Рішення № 28776608, 22.01.2013, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22-ц/791/43/2013 Головуючий в І інстанції Францішко Ю.В.

Категорія 27 Доповідач: Майданік В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року січня місяця 22 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого:Орловської Н.В.суддів:Кутурланової О.В. Майданіка В.В.при секретарі:Гулько К.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, діючого в інтересах ОСОБА_6, на заочне рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 25 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів за договором позики, -

ВСТАНОВИЛА:

28 березня 2012 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики. Просила стягнути з відповідачки на свою користь суму основного боргу 47904грн. та пеню в сумі 123831,84грн., а всього 171735,84грн.

На обґрунтування позову зазначила, що за договором позики від 30.08.2010 року, укладеним між нею та відповідачкою у простій письмовій формі, вона передала відповідачці грошові кошти в сумі 6000 доларів США, які остання зобов'язалася повернути їй до 30.09.2010 року, однак не виконала свій вказаний обов'язок. Договором передбачено сплату пені за порушення строку повернення позики в розмірі 0,5% від простроченої суми за кожний день прострочення. Тому з урахуванням кількості прострочених днів в 517 (з 01.10.2010 року по 01.03.2012 року) просила задовольнити позов.

Заочним рішенням суду від 25 липня 2012 року позов було задоволено. З відповідачки на користь позивачки було стягнуто заборгованість за договором позики в розмірі 47904грн., пеню за прострочення строків повернення коштів за період з 01.10.2010 року по 01.03.2012 року в розмірі 123831,84грн., а також судові витрати в розмірі 1060грн., а

всього 172795грн.84коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, діючий в інтересах ОСОБА_6, просить вказане заочне рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права і неповне з'ясування обставин справи. Зокрема, вказав, що суд в порушення норм процесуального права не призначив за клопотанням представника відповідачки судово-почеркознавчої експертизи на предмет встановлення справжності підпису від імені позичальника в договорі позики, а також не зупинив провадження у справі до розгляду іншої цивільної справи за позовом його довіритель ниці до ОСОБА_7 про визнання недійсним договору позики. Також зазначив, що суд в порушення норм матеріального права не тільки не застосував позовну давність щодо вимоги про стягнення пені, але і не зменшив розмір пені.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на наступних підставах.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Згідно з копією договору позики з забезпеченням зобов'язання заставою від 30.08.2010 року, укладеним між позивачкою та відповідачкою у простій письмовій формі, позивачка передала відповідачці грошові кошти в сумі 6000 доларів США, які остання зобов'язалася повернути до 30.09.2010 року (а.с.9).

Договором (п.3) передбачено сплату пені за порушення строку повернення позики в розмірі 0,5% від простроченої суми за кожний день прострочення.

За п.2 вказаного Договору підписання договору свідчить про одержання суми позики.

Відповідно до експертного висновку №3354 від 08.01.2013 року, складеного на підставі призначеної в ході апеляційного розгляду справи судово-почеркознавчої експертизи експертом Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України ОСОБА_8, рукописний запис "ОСОБА_6", підпис від імені ОСОБА_6 у зазначеному договорі позики з забезпеченням зобов'язання заставою від 30.08.2010 року виконаний самою ОСОБА_6

До теперішнього часу відповідачкою отримана нею сума позики не повернена.

Згідно зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості; договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до положень ст.1047 вказаного Кодексу: договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч.1); на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.2).

Згідно з положеннями ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані ним у меншій кількості, ніж встановлено договором; якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

На підставі наведеного, з урахуванням висновку експерта колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення грошових коштів за договором позики, оскільки позичальник ОСОБА_6 за вказаним договором позики не виконала свої зобов'язання по поверненню всієї суми позики. При цьому доведено, що відповідачка підписувала зазначений договір позики.

Доводи апеляційної скарги в цій частині до уваги не приймаються, оскільки не підтверджені належними доказами і висновків суду не спростовують. Зокрема, при апеляційному розгляді справи за клопотанням представника відповідачки була проведена судово-почеркознавча експертиза, яка підтвердила справжність підпису відповідачки на вказаному договорі позики.

Що стосується вимоги про стягнення пені, то колегія суддів враховує наступне.

З заявою про застосування судом позовної давності відповідачка до суду першої інстанції не зверталася, оскільки справу було розглянуто за її відсутності.

При апеляційному розгляді справи представник відповідачки заявив про застосування судом позовної давності до вимоги про стягнення пені.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1); пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3).

Згідно з ч.2 ст.551 вказаного Кодексу якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.550 вказаного Кодексу право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Таким чином, пеня -це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення виконання зобов'язання й до того дня, доки зобов'язання не буде виконано.

Враховуючи, що своє зобов'язання за договором позики відповідачка не виконала, то позивачка не пропустила позовну давність до вимоги про стягнення пені.

Тому у суду першої інстанції були всі підстави для стягнення пені.

Однак, відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Представник відповідачки в апеляційній скарзі на зазначене звернув увагу.

Оскільки розмір неустойки (123831,84грн.) значно перевищує розмір збитків (47904грн.), то є підстави для його зменшення і з урахуванням всіх обставин справи колегія суддів вважає, що згідно з п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції слід змінити в частині стягнення пені, зменшивши суму стягнення з 123831грн.84коп. до 47000грн. (сорока семи тисяч грн.), що співмірно з сумою боргу.

При цьому, як наслідок, також підлягає зменшенню розмір стягнутих судових витрат з 1060грн. до 949,04грн. (1% від ціни позову в 94904грн.), а також загальний розмір стягнутої суми з 172795грн.84коп. до 95853грн.04коп. (47904грн. суми боргу за позикою + + 47000грн. пені + 949,04грн. судових витрат).

В решті це рішення, яке постановлено при дотриманні норм матеріального і процесуального права, слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 309 ЦПК України, ст.ст.549-551 ЦК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, діючого в інтересах ОСОБА_6, задовольнити частково.

Заочне рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 25 липня 2012 року змінити: в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 пені за прострочення строків повернення коштів, зменшивши суму стягнення пені з 123831грн.84коп. до 47000грн.; в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 судових витрат, зменшивши суму стягнення з 1060грн. до 949грн.04коп.; зменшивши, таким чином, загальний розмір стягнутої з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 суми з 172795грн.84коп. до 95853грн.04коп.

В решті це рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий

Судді