Рішення № 28776513, 22.01.2013, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22-ц/791/99/2013 Головуючий в І інстанції Лебідь І.П.

Категорія 53 Доповідач: Майданік В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року січня місяця 22 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого:Майданіка В.В.суддів:Кутурланової О.В. Орловської Н.В.при секретарі:Гулько К.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, діючої в інтересах міського комунального підприємства "Цюрупинськ-комунгосп", на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 30 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_6 до міського комунального підприємства "Цюрупинськ-комунгосп" про захист порушених трудових прав, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

29 травня 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до міського комунального підприємства "Цюрупинськ-комунгосп" (далі МКП "Цюрупинськ-комунгосп", відповідач) про стягнення з відповідача заробітку за час вимушеного прогулу через затримку ним виконання рішення про поновлення на роботі в період з 17.02.2012 року по 25.05.2012 року у розмірі 14621,85грн. та 5000грн. моральної шкоди.

08.06.2012 року, 10.08.2012 року та 23.11.2012 року позивачка подала письмові заяви про збільшення позовних вимог, в останній просила стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу через затримку ним виконання рішення про поновлення на роботі в період з 17.02.2012 року по 23.11.2012 року у розмірі 44906,55грн.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтувала тим, що з 01.01.2007 року працювала у відповідача на посаді головного економіста. Наказом від 18.04.2011 року була звільнена з роботи, а рішенням суду від 21.02.2012 року поновлена на роботі. На даний час її на роботі не поновлено, що дає їй право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Моральну шкоду обґрунтувала втратою нормальної життєдіяльності, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя та відновлення своїх прав.

Рішенням суду від 30.11.2012 року позов було задоволено. Суд вирішив стягнути з відповідача на користь позивачки 5000грн. моральної шкоди і заробіток за час вимушеного прогулу в період з 17.02.2012 року по 23.11.2012 року після відрахування податків до сплати 44906,55грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, діюча в інтересах МКП "Цюрупинськ-комунгосп", просить вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема, вказала, що суд не врахував, що відповідач є комунальним підприємством, створеним Цюрупинською міською радою на підставі закону, тому міська рада як власник визначає кількість працівників та кошторис витрат на заробітну плату за рахунок бюджетних коштів. Крім того, зазначила, що суд не звернув увагу на те, що відповідно до статуту МКП "Цюрупинськ-комунгосп" директор підприємства визначає його структуру, встановлює та затверджує штатний розпис, визначає професійний та кваліфікаційний склад працівників за погодженням з міським головою. Однак рішенням виконавчого комітету Цюрупинської міської ради відмовлено в погодженні внесення змін до штатного розпису в частині введення штатної одиниці головного спеціаліста. Тому вважає, що відповідач вжив всіх можливих заходів щодо виконання рішення про поновлення на роботі позивачки. Також, вказала, що суд залишив поза увагою положення п.п.3, 5, 9 постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди?, не обґрунтувавши свою позицію щодо розміру моральної шкоди. Вважає, що провадження за даною вимогою має бути закритим, оскільки рішенням суду від 21.02.2012 року в задоволені відшкодування моральної шкоди позивачці відмовлено. Крім того, зазначила, що навіть за умови того, що відповідач повинен сплатити середній заробіток за час затримки виконання судового рішення, то згідно з розрахунком відповідача сума компенсації за вимушений прогул з 17.02.2012 року по 23.11.2012 рік складає 44703,18грн.

У своєму запереченні ОСОБА_6 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає на наступних підставах.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 21.02.2012 року у справі за позовом ОСОБА_6 до МКП ?Цюрупинськ-комунгосп? про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення в займаній посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди позивачку ОСОБА_6, зокрема, поновлено на посаді головного економіста МКП "Цюрупинськ-комунгосп?, з відповідача на користь позивачки стягнуто суму втраченого заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 43734,55грн. (а.с.10, 11).

Додатковим рішенням від 27.02.2012 року того ж суду у тій же справі допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі (а.с.12).

Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 23.05.2012 року по вказаній справі рішення суду першої інстанції в частині поновлення позивачки ОСОБА_6 на роботі та стягнення середнього заробітку за

час вимушеного прогулу залишено без змін (а.с.14-15).

