Рішення № 28779846, 17.01.2013, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/110/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Циганаш І.А.

Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу Доповідач Мурашко С. І.

РІШЕННЯ

Іменем України

17.01.2013 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Мурашка С.І.

суддів -Бубличенко В.П., Фомічова С.Є.

при секретарі -Савченко Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за позовом публічного акціонерного товариства «Сведбанк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Сведбанк»на рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 01 листопада 2012 року і

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2011 року ПАТ «Сведбанк»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 та просило стягнути на його користь заборгованість за кредитним договором №30.06-04/30-КЛ від 27.12.2005 року в розмірі 44313,13 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 353219,96 грн., з яких: заборгованість за кредитом -25568 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 203802,52 грн.; заборгованість за процентами -8862,59 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 70643,70 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту та процентів (за рік) -0882,54 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 78773,73 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01 листопада 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Сведбанк»ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального і процесуального права і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В судове засідання апеляційної інстанції ПАТ «Сведбанк»свого представника не направило, а надало письмову заяву про задоволення апеляційної скарги та розгляд справи без їхньої участі.

Представник відповідачки ОСОБА_3 заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторони або іншої особи, яка бере участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст..303 ЦПК України, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Зобов'язання згідно статті 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання із порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст.610, 612 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що 27 грудня 2005 року між акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №30.06-04/30-КЛ, згідно якого Банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії у розмірі 25 000 доларів США на строк з 27 грудня 2005 року по 27 грудня 2010 року на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 27 грудня 2005 року між Банком та ОСОБА_2, укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір відповідно до якого ОСОБА_2 передала в іпотеку Банку належне їй на праві власності нерухоме майно -квартиру під номером АДРЕСА_1.

04 липня 2006 року між Банком та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №30.06-04/30-КЛ від 27 грудня 2005 року, згідно якої Банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії у розмірі 35000 доларів США на строк з 27 грудня 2005 року по 27 грудня 2010 року на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

У зв'язку з укладенням 04 липня 2006 року додаткової угоди між сторонами укладено нотаріально посвідчений договір про внесення змін до договору іпотеки.

За згодою сторін предмет іпотеки оцінено в 257537 грн.

У зв'язку з тим, що позичальник неналежно виконувала зобов'язання за кредитним договором, у строк, передбачений п.1.1 кредитного договору кошти не повернула, станом на 28.07.2011 року виникла заборгованість по кредитному договору на загальну суму 44313,13 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 353219,96 грн., з яких: заборгованість за кредитом -25568 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 203802,52 грн.; заборгованість за процентами -8862,59 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 70643,70 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту та процентів (зарік) -9882,54 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 78773,73 грн.

У зв'язку з порушенням позичальником взятих на себе зобов'язань щодо строків сплати платежів, які встановлені п.3.3, п.3.1 Кредитного договору Банк 11.08.2009 року направив на адресу ОСОБА_2 повідомлення про зміну умов кредитного договору №30.06-04/30КЛ від 27 грудня 2005 року.(а.с.27).

13.05.2011 року на адресу ОСОБА_2 банк направив вимогу про виконання порушеного зобов'язання.(а.с.28).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову Банку, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачкою ОСОБА_2 доведено, що нею не вчинялися будь-які дії щодо підписання заяв на видачу коштів, що має наслідком їх нікчемність, а тому не створює жодних юридичних наслідків та виключає обов'язок ОСОБА_2 нести відповідальність перед Банком за невиконання кредитного договору.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.638 та ч.1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

На підставі ч.2 ст.640 ЦК України у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії.

Суд першої інстанції безпідставно у рішенні до правовідносин сторін застосував положення ст..ст.215,216,236 ЦК України, так як позовні вимоги щодо визнання кредитного договору недійсним (нікчемним) не заявлялися.

Як свідчать матеріали справи, між Банком та ОСОБА_2 виникли правовідносини з кредитного договору від 27 грудня 2005 року.

Кредитний договір, спір щодо якого вирішено у справі, є укладеним з моменту досягнення його сторонами у письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору.

Матеріалами справи підтверджується, що АКБ "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк" та ОСОБА_2 уклали кредитний договір у письмовій формі, яка вимагається статтею 1055 ЦК України.

Пунктом 1.2 кредитного договору кредит надається Банком у готівковій формі через касу банку на підставі заяви позичальника.

Згідно наданих Банком заяв на видачу коштів №624-3 від 28 грудня 2005 року; №к624-32571 від 02 березня 2006 року; №к624-62060 від 10 травня 2006 року; №к624-67682 від 19 травня 2006 року; №к624-81527 від 09 червня 2006 року; №к624-87991 від 21 червня 2006 року; № к624-92425 від 29 червня 2006 року; №к624-101190 від 11 липня 2006 року; №1 від 21 вересня 2006 року; №1 від 29 вересня 2006 року; №1 від 11 жовтня 2006 року ОСОБА_2 отримала в касі Банку кошти в сумі 34800 доларів США, з яких 9232 грн. погашено (а.с.10-23).

