Ухвала суду № 28780459, 22.01.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1618/3834/2012 Номер провадження 22-ц/786/448/2013 Головуючий у 1-й інстанції Гудкова С.В. Доповідач Кузнєцова О. Ю.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 року м. ПолтаваКолегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.,

суддів: Антонова В.М., Чічіля В.А.,

за участю секретаря: Колодюк О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Кредитної спілки «Лубно»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13 грудня 2012 року ,-

В С Т А Н О В И Л А :

В вересні 2012 року КС «Лубно»звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № УК/П1909 від 19.09.2008 року в сумі 10 788,04 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.09.2008 року між КС «Лубно»та ОСОБА_3 укладено кредитний договір на суму 3000 грн., зі сплатою 48% річних та строком дії договору до 19 вересня 2009 року.

На виконання умов кредитного договору позичальник мав щомісяця здійснювати плату за користування кредитом, згідно графіку погашення кредиту.

Позичальником здійснено лише часткову сплату відсотків за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 01.09.2012 року утворилася заборгованість у сумі 10 788,04 грн., що складається з основного боргу -2 418,27 грн. та суми за відсотками -8369,77 грн., які КС «Лубно»прохало стягнути на свою користь з ОСОБА_3

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03.12.2012 року до участі у справі в якості співвідповідача залучена ОСОБА_2.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13 грудня 2012 року позовні вимоги Кредитної спілки»Лубно»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Кредитної спілки «Лубно» заборгованість за кредитним договором в розмірі 10 788,04 грн., судові витрати у сумі 214,60 грн., а всього -11002,64 грн.

В позові Кредитної спілки «Лубно»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням ОСОБА_3 оскаржила його в апеляційному порядку.

Прохає рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13.12.2012 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги КС «Лубно»задовольнити частково в розмірі 2418,27 грн., в іншій частині позовних вимог відмовити.

Підставою для скасування рішення місцевого суду ОСОБА_3 вказує невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зазначає, що погашення по кредиту припинилося у зв'язку з порушенням кримінальної справи проти посадових осіб КС «Лубно», арештом рахунків останньої та припиненням роботи офісу позивача. При цьому вказує, що КС «Лубно»жодного разу не надавала роз'яснення щодо погашення кредиту у інший спосіб, окрім зазначеного у договорі -через касу кредитної спілки.

Окрім того вказує, що поручитель ОСОБА_4 мала намір провести взаєморозрахунок за зобов'язаннями позичальника, проте даний намір проігноровано кредитодавцем.

Вважає, що за таких обставин кредитор є таким. Що прострочив зобов'язання визначене у п. 5.3.2 кредитного договору, а тому вона повинна бути звільнена від сплати відсотків.

Апелянт ОСОБА_3 у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилася, направивши до суду телеграму, де вказала, що не може з'явитися внаслідок хвороби.

Враховуючи, що ОСОБА_3 не подала суду відповідного документального підтвердження щодо її захворювання, то колегія суддів позбавлена можливості визнати причину неявки апелянта поважною.

Враховуючи вимоги ст. 305 ч. 2 ЦПК України, яка передбачає, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, апеляційний суд розглядає справу у відсутності апелянта.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 19.09.2008 року між КС «Лубно»та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № УК/П 1909А, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 3000 грн. на умовах строковості, платності, зворотності, забезпеченості, та цільовим використанням, а позичальник зобов'язується повернути отриманий кредит на умовах, зазначених в даному договорі та сплатити 48 % річних за користування кредитом. Строк дії договору складає 12 місяців -до 19.09.2009 року.

Позичальник ОСОБА_3 повинна була погашати залишок заборгованості за кредитом щомісячно, сплачувати відсотки щомісячно, на умовах графіку погашення заборгованості складеного до кредитного договору, який є невід'ємною частиною кредитного договору, та з яким позичальниця була ознайомлена, про що поставила свій підпис.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1054 ч. 1 ЦК України визначено, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Всупереч зазначеним нормам права та положенням договору ОСОБА_3 в повній мірі не виконувала зобов'язання щодо виплати заборгованості за кредитним договором №УК/П 1909А від 19.09.2008 року, керуючись графіком погашення заборгованості відсотки сплачувала частково, а саме: 30.09.2008 року -34,32 грн., 21.10.2008 року -118,22 грн., 27.11.2008 року -115, 05 грн., 19.02.2009 року -170 грн., та по тілу кредиту: 30.09.2008 року 100 грн., 21.10.2008 року -241,78 грн., 27.11.2008 року -239,95 грн.

У зв'язку з цим, згідно довідки КС «Лубно» від 13.09.2012 року № 116, станом на 01.09.2012 року утворилася заборгованість у розмірі 10788,04 грн., що складається з : 2418,27 грн. -основний борг (тіло кредиту) та 8369,77 грн. -відсотки.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що оскільки ОСОБА_3 не проводить платежі по погашенню заборгованості за кредитним договором, то вказана заборгованість підлягає стягненню за судовим рішенням.

При цьому, місцевий суд вірно не прийняв до уваги пояснення відповідачки про те, що вона не мала можливості сплачувати кредит, у зв'язку з порушенням кримінальної справи відносно посадових осіб КС «Лубно»та арештом рахунків позивача, оскільки наведені обставини не перешкоджали ОСОБА_3 виконувати умови договору.

