Ухвала суду № 28781580, 23.01.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Махаринець Д.Є.

Суддя-доповідач:Євпак В.В.

УХВАЛА

іменем України

"23" січня 2013 р. Справа № 2а/1770/3730/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Євпак В.В.

суддів: Капустинського М.М.

Мацького Є.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "30" листопада 2012 р. у справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 24.09.2012 року звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001471745 від 13 червня 2012 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30.11.2012 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001471745 від 13.06.2012 року Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби.

Присуджено на користь позивача суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 307 грн.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі зазначають, що позивачем до складу податкового кредиту за вересень, грудень 2011 року віднесено суми по взаємовідносинам з ТОВ «Декос Альянс» на загальну суму 10203,75 грн. Державною податковою інспекцією у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби електронною поштою був отриманий від ДПІ у Печерському районі м.Києва акт перевірки ТОВ «Декос Альянс» від 26.01.2012 року №28/23-10/37505731 за період з 08.02.2011 року по 31.12.2011 року, відповідно до якого документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 та ТОВ «Декос Альянс»у вересні, грудні 2011 року. Вважають, що постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 30.11.2012 року винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Позивач та представник відповідача в судове засідання не з"явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

З врахуванням приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України, розгляд апеляційної скарги здійснюється судової колегією за відсутності позивача та представника відповідача, в порядку письмового провадження

Переглянувши судове рішення, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено, що Державною податковою інспекцією у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень, грудень 2011 року за результатами якої складено акт №92/1745/НОМЕР_1 від 24.04.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 10203,75 грн.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00001471745 від 13.06.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 15305,63 грн., а саме: 10203,75 грн. - за основним платежем та 5101,88 грн. - за штрафними санкціями.

На думку податкового органу, відповідачем безпідставно сформовано податковий кредит по податкових накладних за вересень, грудень 2011 року, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) ТОВ «Декос Альянс» на загальну суму 10203,75 грн.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність висновків податкового орану та скасування податкове повідомлення-рішення № 0001471745 від 13.06.2012 року.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком з огляду на наступне.

Так, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 198.1 статті 98 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Приписами п. 198.2 вказаної статті визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 Податкового кодексу України).

Із змісту п. 201.10 ст. 201 ПК України вбачається, що єдиною підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна.

Частина 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статей 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку статті 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також, відповідно до статті 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Судом встановлено, що за перевіряємий період позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "Декос Альянс".

Господарські відносини між СПД ОСОБА_3 та ТОВ «Декос Альянс» підтверджено виданими рахунком фактурою № 238 від 27 вересня 2011 року, видатковою накладною № РН-0002037 від 27 вересня 2011 року на поставку товарно-матеріальних цінностей, а саме: болти, цвяхи та крани шарові, податковою накладною № 761 від 27.09.2011 року, видатковою накладною № РН-0003675 від 16 грудня 2011 року та податковою накладною № 413 від 16.12.2011 року.

Отримані товари були оплачені позивачем платіжними дорученнями (банківські виписки) від 11.10.2011 року на суму 15534,30 грн. та 17700 грн., та 11.01.2012 року на суму 27988,20 грн.

Встановлено, що отриманий товар перевозився транспортом позивача, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, реєстраційний номер НОМЕР_3.

Під час отримання товару позивачу від ТОВ «Декос Альянс» було надано свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Декос Альянс» № 768648 серії А01, довідку статистики серії АА № 372386, де директором значиться особа, що здійснювала відпуск товару - ОСОБА_6, та свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість № 100326645 від 24.02.2011 року. Всі документи засвідчені печаткою ТОВ «Декос Альянс».

Отриманий товар використано позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується накладною № 7 від 12 грудня 2011 року, № 25 від 28.10.2011 року, № 11 від 09.12.2011 року, № 8 від 12 грудня 2011 року.

Видані та отримані податкові накладні № 761 від 27.09.2011 року та № 413 від 16.12.2011 року відповідають вимогам Податкового кодексу України, мають всі необхідні реквізити для їх ідентифікації, отриманий товар використаний у подальшому у власній господарській діяльності.

Наявні у позивача первинні документи оформлені у відповідності з вимогами чинного законодавства і доказів їх недостовірності відповідачем суду не надано.

Суми податкового кредиту перевіряємого періоду по відносинах з ТОВ "Декос Альянс" відображені позивачем у поданих до органу державної податкової служби податкових деклараціях з податку на додану вартість за вересень, грудень 2011 року.

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з придбання у ТОВ "Декос Альянс" товарів, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту відповідного періоду, відповідачем спростовані не були.

Колегія суддів вважає, що суд прийшов вірного висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви заінтересованої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Висновки податкового органу щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів не підкріплені належними доказами та рішенням суду про визнання його таким.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як вбачається з матеріалів справи посадові особи підприємства позивача не були визнанні винними вироком суду, щодо проведення безтоварних фінансово-господарських операцій із суб'єктами господарювання та в намірі порушити публічний порядок.

Таким чином, посилання відповідача на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання податкової вигоди, зокрема, права на формування податкового кредиту, не знайшли свого підтвердження.

Чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правом перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів, свідоцтв своїх контрагентів по угодах та достовірність їх підписів. Позивач, як платник податків, діяв у межах діючого законодавства, не обізнаний про умисел контрагента та не відповідає за його звітність. Позивач не має права витребовувати у контрагента документи з метою доведення, ким саме виконувались прийняті ним роботи, або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента (Постанова Вищого адміністративного суду України від 10 січня 2012 року № К/9991/81953/11).

Відповідач в силу ст. 71 КАС України не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби №0001471745 від 13.06.2012 року з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "30" листопада 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.В. Євпак

судді: М.М. Капустинський Є.М. Мацький

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул. Відінська, 8,м.Рівне,33023