Згідно висновку №986/02 судово - почеркознавчої експертизи від 19 червня 2012 року підписи від імені ОСОБА_2 в заявах на видачу коштів №624-3 від 28 грудня 2005 року; №к624-32571 від 02 березня 2006 року; №к624-62060 від 10 травня 2006 року; №к624-67682 від 19 травня 2006 року; №к624-81527 від 09 червня 2006 року; №к624-87991 від 21 червня 2006 року; № к624-92425 від 29 червня 2006 року; №к624-101190 від 11 липня 2006 року; №1 від 21 вересня 2006 року; №1 від 29 вересня 2006 року; №1 від 11 жовтня 2006 року, які містяться в графах "підпис отримувача", виконані не самою ОСОБА_2, а іншою особою.

Цей підпис виконаний з ретельним наслідуванням підпису ОСОБА_2 шляхом попереднього тренування з відпрацюванням стереотипу підпису ОСОБА_2 (а.с.93-105).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем ОСОБА_2 доведено, що нею не вчинялись будь-які дії щодо підписання заяв на видачу коштів.

До таких висновків суд прийшов з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому відповідно до п.3, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Надавши перевагу одному з доказів - висновку експертизи, суд всупереч ст. ст. 212, 213 ЦПК України не навів в рішенні результатів оцінки інших зібраних у справі доказів, мотиви відмови у їх прийнятті.

Відповідно до ч. 6 ст.147 ЦК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.

Висновок експерта не має переваг перед іншими засобами доказування, він також підлягає дослідженню й перевірці, а фактичні дані, що містяться в ньому, оцінюються судом за загальними правилами.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції в порушення вимог ч.6 ст.147 та ст.212 ЦПК України не оцінив докази, досліджені в судовому засіданні в їх сукупності та не дав їм належну правову оцінку.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачка ОСОБА_2 не заперечується факт укладення з Банком письмового кредитного договору №30.06-04/30-КЛ, а також додаткову угоду №1 від 04 липня 2006 року до даного кредитного договору №30.06-04/30-КЛ від 27 грудня 2005 року з Банком. Не заперечує відповідачка і факт укладення з Банком 27 грудня 2005 року іпотечного договір відповідно до якого в забезпечення кредитного договору передала в іпотеку Банку належне їй на праві власності нерухоме майно -квартиру під номером АДРЕСА_1.

Вказаний кредитний договір недійсним в установленому законом порядку не визнаний.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вчинення підпису на заявах на видачу коштів не самою ОСОБА_2, а іншою особою, не спростовує факту видачі Банком коштів за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_2, оскільки вказані заяви згідно Інструкції про касові операції в банках України, затверджені постановою правління НБУ від 14.08.2003 року № 337, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 05.09.2003 року № 768/8089, яка була чинною на час виникнення правовідносин між сторонами, є первинним бухгалтерським документом, який підтверджує видачу готівки з каси банку (гл.3 Інструкції).

Крім того, факт отримання кредиту підтверджується фактичним виконанням умов кредитного договору щодо повернення коштів.

Також отримання кредиту підтверджується тим, що період після укладення кредитного договору до укладення додаткової угоди до цього договору Банк вже розпочав виконувати обов'язки за договором та видавав відповідачці кошти, що в свою чергу спростовує доводи відповідачки, що в неї відпала потреба у отриманні кредиту.

Матеріали справи свідчать про те, що у зв'язку з виникненням заборгованості по кредитному договору, Банк направляв позичальниці листи з вимогами про усунення порушень.

Сукупністю доказів, досліджених судом першої інстанції підтверджується факт отримання позичальником коштів в кредит, а також часткове виконання умов договору щодо повернення коштів.

Розрахунок, наданий позивачем, свідчить про те, що умови кредитного договору щодо повернення кредиту та процентів за користування нею у строк до 27.12.2010 року не виконані, станом на 28.07.2011 року існує заборгованість ОСОБА_2 перед Банком в сумі 44313,13 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 353219,96 грн., з яких: заборгованість за кредитом -25568 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 203802,52 грн.; заборгованість за процентами -8862,59 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 70643,70 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту та процентів (зарік) -9882,54 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 78773,73 грн.

За таких обставин позов ПАТ "Сведбанк" підлягає задоволенню.

Оскільки суд першої інстанції ухвалюючи рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права та прийшов до висновків які не відповідають обставинам справи, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст.88 ЦПК з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню понесенні ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1700 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Сведбанк»задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 01 листопада 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов публічного акціонерного товариства «Сведбанк»задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (код 19356840) заборгованість за кредитним договором №30.06-04/30-КЛ від 27.12.2005 року в розмірі 44313,13 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 353219,96 грн., з яких: заборгованість за кредитом -25568 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 203802,52 грн.; заборгованість за процентами -8862,59 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 70643,70 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту та процентів -9882,54 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 78773,73 грн., а також 1700 грн. сплаченого судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Суддя