Крім цього, у судовому засіданні встановлено, що під час перебування посадових осіб КС «Лубно»під слідством та судом, остання продовжувала функціонувати.

Через поручителя ОСОБА_2, ОСОБА_3 неодноразово попереджалася працівниками кредитної спілки про необхідність сплатити кошти за кредитним договором, що під час розгляду справи в суді першої інстанції не заперечувалося ОСОБА_3

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог КС «Лубно»та стягнення на її користь з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором у сумі 10 788,04 грн., з яких: 2418,27 грн. -основний борг (тіло кредиту) та 8369,77 грн. -відсотки.

Також встановлено, що зобов'язання ОСОБА_5 за кредитним договором забезпечено договором поруки №1909/П1, укладеним 19.09.2008 року між КС «Лубно»та ОСОБА_2, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором всім своїм майном по зобов'язанням позичальника ОСОБА_3, що виходять з кредитного договору №УК/П 1909А від 19.09.2008 року, укладеного між кредитором та позичальником.

Статтею 553 ч. 1 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Разом з тим, відповідно до п. 3 договору поруки від 19.09.2008 року визначено, що порука зупиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також в разі, якщо кредитор на протязі шести місяців з дня настання строку виконання зобов'язань не подав позов до поручителя.

Врахувавши, що термін дії кредитного договору закінчився 19.09.2009 року і протягом шести місяців з дня настання строку виконання зобов'язання КС «Лубно»не подала позов до поручителя ОСОБА_2, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що порука за зобов'язанням ОСОБА_3 припинилася та вірно відмовив в частині позовних вимог до ОСОБА_2

Не заслуговують на увагу доводи апелянта про неможливість сплачувати кошти за кредитним договором внаслідок невиконання кредитною спілкою обов'язків, передбачених п. 5.3.2 кредитного договору.

Відповідно до п. 3.3 кредитного договору передбачено, що позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів за даним договором через касу кредитодавця, або шляхом сплати коштів через банківські установи на поточний рахунок кредитодавця, днем сплати в такому випадку вважається день зарахування коштів на поточний рахунок кредитодавця.

Відповідно до п. 8 кредитного договору зазначено, що КС «Лубно» знаходиться за адресою: м. Лубни, вул. Карла Маркса, б. 70 та має розрахунковий рахунок в Лубенському відділенні ПОФ АКБ «Укрсоцбанк»№ 26501725231770, МФО 331014, код ЄДРПОУ 26091230.

Таким чином, ОСОБА_3 в силу п. 3.3договору зобов'язана була здійснювати погашення кредиту та сплату процентів через касу спілки, яка знаходиться за адресою, зазначеною у п. 8 договору або шляхом зарахування коштів на поточний рахунок кредитодавця, зазначений у п. 8 цього договору.

Згідно п. 5.3.2 кредитного договору передбачено, що кредитодавець зобов'язується письмово повідомляти позичальника про зміну місцезнаходження офісу, банківських реквізитів кредитодавця, в десятиденний строк з моменту їх виникнення.

В матеріалах справи відсутні дані про зміну місця знаходження офісу чи банківських реквізитів КС «Лубно».

ОСОБА_3 стверджує, що кредитна спілка була зачинена з березня 2009 року і по даний час, але ця обставина їй не перешкоджала зараховувати кошти на рахунок, зазначений у кредитному договорі.

Арешт рахунків кредитної спілки, на що посилається апелянт, не є перешкодою для зарахування коштів на ці рахунки, оскільки ця процесуальна дія полягає в обмеженні прав власника щодо розпорядження своїми грошовими коштами.

Також, апелянт вказує, що поручитель ОСОБА_2 мала депозитний рахунок в кредитній спілці на суму 10 000 грн. і неодноразово виявляла намір проведення взаєморозрахунку, що кредитодавцем своєчасно зроблено не було внаслідок чого їй нараховані до сплати проценти у значній сумі.

На думку апелянта наведене є підставою для застосування наслідків передбачених ст. 616 ЦК України та звільнення її від сплати процентів.

Відповідно до вимог ст. 616 ч. 1 ЦК України, якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.

Вказана норма права не може бути застосована до вирішення спірних правовідносин, оскільки кредитною спілкою не заявлялося вимог про стягнення збитків та неустойки.

Статтею 613 ч. 1, 4 ЦК України визначено, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Враховуючи, що судом не встановлено прострочення кредитора, то відсутні правові підстави для звільнення ОСОБА_3 від сплати процентів за кредитним договором.

У відповідності до вимог ст. 601 ч. 1, 2ЦК України зобов'язання може бути припинене зарахуванням, яке здійснюється за заявою однієї із сторін.

У матеріалах справи відсутні дані про заяви поручителя ОСОБА_2 кредитній спілці про зарахування зустрічних вимог та про відмову останньої у припиненні зобов'язання шляхом зарахування.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо обов'язку ОСОБА_3 сплатити заборгованість за кредитом та проценти за користування ним.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13 грудня 2012 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 303 ч.1 , ст. 307 ч. 1 п. 1, ст. 308 ч. 1, ст. 314 ч. 1 п. 1, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя: О.Ю. Кузнєцова

Судді: В.М. Антонов

В.А. Чічіль