДІТБ у Донецькій області було складено Технічний висновок з причин пожежі, що сталася 12.04.2012р. на дільниці флексодруку в будівлі цеху ТОВ «Друкарня «Новий Світ».

Згідно зазначеного технічного висновку, пожежа виникла безпосередньо під час виконання флексографічного друку, та пожежі передувала автоматична зупинка пресу, що вказує на порушення технологічного процесу.

Після пожежі позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування. Листом від 03.08.2012р. №4917-31 відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача, обґрунтовуючи це тим, що причини пожежі, викладені у технічному висновку Дослідно-випробувальної лабораторії УЗД ГУ ДІТБ у Донецькій області, полягають в порушенні технологічного процесу роботи пресу обладнання флексографічного друку, тому підпадають під дію підпункту «е» пункту 12 договору, а саме є порушенням страхувальником Правил протипожежної безпеки та експлуатаційних норм, що є причиною для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Позивач розуміючи підпункт «е» пункту 12 договору таким чином, що причиною для відмови у виплаті страхового відшкодування є порушення страхувальником Правил протипожежної безпеки, затверджених Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій №126 від 19.10.2004р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.11.2004р. за №1410/10009 та експлуатаційних норм при здійсненні господарської діяльності і використанні застрахованого майна, не погодився з відмовою відповідача у виплаті страхового відшкодування. Тому посилаючись на наявність спору між сторонами щодо змісту цього підпункту, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», м. Київ про тлумачення змісту підпункту «е» пункту 12 договору добровільного страхування нерухомого майна №GA.251.9922536.20263 від 02.03.2012р.

При цьому, подання позову до господарського суду Донецької області позивач обґрунтував тим, що керуючись приписами ч.1 ст.15 ГПК України, цей позов може бути пред'явлений до господарського суду за місцезнаходженням позивача, оскільки позивач є майново зобов'язаним за умовами договору, а саме має виконувати обов'язки зі сплати страхових платежів у розмірі та в порядку, що встановлені договором.

Під час розгляду справи, відповідач надав клопотання про передачу справи на розгляд до господарського суду м. Києва за підсудністю, на підставі ч.2 ст.15 ГПК України, яке ухвалою господарського суду Донецької області від 08.11.2012р. залишено без задоволення.

Вказана ухвала суду мотивована положеннями ч.1 ст.15 ГПК України, роз'ясненнями, які містяться у п.20.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» від 24.10.2011р. №10 та тим, що спір про тлумачення окремих умов договору №GA.251.9922536.20263 від 02.03.2012р., укладеного між двома юридичними особами, що виник під час виконання договору добровільного страхування, підвідомчий господарським судам та може розглядатися у господарському суді Донецької області до якого звернулась одна із сторін договору.

Відповідно до ч.1 ст.15 ГПК України, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

В п.20.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. №10 визначено, що спори, пов'язані з укладанням, зміною умов, розірванням чи визнанням недійсними договорів, якими передбачено проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі, підлягають вирішенню господарським судом за місцем знаходження однієї з сторін, до якої звернувся заявник.

Пунктом 20.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. №10 визначено, що згідно з частиною першою статті 15 Господарського процесуального кодексу України справи зі спорів, зокрема, про визнання договорів недійсними, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. При цьому стороною, зобов'язаною здійснити певні дії, може бути будь-яка із сторін, у якої з огляду на умови договору та з урахуванням фактичних обставин справи відповідний обов'язок існує на момент подання позову.

Статтею 979 Цивільного кодексу України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст.16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Договір, умову якого позивач просить розтлумачити, відноситься до двосторонніх (частини 2 і 3 статті 626 ЦК України) і є підставою для виникнення у контрагентів взаємних зустрічних зобов'язань.

Згідно частини 1 статті 509 цього ж Кодексу зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Разом з тим, в силу статті 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

За укладеним між сторонами договором, позивач є зобов'язаною особою зі сплати страхових платежів, а відповідач зобов'язаний виплатити страхове відшкодування при настанні події, що кваліфікована, як страховий випадок. Підставою для звернення до суду з позовом про тлумачення змісту п.п.«е» п.12 договору, яким передбачено, що у разі порушення страхувальником Правил протипожежної безпеки та експлуатаційних норм, страховик відмовляє у виплаті страхового відшкодування, стали, зокрема, відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування та незгода позивача із цим.

Таким чином, заявлена вимога повинна була розглядатись за місцем знаходження відповідача у справі, оскільки він виступає зобов'язаною стороною у зобов'язанні зі сплати страхового відшкодування у разі настання страхового випадку.

Місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).

Згідно Свідоцтва А01 №623444 від 17.11.2009р. про державну реєстрацію ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» зареєстровано за юридичною адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, буд.40.

Відповідно до ст.95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій, а представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Частиною 4 статті 64 ГК України встановлено, що такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством.

Відповідно до ч.4 ст. 28 ГПК України, повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Згідно з ч.4 ст.15 ГПК України, якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої-третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Тобто, юридичну особу в господарських правовідносинах може представляти її відособлений підрозділ тільки за умови наділення його на те цією юридичною особою відповідними повноваженнями.

Відповідно до п.20.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №10 територіальна підсудність справи за участю відособленого підрозділу юридичної особи визначається відповідно до вимог статті 15 ГПК за місцем знаходження відособленого підрозділу, якому надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи. Господарським судам слід також враховувати, що оскільки відособлений підрозділ юридичної особи діє у межах наданих йому повноважень, то подання позову за місцем знаходження цього підрозділу правомірне лише тоді, коли спір випливає саме з його діяльності. У разі відсутності у відособленого підрозділу відповідних повноважень та/або коли спір не пов'язаний з діяльністю цього підрозділу позовні матеріали або справа надсилається за підсудністю до господарського суду за місцем знаходження юридичної особи.

Позивач звернувся з позовом до ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», м. Київ. Отже, ним обрано спосіб звернення за захистом свого цивільного права саме до юридичної особи, а не до її філії (відокремленого структурного підрозділу), що згідно статей 15, 16, 20 ЦК України є правом позивача, яким особа користується на власний розсуд.

З матеріалів справи вбачається, що договір №GA.251.9922536.20263 від 02.03.2012р. був укладений ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», місцезнаходженням якого є м. Київ в особі Заступника директора з корпоративного бізнесу східного РУ в м. Донецьку, що діє на підставі довіреності №1265 від 01.02.2012р., у зв'язку з договором доручення №AGN10.96878.2783.MD від 01.10.2010р., а також те, що правовідносини за вказаним договором виникли безпосередньо саме між ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та позивачем.

Сторонами не було надано доказів в розумінні ст.ст.33, 34 ГПК України, зокрема: довідки з ЄДРПОУ, витягу зі статуту, довіреності, положення, які б свідчили, що структурний підрозділ ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», який знаходиться у м. Донецьку або Донецькій області наділений правом виступати від імені відповідача перед місцевими органами влади, юридичними та фізичними особами, а начальник територіального управління на підставі довіреності представляє страхову компанію у відносинах з юридичними та фізичними особами, укладає від її імені договори в межах своєї компетенції, установленої страховою компанією.

Частинами 1 та 2 статті 17 ГПК України передбачено, якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи.

На необхідності дотримання вимог територіальної підсудності справ наголошується в рішенні Європейського суду з прав людини від 03.05.2007р. у справі «Бочан проти України» (Заява N7577/02).

В свою чергу, відповідачем заявлялось про вирішення господарським судом Донецької області питання щодо направлення справи до розгляду до господарського суду м. Києва.

За таких обставин, судова колегія вважає, що судом першої інстанції при розгляді даної справи були порушені норми процесуального права, а саме вимоги ст.15 ГПК України про територіальну підсудність справ господарському суду та розглянуто справу, яка підсудна господарському суду м. Києва.

Відповідно до п.6 ч.3 ст.104 ГПК України, порушення вимог територіальної підсудності справ є у будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню на розгляд до господарського суду м. Києва.

Згідно п.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України» від 17.05.2001р. №7 у разі скасування в апеляційному порядку процесуального акта місцевого господарського суду, прийнятого з порушенням правил підсудності, апеляційна інстанція повертає матеріали справи відповідному місцевому господарському суду для виконання ним частини першої статті 17 ГПК, про що зазначається в резолютивній частині постанови, якою скасовано такий акт.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.99, 101, 102, 103, 104, 105, 112, 114 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2012р. (повний текст підписано 17.12.2012р.) у справі №5006/25/130пд/2012 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2012р. (повний текст підписано 17.12.2012р.) у справі №5006/25/130пд/2012 - скасувати.

Справу направити на розгляд до господарського суду м. Києва.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Друкарня «Новий світ» (83005, м. Донецьк, вул. Пухова, буд.2 «В», код ЄДРПОУ 21981901) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04050, м. Київ, вул. Артема, буд.40, код ЄДРПОУ 20782312) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 536,50грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: О.А. Марченко

В.М. Татенко

Надруковано 6 примірників: 1 - позивачу; 2 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - господарському суду