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Цюрупинського районного управління юстиції від 15.11.2012 року накладено штраф на керівника боржника -директора МКП ?Цюрупинськ-комунгосп? у розмірі 340грн. за невиконання вказаного рішення суду про негайне поновлення ОСОБА_6 на посаді головного економіста на вказаному підприємстві (а.с.73).

Згідно ст.129 п.9 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішення суду.

Відповідно ч.5 ст.235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно ч.2 тієї ж статті при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З апеляційної скарги вбачається, що на даний час позивачка на роботі не поновлена, отже рішення суду не виконано.

Крім того, згідно ст.236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Задовольняючи позов, суд дійшов правильного висновку про обов'язок власника не пізніше наступного дня після проголошення судового рішення видати наказ (розпорядження) про поновлення працівника на роботі та фактично допустити його до виконання попередніх обов'язків.

Колегія суддів вважає, що позивачка не поновлена на роботі не через свою вину, як працівника, тому її позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу після ухвалення рішення про поновлення на роботі є обґрунтованими та доведеними, а суд в силу ст.236 КЗпП України повинен ухвалити рішення про виплату їй середнього заробітку за час затримки.

Обставини справи в цій частині судом з'ясовані в повному обсязі, висновки суду відповідають встановленим обставинам і підтверджуються належними доказами.

Що стосується рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, то воно не є повністю обґрунтованим. Стягуючи 44906,55грн., суд першої інстанції не обґрунтував свій висновок у мотивувальній частині та не навів розрахунку, згідно з яким визначився б з розміром такої суми. Колегія суддів в даній частині погоджується з доводами апеляційної скарги та з долученим до неї розрахунком вказаного середнього заробітку в сумі 44703,18грн. тому вважає, що вказане рішення суду на підставі п.п.1 та 4 ст.309 ЦПК України слід змінити, зменшивши суму стягнення з 44906,55грн. до 44703,18грн.

Крім того, що стосується судового рішення в частині стягнення моральної шкоди, то колегія суддів виходить з наступного.

Стягуючи на підставі ст.2371 КЗпП України моральну шкоду у розмірі 5000грн., суд виходив з того, що дії відповідача по відмові виконувати рішення суду, порушують трудові права позивачки, вимагають від неї додаткових зусиль для відновлення своїх прав.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки до нього суд дійшов при неправильному застосуванні норм матеріального права, що згідно з п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення та зміни рішення.

Відповідно до ст.236 КЗпП України у разі затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Стаття 2371 КЗпП України передбачає відшкодування моральної шкоди саме працівнику у разі порушення його законних прав.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що трудовий спір між сторонами відносно поновлення на роботі вже вирішено і рішенням суду позивачка поновлена на роботі, в позові про стягнення моральної шкоди їй було відмовлено, а також те, що ст.236 КЗпП України передбачає відповідальність підприємства, установи чи організації за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судове рішення в частині стягнення моральної шкоди слід скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Доводи апеляційної скарги в іншій частині до уваги не приймаються, оскільки не підтверджені належними доказами та висновків суду не спростовують.

Посилання заявника на порядок призначення позивачки на посаду згідно статуту відповідача та відмову у погодженні міською радою у поновленні позивачки на роботі не є прийнятними, оскільки при поновленні на роботі за рішенням суду положення статуту, які перешкоджають негайному поновленні на роботі, не повинні застосовуватись власником. Власник або уповноважений ним орган повиннні виконати рішення суду, поновивши працівника на роботі будь-яким способом.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, ст.ст.236, 2371 КЗпП України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, діючої в інтересах міського комунального підприємства "Цюрупинськ-комунгосп", задовольнити частково.

Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 30 листопада 2012 року в частині вирішення позову про стягнення моральної шкоди скасувати і постановити нове рішення.

У позові ОСОБА_6 до міського комунального підприємства "Цюрупинськ-комунгосп" про стягнення моральної шкоди відмовити.

Це ж рішення в частині стягнення заробітку за час вимушеного прогулу змінити, зменшивши суму стягнення з міського комунального підприємства "Цюрупинськ-комунгосп" на користь ОСОБА_6 з 44906,55грн. до 44703,18грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий:

Судді: