Постанова № 28778777, 23.01.2013, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 121/12195/12

Справа 121/12195/12

2а/119/581/13

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2013 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Микитюк О.А. при секретарі Касянюк Т.М. розглянувши у порядку письмового провадження справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції МУЮ в АР Крим, про визнання незаконною та відміну постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГУЮ МУЮ в АР Крим Пекарської О.В. про закінчення виконавчого провадження незаконною та просив скасувати зазначену постанову.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі постанови Феодосійського міського суду АР Крим за № 2-а-918/09 р. від 19.08.2009 року позивачу року був виданий виконавчий лист про зобов'язання Управління ПФУ в м. Феодосії здійснити на його користь перерахунок та виплату грошової допомоги як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період червень-грудень 2008 року в сумі 684,20 грн., та за період січень-серпень 2009 року в сумі 796,80 грн., а всього 1481 грн. На підставі виконавчого листа державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГУЮ МУЮ в АР Крим 01 березня 2012 року було відкрито виконавче провадження. Однак, 20 червня 2012 року нею була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, оскільки боржник має статус бюджетної організації, отримує кошти для виконання державної програми соціального захисту з державного бюджету, фінансування забезпечення державних програм законом України «Про Державний бюджет»на 2012-2013 роки не передбачено і не проводилося, а тому не може нести відповідальність за обов'язками держави. Позивач вважає, що відповідач не виконала усі передбачені законом дії щодо виконання постанови Феодосійського міського суду по адміністративній справі №2-а-918/09 р., у зв'язку з чим постанова про закінчення виконавчого провадження від 20 червня 2012 року не відповідає діючому законодавству, винесена передчасно, без реалізації усіх повноважень, наданих державному виконавцю законом та є незаконною. Про те, що виконавче провадження закрито їй стало відомо лише наприкінці вересня 2012 року з відповіді, як надійшла від начальника ДВС ГУЮ МЮ України в АРК, а копія постанови вона отримала після неодноразових письмових звернень лише 16 листопада 2012 року, у зв,язку з чим просила поновити строк на звернення до суду.

Позивач в судове засідання не з,явилася, просила справу розглянути в її відсутність, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Представник відповідача -Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ МЮ України в АРК в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, про причини неявки суду не повідомив. На пропозицію суду, відповідно до ухвали суду про відкриття провадження у справі від 12 грудня 2012 року, надати суду письмові заперечення та відповідні докази, відповідач не побажав висловити свої заперечення проти позову та надати докази в їх підтвердження.

Відповідно до частині 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що на підставі постанови Феодосійського міського суду АР Крим по адміністративній справі за № 2-а-918/09 р. від 19 серпня 2009 року, яка набрала законної сили, позивачу 10 лютого 2012 року був виданий виконавчий лист про зобов'язання Управління ПФУ в м. Феодосії нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період червень-грудень 2008 року в сумі 684,20 грн., та за період січень-серпень 2009 року в сумі 796,80 грн., а всього 1481 грн. На підставі виконавчого листа державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГУЮ МУЮ в АР Крим Пекарською О.В. 01 березня 2013 року було відкрито виконавче провадження. Однак, 20 червня 2012 року нею була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ч. 1 ст. 49 та ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки боржник Управління ПФУ в м. Феодосія має статус бюджетної організації, яка отримує фінансові кошти від державних органів виконавчої влади для виконання державної програми соціального захисту та не може нести відповідальність за обов'язками держави. Також, у постанові зазначено, що грошові кошти УПФУ в м. Феодосії використовуються виключно за призначенням за не підлягають вилученню, боржник діє виключно у межах виділених бюджетних асигнувань місцевого бюджету у вигляді субвенцій з Державного бюджету України, які направляються фінансовими органами. ЗУ «Про Державний бюджет на 2012-2013 рік»таки витрат не передбачено, а отже виконання рішення без участі боржника є неможливим.

Згідно ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справи в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини , на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суду не надано будь -яких доказів того, що відповідачем було вжито всіх передбачених законом заходів для виконання рішення суду.

Стаття 6 ЗУ «Про виконавче провадження»передбачає, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Згідно зі ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 8 частини 3 статті 11 ЗУ «Про виконавче провадження»передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення. Згідно частини 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження»за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, має право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

У відповідності до вимог ст. 49 вище вказаного закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону. 14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

2. У випадках, передбачених пунктами 1 - 6, 8, 9, 11 - 13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

3. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідачем не надано суду доказів звернення до суду згідно вищевказаних норм Закону України «Про виконавче провадження»із заявою про роз'яснення рішення суду, відстрочку або розстрочку виконання рішення суду, вжиття інших передбачених Законом України «Про виконавче провадження»заходів по примусовому виконанню рішення суду. З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку про те, що державним виконавцем не було вжито всіх передбачених законом заходів для виконання рішення суду, оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження винесено передчасно і з порушенням норм діючого законодавства, оскільки ст.. ЗУ «Про виконавче провадження» не передбачено таких підстав закінчення виконавчого провадження які вказані в постанові від 20 червня 2012 року, а саме відсутність фінансування, у зв'язку із чим позовні вимоги в частині визнання постанови незаконною та її скасування, є законними та обґрунтованими.

щодо позовних вимог про відновлення виконавчого проввдження, суд вважає за необхідне відмовити в їх задоволенні, оскількі у відповідності до вимог ст. № 39 ЗУ "Про виконавче провадження" поновлення виконавчого провадження проводиться за умови, що останнє зупинялося, тоді як з наданих суду доказів вбачається, що виконаче провадження було закінчено. не зупинено, тому не має підпав для поновлення.

Що стосується інших позовних вимог, а саме дозволу на отримання виконавчого листа на руки або надіслання останнього до виконачої служби, то вони виходять за межі компетенції суду при вирішенні справ, а тому не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 8-12, 159-163,181 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим Пекарської О.В. про закінчення виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа №2-а-918/ 09 р., виданого Феодосійським міським судом АР Крим 10.02. 2012 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського адміністративного апеляційного суду АР Крим через Феодосійський міський суд в порядку та строки, передбачені ст. ст. 184, 186 КАС України.

Головуючий О.А. Микитюк