Ухвала суду № 28774458, 22.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-11968/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

Іменем України

22 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Твердохліб В.А.

За участю секретаря Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2012 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМА Маркетинг»до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.04.2012 року,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТМА Маркетинг»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ у Подільському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.04.2012 року №000118220.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач Державна податкова інспекція у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги залишити без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Подільському районі міста Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТМА Маркетинг»з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Адена Тек»за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року про що було складено акт №94/22-205/35017039 від 11.04.2012 року.

В акті перевірки перевіряючим органом зазначено виявлені під час перевірки порушення п.198.3,198.6 ст. 198 ПК України внаслідок чого необхідно донарахувати ПДВ в сумі 105581 грн за жовтень 2011 року.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001182220 від 25.04.2012 року, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 131976 грн, у т.ч. 105581 грн -основний платіж, 26395 грн -штрафні (фінансові) санкції.

Колегія суддів повністю погоджується із висновком суду першої інстанції щодо протиправності винесеного ДПІ у Подільському районі міста Києва податкового повідомлення-рішення.

За змістом п.198.1, 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше (п.198.2):

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пункт 198.3 ст.198 ПК України зазначає, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Суд першої інстанції надав належну оцінку зібраним у справі доказам та вірно встановив, що позивач у повному обсязі сплатив постачальнику вартість придбаних товарів разом з ПДВ, про що свідчать банківські виписки по рахунку.

Так, судом були досліджені договір на поставку товарів №10-10 від 10.10.2011 року та додаток до нього № 1, складені на підставі даного договору податкові накладні, які є свідченням придбання позивачем у ТОВ «Адена Тек»у жовтні 2011 року товарів на суму 633487,87 грн, у т.ч. ПДВ 105581,31 грн.

На час здійснення господарських операцій ТОВ «Адена Тек»було зареєстровано як суб'єкт господарювання, знаходилось на обліку як платник ПДВ, а отже мало всі підстави нараховувати ПДВ та виписувати податкові накладні контрагентам.

Стаття 201, п.200.1 визначає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються обов»язкові реквізити.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу (п.200.8 ст. 200 ПК України)

Податкові накладні, видані позивачу його контрагентами відповідають вимогам законодавства України, містять всі необхідні реквізити.

Щодо недійсності підписів засновника і директора ТОВ «Адвена Тек»на які послався в акті податковий орган, то суд першої інстанції вірно не прийняв дану обставину до уваги, як вірно не прийняв і висновок спеціаліста щодо ймовірності належності підписів ОСОБА_3

На думку податкового органу, яка викладена в апеляційній скарзі, не має права на податковий кредит та, відповідно, на бюджетне відшкодування ПДВ, особа, яка не здійснювала господарських операцій. При цьому відсутність факту здійснення господарських операцій можуть свідчити зокрема: відсутність технічних, фізичних, технологічних можливостей у певної особи на вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарських операцій.

Однак, відповідачем не було наведено доказів того, що саме позивачем не здійснювались господарські операції, а укладені договори з контрагентами є нікчемними.

Так, у справі «Булвес»АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини визнав про платник ПДВ не повинен нести відповідальності за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про низ знати.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивач як платник ПДВ не втрачає права на податковий кредит та бюджетне відшкодування у випадку вчинення зловживань його контрагентами за ланцюгом постачання товару.

Доказів, які б свідчили, що позивачу було відомо чи могло бути відомо про такі зловживання відповідач в ході розгляду справи не надав.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є недійним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинам и 1-3,5,6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий право чин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд не вбачає підстав, визначених чинним цивільним законодавством, для визнання недійсними ( нікчемними) правочинів, що укладались між позивачем та його контрагентом. Доказів, які б свідчили про недійсність чи нікчемність договорів, відповідачем не надано.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л.О

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено:23 січня 2013 року

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.